Спійманий, але… не злодій?

Недосконалі закони і корупція не дозволяють зупинити самовільну вирубку лісових насаджень.

Прислів'я і приказки є невід'ємною частиною нашої культури. За століття існування українського етносу ми накопичили їх стільки, що, здається, на всі (ще й із запасом) випадки життя вистачає. Але деякі з прислів'їв, мабуть, прийдеться змінювати. Перше на черзі – «Не спійманий – не злодій». «У нашій практиці почасти буває навпаки, – говорить директор ДП «Новотроїцьке лісове господарство», що в Херсонській області, Сергій Ісаков. – Не повірите, буває так, що лісова охорона схоплює порушників «на гарячому» і разом з пилами і стовбурами віддає міліціонерам, а ті їх потім відпускають. От і виходить, що новостворене прислів'я має звучати як «Спійманий, але не злодій!»

На доказ своєї правоти Сергій Олексійович розповідає про випадок, який трапився у Чаплинському лісництві (воно входить до складу Новотроїцького лісгоспу) ще наприкінці минулого року. Там поблизу села Червоний Яр на землях Державного лісового фонду двоє чоловіків зрубали 15 акацій у віці до 30 років, заподіявши збиток у 8000 гривень. Лісова охорона заскочила їх на гарячому і з доказами злочину передала міліціонерам Чаплинського райвідділу УМВС. Яке ж було здивування директора лісгоспу, коли на запит до райвідділу, йому надійшла… відмова у порушенні кримінальної справи! Не повіривши своїм очам і перечитавши аркуш ще раз і ще раз, Сергій Олексійович зрозумів, що треба діяти далі. Про незаконність відмови він повідомив прокурора Чаплинського району Є. В. Рудя. Прокурор, перевіривши факти, скасував постанову про відмову, чим зобов'язав міліціонерів ще раз провести розслідування. Проте результати виявились такими самими. У другому листі, який отримав директор лісгоспу, начальник Чаплинського райвідділу міліції О. М. Цуріков повідомляв (далі – цитата), «що працівниками Чаплинського РВ УМВС України в Херсонській області було проведено додаткову перевірку по факту вирубки дерев в лісосмузі поблизу с. Червоний Яр. За результатами дослідчої перевірки 17.02.2012 року було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п.2 ст. 6 КПК України».

Ще цікавішим є текст самої постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, написаної дільничним С. О. Окулем. Копію цієї постанови Сергію Ісакову також надіслали. Сергій Олексійович читає її вголос, час від часу перемежовуючи текст дільничного ідіоматичними виразами. Отже, капітан Окул встановив, що «16.02.2012 до чергової частини Чаплинського РВ УМВС надійшли матеріали додаткової перевірки з Прокуратури Чаплинського району про те, що 10.12.2011 року головою Чаплинської РДА гр. Бериславським В. М. («Не розумію до чого тут голова, якщо злодіїв затримала лісова охорона?», – дивується Сергій Ісаков) було виявлено факт вирубки дерев невідомими особами у лісосмузі біля с. Червоний Яр. При виїзді на місце події було встановлено, що вирубкою дерев займалися гр. Б. та Г. (хоча у постанові вказані конкретні прізвища, до суду їх називати не можна – А. Б.), мешканці с. Мирне Каланчацького району. Опитані вищевказані громадяни пояснили, що 10.12.2011 року вони приїхали до лісосмуги неподалік с. Червоний Яр, щоб заготовити дров на зиму гр. Ш, який є їхнім родичем. В даній лісосмузі вони спиляли 15 деревин акації, які були сухими, та одну деревину, яка була звалена. Однак, про те, що не можна спилювати дерева у лісосмугах, вони не знали. Опитати директора ДП «Новотроїцьке лісове господарство» гр. Ісакова С. О. про те, що чи відноситься лісопосадка до лісового фонду України не стало можливим (читаючи це речення, Сергій Олексійович вживає особливо сильні не літературні вислови і говорить, що контактні телефони лісгоспу з самого початку були і у дільничного, і у начальника – А. Б.). Враховуючи викладене та те, що в діях гр. Б. та Л. формально вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 246 КК України, та те, що Чаплинське лісництво ДП «Новотроїцьке лісове господарство» не надало довідку про заподіяну істотну шкоду, яка є необхідною кваліфікуючою ознакою ст. 246 КК України, а тому не дає змоги правильно кваліфікувати дії винних осіб. На підставі викладеного та керуючись ст. 6 п. 2 КПК України постановив… в порушенні кримінальної справи відмовити, про що повідомити заявника». Чи бачив цей «диво-документ» прокурор, сказати важко – підпису Є. В. Руді під словами «Законність рішення перевірив та узгодив» просто немає.

Видно, що прочитати постанову для директора лісгоспу було хвилюючою справою. Нервово стукаючи пальцями по пачці цигарок, він замовкає на декілька хвилин. Потім присуває до себе книгу з красивим пейзажем на палітурці. «О. Сторчоус «Адміністративна відповідальність за лісопорушення: практика застосування державною лісовою охороною України», – читаю над пейзажем. «Ця книга, – пояснює директор. – видана за підтримки Європейського Союзу в рамках програми «Удосконалення систем правозастосування та управління в лісовому секторі країн східного напряму Європейської політики добросусідства та Росії» (ENPI-FLEG), виконавцями якої є Світовий банк, Міжнародний союз охорони природи та Всесвітній фонд дикої природи. Херсонське обласне управління лісового та мисливського господарства розіслало такі кожному директору лісгоспу в області. Дуже цікаве чтиво. Ось слухайте».

Відкриваючи книжку на 16 сторінці, Сергій Олексійович читає вголос наступне: «Якщо виявлено лісопорушення, однак особу, що його вчинила не встановлено, лісовим інспектором складається акт огляду місця порушення лісового законодавства згідно з формою, передбаченою додатком 2 Наказу №262 (п. 2.5 Наказу № 262). Зміст акту передовсім стосується фактів незаконних (самовільних) рубок, хоча, виходячи з положень Наказу № 262, ці акти можна складати у випадках порушення правил пожежної безпеки (пожеж), засмічення лісів (виявлення сміття в лісі). Цією нормою Держкомлісгосп зобов'язав підпорядкованих лісових інспекторів у всіх випадках, коли встановити особу порушника неможливо, направляти матеріали до органів внутрішніх справ (ОВС). Водночас ст. 2, 10 Закону України «Про міліцію» прямо не зобов'язує працівників міліції виявляти та встановлювати осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, що не відносяться до компетенції ОВС. Отже, питання взаємодії органів внутрішніх справ та лісового господарства при викритті адміністративних правопорушень залишаються недостатньо врегульованими. З огляду на це рекомендується направляти до ОВС лише акти стосовно фактів незаконних рубок, де лісопорушника не було встановлено». Директор запевняє, що лісова охорона зробила все по написаному, однак «допустилась помилки», віддавши злочинців до рук міліціянтів. Натомість, згідно українського законодавства, їх треба було відпустити. Результат принаймні той самий би був. Абсурд? Абсурд! І такого абсурду у лісовій галузі ще повно.

Директор лісгоспу пояснює, що лісові насадження у нашій степовій зоні масово почали з'являтись за радянської доби. Лісосмуги повинні були захистити поля з сільгоспкультурами від видування вологи і родючого шару. Адже головною бідою херсонських хліборобів споконвіку були «чорні бурі», під час яких поривчастий вітер піднімав з ланів купи пилу (верхнього родючого шару) і засипав ними села. Коли дерева у лісосмугах підросли, «чорних бур» не стало. Наприкінці дев'яностих вони почалися знову. Причина у тому, що жителі степових районів, де немає газу, почали вирубувати дерева на дрова. «Підставою говорити про те, кому належать лісосмуги, є державний акт на право користування, – каже Сергій Ісаков. – А переважна більшість лісосмуг їх немає. Коли наприкінці дев'яностих облдержадміністрація розпочала розпаювання земель, про лісові насадження між полями… просто забули. Раніше ж вони були на балансі радгоспів і колгоспів і після розпаювання пайщику просто треба було вносити їх у державний акт як землі сільськогосподарського призначення. Натомість вносили лише території полів. Тож більшість лісосмуг є нічийними і лісоруби цим не гребують користуватись. Ви вже побачили, що довести вину тих, хто нищить дерева, навіть на землях державної чи комунальної власності важко, а що казати про безхозні лісові насадження?»

Насамкінець – знову про прислів'я. «Закон як дишло – куди пхнув, туди і вийшло», – каже український народ. Насправді у цього прислів'я, за словами Сергія Ісакова, є і позитивний бік. У деяких райвідділах міліції навіть попри недосконале лісове законодавство справи порушників таки доводять до справедливого кінця. Наприклад, новотройчанка С. за самовільну вирубку дерев у лісосмузі отримала від районного суду два роки позбавлення волі. Обмеження волі на 2 роки з іспитовим терміном 1 рік отримав і фермер М., якого бригадир СТОВ «Світанок» затримав біля спиляної гледичії (діаметр стовбура 51 см) з бензопилою. Неподалік від місця злочину стояв «Lexus» громадянина, але до райвідділу міліції він поїхав на менш комфортному «УАЗику»…

Фото Андрія Бейника.