22/04/2020
0
Чого добився за час свого президентства Володимир Зеленський
Рівно рік тому, 21 квітня 2019-го Володимир Зеленський виграв президентські вибори, — 73% виборців сказали йому «так» у другому турі.
Незадовго до цього, на дебатах з Петром Порошенком, Зеленський вимовив знакову фразу: «Я — ваш вирок».
НВ за допомогою експертів з різних сфер вирішив дати оцінку діям глави держави фактично за перший рік його президентства (формально він отримав країну в управління 20 травня 2019-го — в день інавгурації), і зрозуміти — чи став колишній комік вироком всій країні, і якщо так — то яким?
Сфера внутрішньої політики
Позитив: Створення всеосяжної вертикалі влади
Володимир Зеленський до кінця літа 2019 року зібрав у своїх руках надзвичайні повноваження, які дозволили йому впливати чи не на всі процеси в країні, реалізуючи будь-які свої ідеї та рішення. Адже до своїх повноважень глави держави він додав підтримку монобільшості — власної депутатської фракції Слуга народу (СН), яка за кількістю (248 осіб) перевищує просту більшість (226 осіб).
Монобільшість дозволила Зеленському повністю замкнути на собі ще й виконавчу владу — уряд. У результаті як перший Кабмін (ОлексіяГончарука), так і нинішній (Дениса Шмигаля) формувався в Офісі президента (ОП). Міністри проводили співбесіду у гаранта, і тільки після його схвалення йшли на зустріч з депутатами СН.
Аналогічні процеси відбувалися і у сфері прийняття важливих рішень і законопроєктів: все проходило через Зеленського. Парламентарям СН залишалося без зайвих питань натискати кнопки «за» в стінах ВРУ.
Позитив: Народних депутатів позбавили недоторканності
Команді Зеленського вдалося, — за допомогою депутатів інших фракцій — проштовхнути через парламент законопроєкт, що позбавив парламентарів недоторканності. До нинішнього президента ця ідея роками гальмувалася Верховною Радою. Щоправда, прийнятий варіант все одно не до кінця повноцінний — тепер ключовою фігурою у справі позбавлення депутатів недоторканності став генпрокурор, підлеглий президенту.
Негатив: Крихкість системи влади, замкнутої на одну людину
«Політика відповідальності Зеленського за все є вимушеною. Оскільки команду він набирав поспіхом, то єдиний критерій її дисциплінованості, її мобілізації є він сам. Тому що ідеологічних чи ціннісних чинників немає», — пояснює Володимир Фесенко, політолог.
Не буде Зеленського — не буде і системи, яку він створив. Тому президент повинен розв’язувати ключові питання: так думають його виборці, так думає він сам.
В таких умовах зростає ціна помилки, адже альтернативних думок, що мають доступ до владних важелів, в країні немає. І все залежить від того, яке рішення на Банковій прийме «тріо» — Зеленський, глава ОП Андрій Єрмак і перший помічник президента Сергій Шефір.
Негатив: Кадрові проблеми
Ключовою проблемою для управління Зеленського виявилася кадрова політика, на що звертають увагу всі опитані НВ експерти. «І це цілком закономірно і неминуче. Тому що до влади прийшла людина, у якої не було команди для управління країною», — зазначає Фесенко.
Досить згадати несподівану відставку уряду Гончарука, у якого був імунітет до осені, заміну керівника ОП Андрія Богдана на Єрмака, виключення трьох депутатів з фракції СН. Кадрова чехарда відбулася і в знятті голів ОДА деяких областей.
При цьому заміну деяким членам уряду Гончарука на Банковій шукають досі.
Тобто, за рік кадрові проблеми не зняті, — у Зеленського все ще не в змозі їх вирішувати
Негатив: Турборежим
Всі зміни в країні за рік правління Зеленського відбувалися в турборежимі, — саме так ЗМІ та аналітики охарактеризували бажання команди Зеленського блискавично змінювати усталені правила і чиновників, а також приймати рішення в ВР.
«Турборежим мав ознаки хаосу, а не супер-роботи на перших етапах», — нагадує Ольга Айвазовська, голова правління громадянської мережі Опора.
За перші півроку роботи монобільшості в ВР зареєстрували 1274 законопроєкти, підрахувала вона. У минулому скликанні за цей же період — на 504 більше.
Нинішній парламент прийняв 158 законопроєктів, а попередній за аналогічний час — 171. Тобто, турборежим не виправдав покладених на нього надій, а монобільшість не змогла довести підвищену ефективність.
Негатив: Нестабільна монобільшість
У президента розчарувалися не тільки в турборежимі, але і в ідеї привести в політику якомога більше нових облич. «Зеленський і виборці думали, що досить привести нових людей і все швидко можна розблокувати. Виявилося, що ні. Складні проблеми не можна вирішити швидко і просто», — говорить Фесенко.
Нові обличчя серед депутатів перетворилися в «старі», коли зрозуміли, як можна шантажувати керівництво фракції і ОП у власних інтересах. У парламенті монобольшість вже давно працює нестабільно.
Негатив: «Свій» корупційний скандал
Попри неодноразові заяви про нульовий рівень терпимості до корупції і прагнення показати, що часи, коли процесами в країні керували «свої» люди, минули разом з президентством Петра Порошенка, Зеленський вже отримав власний великий корупційний скандал. Його фігурантом став Денис Єрмак, брат глави ОП, який, можливо, займався тим, що можна трактувати як торгівлю держпосадами.
Зараз цією справою займаються САП і НАБУ, але при цьому ДБР і СБУ ведуть слідство проти депутата СН Гео Лероса, який оприлюднив відеозаписи, на яких Єрмак-молодший веде підозрілу діяльність.
Негатив: Посадки так і не почалися
Попри те, що в країні повністю сформована і діє антикорупційна вертикаль, ніяких гучних справ, пов’язаних з хабарництвом топ-рівня, в Україні досі не відбулося.
Сфера економіки
Позитив: Поступове формування сприятливого інвестклімату
«У країні формується сприятливий клімат для бізнесу та інвесторів в цілому», — каже Анна Дерев’янко, виконавчий директор Європейської бізнес асоціації.
За її словами, влада ухвалила низку важливих законів: про уповноваженого економічного оператора і впровадження системи NCTS на митниці, про концесії, — їх бізнес-співтовариство очікувало тривалий час.
У контексті протидії тіньовій економіці Зеленський і Ко прийняли закони, що передбачають підвищення відповідальності бізнесу за невидачу фіскальних чеків, впровадження механізму так званого «кешбек».
Позитив: Запуск ринку землі
Команді Зеленського вдалося проштовхнути через ВР питання, яке десятиліттями було заморожене — запуск в комерційний обіг ринку землі. І нехай впровадження його поетапне, і в прийнятому законі є істотні обмеження, а сам він виглядає досить компромісним, — всі ці новації стануть безсумнівним плюсом для країни.
Позитив: Економіка поки зберігає стійкість
На початку своєї каденції Володимиру Зеленському та його команді вдалося зберегти стабільність економіки, хоча скептики запевняли, що країну чекає катастрофа. Про це говорить Павло Шеремета, ексміністр економіки 2014−2015 років.
Стійкість зберігалася і до останнього періоду: напередодні національного карантину фінансова влада приборкала навіть стрибки курсу гривні.
Як поводитиметься країна в умовах нової «карантинної» кризи — про це поки говорити рано.
Негатив: Проблеми з МВФ
Україна не відійшла від краю прірви — пандемія Covid-19, всесвітній карантин і згасання економіки поставили країну в жорстку залежність від отримання чергового траншу від МВФ. Фонд хоче від офіційного Києва (як додаток до схваленого ВР запуску ринку землі) прийняття антиколомойского закону — документа, що робить неможливим повернення виведених з ринку банків їх колишнім власникам. Найбільше цей закон б’є по інтересах ексвласника Приватбанку Ігоря Коломойського. І хоча законопроєкт пройшов перше читання в парламенті, зараз зорієнтовані депутати на цього бізнесмена намагаються завалити друге читання.
«Робота з міжнародними партнерами залишилася такою ж, як і при минулій владі — спроби хитрувати до останнього, а потім загнати себе в кризу, і під впливом неминучості можливого дефолту наприкінці виконати поставлені умови, зіпсувавши собі репутацію», — характеризує дії нинішньої команди з Банкової Гліб Вишлінський, економіст і виконавчий директор Центру економічної стратегії.
На думку Юрія Городниченка, професора Каліфорнійського університету в Берклі, якщо парламент проголосує за антиколомойский законопроєкт тільки у травні, то це може закінчиться банкрутством для багатьох українських підприємств. «На годиннику Сovid-19 один місяць — це вічність: кожен тиждень подібний року у звичайний час», — упевнений він.
Негатив: Відсутність чіткої економічної політики
У президента є бажання зробити економіку кращою, але відсутній необхідний досвід, як і розуміння того, хто ж відповідає за цю сферу.
«Основна проблема полягає в тому, що у Зеленського з самого початку не було своєї економічної ідеології. Хоча він схилявся до ліберальної, будучи власником бізнесу, але вона не спиралася на якесь чітке розуміння політичних принципів», — говорить Гліб Вишлінський.
Негатив: Довіра інвесторів — під питанням
Українські суди все ще не викликають довіри у громадян та інвесторів. Корупція на митниці і в податковій, судячи із заяв топ-чиновників, не подолано. До великої приватизації країна, начебто, готова, але сам процес ще не стартував повною мірою.
Економічний напрям в новому уряді виявився слабкою кадровою ланкою.
Все це охолоджує запал зовнішніх інвесторів, які і без того не поспішали заводити в Україну свої гроші.
Професор Юрій Городниченко говорить про те, що за період президентства Зеленського Україна не отримувала великих інвестицій від Siemens, Unilever або інших світових брендів для будівництва заводів. А висунута раніше ідея про«інвестиційну няню» замість рівних умов для бізнесу, може створити преференції для деяких підприємств.
«Згідно з даними НБУ, чистий приплив прямих іноземних інвестицій в корпоративний капітал за період 2018 року склав приблизно 1 мільярд доларів США, і приблизно 0,5 мільярда доларів за той же період 2019 року (коли Зеленський мав повний контроль). Це не схоже на перемогу в залученні іноземних інвесторів», — пояснив Городниченко.
Негатив: Мовчання в питанні деолігархізації
Олігархи — мільярдери, що контролюють не тільки фінансові та виробничі, але також медійні та політичні ресурси, — неабияк гальмують розвиток країни, монополізуючи цілі галузі національної економіки. Але Зеленський, судячи з усього, не налаштований воювати з ними, впевнений політолог Фесенко. «Його базова установка — переконати мільярдерів, що вони повинні працювати на державу», — говорить експерт.
Сфера зовнішньої політики
Позитив: Перезапуск нормандського формату
Найбільшу увагу у своїй роботі Зеленський приділяв припиненню військового конфлікту на Донбасі і переговорам з Росією. Мета — повернути окуповані території. І в результаті його зусиль лідери Франції, Німеччини, України та Росії — після трирічної паузи — сіли за стіл переговорів у нормандському форматі, взявшись на пошуки компромісу щодо Донбасу.
У підсумку на сході почалося розведення військ в деяких пунктах.
Позитив: Обмін полоненими
Зеленському та його команді вдалося провести низку знакових обмінів «утримуваними» особами. В рамках першого з них в країну, наприклад, повернувся політв’язень кінорежисер Олег Сенцов, який відбував в Росії термін ув’язнення. Обміни тривають.
Позитив: Невеликий прогрес у взаєминах з Кремлем
Зеленський зміг домогтися невеликого прогресу у питаннях Донбасу, впевнена Мелінда Херінг, заступник директора Євразійського центру Атлантичної ради. За її словами, рік тому деякі експерти попереджали, що президент РФ Володимир Путін відчує слабкість української позиції, якщо буде обраний Зеленський, і спробує захопити більше території країни. Але ці побоювання не виправдалися. Мовляв, Зеленський добре тримався з Путіним. На думку Херінг, є справедливе занепокоєння, що лідер України може бути занадто старанний в бажанні укласти мирну угоду на Донбасі, але поки він зміг добитися невеликого, але поступового прогресу.
Позитив: Вибрався з внутрішньоамериканського скандалу
Україна виявилася причетною до запуску процедури імпічменту президента США Дональда Трампа, якого демократи звинуватили в тиску на президента Зеленського з метою почати розслідування проти Джо Байдена.
Українському лідеру, за словами Михайла Пашкова, експерта Центру Разумкова з питань зовнішньої політики, вдалося вийти сухим з цього скандалу. «Вийшло дистанціюватися від внутрішньоамериканської політичної боротьби і зберегти підтримку і республіканців, і демократів. У них не вийшло втягнути Україну у свою боротьбу », — говорить аналітик.
Позитив: Збереження євроатлантичного курсу
Зеленський зберігає євроінтеграційний вектор зовнішньої політики Києва і продовжує співпрацю з НАТО.
Негатив: Немає стратегії зовнішньої політики
Банкова так і не сформулювала відповіді на питання: якою саме має бути зовнішня політика України в умовах, коли на членство в НАТО і ЄС розраховувати в найближчі десятиліття не доводиться?
«В команді не відчувається стратегічного планування — а це, перш за все, визначення пріоритетів. По суті, ми продовжуємо стару-добру багатовекторність», — нарікає Микола Капітоненко, експерт Міжнародного центру перспективних досліджень.
Негатив: Банкова «обнулила» МЗС
Офіс президента активно перетягує на себе завдання зі сфери діяльності Міністерства закордонних справ, перетворюючи відомство в свою контрольовану «прес-службу».У цьому впевнений Михайло Пашков з Центру Разумкова.
Негатив: Москва пресингує Київ
Вести переговори з РФ досить складно, — кожна зі сторін по-своєму трактує зобов’язання. При цьому українські представники намагаються максимально приховувати всі домовленості, що викликає невдоволення суспільства. Свіжий приклад — кейс Андрія Єрмака, якого в прагненні фактично легалізувати «ЛДНР»в рамках Консультативної ради запідозрили не тільки опоненти Зеленського, а й ціла група депутатів СН.
«Українська сторона прибрала проблемну риторику до Росії, пішла на певні поступки. У той час як РФ не те, що не пішла на відповідні дії, а, навпаки, посилила тиск», — вважає Пашков.
Негатив: «Забутий» Крим
У прагненні знайти точки дотику з Москвою в донбаському питанні офіційний Київ майже вивів за дужки переговорів питання деокупації Криму. Більше того, представники влади періодично закидали в інформпростір ідеї дати українську воду півострову, що потерпає від посухи в обмін на полонених.
Експерти, опитані НВ в рамках підготовки цього матеріалу:
Ольга Айвазовська, голова правління громадянської мережі Опора;
Гліб Вишлінський, виконавчий директор Центру економічної стратегії;
Юрій Городниченко, проофессор Каліфорнійського університету, Берклі.
Микола Капітоненко, експерт Міжнародного центру перспективних досліджень;
Михайло Пашков, експерт Центру Разумкова з питань зовнішньої політики;
Володимир Фесенко, політолог;
Мелінда Херинг, заступник директора Євразійського центру Атлантичної ради;
Павло Шеремета, екс-міністр економіки
