12/05/2012
0«Український студент зазвичай не має плану дій… Він вражає імпровізацією», – цитую один із улюблених статусів цієї категорії громадян із мережі ВКонтакті. Важко не погодитися. А особливо, коли доводиться здавати сесію, меж та кордонів винахідливості наших спудеїв не встановиш. Що прикро, виникає абсолютно протилежна ситуація, як тільки підходить до завершення 5-й курс і настає момент пошуку омріяної роботи за спеціальністю чи-то пак – просто якоїсь, аби більш-менш оплачуваної праці…
Чи такий страшний процес пошуку роботи, як його малюють студенти, ми вирішили розібратися після того, як стали свідками ну дуже кумедної (чи то пак зовсім не смішної) ситуації. Уявіть собі, молоді спеціалісти, корті шукали роботу у лісовій галузі, нарікали (причому під час першої співбесіди із потенційним роботодавцем!), не лише на невелику суму заробітної плати, а й, наприклад, на… нестачу житла, яким має забезпечити той же роботодавець! А чом би й ні? Адже такий варіант розвитку подій і справді можливий! Тільки, будь ласка, хлопчики й дівчатка, зрозумійте – не буває так, щоб усе й одразу. Та й сир безкоштовний – тільки у мишоловці. І нічого тут не вдієш – така вже гірка правда життя…
На щастя, подібні претенденти на робоче місце зустрічаються рідко. Частіше ситуація і справді непроста. А чому – спробуємо пояснити. Вчорашній студент, котрий за своє сумлінне ставлення до навчального процесу, отримував 700, а то й більше гривень кровно заробленої стипендії, жахається від перспектив роботи, за яку йому платитимуть більше тисячі. А ще ж – витрати на проїзд, харчування. Словом, здається: гірше годі й вигадати…
Є ще купа всяких «але». Наприклад, часто чути нарікання на брак досвіду роботи, зв’язків і, як не банально, грошей. Студенти розповідають, що іноді спочатку треба заплатити за своє робоче місце. І торгівля вакансіями нічим не відрізняється від торгівлі, наприклад, цукерками. Чим кращий продукт (ой, перепрошую, вакансія), тим дорожче коштує. От і виходить, що іноді доводиться їхати на заробітки за кордон, щоб потім купити омріяну роботу в рідній Україні… Ще один шанс отримати хорошу посаду – впливові родичі чи друзі. Кажуть, спрацьовує.
А найчастіше буває так: уже в оголошенні про вакантне місце, крім усього іншого, зазначено – із досвідом роботи не менше 3 років. І більше – жодних варіантів. Отут-то вже виходить справжнє замкнене коло.
Але не все так погано, як здається студентові на перший погляд…
Як приклад – ярмарка вакансій у Луцькому національному технічному університеті. Перед початком офіційної частини шум і гам такий, як на звичайному ринку. Помітно, що молодим людям цікаво: то тут, то там лунає сміх, триває процес активного обговорення ситуації. Підходжу до компанії дівчат, запитую, чи цікава така подія для них, чи взагалі вважають її потрібною. Після довгих умовлянь дехто, хоча й неохоче, але все ж зважується на розмову:
– Якщо чесно, то із дипломом економіста після закінчення вузу перспектив не бачу ніяких. Адже куди не звертаюся, всюди кажуть, мовляв, у нас – скорочення. Про роботу за спеціальністю навіть мріяти перестала. Треба відкривати власну справу. Ярмарка вакансій, котру сьогодні проводять, звісно, потрібна, адже це – хоча б якийсь шанс. Правда, вакансій, котрі пропонують, – дуже мало, але варто сподіватися, що хоча б кілька студентів таки знайдуть щось цікаве, – каже випускниця, котра не побажала назватися.
– Та що там говорити? Різниця між кількістю студентів, які зареєструвалися, і вакансіями – просто вражаюча, – долучається її колега. – Тому нічого не залишається, як надіятися лише на себе.
Розпочалася справжня дискусія. Почувши розмову на тему, яка (що одразу стало помітно), неабияк хвилює студентів-випускників, кожен намагався щось додати. Так вдалося з’ясувати, що молоді люди мріють про власний бізнес, але якщо вже погодяться працювати «на чужого дядька», то вимагатимуть зарплату не менше трьох тисяч гривень, посаду – бажано не менеджера з продажу і простого «роботяги», звісно, пакет соціальних гарантій. Скромно, чи не так?
Серед чималої кількості песимізму і нарікань нарешті натрапила на молодого чоловіка, котрий вніс трохи барв у цю чорно-білу картину життя.
– Спеціальність досить непогана, – розповів Тарас Заремба, студент 4 курсу машинобудівного факультету за спеціальністю «Обладнання лісового комплексу». – Є чимало перспектив влаштуватися на роботу. Мрію відкрити власний бізнес у сфері, але розумію, що спочатку необхідно буде пройти якусь практику. Аби чогось досягти, треба мати знання, принаймні базові.
– А я мрію про щасливе майбутнє, – оптимістично та «оригінально» заявляє однокурсник Тараса. – На роботу хотів би піти в лісове управління (Волинське ОУЛМГ, – авт.), а ні – то хоча б на якийсь меблевий завод.
Що ж, ситуація зі студентами – зрозуміла. Ідемо до декана машинобудівного факультету ЛНТУ – доктора технічних наук, професора Сергія Пустюльги, аби почути його точку зору з цього приводу.
– Випускники наших факультетів отримують освіту інженера, з якою без проблем можна працювати, скажімо, на автозаводі, – розповідає Сергій Іванович. – Адже машини, устаткування зроблені за тим самим механізмом. Принцип надання освіти такий – до 4 курсу всі практично отримують однакову базову підготовку, а вже протягом останнього року – безпосередньо фахову. Щодо цього ярмарку, то він дасть приблизно 5% зайнятості. Ми зв’язуємося також із конкретними роботодавцями, вони дають нам чітку інформацію, яких саме і скільки фахівців потрібно. Причому за останні 5 років таких заявок від роботодавців більше, ніж студентів, котрі бажають працювати.
Щоб іще більше розвіяти песимізм, котрий дуже вкорінився у голові молоді, розмовляю з головним спеціалістом відділу лісових ресурсів ВОУЛМГ Олександром Недільком, котрий не так давно сам був студентом.
– Я досить швидко досягнув бажаного саме завдяки університету, захисту диплому, під час якого був присутній представник управління (ВОУЛМГ, – авт.) Віктор Слива, який мене помітив. Згодом запросив на роботу. Студентам пораджу: ставайте більш дисциплінованими, не лінуйтеся. Можливо, іноді доведеться недоспати, зайвий раз докласти зусиль. Тільки такий шлях – іншого, повірте, немає.
Прокоментувати ситуацію на ринку праці молоді ми попросили начальника Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Богдана Колісника.
– Ми повинні зрозуміти, що прийде час – і молодь постане перед вибором куди йти: чи прямувати тією дорогою, яку обрали, чи шукати іншої, – відповів Богдан Іванович. – Хочу наголосити: сьогодні лісова галузь Волині потребує молодих фахівців. Як би парадоксально це не звучало, але треба визнати, що на даний момент майже 40 відсотків працівників не мають спеціальної освіти. Молоді люди вже зі студентської лави повинні готуватися, якщо серйозно задумалися про працю у лісі. Це цікаво, але з іншого боку – романтики не так уже й багато, адже лісівнича робота – кропітка, виснажлива. Але водночас – потрібна, вдячна, бо працюємо для майбутніх поколінь.
Ми не тільки запрошуємо молодь, а й чекаємо і готові прийняти у багатотисячний колектив працівників лісового господарства. Але з їхнього боку має бути віддана праця, розуміння свого призначення. Ми ж готові забезпечити всім необхідним: роботою, житлом, надати можливість заробляти гідну зарплату.
А ось що сказав із цього приводу начальник Донецького ОУЛМГ Віктор Сторожук:
– У нашому управлінні працюють переважно молоді спеціалісти. Середній вік – 35-37 років. Правда, трудитися на ниві лісової галузі випускники вузів не дуже бажають. Причина проста: наша середня заробітна плата, що становить 2030 гривень, нижча від середньої в області – 2500 гривень. Отож… Ситуація склалася так, бо ми – не лісовий регіон, та й робота має певну специфіку.
Іще одна проблема: раніше ми могли запропонувати своїм працівникам житло. В останні роки такою практикою похвалитися, на жаль, не можемо. Але у 2012-му плануємо відновити традицію. Хочемо, аби кожен лісгосп міг запропонувати кварти хоча б двом своїм працівникам. І це стосується не лише молоді.
Особисто я – за молодих спеціалістів, хотілося б, аби в галузі таких було більше. Бо ж варто визнати: молодь краще володіє знанням комп’ютерної грамоти, що нині необхідно.
Правда, буває, приходять молоді спеціалісти навіть без базових знань. Це дуже неприємно вражає.
Поцікавилися також, яка ситуація на півдні держави. Начальник Херсонського обласного управління лісового і мисливського господарства Віктор Тищенко розповів:
– Маємо дефіцит хороших кадрів, тому що молоді спеціалісти не поспішають до нас на роботу. Причина – низька зарплата. Ще одна проблема – ми не можемо забезпечити житлом тих, хто приїздить з інших регіонів. От тому переважна частина таких людей попрацюють 2-3 місяці – і повертаються додому. Область – не ресурсна, самі себе забезпечити не в змозі, а держава теж не має звідки надавати допомогу. Ми не можемо зрівнятися із, наприклад, Житомиром, Києвом, на жаль.
Хочу зазначити ще одне: молодь, котра приходить влаштовуватися на роботу, дуже різна. Буває, звертаються двоє людей, котрі навчалися в одному вузі. Один – грамотний спеціаліст, а інший абсолютно не орієнтується в роботі.
Прокоментував ситуацію і заступник начальника Сумського ОУЛМГ Олександр Товстуха:
– Молодих людей, котрі виявляють бажання працювати у нас, – дуже багато. а от із вакантними місцями – проблема. Нині їх практично немає. Приємно, що частіше ті, хто бажає отримати робоче місце, – освічені, грамотні. Отож, навчальні заклади готують хороших спеціалістів, за що хочеться подякувати викладачам.
Звісно, ми завжди раді бачити на посадах молодь. Чому? Та все просто! Ліс росте 100 літ, тому хочеться, аби людина, яка прийшла, пропрацювала хоча б 40 років.
Фото автора
Всеукраїнський журнал «Лісовий вісник» (№7)
