15/04/2020
0Без указания оптимальной нормы численности… , как по мне, всё эти рекомендации вглядят странно. Кроме того, как обычно, нет никакого анализа и прогноза. М.П.
Про обліки та норму добування місцевих видів мисливських тварин.
У мисливському законодавстві України існує певний нонсенс – ліміти розраховуються тільки для копитних тварин. Полювання на інші мисливські види тварин регулюється нормами відстрілу. Перелітні види мисливських тварин та місцеві, які не переміщуються за межі свого ареалу – об’єднані. Для цих видів у Законі навіть відсутнє таке поняття як сезонна норма добування.
Останнім часом «захисники природи» в Україні розпочали кампанію щодо зміни мисливського законодавства стосовно «громадського контролю» користувачів мисливських господарств. Контролювати все, зокрема, обліки дичини, а в разі спротиву або не співпадінь – закривати полювання. Основна теза – треба заборонити все і тоді відразу з’явиляться і лосі з оленями, і зайці з фазанами. А основним важелем контролю у державі вони вбачають так звану «громадськість». Тобто не держава повинна здійснювати контроль за виконанням вимог законів, залучивши до цього фахівців – науковців та мисливствознавців, а громадські організації (проєкт Закону № 2448). Хибна думка. Де ви бачили, щоб у людини з вулиці питали як треба керувати літаком або потягом? Чому ви вважаєте, що галуззю, якою є мисливське господарство, можуть керувати дилетанти? Якщо буде втілена в життя ця хибна ідея, то не чисті на руку керівники певних відомств та браконьєри зашарпають мисливські господарства запитами так, що їм вже буде не до господарювання. До того ж, всі мають бути в рівних умовах – і «представники громадськості», і користувачі мисливських угідь (це вимога Конституції України). Якщо комусь збреде в голову ідея вимагати проведення так званого контрольного обліку, то проводити він його повинен за власний кошт. А якщо результат цього обліку не підтвердить порушення з боку користувача, то ініціатор зобов’язаний нести кримінальну відповідальність за наклеп. Тоді все стане на свої місця.
Питання ж якісного контролю за веденням мисливського господарства, в тому числі, за обліком мисливських тварин, можна вирішити дуже просто. В Україні треба створити Департамент мисливського господарства за типом департаменту риби й дичини США. Свого часу начальник Головного управління мисливського господарства Міністерства лісового господарства України Микола Шадура за підтримки міністра цього відомства Валерія Самоплавського розпочав роботу зі створення укомплектованої фахівцями структури з керівництва мисливським господарством. В обласних управліннях було створено посаду заступника начальника управління з мисливського господарства, відділи мисливського господарства. В кожному адміністративному районі була посада державного районного мисливствознавця, на якого були покладені обов’язки з контролю за веденням мисливського господарства та полювання користувачами мисливських угідь. Саме ці мисливствознавці контролювали проведення обліків мисливських тварин користувачами мисливських угідь. Саме вони візували первинні акти обліку мисливських тварин, на підставі яких потім здійснювалися розрахунки добування. Це був далекий 2005 рік.
Надалі вже в час «новітньої» України теза створення окремої структури з ведення мисливського господарства була підтримана науковою групою спеціалістів, які під егідою Євросоюзу в рамках програми «ENPI East FLEG II» здійснювали вивчення закордонного досвіду ведення мисливського господарства та готували пропозиції щодо вдосконалення моделі функціонування мисливського господарства в Україні. Саме це той шлях, який дозволить вивести мисливське господарство України з кризи.
Свого часу Мінекології та Держкомлісгосп з метою наведення порядку у проведенні обліків мисливських тварин та контролю за їх добуванням, зобов’язали свої територіальні управління видати відповідні сумісні накази про організацію, строки та порядок проведення обліків мисливських тварин, а також встановлення показників пропускної спроможності мисливських угідь. На виконання вищезгаданого листа Державне управління екологічної безпеки в Миколаївській області та Державне лісогосподарське об’єднання «Миколаївліс» видали сумісний наказ, яким встановили правила проведення обліку мисливських тварин та погодження показників пропускної спроможності мисливських угідь і видачі відстрільних карток із суворим дотриманням цих показників.
Окрім того, Миколаївське обласне управління лісового та мисливського господарства у відповідності до Інструкції «Про затвердження Правил видачі дозволів на спеціальне використання диких тварин та інших об’єктів тваринного світу, віднесених до природних ресурсів загальнодержавного значення» встановило Порядок, за яким на добування однієї особини зайця-русака, фазана або куріпки користувач може видати тільки одну відстрільну картку, а бланки карток реєструються в управлінні у кількості, яка передбачена пропускною спроможністю мисливських угідь (сезонною нормою добування). Таким чином, якщо за результатами обліку можна на певній території добути 200 зайців, то тільки 200 карток і будуть зареєстровані користувачу для реалізації їх мисливцям. Завдяки цьому сьогодні на території області чисельність зайця-русака та фазана досягла оптимальної, значно поліпшилася ситуація з чисельністю куріпки.
Введення нових форм господарювання у мисливському господарстві стало можливим завдяки підтримці з боку начальника облуправління П. Паламарюка. Але це не було одноосібним ноу-хау Миколаївського облуправління. Фактично одночасно прийшов до цього висновку і ввів таку ж систему реєстрації відстрільних карток начальник відділу мисливського господарства комітету з лісового господарства АР Крим Сергій Решетько.
На жаль, у мисливському законодавстві України існує певний нонсенс. У відповідності до ст. 16 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» (далі Закон) ліміти добування на певний мисливський сезон розраховуються і затверджуються тільки для копитних тварин. Полювання на інших мисливських тварин, віднесених до державного мисливського фонду, регулюється нормами відстрілу на мисливський сезон, які встановлюються та погоджуються профільними Міністерствами (встановлюється норма добування тварин за день полювання). Норма ж добування місцевих видів мисливських тварин (зайця-русака, фазана та куріпки) на сезон полювання не встановлюється. Законодавець об’єднав перелітні види мисливських тварин та місцеві, які не переміщуються за межі свого ареалу проживання, і чисельність яких залежить тільки від біотехнічних заходів та раціонального використання. У ст. 1 Закону навіть відсутнє таке поняття як сезонна норма добування певного виду мисливських тварин. Законодавець у ст. 27 Закону зобов’язує користувачів мисливських угідь розраховувати не сезонну норму добування мисливських тварин, а так звану пропускну спроможність мисливських угідь. До чого це призводить, показуємо на прикладі. Термін полювання на зайця-русака згідно зі ст. 19 Закону встановлений з 01 листопада по січень включно. Але в січні в Південному регіоні України вже іде процес розмноження зайців. Тобто під постріл потрапляють вже кітні зайчихи. Це те, що стосується термінів проведення полювання.
Звернемося до питання норми добування. Наприклад, згідно з розрахунками, отриманими від проведеного обліку, тих же зайців у господарстві можливо вилучити з популяції 300 голів. Враховуючи, що членами господарства є 150 мисливців, ця кількість тварин може бути добута за два полювання. Але ж користувачі полюють 3 місяці, а це при проведенні полювання у суботу та неділю – 26 виходів (полювань), при проведенні полювання в один вихідний – 13 полювань. Тобто добувається не 300 зайців, а в кілька разів більше. За два-три роки такого господарювання угіддя стають пустелею. Це те, до чого і прийшла зараз Україна.
Тому, науковцями та провідними мисливствознавцями України ще у 2010 році було запропоновано внести зміни до Настанови з упорядкування мисливських угідь (Київ, 2002) і визнати основним показником, у порівнянні з яким можливе добування певної кількості тварин – оптимальну чисельність мисливських тварин, які можуть проживати на певній території (мисливському господарстві), а не поняття мінімальної щільності на 1000 га мисливських угідь, яким користуються зараз (п. 13 вищезгаданої Настанови).
Також необхідно внести до ст. 1 Закону поняття «сезонна норма добування місцевих видів мисливських тварин» (зайців-русаків, фазанів, куріпок) та зміни до п. 14 вищезгаданої Настанови «Норми добування мисливських тварин» і викласти його в такій редакції:
• проєкт ліміту (сезонні норми добування) місцевих видів мисливських тварин (зайця-русака, фазана, куріпки) розраховуються від фактичної чисельності тварин, яка порахована при проведенні після промислового обліку (тобто після сезону полювання). Фактична щільність визначається поділом фактичної чисельності на площу стацій мешкання певних видів мисливських тварин;
• таблицю норм використання тварин викласти в такій редакції. (Табл. 1.)
Висновок: Зайця-русака, фазана та куріпку сіру слід зробити нормованими видами. Тобто кількість відстрільних карток на добування повинна дорівнювати сезонній нормі добування тварин у господарстві. Це дозволить зупинити знищення цих видів в Україні.
