Нищівний вогонь

Крізь дим майже нічого не видно. Їдке «повітря» вириває назовні легені, випікає очі. Вдалині – полум’я. Вже котрий тиждень горить… Населення зустрічає весну.

Готуючись до Великодня, українці настільки ретельно намагаються вичистити свої обійстя та «допомогти» рости молоденькій траві, що стає моторошно від такого прибирання. Вогонь підсилюється з кожним подихом вітру, займаючи все нові і нові території. Горить все, що трапляється на шляху: зайченята, які в цей період саме з'являються на світ і ховаються від хижаків у сухих травах, гнізда птахів, плазуни, мікрофлора, нищиться структура ґрунту.

Як не прикро, але той, хто вирішив пустити червоного півня на сухостої, ніколи не припускає: цей бумеранг може повернутися і нагадати про себе так, що не забудеш довіку. То – лише один приклад із тисячі подібних: господиня вирішила випалити посохлу минулорічну траву на своєму обійсті та навколо нього. Коли правоохоронні органи попередили її про те, що вона чинить протиправно і на неї можуть накласти штраф, тільки відмахнулася, мовляв, моє подвір'я – що хочу, те й роблю. Але вже за кілька хвилин після того, як еменесники поїхали, жінка була змушена викликати рятувальників знову. Тепер уже в її голосі не було владних ноток, а лише страх і благання: палав хлів. Дерев'яна будівля згоріла, мов свічка, залишивши після себе лише кілька спопелілих колод. Цей факт було зафіксовано на Волині у Ратнівському р-ні, але подібні повідомлення надходять із кожного регіону України.

Громадськість стоїть осторонь. Мовляв, нічого не поробиш – така традиція. Люди завжди навесні палять стерню. Але що не кажіть – цікаві у нас традиції… Розмовляючи з іноземцями, чую: «Жах!». Вони не можуть зрозуміти ситуації, знизують плечима і запитують, чи немає у нас за таке штрафів, бо у них зі спалюванням стерні і подібними явищами настільки строго, що ніхто навіть сірника не кине до урни, не переконавшись, що це – безпечно.

Так, у нас також є штрафи, от тільки кого штрафувати? Обласна влада (кожна на своїй території) визначалася, як бути зі стихійними підпалами. На Волині було вирішено, що відповідати за зумисні підпали будуть сільські та селищні голови, орендарі земель. Можливо, це й правильно, адже хто як не місцева влада достеменно повинна знати і контролювати, що відбувається на їхній території?

Вогонь, охопивши луки, пасовища, впритул підходить до лісу. Лісова охорона постійно на сторожі. Але у багатьох областях ситуація вже виходить з-під контролю. І тоді стає насправді гаряче. Лісова пожежа – видовище не для морально слабких!

Сьогодні лісівники навіть відмовляються від спалювання порубочних решток, що залишаються після заготівель та чистки лісу. Хоча фактично цей процес не заборонений і повністю контрольований. Аби не створювати запитань у населення, переходять на перебивання гілок та кори на щепу. Проте населення знає своє: готується до свята. Але, напевно, якби правоохоронні органи виконали свою функцію і одного-другого оштрафували, то селяни б десятому переказали, що підпалювати стерню – не варто: занадто дорого та шкідливо для здоров'я.

А за підпали рослинності настає як адміністративна, так і кримінальна відповідальність. Так, статтею 229-1 Кримінального кодексу України передбачено, що незаконні дії щодо поверхневого шару земель, якщо вони створили небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, зокрема вчинені шляхом підпалу або спричинили загибель людей, масову загибель об'єктів тваринного чи рослинного світу чи інші тяжкі наслідки, – караються обмеженням волі на строк від 3 до 5 років або позбавленням волі на той самий термін із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією знарядь і засобів заволодіння. Матеріальна шкода вважається заподіяною у великому розмірі, якщо її у сто або більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто – більше 1700 грн.

Є і більш чітко та зрозуміло прописана стаття Кримінального кодексу, яка безпосередньо стосується підпалів об'єктів рослинного світу. За статтею 245 КК, знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, вздовж залізниць, а також стерні, сухих дикоростучих трав, рослинності або її залишків на землях сільськогосподарського призначення вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом, – караються штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 5100 до 8500 грн) або обмеженням волі на строк від 2 до 5 років чи позбавленням волі на той самий термін. Ті ж дії, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від 5 до 10 років.

Але, на жаль, тільки коли настає небезпека саме для того, хто заподіяв шкоду, приходить розуміння, що такого робити не можна. А доти всі застороги на кшталт – не паліть, бо, окрім загрози для лісу, вогонь завдає значної шкоди землям, знищує тварин, плазунів, насичує атмосферне повітря вуглекислим та чадним газом, що згубно діє на здоров'я людей, – марні.

І хоча лісівники озброєні камерами відеоспостереження, вишками нагляду, всім потрібним у протипожежний період, вони не в змозі проконтролювати вогонь, котрий проник у ліс. Захищати природу від полум'я мають усі: від посадовця до простого селянина. Людина має бути свідомою. А найпершим її контролером повинна бути совість.