23/04/2012
0Повідомлення, з яким зателефонував мені перед Великоднем державний інспектор екологічної інспекції у Волинській області Сергій Чернець, заінтригувало. Йшлося про те, що у ставку в селі Пірванче Горохівського району потрапило в біду сімейство бобрів і якщо люди їх не порятують, тваринам загрожує неминуча загибель…
Разом із Сергієм Чернецем виїхали на місце пригоди. Майже водночас із нами туди прибули і лісничий Горохівського лісництва державного підприємства «Горохівське лісомисливське господарство» Андрій Самолюк та заступник директора цього підприємства з питань мисливства Григорій Биховець. Зразу ж переконалися, що ситуація, в яку тут потрапило сімейство бобрів (дві особини різного віку і розмірів), була для них безвихідною. А спричинила її людська безгосподарність, якій бобри заповзялися протиставити свою будівничу майстерність.
Про цих дещо загадкових великих водних гризунів, які однак не належать до мишовидних, мають широкі, плескаті, неначе прачі, хвости і лапи з перетинками між «пальцями», в літературі можна знайти немало цікавих оповідок, пов'язаних із життєвою їх діяльністю. Однією з найбільших особливостей бобрів є їхні зуби-різці, якими дорослий бобер буквально за хвилину-другу може «спиляти» осику товщиною до 10 сантиметрів. То ж коли виникає у бобра потреба звалити дерево значно товстіше, часу на це теж тратить не вельми багато. Але в кожному разі валить його так, аби впало на воду. Здебільшого це осики, вільхи чи верби, що ростуть над водоймами. Корою цих дерев бобри харчуються, з їхніх гілок будують собі житло, де вирощують і укривають від хижого та злого ока молодняк, зберігають корм і зимують.
Природознавчі довідники вказують на те, що в традиціях облаштування побуту бобрів закріпилися аж чотири види типових житлових споруд. Коли місцем проживання та діяльності бобрів є водойма з високими міцними берегами, помешкання вони влаштовують собі в норах. При цьому вхід до такої «квартири» схований під водою на глибині від одного до двох метрів, тоді як сама «квартира», до якої веде пологий «коридор», ташується над рівнем річки чи озера, куди вода не дістає, і найчастіше під корінням якогось міцного дерева. Для бобрів у такій «квартирі» і затишно, і сухо, і безпечно, оскільки коріння дерева скріплює над нею «перекриття», неначе міцна арматура. Тим часом життєвого простору в такому помешканні, як стверджують природознавці, іноді може бути цілком достатньо навіть для двох людей.
Іншим типовим житлом бобрів є «хатини» з гілок звалених ними дерев та землі. Будують їх бобри здебільшого там, де береги водойм низькі і для нір не підходять. Вхід у такі «хатини» теж розташований під водою, висота їх над водним плесом іноді сягає трьох, а діаметр — кільканадцяти метрів. Та найбільшим дивом «зодчества» цих тварин, що ним віддавна привертали і привертають до себе увагу людини, є їхні греблі. Вікіпедія, наприклад, вказує, що десь в Америці є споруджена бобрами гребля, яка має 4,5 метра висоти, 7 метрів ширини, а довжину — 1200 метрів. Спостереження природолюбів підтверджують той факт, що будують свої греблі на річках та водоймах бобри саме там, де рівень води не є стабільним. Використовуючи гілки і стовбури «спиляних» ними дерев, глину та опале листя, вони немов справжні будівничі «вкопують» та укріплюють палі, переплітають між ними проміжки, заліплюючи глиною навіть незначні шпаринки, але завжди залишають на певному рівні своєрідні шлюзи для того, аби надмір затриманої їхньою гаткою води мав вільний вихід і таким чином убезпечують від руйнування саму гатку. Прагнення зберегти належний рівень води у ставку в селі Пірванче ледь не стало для сімейства бобрів убивчим.
За державні кошти споруджений у цьому тоді колгоспному (очолювала місцеве господарство світлої пам'яті Галина Романюк) селі ставок, колись приваблював і доволі широким розливом та глибиною, і чистотою водного плеса, що наповнювалося джерелами, з яких бере початок річечка Млинівка. Але через бездоглядність, що триває далеко вже не перший рік, він перетворився на обмілілий вузький канал, оскільки напівзруйновані залізобетонні стінки гідроспоруди для регулювання рівня води давно вже її на належному рівні не затримують. А що місцевий фермер Сергій Кравчук, котрий понад рік тому узяв цей ставок в оренду, до жодних робіт по його облаштуванню ще теж не приступав, то наростити стінки гідроспоруди бобри заповзялися власними силами. Та прикріпити звичне для них, як будівельний матеріал, гілляччя до залізобетону виявилося непросто, тому заклопотані роботою тваринки одна за одною втрачали обережність і падали у прямокутний колодязь гідроспоруди, вибратися з якого не могли. Пізніше при ретельнішому огляді цього колодязя Григорій Биховець та Андрій Самолюк з'ясували, що для кількох тваринок він і став місцем їхньої мученицької смерті. Двійко бобрів, яких ми побачили на дні колодязя гідроспоруди живими, вже теж виглядали украй знесиленими і виснаженими. На це, зокрема, вказувало мокре хутро тваринок, яке, коли вони в доброму, як кажуть, здоров'ї, не намокає. З допомогою рибальського підсака Григорій Биховець визволив спочатку одного бобра зі смертельної для нього пастки, а потім і другого. Цікаво, що перший, удвічі більший, щойно підсак торкнувся тверді земної, так швидко із нього вибрався і пірнув у воду, що ніхто з нас кліпнути оком не встиг. Другий, якого Биховець вийняв із підсака за хвоста, на якусь мить неначе завмер, що і дало можливість його сфотографувати. Тим часом життям своїм врятовані охоронцями природи бобри першочергово мають завдячувати мешканцеві Підбереззя Валентину Панасюку, котрий, випадково побачивши тваринок у пастці, не залишився байдужим до їхнього лиха і сповістив про побачене в ДП «Горохівське мисливське господарство».
