ПРОБЛЕМИ ПОЛЕЗАХИСНОГО ЛІСОРОЗВЕДЕННЯ В УКРАЇНІ

ПРОПОЗИЦІЇ кафедри лісової меліорації і оптимізації лісоаграрних ландшафтів щодо шляхів вирішення проблеми полезахисного лісорозведення в Україні (в рамках роботи круглого столу “Степове лісорозведення і агролісомеліорація в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення”, 5 квітня 2012 р.)

Ліс є самим могутнім і дійовим засобом боротьби з ерозією грунтів та екологічним стабілізатором у цілому. В доісторичні часи, до масового розселення людини середня лісистість території суші Землі досягала не менше 50-70%. За останні 10 тис. років знищено 2/3 лісів земної кулі; особливо інтенсивно цей процес відбувався в ХІХ-ХХ ст. За останні 300 років площа лісів на Землі зменшилась вдвічі. В Україні лише за 1880-1934 рр. розкорчовано понад 2 млн га лісів; при цьому лісистість знизилась в 1,7 рази. Нині вона в світі складає 29%. В Україні цей показник становить всього 15,6%, що майже в два рази менше оптимальної лісистості.
Продуктивні землі в світі, які безповоротно пошкоджені сильною ерозією і процесами опустинювання, а також використані під різноманітне будівництво тощо, займають 2,1 млрд га. Тобто в результаті безгосподарності та нераціонального природокористування людиною втрачено практично кожний четвертий гектар землі, придатної для використання. Загальна площа еродованих і дефліруваних земель в Україні становить близько 18,5 млн га (31% території), в т.ч. сильноеродовані – 6,23 млн га (20% орних земель), які необхідно вивести із ріллі в інші види угідь і половину з них залісити. Дефлірувані землі, які пошкоджені вітровою ерозією, складають 5,5 млн га. Лише в результаті ерозії грунтів держава щорічно втрачає більше 10-12 млн т зерна.
Ліс і поле – єдина екологічна система. За вченням В.І. Вернадського про ноосферу, лісоаграрний ландшафт – новий вид розумного і доцільного антропогенного ландшафту. Полезахисні лісові смуги на сільськогосподарських землях являються екологічним каркасом, стійким елементом їх організації, основою формування нового лісоаграрного ландшафту високої енергетичної ефективності і динамічного прояву.
Наукове обґрунтування системи лісових смуг було здійснено 120 років тому Особливою експедицією під керівництвом проф. В.В. Докучаєва. Україна є батьківщиною полезахисного лісорозведення. Вперше у світі полезахисні лісові смуги були створені на Полтавщині землевласником В.Я. Ломиковським в 1809 р. Український НДІ лісового господарства і агролісомеліорації, Всеросійський НДІ агролісомеліорації та інші спеціалізовані НДІ по боротьбі з ерозією грунтів, вчені вузів розробили фундаментальні основи теорії і практики зональних протиерозійних систем, включаючи і полезахисне лісорозведення.
Близько 20 років (1948-1967 рр.) кафедру лісової меліорації Української сільськогосподарської академії (нині – НУБіП України) очолював один із класиків лісової меліорації, учень академіка Г.М. Висоцького (учасника Особливої експедиції), професор В.О. Бодров, який розробив лісівничий метод боротьби з посухою. Розвиваючи вчення В.В. Докучаєва – Г.М. Висоцького – В.О. Бодрова про ліс і поле як єдину екологічну систему, кафедра обґрунтувала нині лісівничий напрямок у полезахисному лісорозведенні і концепцію оптимізації лісоаграрних ландшафтів (професори Пилипенко О.І. і Юхновський В.Ю.).
Еколого-економічна ефективність лісоаграрних систем вища на 20-25%, ніж відкритих територій. Існуючі лісові смуги захищають близько 11 млн га ріллі, що дає надбавку врожаю 3-3,5 млн т зерна. Урожайність зернових культур і соняшника на полях під захистом окремих лісових смуг збільшується в середньому на 4-5 ц/га (10-20%), а в їх системі вона може бути у цілому більшою в 1,5-2 рази, ніж на відкритих територіях.
Нині середня полезахисна лісистість становить 1,4%, а оптимальна – близько 3%, тобто для надійного захисту полів площа лісових смуг повинна бути подвоєна. При залісненні половини сильноеродованих земель (3,1 млн. га) і створенні системи лісосмуг в рівнинних умовах (додатково ще необхідно виростити біля 450 тис. га лісових смуг) та існуючих лісомеліоративних насаджень (1,3 млн га) середня лісистість території України досягне 25%, що є близько до оптимальної.
Після проведення земельної реформи, станом на 01.01.2008 р. на землях запасу селищних рад знаходилось 318,1 тис. га полезахисних лісових смуг, у сфері управління Мінагрополітики – 115 тис. га.
У полезахисних смугах, які знаходяться на землях запасу селищних рад, охорона, догляд та відтворення не здійснюються, що призводить до неможливості виконання насадженнями своїх захисних функцій. Внаслідок зрідження насаджень самовільними рубками розвиваються процеси задерніння і ущільнення ґрунтів, поява порослевої і чагарникової рослинності. Часто лісові смуги стають місцем для випасання худоби, звалищ сміття, розсадниками бур’янів, страждають від пожеж під час паління стерні тощо. Відсутність лісівничого догляду призводить до того, що лісові смуги втрачають захисні властивості. Проблема посилюється і тим, що державний облік цих насаджень не проводився з 1976 року. На сьогодні відсутні нормативно-правові акти, які б регулювали проведення господарських заходів у лісових смугах.
Шляхи вирішення проблеми. Необхідно юридично-правовим шляхом закріпити статус полезахисних лісових смуг шляхом внесення змін та доповнень відповідних статей Земельного та Лісового кодексів України. Полезахисні лісові смуги слід вважати одним із основних засобів біологічного землеробства (захищають сільськогосподарські угіддя від несприятливих природних явищ: суховіїв, посух, хуртовин, водної і вітрової ерозії та виконують поліфункціональну роль у поліпшенні довкілля, сприяють отриманню гарантованих врожаїв сільськогосподарської продукції, та підвищенню родючості грунтів), що потребують амортизаційних відрахувань.
На нашу думку, нижче перелічені заходи можуть бути виконані лише за умови державного регулювання, коли Кабінет Міністрів України доручить Міністерству екології та природних ресурсів України, Міністерству аграрної політики та продовольства України їх виконання із виділенням фінансування на окремі програми:
1. Провести інвентаризацію лісових смуг із обов’язковим встановленням їх стану та надання рекомендацій щодо покращення їх біологічного стану та захисних властивостей.
2. Передати полезахисні лісові смуги в постійне користування агролісгоспам Міністерства аграрної політики та продовольства України (законодавчо визначивши статус лісових смуг).
3. Відновити в структурі головних управлінь агропромислового розвитку облдержадміністрацій відділи з питань ведення лісового господарства та агролісомеліорації.
4. Внести доповнення до Державної програми “Ліси України на 2002-2015 роки” щодо здійснення комплексу заходів зі створення захисних лісових насаджень, в т.ч. полезахисних лісових смуг на землях, які не були зайняті лісами (деградованих, малопродуктивних та інших).
5. Для досягнення оптимальної полезахисної лісистості і створення систем лісових смуг їх площу необхідно збільшити у два рази.
6. Надати пріоритетного значення дослідженням з розробки наукових біоекологічних і технологічних основ полезахисного лісорозведення.
Фундаментальні та прикладні наукові дослідження з оптимізації лісоаграрних ландшафтів мають бути проведені під егідою Національної академії аграрних наук України із залученням провідних вчених УкрНДІЛГА, спеціалізованих кафедр університетів та інших навчальних закладів і навчально-дослідних лабораторій.
На державному рівні неодноразово приймалися рішення щодо створення системи лісових смуг з метою досягнення оптимальної полезахисної лісистості та формування екологічної безпеки України (Постанова КМ України № 189 від 28.02.2001 р.) проте, на жаль, вони не були виконані із-за відсутності фінансування.
Доленосною подією для України стало прийняття Закону України “Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки”. У цьому контексті полезахисні лісові смуги набувають статусу локальних екологічних коридорів і науковці НУБіП України оптимізують просторово-параметричну структуру захисних лісових насаджень лісоаграрних ландшафтів як складової Національної екологічної мережі у рамках виконання дербюджетної наукової теми та дисертаційних досліджень.
За останні роки відбулося дві наради у Міністерстві екології та природних ресурсів України з залученням всіх установ, які мають відношення до проектування, впорядкування та ведення господарства у полезахисних лісових смугах. Питання полезахисного лісорозведення було предметом засідань на відділенні землеробства, меліорації і механізації та бюро Президії НААН України, на яких кафедра внесла вищезазначені пропозиції. Нарешті Звернення до Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства аграрної політики та продовольства України про актуальну ситуацію з полезахисними лісовими насадженнями дало свої результати. Кабінет Міністрів України доручив Міністерству екології та природних ресурсів України провести нараду на високому рівні з вирішення цієї важливої проблеми, а наприкінці квітня на розгляд ВР України було внесено аж два законопроекти: Постанова ВР України “Про введення мораторію на вирубку полезахисних лісових смуг та захисних лісових насаджень” і проект закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо посилення відповідальності за правопорушення у сфері охорони лісових ресурсів).
Важливим завданням є проведення агролісомеліоративного моніторингу лісоаграрних ландшафтів, який має бути невід’ємною складовою державного екологічного моніторингу України. Зважаючи на те, що лісовий моніторинг ведеться лише в лісах, підпорядкованих Державній агенції лісових ресурсів України, а понад 20% лісового фонду України (захисних лісів і полезахисних лісових смуг) знаходяться в системі МАПП України, і, враховуючи постійно зростаючі антропогенні навантаження на лісоаграрні ландшафти, є настійна необхідність організації служби агролісомеліоративного моніторингу лісоаграрних ландшафтів. Цю функцію зміг би взяти на себе Навчально-науковий інститут лісового та садово-паркового господарства НУБіП України шляхом організації лабораторії агролісомеліоративного моніторингу лісоаграрних ландшафтів при кафедрі лісової меліорації і оптимізації лісоаграрних ландшафтів. Кафедра тривалий час проводить дослідження на базових об’єктах, має високий науковий потенціал, власну базу даних, ліцензійне програмне забезпечення ГІС, яке було надано інституту в порядку гранту Каліфорнійським міжнародним інститутом вивчення систем навколишнього середовища. Робота такої структури повинна проходити у тісній координації із УкрНДІЛГА і бути замкнута на державну систему екологічного моніторингу (СЕМ “Україна”).
У вирішенні проблеми полезахисного лісорозведення, а також захисту грунтів від ерозії на системній основі у відповідності з новою земельною реформою необхідна обґрунтована і виважена державна програма, яка повинна враховувати вікові досягнення агролісомеліоративної науки і практики, тому що народ (за словами Ф.Д. Рузвельта), який руйнує свої ґрунти, знищує сам себе.

В. Юхновський, завідувач кафедри
лісової меліорації НУБіП України, професор
05.04.2012 р.