Хантер 

Історія, законодавство, економіка, культура мисливства у США.

Полювання на Американському континенті завжди було невід’ємною частиною життя мільйонів людей, які й донині не втратили цю давню традицію. Про відому в усьому світі Північноамериканську Модель Мисливствознавства (North America Wildlife Model) і йдеться в цій статті.

У США три «священних» права: на власність, на володіння зброєю і на полювання. Полювання дає можливість зберігати міцний зв’язок людини з природою, з родиною та друзями, які поділяють цю пристрасть. Багато знаменитих американців були завзятими мисливцями: Даніель Бун (1734–1820 рр., першопоселенець, учасник війни за незалежність США 1775–1783 рр.), Деві Крокет (1786–1836 рр., відомий американський мандрівник, офіцер і політик), Теодор Рузвельт (1858–1919 рр., 26-й президент США).

ЗАКОН Є ЗАКОН

Перший американський мисливський закон було прийнято ще колоністами на початку XVII ст. Ним обмежувалися терміни добування самок оленя до шести місяців на рік. Відтоді кількість законів безупинно зростала. Але, попри велику кількість мисливських постанов, у XIX ст. у США загрозливо скоротилася чисельність дичини. Через це влада була змушена на початку XX ст. переглянути ставлення до мисливської фауни країни. У 1901 р. Президентом США став Теодор Рузвельт – особистість абсолютно непересічна і до того ж пристрасний мисливець та письменник-натураліст. Він разом із урядом США розробив і підписав цілу низку законів, що дало можливість стабілізувати та примножити чисельність фауни, але разом із тим розвивати цивілізоване полювання.

Таким чином у США з’явилося загальнодержавне мисливське законодавство, почалася підготовка фахівців для мисливської галузі, було створено суворий мисливсько-поліцейський конт­роль галузі. Державою було прийнято закон, що забороняв самовільну інтродукцію теплокровних тварин. У 1916 р. було укладено Угоду з Канадою щодо перелітних птахів, яка внесла низку обмежень у полювання на водоплавних птахів. Зокрема терміни полювання на них було встановлено – максимум три з половиною місяці, між 10 березня і 1 вересня, введено обмеження числа набоїв у багатозарядній зброї тощо.

Важливим нововведенням, прийнятим на основі Угоди з Канадою – передача всіх питань, пов’язаних із перелітними птахами, Федеральному міністерству сільського господарства, а пізніше – Федеральному міністерству внутрішніх справ. Відповідальність за порушення закону про перелітних птахів передбачена у вигляді штрафу розміром до 500 дол., і тюремного ув’язнення на термін до 6 місяців; комерційне незаконне добування мігруючих птахів карається штрафом до 2000 дол. і тюремним ув’язненням до 2 років.

У 1937 р. стало зрозуміло, що без стабільного фінансування природокористування, неможливо буде досягти його стабільності та зростання і тоді сенатом було прийнято Акт Пітмана-Робертсона – Акт відновлення та збереження природних ресурсів. За цим документом обкладалися додатковим податком продаж мисливської зброї, набоїв, спорядження тощо. У 1950-му р. було прийнято аналогічний закон щодо риболовлі. Тепер завдяки цьому податку до бюджету країни надходить близько 700 млн дол. на рік. Ці гроші спрямовуються на охорону та відтворення дикої природи США.

Полювання у Сполучених Шта­тах дуже популярне. Мисливські ресурси експлуатуються інтенсивно, але розумно. Насамперед, завдяки Національній Службі риболовлі та полювання США (US Fish and Wildlife Service, http://www.fws.gov), крім того, працює масштабна Програма по водоплавних птахах.

Тепер мисливське законодавство США базується на таких принципах:

1. Мисливські тварини – власність держави.2. Продаж, купівля і зберігання м’яса диких тварин без спеціального дозволу після закриття сезону вважаються незаконними.3. Мисливець повинен відразу мітити добуту дичину, відсутність таких міток на трофеях вважається браконьєрством.4. Полювання дозволено тільки за наявності Ліцензії, а також жетонів для мітки трофеїв.5. Для полювання на перелітних птахів необхідно придбати «Качині марки» (Duck stamp)*, які продаються в поштових відділеннях, мисливських магазинах або Інтернеті.6. Полювання допускається тільки в певних територіальних межах, визначених державою.7. Полювання обмежується приватною власністю на землю.

Полювати в приватних володіннях без дозволу власника незаконно. Сам землевласник зобов’язаний ставитися до диких тварин, які є державною власністю, відповідно до правил полювання. Землевласник не має права заборонити полювання у своїх угіддях, але він може заборонити доступ до угідь.

У США регулювання полювання і турбота про дичину здавен відносилися до компетенції окремих штатів, а не держави.

Основним законом для мисливців є Правила полювання, які щорічно випускаються мисливськими організаціями кожного штату. На відміну від нашого Закону «Про мисливське господарство та полювання», американські Правила містять детальний опис заборонених і дозволених для полювання видів мисливських тварин, методів та способів полювання, термінів полювання (які можуть змінюватися щорічно), а також опис меж територій. де дозволено полювання.

У США заборонено полювати з автомобільних доріг, автомашин і літаків, під дією наркотиків чи алкоголю, добувати або намагатися добути копитних, заганяючи їх у водойми, використовувати для полювання наркотики, отрути, хімікати, дим тощо. Не дозволяється самовільний вилов диких тварин, їх утримання в неволі без відповідних дозволів, а також їх продаж або купівля.

Мисливці на оленів за Правилами мають носити верхній одяг із денною флюоресцентною помаранчевою фарбою.

Ліцензії для немісцевих мисливців (з іншого штату або країни) коштують у 5 (копитні ) і 30 разів (хутрові звірі) дорожче. Мисливці, старші за 65 років, і непрацездатні ветерани можуть отримати право на безкоштовні почесні ліцензії.

У Правилах полювання штатів щорічно уточнюється статус місцевих, немігруючих видів мисливських тварин (дозволено добувати, заборонено, підлягають регулюванню), терміни і норми їх добування.

Мігруючі види, як уже зазначалося, перебувають під федеральною юрисдикцією. Тому щороку Бюро спортивного полювання та рибальства Міністерства внутрішніх справ США розробляє і розсилає в штати документ: «Федеральне регулювання полювання, придбання, транс­портування та імпорт мігруючих птахів (голуба, припутеня, слукви, бекаса, морської качки, лиски і журавля)». Тут докладно описано терміни і норми полювання, дозволені способи добування кожного виду дичини.

У США ті, хто хочуть полювати, обов’язково повинні отримати мисливську освіту. Вони мають пройти 20-годинний мисливський мінімум і скласти іспит із отриманням Сертифікату. Без цього документа неможливо придбати ліцензію. До того ж мисливський курс охоплює основи безпеки на полюванні, першої медичної допомоги, вивчення мисливських законів і фізіології тварин, практичний курс розвитку навичок та тренувань зі стрільби з різних видів зброї.

КЛУБНЕ ЖИТТЯ

У Сполучених Штатах існує багато мисливських клубів, членом яких може стати кожен, але це не обов’язково. Вартість річного внес­ку – близько 150 дол. Що це дає? Наприклад, для того, щоб пополювати на птаха, треба зателефонувати до клубу заздалегідь і замовити дичину, її випустять у зазначеному місці за кілька годин до вашого полювання. В угіддя клубу можна запросити будь-яку кількість гостей, заплативши за кожного по 25 доларів.

МИСЛИВСЬКА ЕТИКА

Полювання вважається спортивним тільки в тому разі, коли у тварини є всі шанси втекти. Під час проведення полювання повинна бути так звана «Чесна погоня» (Fair chase hunting). Тому у США введено заборону на використання собак під час полювання на великого звіра.

У більшості штатів групове, загінне полювання заборонено, бо вважається неспортивним. Кожен мисливець повинен сам особисто добути звіра і тільки зі своєю ліцензією.

Американці, до речі, вважають, що мисливець, який перший поранив звіра, має перевагу і повинен докласти максимум зусиль, щоб добрати підранка. А іншим мисливцям це робити неетично, якщо перший ще намагається добрати підранка.

Алкоголю американці вживають мало, а на полюванні і зовсім не п’ють. Якщо за кермом допускається 0,8 проміле, то з рушницею – нуль. В іншому разі – конфіскація зброї та ліцензії.

Дозволеною зброєю для спор­тивного полювання є гладкоствольна рушниця з трьома набоями, карабіни калібром більшим, ніж .22. Неетично вважається застосування великокаліберних карабінів, з яких можна влучати на відстанях 1,5–2,5 км. З точки зору закону це легально, але неетично і неспортивно.

Так само забороняється використовувати автомати, хоча спортивні напівавтомати поширені.

Законом дозволено використовувати луки, а в деяких штатах, а також інвалідам, можна полювати з арбалетом і шомпольною зброєю.

СКІЛЬКИ ДОЗВОЛЕНО?

У своєму штаті кожен мисливець раз на рік може придбати ліцензію на добування великої дичини: 1 оленя, 1 лані (додатково можна придбати 1 ліцензію на самку лані через лотерею), 2 ведмедів восени (додатково 1 ведмедя навесні через лотерею), 5 індиків (додатково 2 через лотерею).

На одну Стандартну річну ліцензію можна добувати: кабанів, дрібну дичину (зайців, кролів, білок), місцевих птахів (фазанів, куріпок, рябчиків, перепелів) відповідно до денної норми, крім перелітних птахів (необхідно додатково придбати «Качину марку»). Койотів, єнотів та інших шкідливих хижаків можна добувати цілий рік без обмежень.

Для дітей до 16 років на всі ліцензії діє знижка 75% та додатково окремий пільговий сезон на всю дичину. Такий самий пільговий сезон для тих, кому за 65 років, і знижка на ліцензії.

Ліцензії на добування лося, архара, сніжної кози розігруються серед мисливців тільки по лотереї, і полювати по такій ліцензії дозволено тільки один раз у житті.

СКІЛЬКИ КОШТУЄ?

Вартість річної Стандартної ліцензії у штаті Іллінойс коштує 7,5 дол., а разом із риболовлею – 19,5 дол. Якщо хочете полювати в іншому штаті, то за ліцензію доведеться заплатити в 5–10 разів більше. Ліцензію можна оформити та оплатити, не виходячи з дому по Інтернету, або купити в будь-якому мисливському магазині. Для полювання на перелітних птахів (гуска, качка, голуб, слуква) треба додатково придбати ще дві «Качині марки»: штатну (10 дол.) і федеральну (15 дол.).

Для полювання на велику дичину: оленів (6 видів), антилопу, ведмедя (3 види), лося, крокодила, пуму та індика треба придбати окрему ліцензію на кожен вид і особину. До ліцензії додається таг – спеціальна етикетка, яку після того, як тварина добута, потрібно відразу заповнити і прикріпити до трофея. Придбання ліцензій регулюється штатом, і якщо чисельність тварин не дає можливість випустити ліцензії у вільний продаж, то їх розігрують за лотереєю. Всі гроші від реалізації ліцензій йдуть на штатні та федеральні програми з охорони тварин та на утримування штатних департаментів із охорони та відтворення дичини.

Ціни на ліцензії та терміни полювання різняться і залежать від кожного штату. Наприклад, у штаті Вісконсін – ліцензія на білохвостого оленя коштує 160 дол., яка включає право добути одного самця-рогача і додатково за 2 дол. екстра самку (необмежено). Це робиться для зниження поголів’я в перенаселених районах із метою усунення епізоотій. У штаті Аляска ліцензія на бурого ведмедя коштує – 500 дол., лося – 400 дол. В Арізоні ліцензія на пуму – 125 дол.

Крім оплати ліцензії, існують додаткові витрати: за проживання, обслуговування і супровід. Так, наприклад, у штаті Вісконсін власнику землі необхідно заплатити – 100 дол. за вишку в мисливський сезон, проживання в мотелі – 60–90 дол./день, додатково харчування і транспорт. Туристичні компанії пропонують тури «все включено»: на аудада (барана) плюс самка безкоштовно (теж із рогами), 4 дні – 4000 дол., на ведмедя – 2000 дол.

ДЕ ПОЛЮВАТИ?

1. Відкриті ділянки. Землі, які належать штату.

2. Приватні володіння. Мисливець повинен домовитися з власником або укласти з ним договір оренди.

3. Мисливські ферми. Тут тварин розводять з метою полювання. Такі ферми можуть мати площу до десятків квадратних кілометрів. Вони обнесені парканом, терміни полювання та ліміти там збільшені.

ЯК КАРАЮТЬ?

У США виконання законів, пов’язаних із природокористуванням і охороною, контролює екологічна поліція, яка наділена більшими повноваженнями, ніж звичайна поліція. Її працівники добре озброєні, оскільки завжди мають справу з озброєними громадянами. Водночас це досвідчені мисливці з біологічною освітою. Екополіція з повагою ставиться до законослухняних мисливців та рибалок, але якщо ті порушують закон і чинять опір, то інспектор може навіть застосувати зброю. У будь-якому разі треба буде заплатити великий штраф і втратити право на полювання на певний термін.

Наприклад, на озері не можна стріляти по качці свинцевим шротом, а тільки сталевим або вольфрамовим. За кожен знайдений екополіцією набій зі свинцевим шротом треба заплатити – 75 дол. Тобто за пачку набоїв (25 штук) потрібно буде заплатити – 1875 дол. Ще приклад, денна норма добування качки – 6 штук. Транспортування – не більше двох денних норм (12 качок). Якщо під час полювання екополіція знайде в човні 7 качок, то конфіскує качок, човен, зброю та випише великий штраф. Якщо по дорозі додому в автомобілі екополіція виявить 13 качок (дозволено 2 денні норми – 12 качок), то, крім вищезгаданого, конфіскують ще й авто.

У США дуже розвинена активна громадянська позиція. Законослухняні мисливці помітивши, що хтось порушує закон, неодмінно повідомлять про це в поліцію.

КОЛИ ДОЗВОЛЕНО?

Сезон полювання залежить від штату і власності землі, але в середньому він такий:

♦ баран Далла, гризлі, барибал (чорний ведмідь), лось – серпень–вересень.♦ білохвостий олень – жовтень–листопад♦ вилоріг (антилопа) – жовтень–листопад♦ пума – листопад–лютий♦ вівцебик – березень–квітень, серпень–вересень♦ карибу (північний олень) – липень–жовтень♦ снігова коза – серпень–жовтень♦ вапіті (благородний олень) – вересень–жовтень♦ водоплавні – з 10 березня по 1 вересня.

Корисно знатиТур полювання на оленя у США

Вартість – 4000 дол.

У вартість туру входить:♦ трансфер з готелю до угідь і назад;♦ харчування під час полювання;♦ первинна обробка трофея.

У вартість не входить:♦ авіапереліт;♦ проживання та харчування до і після полювання;♦ вартість віз та дозволів;♦ доставка трофеїв до адресата;♦ супровід (за бажанням);♦ організаційний збір.

Додаткові платежі:♦ мисливська ліцензія – 154 дол.;♦ олень – 300 дол.;♦ податок на полювання – 6%;♦ чайові – до 10%.

ВИСНОВОК

Полювання допомагає людині пізнати природу. Прихильники цього виду активного відпочинку стають ближчими до природи і краще розуміють тварин. Тому американці – активні захисники природи, які витрачають мільйони на захист і відтворення дикої природи. Американські мисливці запустили гігантський економічний двигун, створивши сотні тисяч робочих місць в індустрії мисливства і риболовлі.

* Duck stamp (Качина марка). Мисливці, які хочуть пополювати на водоплавну перелітну дичину в США зобов’язані купити Duck stamp. Цей дозвіл у вигляді марки було запроваджено в 1934 р., це правило діє і донині. Щороку марка виходить із новим зображенням, на яке щорічно проводиться конкурс і за результатами голосування вибирається найкраще. Переможець найкращого зображення отримує приз – 5000 доларів.

Гроші від цього дозволу адресно направляються на охорону птахів та вивчення водно-болотних угідь США. Це сприяє тому, що їх купують і просто любителі природи. Крім того, ці марки дають можливість на пільги під час відвідування нацпарків. Крім «дорослих» марок, є «юнацькі» марки (Junior duck stamp) і гроші, що надходять від їх продажу, направляють на освітні програми з охорони навколишнього природного середовища та на гранти для студентів відповідних.