Кто распоряжается лесными ресурсами в государственных лесах Украины?

Спор по поводу вопроса, вынесенного в заголовок этого материала разгорелся в декабре прошлого года. Его участниками стали постоянные пользователи нашего сайта – известный журналист Светлана Исаченко и ветеран лесной отрасли Сэнсэй, пока сохраняющий инкогнито. 

История обсуждения обобщена в материале  ссылка на который размещена ниже:

Isachenko- Sensei: “Ставлю $1000, що розпорядником лісового ресурсу є ОДА” – ” Не ОДА є … розпоряжник лісового ресурсу…, а держава в особі Центрального органу виконавчої влади (в даному випадку ДАЛРУ) і його органи на місцях”

Учитывая важность вопроса, прежде всего для реформирования лесного хозяйства, которое не даст результата, если будет базироваться на существующей правовой модели,  мы активно поддержали поиск истины. 

Сегодня я подведу итог этих усилий и дам свой ответ на основной вопрос спора,  который в окончательном варианте сформулирован следующим образом:

Хто уповноважений розпоряджатися лісовими ресурсами в державних лісах (ОДА, Держлісагентство, постійні користувачі або хтось інший)’’?

Два других вопроса,  являются производными от основного и не были  предметом спора. Чтобы не путать читателей,  сегодня мы оставим их  за бортом обсуждения.

Результаты опроса мнений посетителей сайта  проанализированы в материале ссылка на который размещена ниже:

Кто является распорядителем лесных ресурсов? ОДА или нет?’’ +

Привожу график, чтобы напомнить Вам как разделились мнения в ходе опроса. Только 6% считало,  что лесными ресурсами распоряжается ОДА… Больше всего проголосовавших, считают что функции распоряжения находятся в руках СИСТЕМЫ (у постоянных пользователей (45%) или Гослесагентства(43%)).

Естественно, подобный ответ никого ни в чем не убедил. В этой связи мы решили обратиться за помощью к авторитетным специалистам, по определению обязанным знать лесное право. Мы уже  публиковали ответы, но не все. Некоторые пришли позже или были представлены в виде комментария на сайте. Сегодня они будут проанализированы в полном объеме.  А пока, давайте остановимся на результатах.

Прежде всего мы обратились к местам работы специалистов, указанных в числе разработчиков Лесного Кодекса в редакции 2006 года,  которые по определению обязаны лучше всех  знать лесное право. К тем экспертам, место работы которых мы не знали, – обратились лично.

В.Ф. Романовский  – несколько раз обещал ответить, но так и не сделал этого.

УкрНИИЛХА  – от института отправлено  длинное письмо суть которого была изложена во втором предложении: “УкрНДІЛГА вимушено відмовити ГО «Відкритий ліс» в задоволенні запиту на отримання публічної інформації…” Далее,  на тяжелом армянском диалекте юридического канцелярита, рассказывалось почему  “УкрНДІЛГА вимушено відмовити”.  В конце сообщается , что “позиція науковців УкрНДІЛГА щодо проблем реформування лісової галузі та вдосконалення ведення лісового господарства України широко висвітлена в наукових статтях…”.

…О позиции по поводу реформирования мы не спрашивали… Суть реформ, много лет проводимых согласно рекомендаций  отраслевой науки,  хорошо видна по состоянию лесов и ведению лесного хозяйства в “первопрестольной” области … Здесь сосредоточены самые честные и принципиальные  кадры…Здесь  расквартирован   мозговой центр отрасли.. Здесь трудится единственный “системный” академик, по совместительству -УМ, ЧЕСТЬ и СОВЕСТЬ НАШЕЙ СИСТЕМЫ…  Здесь   лесников выпускают три ВУЗа…  Здесь не тратят время попусту…. Может быть поэтому  именно здесь  разработан и установлен тот уникальный вентилятор на солнечных батареях, который уже год, без подзарядки, обеспечивает   устойчивый аромат всей лесной отрасли… , который  так привлекает внимание общества и СМИ.

Институт Государства и права НАН Украины поручил ответ В.И. Олещенко. Это директор Науково-дослідного центру енергетичного, ядерного та природоресурсного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, основной разработик и автор комментариев к ЛК. Наше письмо пришло Вячеславу Ивановичу из головного института, куда мы его и отправляли. К нему его переслали, как к лучшему лесному юристу страны.  Мы созвонились  и он долго рассказывал, что работает день и ночь, для ответа нужна правовая экспертиза, а она у них платная. В конце концов, мне удалось убедить его ответить  за три минуты, но конкретно по существу вопросов. Ответ привожу ниже:

“…поставлені питання щодо порядку розпорядження лісовими ресурсами…було достатньо чітко врегульовано Лісовим кодексом України в редакції від 08 лютого 2006 року, іншими актами законодавства.

На жаль, численні несистемні, переважно точкові, зміни, внесені до актів чинного законодавства останнім часом, дійсно створюють досить суттєві перепони для забезпечення належного правозастосування, особливо в контексті здійснення реформ з децентралізації владних повноважень, адже при цьому не завжди враховуються особливий правовий режим лісових, як і інших природних ресурсів, визначений статтею 13 Конституції України, відповідальність саме держави за забезпечення додержання екологічних прав кожного, реалізацію довгострокових суспільних інтересів щодо об’єктів права власності усього Українського народу, необхідність належного виконання міжнародних зобов’язань України, наукові засади ведення лісового господарства, закономірності природних процесів, їх різноманіття, змінність в процесі як природної динаміки, так і під дією антропогенних факторів.

Тому, на наш погляд, обговорення порушених у зверненні питань, забезпечення належної конструктивності такого обговорення потребує чіткого визначення сутності проблем, стратегії їх вирішення, комплексної оцінки ефективності чинного законодавства, окремих його норм, механізмів реалізації основоположних принципів для забезпечення розроблення обґрунтованих пропозицій щодо системного удосконалення не просто окремих правових норм чи інститутів, актів законодавства, а в цілому регулювання законодавством правовідносин у сфері ведення лісового господарства, яке має передбачати досягнення як екологічних, так і економічних, соціальних цілей на засадах міжнародно визнаних принципів сталого розвитку.”

Внимательно прочитайте и постарайтесь понять: ” Кто является распорядителем лесных ресурсов? ОДА или нет?’’. У меня не получилось.

Письма с вопросами мы направили и в другие авторитетные лесные организации. 

Лесная академия наук Украины ответила конкретно. Привожу ответ  вместе с вопросом:

1. Хто уповноважений розпоряджатися лісовими ресурсами в державних лісах (ОДА, Держлісагентство, постійні користувачі або хтось інший)?

“Постійні лісокористувачі. Держлісагентство є провідником лісової політики уряду, а ОДА, як уповноважений територіальний орган влади, є фактичним розпорядником. Своїм розпорядженням (на земельні ділянки) дає право постійного користування суб’єктам господарювання, в тому числі і лісгоспам.”

Согласитесь, ответ академиков  соформулирован  таким образом, что его трудно понять и легко оспорить, хотя фраза “ОДА, як уповноважений територіальний орган влади, є фактичним розпорядником” перевешивает всё остальное.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІСОТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ.  Ниже суть полученного ответа:

“….питання розпорядження лісовими ресурсами в Україні регулюється рядом нормативно – правових актів (законів і підзаконних нормативно правових актів), які є у вільному доступі (https://rada.gov.ua/news/zak)….

….Національний лісотехнічний університет України не є суб’єктом офіційного тлумачення законодавчих положень…

…Рекомендуємо звернутись з відповідним запитом до Державного агентства лісових ресурсів України.”

Все это изложено с длинными и не имеющими отношения к вопросу цитатами из Положения о Гослесагентстве”… Нет смысла говорить что мы не просили ничего толковать…Приведенные в письме словеса просто ширма, за которой скрывают простой факт: в одном из самых уважаемых Вузов страны просто не знают кто распоряжается лесными ресурсами в государственных лесах Украины. Печально, но факт. 

 НУБиП.  Наше письмо попало к ректору. Он “расписал” его академику П.И. Лакиде. Академик не доверил письма электронной почте и отправил обычной… После этого следы послания обрываются. Оно не дошло ни до почтового ящика, ни до самой почты.   Пытался найти электронную версию письма, но похоже его печатали на механической машинке или писали от руки… возможно даже гусиным пером… Копии не сохранилось…

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ГІРСЬКОГО ЛІСІВНИЦТВА (УкрНДІгірліс) ім. П.С.Пастернака.

Ответ идеальный. Привожу полностью.

1. Хто уповноважений розпоряджатися лісовими ресурсами в державних лісах?

“Постійні лісокористувачі.”

В последнюю группу ответивших на наш вопрос вошли юристы более или менее связанные с лесом. 

Мірошниченко Анатолій Николаевич –доктор юридичних наук, завідувач кафедри земельного та аграрного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.  Привожу ответ полностью.

1. Хто уповноважений розпоряджатися лісовими ресурсами в державних лісах ( ОДА, Держлісагентство, постійні користувачі  або хтось інший )?

“На мій погляд, чинне законодавство побудоване, виходячи із того, що в державних лісах лісові ресурси є державною власністю, вони не є власністю постійного користувача, який, втім, може реалізовувати деякі функції щодо розпорядження лісовими ресурсами від імені держави. Загалом, розпорядження лісовими ресурсами здійснюється в порядку спеціального лісокористування за правилами, встановленими Лісовим кодексом України”.

Если честно, то мы не спрашивали, как “побудоване чинне законодавство” …По сути, мы познакомились с мнением автора, но ответа на вопрос не получили. 

Сторчоус Олег Витальевич- юрист, спеціалізується на юридичному забезпеченні суб’єктів господарювання (земельне  та лісове право).

1. Хто уповноважений розпоряджатися лісовими ресурсами в державних лісах ( ОДА, Держлісагентство, постійні користувачі або хтось інший )?

“Якщо виходити із академічних засад, то відповідно до ч.1 ст.317 Цивільного кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. цЗгідно ч. 5 ст. 148 Господарського кодексу України, природні ресурси можуть надаватися суб’єктам господарювання для використання або придбаватися ними у власність лише у випадках та порядку, передбачених законом.Конкретизуючи (звужуючи) питання, поставлю його так: «хто має право визначати обсяг лісових ресурсів в державних лісах, на які ОУЛМГ може видати лісорубні квитки ? ». (тобто – деревини від РГК, ) Думаю, що логічним буде звернутися до джерел природоресурсного права, а саме до Постанови КМУ 459 від 10.08.1992 року, який затверджений порядок використання лімітів загальнодержавного значення. Згідно .п 1, 2 «… Ліміти визначають обсяги природних ресурсів, на основі яких видаються дозволи на спеціальне використання природних ресурсів.2. Ліміти спеціального використання лісових ресурсів встановлюються у порядку, визначеному Лісовим кодексом України.»Згідно ст. 43 ЛК – норма заготівлі РГК визначається як розрахункова лісосіка, і вирішення долі (тобто затвердження) віднесено законом до Мінприроди (воно зараз мутіровало у Мінпаливенерго). От і випливає, що функціями розпорядження деревиною від РГК від імені держави наділене вказане Міністерство.

Про інші лісові ресурси, визначені у ст. 67 ЛК – можна надалі фантазувати у наведеному ракурсі…Загалом, українське законодавство щодо повноважень держ органів ухвалювалось виходячи НЕ з високих концептуальних засад «володілець», «користувач» чи «не власник» природ. ресурсу. Воно сформовано із базових засад поділу природоресурного законодавства на спеціальне та загальне використання лісових ресурсів, які в свою чергу взяті із радянського права. Плюс – мотиви бюрократії, оптимізації, узгодженості функцій – ось вийшов правовий вінегрет для бажаючих посперечатись на профільних сайтах. При чому лісові ресурси були поділені на державного та місцевого значення Цікаво, що згодом, «концептуальні засади » поділу лісових ресурсів були спотворені в інтересах податкового законодавства (нужны Парижу деньги, селяви..)

До речі, якщо розглядати питання хто є розпорядником земель л/г призначення, то суди непрямим чином наголошують, що функціями розпорядження державних земель л/г призначення має Кабмін. У моїй практиці один із районних судів із посиланням на практику ВС, навіть прямо зазначив – http://reyestr.court.gov.ua/Review/82211460 «..функціями власника державних земель лісогосподарського призначення діючим законодавством наділений Кабінет Міністрів України».До речі, із «свіжака»: 04 грудня 2019 року Урядом ухвалена Постанова із довгою назвою №1142 (на виконання Закону, авторства минулого головного радикала країни). Згідно п. 12 цієї Постанови, Держлісагентство наділене правом забороняти видавати дозволи (якщо зненацька трапиться ) перевищення заготівлі більше ніж 25 млн. куб. (хоча зміни ст. 28 ЛК так і не внесені – але при загальній тенденції погіршення лісового законодавства – на вказану прогалину можна заплющити очі) . От як це розцінювати: Держлісагентство можна вважати розпорядником лісових ресурсів, якщо йому в окремих випадках надана функція прямої заборони заготівлі ? чи ні ?Для того, хто має купу часу та натхнення – в інеті є пара дисертацій шановних правників, які отримали за це кандидатські ступені. Ось посилання на дисертацію Каракаш – http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/10372/%d0%94%d0%b8%d1%81%d0%b5%d1%80%d1%82%d0%b0%d1%86%d1%96%d1%8f%20%d0%9a%d0%b0%d1%80%d0%b0%d0%ba%d0%b0%d1%88%20%d0%86.%d0%86.pdf?sequence=3&isAllowed=yДисертація Перчеклій – http://idpnan.org.ua/files/perchekliy-i.m.-pravo-vlasnosti-ukrayinskogo-narodu-na-prirodni-resursi-_ekologo-pravovi-zasadi_.pdf  Серед купи цього юридичного словоблудства ( якщо постаратись) можна знайти і дещо цікаве… Тож – велкам !”

Прямого и однозначного ответа на поставленный вопрос в тексте Олега не содержится. Однако он хорошо демонстрирует запутанность и низкое качество законодательства Украины в части  законодательного распределения функций собственника. 

Гослесагентство Украины

Наиболее авторитетный ответ дан Гослесагентством Украины, за подписью его председателя Андрея Заблоцкого, юриста по образованию. Привожу его полностью.

1. Хто уповноважений розпоряджатися лісовими ресурсами в державних лісах (ОДА, Держлісагентство, постійні користувачі або хтось інший)?

“Лісовими ресурсами, згідно статті 6 Лісового кодексу України (далі – Кодекс) є деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворюються у процесі формування лісових природних комплексів.

     До лісових ресурсів також належать корисні властивості лісів (здатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо), що використовуються для задоволення суспільних потреб.

    Джерелом задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах є ліси (стаття 1 Кодексу).

    Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні га інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

    Згідно зі статтею 118 Конституції України виконавчу владу в областях здійснюють місцеві державні адміністрації.

У статті 7 Кодексу зазначено, що від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

    Згідно статті 31 Кодексу обласні державні адміністрації передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

    Юридичні особи (державні лісогосподарські підприємства), як суб’єкти лісових відносин (стаття 2 Кодексу) є постійними лісокористувачами, права і обов’язки яких, в тому числі стосовно використання лісових ресурсів, визначені у статті 19 Кодексу.

    Держлісагентство відповідно до повноважень, визначених статтею 2» Кодексу, організовує ведення лісового господарства і раціональне використання лісових ресурсів.

    Відповідні органи виконавчої влади встановлюють порядок та умови здійснення спеціального використання лісових ресурсів (Кабінет Міністрів України), ліміт заготівлі деревини в порядку рубок головного користування (Мінекоенерго), ліміт використання лісових ресурсів при заготівлі другорядних лісових матеріалів, здійсненні побічних лісових користувань (обласні ради), нормативно-правове регулювання ведення лісового господарства (Мінекоенерго, Держлісагентство) тощо.”

Ответ Гослесагентства, построен на цитировании положений действующего права, большинство  которых к распоряжению лесными ресурсами не относится. Сам термин “распоряжение” в ответе не упоминается.

Чтобы подвести промежуточный итог сведем в таблицу ответы организаций или экспертов, предельно коротко, выразив их суть.

Организации и эксперты	Ответ на поставленный вопрос
Институт Государства и права НАН Украины	Отписка-раздумие (по-сути ответ не дан)
УкрНИИЛХА	Отписка – отказ в ответе
УкрНИИгорлес	Постоянные пользователи
НУБиП	Ответ потерялся
НЛЛТУ	Отписка -совет (по-сути ответ не дан)
ЛАН	ОДА (ответ допускает разночтения)
Гослесагентство	Отписка – цитатник (по-сути ответ не дан)
Мирошниченко  А.Н.	Раздумие на тему  (по-сути ответ не дан)
Стороус О.В.	Раздумие на тему  (по-сути ответ не дан)
Романовский В.Ф.	Ответ не прислал

Ознакомившись с результатам мне остается:

• поблагодарить всех приславших ответы, особенно экспертов, которые не были обязаны нам отвечать;
• признать, что ответ на поставленный вопрос не получен или противоречив;
• довести до участников спора то, то мы не в состоянии подвести его итог и принять решение о победителе.

Теперь, сняв с себя все обязательства перед участниками спора и не претендуя на роль судьи,  я выскажу свою току зрения по поднятому вопросу и его обсуждению.  Напомню формулировку:

Хто уповноважений розпоряджатися лісовими ресурсами в державних лісах (ОДА, Держлісагентство, постійні користувачі або хтось інший)’’?

Для того чтобы ответить на вопрос, надо хорошо понять:

• как отвечать на вопрос , начинающийся с вопросительного местоимения “Кто?“
• что такое лесные ресурсы?
• в чём суть права распоряжения?

1. Очевидно, что в данном контексте, ответом на вопрос является наименование субъекта (субъектов), от имени собственника (государства) распоряжающегося лесными ресурсами. Набор возможных ответов был предложен в скобках, но большинство экспертов к  нему не обращалось. Отсюда множество ответов не по-сути. В совокупности они свидетельствуют о  запутанном и противоречивом регулировании распределении прав собственности на лесные ресурсы в украинском законодательстве.
2. С понятием “лесные ресурсы” сложностей не возникает. Наиболее четко ответило Гослесагентсво, просто процитировав статью 6 ЛК: “Лісовими ресурсами….є деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу”….и ” також … корисні властивості лісів” .  Важно уточнить, что право назваться лесным ресурсом имеет и сам лес, во всем своем  многообразии.  С лесом неразрывно связаны и другие ресурсы, имеющиеся на его территории, в частности песок, гравий, янтарь, торф,  обитающие в лесу звери и птицы, а также рыба в лесных озерах. Не менее важно, понимать что материальные лесные ресурсы, остаются ресурсами до момента их заготовки, после чего  меняют собственника и вовлекаются в хозяйственный оборот страны.
3. Наибольшие сложности у экспертов  вызвало понимание сущности функций распоряжения лесными ресурсами. Очень многие путали их с функциями управления, которые связаны с установлением правил пользования лесными ресурсами, но никак не  с распоряжением ими.  

Более 70 лет Советской Власти оставило неизгладимый след в законодательстве суверенной Украины. Поэтому объяснение сущности права распоряжения я начну с классики, а именно  с учебника “Лесное Право”,  преподавателя Императорского Лесного Института Николая Иванович Фалеева, ранее военного юриста, а позднее автора первого советского Лесного Кодекса (2018).

Базируясь на фундаменте римского права он определил право “распоряжения”, как “власть прекратить своё господство над вещью и передать её кому заблагорассудиться”. В данном контексте под “телесной вещью” понимается лес или отдельные лесные ресурсы ( в те времена почти исключительно древесина), а под “господством над вещью” – право пользоваться ею.

Каких-только формулировок права распоряжении не придумали позднее, но суть остается одна: ПРАВО  РАСПОРЯЖЕНИЯ СВОДИТСЯ К  ВОЗМОЖНОСТИ ПЕРЕДАЧИ ПРАВА ПОЛЬЗОВАНИЯ ОБЪЕКТОМ (РЕСУРСОМ, ИМУЩЕСТВОМ, ВЕЩЬЮ) ТРЕТЬИМ ЛИЦАМ.

Современна формулировка права распоряжения выглядит следующим образом:

 Правомочність розпорядження — це закріплена нормами права за власником можливість визначити долю належної йому речі шляхом знищення, відчуження або передачі її в тимчасове володіння іншим особам.

право розпорядження— можливість власника речі визначати її фактичну і юридичну долю.

Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження, знищення, переробка.)

Применительно к лесу суть права распоряжения сводится к трем основным полномочиям:

1. переводу его в другой тип угодий (уничтожение)
2. изъятие его у постоянных пользователей (отчуждение)
3. передаче его в постоянное и временное пользование 

Первое правомочие противоречит общей государственной политике и применяется  в исключительных случаях. Оно принадлежит Кабмину, котрый “передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності” (ст.27 ЛК)

Остальные полномочия по распоряжению лесами принадлежат ОДА, которые:

1. передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території;
2. приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення;
3. обмежують або тимчасово припиняють діяльність підприємств, установ та організацій у разі порушення ними лісового законодавства в порядку, передбаченому законодавством.

Если рассматривать проблему под микроскопом, то некоторые “осколочные” или “рудиментарные” функции распоряжения можно найти у иных органов власти и местного самоуправления. Они касаются смены целевого назначения земель и распоряжения  ресурсами в пределах границ населенного пункта, а также передачи лесов для ведения охотничьего хозяйства.

В перечне прав постоянных пользователей, приведенных в ЛК,  функции распоряжения отсутствуют. Однако, им дано право,  выписывать лесные билеты для краткосрочного временного пользования лесами, что похоже на распоряжение, но им не является.

Необходимо отметить, что в ЛК  вообще  не идет речи о передаче в пользование ЛЕСНЫХ РЕСУРСОВ.  Говорится только о пользовании ЛЕСАМИ, “які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт” или “для заготівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та інших потреб”. При этом в пользование выделяются  ЛЕСА,  передаются ЗЕМЕЛЬНЫЕ  ЛЕСНЫЕ УЧАСТКИ, а берутся охотничьи угодья и лесные ресурсы.

Если привлечь к рассмотрению подзаконные акты, то окажется, то все все виды пользования лесами, приведенные в главе 2 ЛКУ являются фиктивными:

• 1. В законодательном поле не существует долгосрочного временного пользования лесами для ведения охотничьего хозяйства. По закону «Об охотничьем хозяйстве» и охоте охотничье хозяйство ведется на основе договоров пользования охотничьими угодьями. Лесное законодательство такого ресурса не знает.
  2. Не существует долгосрочного временного пользования лесами для «культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт» /ст.18/. Вместо этого существует пользование полезными свойствами лесов, как составная часть специального пользования лесными ресурсами;
  3. Не существует временного краткосрочного пользования лесами для побочного пользования и заготовки второстепенных лесных материалов. Есть аналогичное по смыслу и содержанию специальное пользование лесными ресурсами…

Оставляя в стороне копание в грязи нынешнего лесного права Украины замечу, что:

• Гослесагентство и постоянные  пользователи могут участвовать в подготовке и согласовании распоряжений по использованию лесных ресурсов, но  распоряжаются ресурсами не они.
• Выдача лесорубочных и лесных билетов, утверждение лимитов, определение мест рубок  и т.п. не меняют юридической и фактической  доли лесных ресурсов. Это не распоряжение,  а  часть  общей систем государственного управления.
• Постоянные пользователи имеют исключительное право на заготовку древесины, как лесного ресурса, но не имеют права распоряжаться ей, к примеру передавая третьим лицам или уничтожая.
• Заготовленная  лесопродукция – перестает быть природным ресурсом и становиться собственностью пользователя.  Права распоржения ею целиком принадлежать собственнику и здесь не рассматриваются.

Таким образом следует признать,что основные функции распоряжения лесными ресурсами принадлежат ОДА и Кабмину,

Таким образом, по-моему личному мнению, спор выиграла СВЕТЛАНА.

При этом я не  разделяю её позицию, направленную  на усиление роли ОДА в управлении лесами.  Своё мнение по этому поводу  я выражал многократно, причем в течении  30 лет. Чуть позже  размещу подборку цитат по этому поводу из публикаций последнего 20-летия. Более ранние в электронном виде не сохранились.

Большую часть ответов мы уже размещали. Если нужны ВСЕ – пишите: разместим…

Надеюсь мы ВСЕ ВМЕСТЕ продолжим обсуждать эту тему.