08/05/2020
0Проблеми популяції вовка у світі та в Україні.
У світовій популяції вовка нараховується близько 100 тис. особин, зокрема, в Канаді – 50 тис. голів, у Росії – 30–40 тис. голів, у США – 10 тис. голів, у Європі – до 4 тис. голів. Вид внесено до Європейського Червоного списку. Натомість в Україні вовки «окуповують» ті області, де їх ніколи не було, зокрема Кіровоградську, Херсонську, Одеську та АР Крим. Вони стали нахабно заходити на подвір’я до людей, нападати на худобу і завдавати істотних збитків, не кажучи вже про збитки мисливському господарству України.
В історичний час ареал вовка та його чисельність у світі постійно змінювалися залежно від інтенсивності переслідування його людиною. В Європі найінтенсивніше винищення вовка, як шкідливого для людини звіра, почалося із середньовіччя. Спершу вовки зникли в розвинених країнах із високою густотою населення: в Англії – на початку ХVІ ст., в Ірландії – на початку ХVІІ ст., у Шотландії останнього вовка було знищено в 1743 р. У Франції вже до 1870 р. ці звірі стали рідкісними в багатьох районах, хоча в деяких місцях траплялися майже до Першої світової війни. У вісімдесятих роках ХХ ст. вовк зник майже на всій території Західної Європи. У Португалії, Болгарії, Польщі, Італії, Іспанії нараховувалося близько 200 особин. Приблизно 2–3 тис. звірів жило в горах Греції, Югославії і Румунії.
В Україні, у період з 1948 р. до 1951 р., щорічний відстріл цього хижака сягав 2700 особин, а його чисельність була близько 7000 особин. Унаслідок тривалого (1949–1974 рр.) переслідування чисельність вовка в Україні суттєво зменшилася, а збитки від цього хижака стали незначними.
Нині вовк перебуває під захистом Боннської та Бернської міжнародних конвенцій. Однак у Росії за кожну голову добутого вовка виплачується премія 250 євро. А департамент охорони природи штату Вайомінг (США) нещодавно дозволив полювання на вовка впродовж усього року на всій території штату. Крім того, у штаті Міннесота, при квоті відстрілу 400 вовків, видали 6000 ліцензій.
Мінекології Швеції ще у 2009 році заявило, що кожна країна ЄС має сама вирішувати проблеми, пов’язані з мисливським господарством і охороною природи, зокрема щодо відстрілу вовка. У Норвегії також є намір дозволити відстріл вовка впродовж усього року. Це спричинено тим, що чисельність вовка істотно збільшилася, а прогресуючій субпопуляції, яка є складовою фінсько-російської популяції, нічого не загрожує.
У Словенії квота на відстріл вовка – 12 особин, а розмір державної компенсації збитків від нього у 2010 р. становив 346 тис. євро. У Швеції відшкодування за одного собаку, який став жертвою вовків, становить 3 тис. євро. У Швейцарії оновлений нормативний документ до федерального закону про мисливське господарство і полювання дає можливість кожному кантону (області) видавати дозволи на відстріл вовка, рисі та деяких інших диких тварин тоді, коли ці великі хижаки завдають відчутних збитків населенню або негативно впливають на чисельність популяцій мисливських тварин. Доречно зауважити, що у Швейцарії донедавна реєстрували виключно поодиноких особин, а ще рідше пари вовків. Федеральна рада мисливців розробила проект змін до Бернської конвенції щодо охорони вовка.
Враховуючи потенційно можливі збитки, поширення захворювань і ускладнення охорони рідкісних видів диких тварин, німецькі та польські мисливці також розв’язують проблему західно-польської і східно-саксонської популяції вовка шляхом регулювання її чисельності. Зазначена популяція об’єднує близько 35 зграй, у тому числі 23 – на теренах Польщі та 12 – у Німеччині.
У сусідній Польщі, де чисельність вовка становить 600 особин і його з 1998 р. охороняють, кількість свійських тварин, які стали жертвами цього хижака збільшилася з 523 у 2000 р. до 830 у 2003 р. Синхронно з цим збільшуються і відшкодування державою збитків, заподіяних вовками свійським тваринам. Так, у 2000 році селянам було виплачено 34 тис. євро, а в 2003 р. – у 2,8 рази більше. Законодавством Польщі та інших країн світу передбачена відповідальність держави за збитки, заподіяні вовками людям, свійським і диким тваринам.
На теренах Словаччини, де чисельність вовка становить 1500 особин, з 2009 р. полювали на нього впродовж чотирьох місяців, а з 2012 р. цей термін обмежили до 2,5 місяців (з 01.11 по 15.01), однак і надалі хижак вважається небажаним у мисливських господарствах.
Тільки одна поява вовків на теренах Австрії спонукала до розробки спеціальної державної програми з регулювання чисельності цього хижака.
У Македонії реєструють 500–600 випадків нападу вовків на овець. Тут за раз вовки знищують до 70 овець, унаслідок чого за одну ніч селяни можуть втратити все. Проте в цьому разі державою передбачена часткова компенсація збитків.
В Україні також почастішали випадки нападу вовків на домашніх тварин, худобу і людей. Наприклад, тільки у 2011 р. їх було більше сотні. За останні роки чисельність популяції вовка в Україні істотно збільшилася і сягає понад 2600 особин. А тепер порахуємо: дорослий вовк масою до 70 кг за день споживає до 200 г м’яса на кожний кілограм своєї маси, його добовий раціон становить до 14 кг. Таким чином, 2600 українських вовків упродовж року потребують до 13 200 т м’ясного корму.
Основою раціону вовка є копитні – олень, козуля, кабан, можуть нападати на зубрів. Це означає, що впродовж року вовки в Україні споживають до 130 тис. оленів масою по 100 кг кожний. У Карпатах частка копитних у раціоні вовка становить 50–80% залежно від сезону. А як бути вовкам, якщо необхідної кількості оленів в Україні немає? Згідно з офіційними даними у нас добувається близько 500 голів оленя, 6000 голів козулі і 7000 голів кабана, тоді як у Польщі щорічно добувають понад 41 тис. оленів, 145 тис. козуль і 150 тис. кабанів, а в значно меншій за площею Австрії щорічно добувають близько 50 тис. оленів і понад 280 тис. козуль.
У пошуках поживи вовки дедалі частіше заходять на заселену територію і диктують свої правила гри. Так, на Сумщині, жінці на дев’ятому десятку років довелося змагатися з величезним вовком. На Київщині скажений вовк напав на автомобіль і відірвав бампер, а в Чернігівській області вовк напав на п’ятьох людей. У Житомирській області в с. Селезівка Овруцького району ввечері вовк напав на трьох місцевих жительок, двоє з яких після цього опинилися у лікарні. Жителі села Новошини Жидачівського району, що на Львівщині, бояться виходити з осель, бо в їхнє село вночі приходить зграя вовків. З травмами обличчя від укусу скаженого вовка 15 січня 2012 р. до обласної лікарні потрапила 56-річна жителька села Літятин Бережанського району Тернопільської області. У селах Вишків, Сенечів, Мислівка та ін., що на Долинщині Івано-Франківської області, неодноразово вовки перерізали за одну ніч більше десятка овець, забирали кількох собак. За два роки в Чернівецькій області, згідно з офіційними даними, втрачено 20 голів великої рогатої худоби та 93 вівці.
Частими набігами вовків шоковане Закарпаття. Сіроманці неодноразово взимку нападали на собак, а влітку крали овець з отар, що пасуться на полонинах. Тут у селі Синевирська Поляна, що на Закарпатті, за один такий набіг жертвами вовків стали 57 овець.
Вовки «окуповують» ті області, де їх ніколи не було, зокрема Кіровоградську, Херсонську, Одеську та АР Крим. Вони стали нахабно заходити на подвір’я до людей, нападати на худобу і завдавати істотних, а для окремих селянських дворів катастрофічних збитків. У Криму ніколи не було вовків, а тепер цього хижака можна побачити в багатьох районах півострова. Так, у селах П’ятихатка і Курганне Червоногвардійського району вовк заходив у садиби і кидався на людей. Четверо покусаних селян опинилося в лікарні. У липні 2008 р. у с. Томашевка Джанкойського району вовки зарізали 40 овець.
Вовки тримають у страху жителів с. Новотроїцьке Запорізької області. Вони ночами розривають у сараях баранів, нещодавно серед білого дня напали на телят просто на подвір’ї.
Нахабністю цих хижаків за останні роки в більшості областей України нікого не здивуєш, тому необхідно зважати на світовий досвід і, об’єктивно оцінивши реалії життя, робити виважені кроки, спрямовані на захист інтересів людей, і не забувати при цьому про вовків.
Передусім, слід поглибити наукові дослідження (виявлення регіональних особливостей величини родинних зграй, розміщення вовчих лігв, сезонних змін раціону живлення хижака тощо) і розширити просвітницьку роботу серед населення, щорічно публікувати карти поширення і матеріали обліку чисельності вовка. Для цього докорінно покращити моніторинг української популяції вовка шляхом уніфікації методів обліку, застосуванням радіотелеметрії, ГІС-технологій і ДНК-тестів для ідентифікації особин і родинних зграй. З’ясувати наявну чисельність, закономірності її динаміки, екологічні коридори міграцій і розробити науково обґрунтований прогноз розвитку популяції в регіонах та по країні. Опрацювати основи фінансової підтримки програм охорони свійських тварин, а також нормативно-правові засади і механізми відшкодування заподіяних вовками збитків. Передбачити регіональні підходи до керування чисельністю популяції цього хижака. Та перш ніж прийняти будь-яке рішення, слід обговорити проблему з мисливцями, громадськими організаціями і широкими колами громадськості.
