З любов»ю і повагою

Гладиш Олександр Миколайович

   Поліська древлянська земля – земля лісів  народжує людей особливих – відданих, сильних сміливих. «Просте пшеничне поле вимагає насамперед розумної, чесної поведінки на ньому сіяча і женця, тим більше ця поведінка необхідна в лісі, урожай в якому достигає протягом віків», – писав у романі «Ліс» Л. М. Леонов.

  Олександр Миколайович Гладиш – уродженець Олевська, потомственний лісівник належав до тієї славної когорти будівничих лісу, які чесно і розумно в своїй діяльності  поєднували господарські лісові інтереси держави і водночас відстоювали право лісу на життя. Лісівником, як і медиком, вчителем, хліборобом, не можна бути від року до року, або лише на роботі, тобто частково, тільки – все життя і сповна. Бо в  основі цих професій закладені не лише фахові знання, а передусім – любов.

  У 1977 році Олександр Миколайович закінчив лісогосподарський факультет УСГА. Працював лісничим Івницького лісництва Коростишівського держлісгоспзагу. З 1979 р. – головним лісничим Лугинського держлісгоспзагу, який очолив у 1985 році. За підсумками  Всесоюзного соціалістичного змагання в лісовій галузі це підприємство в 1989 р. вибороло перше місце в Радянському Союзі. З 1990  по 2015р.- директор Радомишльського державного лісомисливського господарства.

  Чи варто називати ці  біографічні дані? Звісно, варто. Рік тому, 6 квітня 2019 Олександр Миколайович відійшов у інший світ. У ці дні душа його востаннє повертається до тих місць, де пройшло його життя і до тих людей, з якими жив і працював.

Він любив і гордився своїми вчителями, викладачами сільськогосподарської академії, друзями-однокурсниками, колегами, співробітниками. Поруч з ним були сотні людей з різних куточків України. Сотні людей близьких та знайомих, котрим він ніколи не відмовив у допомозі чи пораді.

Його ім’я поруч з ім’ям його батька Миколи  Павловича Гладиша занесено до історико-лісівничого нарису А. Й. Швиденка «Лицарі українського лісу».

  Дякуємо всім, хто підтримував і розумів Олександра Миколайовича. Всім, хто з теплом і щирістю продовжує його згадувати

На фото в сімейному альбомі – безліч моментів ділових і дружніх зустрічей і так мало родинних знімків. Нам завжди не вистачало твоєї уваги, батьку. Все своє життя ти віддавав роботі.

• Його життя – древлянський рідний ліс:
• Тут рід його, тут він родився й ріс, –
• Могутній дуб поміж братів-дубів,
• Славетний муж між лісових мужів…

Зважаючи на складний момент, який переживає наша країна та відсутність можливості зібратися всім разом, просимо всіх, хто працював з ним, хто розумів і  поважав його, у  ці дні вшанувати його світлу пам’ять добрим словом і прощальною молитвою.