09/05/2012
0В урочищі Борух усе начебто так, як було сотні, а, може, й більше років тому. Раз по раз, наче нарікаючи на долю, порипують велетенські буки та дуби заповідного пралісу, зі всіх сил гамуючи у верховітті пориви вітру. Слухаю не наслухаюся щемливу серцю колискову матінки-природи. Але кваплюся в глибину насаджень. Де, як запевняють старожили лісової Гринячки, з незапамьятних часів поселилася колонія сірої чаплі. З родини тієї, яку часто-густо стрічаємо на ставках та болотах. Однак популяція гринячківської чаплі відмінна від своїх найближчих співродичів тим, що повсякчас тримається гурту. Обовьязково разом відлітає і прилітає, так само дружно добуває корм на водоймах і гніздиться.
Може, разом навідаємося в колонію сірої чаплі, – пропоную лісничому Рухотинського лісництва В.М.Чулею. Введете в курс справи, як їй живеться в прадавньому лісі. З дорогою душею, але краще це зробить лісник Володимир Тихенький. Заказник на його обході, і він в деталях розповість, що змінилося. Однак наперед скажу: на превеликий жаль, багато гнізд сірої чаплі досі не заселені. Траплялося подібне й минулими сезонами, але нинішньої весни це вже цілі десятки.
Урочище Борух, де на 10-гектарній площі колонія сірої чаплі здобула відповідний статус, ще здаля зустріло нас потривоженими голосами птиці. Відчуваючи наближення непроханих гостей, чаплі гуртом і поодинці покидали вже обжиті гнізда, подовгу кружляли на ними і лише поодинокі птахи боязко приземлялися на голе віття давно всохлих дубів.
– Бачите, птахів зовсім мало, не без суму каже лісник. Я вже всіляко міркував з цього приводу. Але всі ми тут і досі не годні сказати, що віднадило чаплю з місцини. Можливо, причиною є всихання віття на дубах, вік яких за 220 років. Бачите, як його багато на землі разом із гніздам.
-Але ж поряд із столітніми деревами ростуть і порівняно молоді насадження. Чому чаплі не переселяються і не вють нових гнізд, це якась таємниця, та й годі. Уявіть, що саме так. І мабуть, тільки природі дано розгадати свій же феномен. Але нам, лісівникам, дуже банно, що на очах міліє колонія сірої чаплі. Гніздилося її тут щовесни сотні й тисячі, а зараз усього-на-всього кілька десятків. Ймовірно, на кількість птахів вплинуло також збідніння кормової бази на Дністровському водосховищі. Все може бути. На жаль, вже сталося. Бо, як не придивлялися на верховіття дубів, їх лише зрідка облітали сірі чаплі, наче востаннє прощаючись з місциною, що віками давала прихисток і початок їхньому роду.
Зі смутком покидав здавна відому і улюблену місцину. В надії, що природа неодмінно змилостивиться, і Борух, як сотні років тому, сповниться голосами дивних птахів.
