Ефективність у цифрах 

Країни ЄС, як взірець ведення мисливського господарства.

Щоб оцінити ефективність підприємства чи господарства, варто поглянути на його економічну діяльність: на Надходження та витрати, рівень зарплат працівників і, нарешті, у прибуток працює підприємство чи у збиток. Є прибуток, отже, господарство розвивається. На Заході, на відміну від нас, ці показники не приховують, вони не є таємницею. Навпаки – великі легальні доходи підприємства і сплата податків – це те, чим вони пишаються. У мисливській галузі головним показником розвитку господарства є дичина, якщо вона є, то є і прибуток, і майбутнє.

Продовження. Початок у № 5/2019.

У минулому номері нашого журналу ми розповіли про мисливське господарство Австрії, Німеччини, Угорщини та порівняли їх з Україною. У цій статті торкнемося цікавих моментів господарювання Сербії, Словаччини та Чехії.

У країнах ЄС мисливське господарство, зазвичай, користується податковими пільгами або ж не оподатковується взагалі. Зокрема мисливське господарство Чехії отримує дотації від Міністерства сільського господарства і державних лісів, а також спонсорується виробниками мисливської зброї та спорядження.

Площа мисливських угідь в Україні в сім разів більша, ніж у Чехії, у 10 разів, ніж у Словаччині, та в 20 разів більша, ніж у Сербії.

І якість наших мисливських угідь нічим не поступається їхнім.

Сербія

Державну політику використання ресурсів мисливських тварин у Сербії здійснює Міністерство сільського, лісового та водного господарства. Міністерство має кадастральні дані щодо всіх мисливських господарств та базу даних про мисливські трофеї. Воно сприяє розвитку мисливського господарства шляхом прийняття Стратегії його розвитку, розроблення підзаконних актів, планової документації, постійного моніторингу популяцій диких тварин та середовища їхнього існування, забезпечення охорони мисливського фонду, надання коштів, підтримання наукових досліджень, пропаганди мисливства тощо.

Урядом Сербії відкрито бюджетний фонд розвитку охорони, відтворення і використання ресурсів мисливських тварин, а управління ним здійснює міністерство. Наповнюється фонд за рахунок плати за користування мисливськими угіддями, видачі мисливських квитків, реалізації відстрільних карток тощо. Фінансування державної Програми розвитку мисливського господарства здійснюється за рахунок державного і місцевих бюджетів, а також за рахунок коштів мисливських об’єднань та зацікавлених фізичних і юридичних осіб. Також кошти надходять у рамках угод, від міжнародних фондів. У якості джерел додаткових коштів виступають мисливські ярмарки, а також плата за відвідування угідь з метою спостереження за тваринами, фотосафарі тощо.

Розподіл коштів здійснюється прозоро, на конкурсній основі. Крім того, кошти використовуються для стимулювання розвитку мисливського господарства й охорони тваринного світу шляхом виділення грантів, надання безвідсоткових кредитів та безпосередніх інвестицій. Зацікавлені у коштах, для стимулювання розвитку мисливського господарства, разом із заявою подають розгорнутий бізнес-план заходів. Наприклад, на 2017/2018 рр., на конкурсній основі, було розподілено кошти бюджетного фонду у розмірі 68,3 млн сербських динарів (с.д.) (15,7 млн грн) на придбання кормів і медичних препаратів для дичини, на створення вольєрів, на придбання обладнання і транспорту для моніторингу мисливської фауни, на розвиток мисливського туризму та пропаганду мисливства тощо.

Мисливські угіддя надаються у користування публічно, на конкурсних засадах на 10 років, а власникам землі – на 20 років. Переважне право на угіддя мають: претенденти, які пропонують найкращу інвестиційну програму розвитку мисливського господарства; власники та постійні користувачі земельних ділянок; користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування угіддями.

Розмір плати за користування угіддями в спеціальних господарствах становить 5%, а в звичайних – 10% від запланованого надходження на поточний рік.

Користувач угідь зобов’язаний працевлаштувати, щонайменше, одного єгеря, який має відповідну освіту і ліцензію. Передбачені значні (1,5–3,0 млн с.д. – 350 тис.–690 тис. грн) штрафні санкції за порушення правил користування мисливським фондом, зокрема, і за спроби розселення інтродукованих видів та несвоєчасну оплату за користування угіддями. Збитки, заподіяні видами тварин, що охороняються, відшкодовуються з державного бюджету.

У Сербії до мисливських видів віднесені і потенційно шкідливі птахи, зокрема – ворона сіра, сорока, сойка, грак, баклан великий і чапля сіра, на яких полюють цілий рік, за винятком грака і сойки.

Фактичний обсяг добування оленеподібних – 20,5 тис. особин, у тому числі, – сарна – 55,5%, кабан – 39,7%, олень – 4,7%; добування хутрових звірів – 84 383 тис. особин, у тому числі,: заєць – 71%, лис – 19%, куниця кам’яна – 4%, шакал – 3%, кіт лісовий – 1%, борсук – 0,7%.

Для здійснення полювання потрібно мати мисливський квиток, контрольну картку, дозвіл на полювання або ліцензію. Здобутого звіра позначають спеціальною биркою, виданою користувачеві управлінням лісами. Здобута дичина належить користувачу мисливських угідь, котрий щорічно пропонує ціни на полювання, послуги, м’ясо і трофеї, які затверджують центральні органи. Наприклад, у мисливських господарствах державних лісів Сербії, у сезон 2016/17 рр., плата за індивідуальне полювання на оленя лісового в залежності від маси трофея становили від 22 тис. до 1,5 млн сербських динарів (ред. курс сербського динара до гривні 1:0,25, тобто, щоб отримати суму у гривні, треба суму у динарах поділити на 4). За відстріл оленяти – 4,4, олениці – 7,0 і самця-шпильчака – 8,7 тис. с.д. Вартість добування самця сарни в залежності від маси трофея становила від 4,4 тис. до 131 тис. с.д. Ціни на добування трофейного кабана диференційовані в залежності від довжини нижніх іклів – від 8,8 тис. до 271 тис. с.д.

Вивіз трофеїв, що становлять або перевищують національні рекорди, заборонений. Держава викупляє рекордні трофеї за бюджетні кошти. Хутрових звірів, у залежності від виду, добувають за ціною: заєць – 2,9, лис – 4,4, кіт лісовий – 8,8 і вовк – 43,8 тис. с.д. Птахів полюють за ціною: гуси і слуква – 1,3 тис. с.д, фазан вільний – 962,5, вольєрний – 787,5, качки і припутень – 525, перепілка і горлиця – 262 с.д. за одну особину.

Зазначені ціни не включають послуг. Норма добування водоплавних птахів – 4 гуски або 7 качок на день.

Ціна за день полювання групи мисливців із 10–15 осіб у вольєрі, де гарантується добування 30 кабанів, становить – 65,6 тис. с.д. Одноденне полювання групи з 10 мисливців у природних угіддях з гарантією відстрілу 10 кабанів коштує 375 тис. с.д. Зазначена вартість включає послуги та харчування. М’ясо оцінюється окремо. Ціна за один кілограм м’яса складає близько: сарни 265–437, оленя – 175–262, муфлона – 175–306, кабана – 131–218 сербські динари.

Полювання на пернатих, влітку, оцінюється в 875 с.д., а восени – 1,3 тис. с.д. з мисливця за день. Полювання на оленеподібних із опорядженням й оцінкою трофея – від 875 до 2,6 тис. с.д. із мисливця за добу. Вартість інших послуг: перекладач – 2,2 тис. с.д. за день, оренда зброї – 1,3 тис. с. д, оренда мисливського собаки щодня 875 с.д. Один день (два виходи – ранковий і вечірній) індивідуального полювання у супроводі єгеря обійдеться мисливцеві в 3,3 тис. с.д.

Полювання на вольєрних фазанів, групі мисливців із 4–12 осіб, у залежності від кількості випущених птахів (50, 100 і 200) обійдеться в 41, 66 і 107 тис. с.д. відповідно. Вартість включає послуги.

Словаччина

За площею ця країна у 12 разів менша за Україну, а мисливських угідь – у 8 разів менше. Сільськогосподарських земель у країні дещо більше, ніж лісових, які становлять близько 45% площі країни. За останні 10 років площа мисливських угідь Словаччини зменшилася на 73 тис. га, натомість кількість користувачів, навпаки – збільшилась і становить нині 1882, що в 1,7 рази більше, ніж в Україні. Мисливців у них, відповідно до площі, у 13 разів менше, ніж в Україні, тобто щільність на 1 тис. га майже така, як й у нас.

Серед сербських користувачів мисливських угідь найбільшим є Товариство мисливців (55%). У юридичних та фізичних осіб, а це переважно власники сільськогосподарських угідь, у користуванні 31% угідь державні підприємства лісового господарства користуються 7%, а військове відомство – 3% мисливських угідь. Середня площа одного мисливського господарства близько 2,3 тис. га.

У позаминулому сезоні загальна сума плати за користування угіддями всіх господарств становила майже 5 млн євро, це високий показник, адже всього 7 років тому вона була 2 млн євро. Це пов’язано з тим, що нині користувач у середньому платить близько 1 євро за га, що майже у 2,5 рази більше, ніж раніше. Найменша плата за угіддя встановлена для державних підприємств – 12 євроцентів, 85 євроцентів – для Товариства мисливців і 1,64 євро для інших користувачів.

У Словаччині чисельність мисливських видів тварин за останні 25 років збільшується, тоді як в Україні навпаки.

Наприклад, чисельність оленя європейського у 2017 році сягнула 69,4 тис. особин, що в 4,3 рази більше, ніж в Україні, а відстріл – 41,5 тис. особи – це у 140 разів більше, ніж у нас.

Поголів’я лані за останні 10 років збільшилося удвічі і становить 18,8 гол., а добування в 134 рази більше, ніж в Україні.

Чисельність козулі європейської за останні 10 років збільшилася на 18% майже до 110 тис. голів. У мисливський сезон 2017–2018 рр. добуто 25 тис. голів, що в 3 рази більше, ніж в Україні.

Уявіть собі щільність дичини у Словаччині, якщо на їхніх автошляхах гине в 1,4 рази більше козуль, ніж в Україні добувають.

Така ж ситуація і з кабаном, його поголів’я за останні 50 років збільшилося у 5 разів, а добувають словаки в 11 разів більше кабана, ніж ми. Показовим є те, що в мисливських угіддях Словаччини не зафіксовано випадків на захворювання АЧС.

До червонокнижних тварин тут дещо інше ставлення держави, ніж у нас. Працюють різні Програми відновлення цих видів.

Наприклад, найбільший хижак Європи – ведмідь бурий у Словаччині почуває себе доволі комфортно, його чисельність за останні 30 років збільшилася майже у 3 рази і сягнула 2441 особину. Це дало можливість затвердити ліміти на його регулювання. За сезон 2017–2018 рр. за дозволами було офіційно добуто 24 ведмеді, ще 28 загинуло в результаті нещасних випадків, у тому числі, під час ДТП.

За даними офіційної статистики, у 2017 році надходження від ведення мисливського господарства у Словаччині становили майже 16 млн євро, а видатки – 14,7 млн євро, чистий прибуток – 1,2 млн євро. Чомусь у нас заведено вважати, що мисливське господарство не може бути прибутковим, воно дотаційне. Натомість словаки доводять протилежне. Найбільші надходження вони отримують від мисливського туризму – 34%, на другому місці – доходи від реалізації м’яса дичини та живих тварин для розведення та розселення.

Мисливське собаківництво теж розвинуте, за сезон мисливці користувалися роботою майже 14 тис. собак різних порід. Найчисельнішими є норні, лягаві й гончаки.

Значних збитків мисливському господарству завдають хижі тварини. Так, наприклад, вовки за рік заподіюють збитків на суму близько 1,5 млн євро, рись – на 350 тис євро, ведмідь – на 150 тис. євро.

Користувачі мисливських угідь відшкодовують збитки за потрави шляхом грошової компенсації, продукцією мисливства або послугами, а збитки, завдані населенню дикими тваринами, що охороняються законом – відшкодовуються з місцевого і державного бюджетів. За відшкодування потрав загальна сума збитків за рік сягає 1,5 млн євро, з них третина – у лісовому господарстві. Користувачі угідь відшкодовують за рік до 150 тис. євро.

Чехія

За площею всієї території країни Чехія у 7,7 рази, а за площею мисливських угідь у 6,7 рази менша за Україну.

У Чехії майже 60% – це польові угіддя. Загальна ж кількість користувачів 5,8 тисячі, що у 5 разів більше, ніж в Україні. Більшість господарств беруть угіддя у користування (86%), 14% – є самі власниками. Середня площа господарства в Чехії – 1,2 тис. га, що у 35 разів менше, ніж в Україні.

Кількість чеських мисливців у 3,8 рази менше, ніж в Україні.

У Чехії зареєстровано 31 тис. мисливських собак, тобто на одного мисливця приходиться 3 собаки. Порівняйте це з Україною. Переважає група гончих та тер’єрів.

До речі, в цій країні 196 вольєрних господарства загальною площею майже 50 тис. га, середня площа якого 250 га.

Згідно до закону площа мисливських угідь має бути не меншою 500 га. Користування мисливськими угіддями в Чехії є платним.

Основними інвесторами Товариства мисливців в Чехії є підприємства – виробники мисливської зброї та спорядження. Мисливське господарство отримує також дотації від міністерства сільського господарства і державних лісів.

У Чехії площа мисливських угідь розподілена за класами бонітету для основних видів мисливських тварин із зазначенням нормативної і мінімальної їхньої чисельності. За недотримання вимог до користувачів можуть застосовувати значні штрафні санкції.

Найбільшу площу займають угіддя, в яких мисливське господарство орієнтовано головним чином на козулю європейську – 90%. Її нормативна чисельність встановлена на рівні 284,5 тис. особин, а мінімальна – 98 тис. У позаминулий сезон, чисельність козулі становила 299 тис. голів, а її добування за останні 40 років збільшилося на 9%. Нині козулі в Чехії добувають у 17 разів більше, ніж в Україні.

Добування оленя європейського збільшилось за 40 років у 4,4 рази і у 60 разів воно перевищує добування в Україні.

Чисельність кабана – майже 60 тис. голів. За сезон 2017–2018 рр. кабанів відстріляли у 5 разів більше (229 тис. голів) від запланованої до вилучення кількості і в 36 разів більше, ніж в Україні. Рекордні обсяги добування кабана впродовж останніх сезонів супроводжуються збитками у сільському господарстві у майже 200 тис. євро. Проте ще 40 років тому в Чехії кабанів добували у 15–20 разів менше.

Більше половини лані європейської знаходиться у вольєрних господарствах, площа яких становить 32 тис. га. Поголів’я лані має загальну тенденцію до збільшення і становить 33,7 тис. голів, а добування – 17 тис., що у 26 і 425 разів відповідно більше, ніж в Україні.

Добування оленя плямистого у Чехії за останні 50 років збільшилось у 96 разів і перевищує нас у 80 разів, а муфлона у 348 разів.

Уявіть, у Чехії, у розрахунку на одного мисливця, добувають 4,5 особини оленячих мисливських тварин щорічно.

Добування лисиці становить 73 тис. особин, що в 1,3 рази більше, ніж в Україні. У 1973 р. на одного впольованого лиса приходилися 54 добутих зайці, нині 3 лисиці на одного зайця.

Підбиваючи підсумки аналізу ведення мисливського господарства в Євросоюзі та порівнюючи його з нашою галуззю, можна констатувати, що Україна все ще має перспективи підняти мисливське господарство з колін. Потенціал, закладений в нашій землі, й працьовитий народ можуть робити дива. Залишилося знайти владу, яка зрозуміє важливість мисливської галузі й підтримає її, підтримає ініціативи користувачів і не буде чинити опір, і вже за кілька років ЄС буде наводити у приклад Україну і порівнювати наше мисливське господарство зі своїм.