22/04/2012
0Предлагаем Вам статью О.И.Фурдичко и А.П. Стадника, подготовленную для круглого стола по проблемам степного лесоразведения, а также запись выступления Анатолия Петровича, который представлял этот материал. М.П.
На світовому рівні до пріоритетних напрямів діяльності у забезпеченні сталого розвитку сільського господарства відносять: боротьбу із знелісненням; раціональне використання вразливих екосистем з опустелюванням і посухою; створення компенсуючих ділянок з лісовою рослинністю; екологізацію землекористування за рахунок нового оптимального планування агроландшафтів.
Стан та ефективність використання земельних ресурсів є визначальним фактором забезпечення збалансованого розвитку народногосподарського комплексу, природокористування, а також екологічної та продовольчої безпеки України.
Наукою встановлено, що одним із основних чинників зниження продуктивності земельних ресурсів агросфери є деградація агроландшафтів внаслідок тривалого застосування недостатньо екологічних систем землеробства, порушення оптимальної структурно-функціональної організації території, збалансованості основних його стабілізуючих компонентів, що призвело до зниження протиерозійної стійкості агроландшафтів, погіршення їх екологічного стану. Екологічний стан агроландшафтів у державі характеризується масштабним загрозливим проявом ерозійних процесів. Ерозійні процеси на землях сільськогосподарського призначення набули загрозливих розмірів і негативно впливають на екологічний стан довкілля, знижують продуктивність земельних ресурсів, а отже і, урожайність сільськогосподарських культур. Багаторічний досвід аграрного виробництва засвідчує, що застосування лише агротехнічних заходів, навіть найсучасніших, не забезпечує стабільності агроландшафтів. Тому для припинення прояву деградаційних процесів необхідно використання лісомеліоративних заходів. Впровадження в практику сільськогосподарського виробництва лісомеліорації в поєднанні із агротехнічними заходами має стати стратегічним напрямом управління агроландшафтами.
На бюро Президії Української академії аграрних наук (23 жовтня 2008 р.) зазначалось, що застосування новітніх, лише агротехнічних заходів не повною мірою забезпечує ведення агропромислового виробництва на засадах збалансованого розвитку.
В Україні створено близько 1,4 млн. га захисних лісових насаджень різного цільового призначення, вони захищають майже 40% орних земель. Для захисту іншої частини ріллі потрібне додаткове створення полезахисних лісових смуг. Орієнтовно кількість їх повинна бути збільшена в 2-3 рази від існуючої (до 800 тис. га.), залежно від конкретних регіональних умов. І це при умові виконання повного обсягу створення всіх інших видів захисних лісових насаджень і збереження існуючих.
Аналіз сучасного ступеня повноти і завершеності систем захисних лісових насаджень і необхідності їх оптимізації засвідчив, що полезахисна лісистість країни становить лише 1,3%, зокрема у Степу – 2,2%, Лісостепу – 1,0 та у Поліссі – 0,4%, що значно нижче за оптимальну: 3,8 – 6,2%; 2,7 – 4,4; 2,4 – 4,5% відповідно.
Сучасний стан захисних лісових насаджень та їх систем різного цільового призначення не забезпечує захищеність сільськогосподарських територій та стабільне функціонування агроландшафтів України. Недостатня їх полезахисна лісистість та захищеність, надмірна розораність, низька частка в структурі сільськогосподарських земель умовно стабільних угідь – сіножаті, пасовища, багаторічні насадження, захисних лісових насаджень не забезпечує екологічну стійкість агроландшафтів.
Екологічний стан агроландшафту прийнято оцінювати за співвідношенням – рілля: природні кормові угіддя: ліси; для України воно має становити 1:1,6:3,6 відповідно. Проте фактично це співвідношення становить: 1: 0,23: 0,3, що свідчить про сильно погіршений екологічний стан агроландшафтів України, у Поліссі він середньо погіршений, Лісостепу – сильно погіршений із наближенням до катастрофічного, у Степу – катастрофічний [Созінов О.О., Козлов М.В., Сердюк А.Г. та ін.,1998].
В лісових та захисних насадженнях системи Мінагрополітики не проводиться лісовпорядкування, внаслідок чого не можна об’єктивно оцінити їх загальний стан та функціональні характеристики. В захисних лісових насадженнях інвентаризацію не проводили з 1975 року. За 35 років значна кількість насаджень, особливо полезахисних, не відповідає своєму призначенню і внаслідок відсутності лісівничого догляду (рубок догляду), самовільних рубок, пожеж, пошкодження шкідниками тощо втратила свої захисні функції. Близько 40% полезахисних лісових смуг мають незадовільний стан і лісомеліоративні властивості.
В порядку здійснення державного контролю за веденням лісового господарства в лісових насадженнях на підприємствах Мінагрополітики встановлено, що лісове господарство, лісозахисні та лісоохоронні заходи в цих лісах ведуться на низькому рівні. Рубки догляду за лісом, інші рубки, головною метою яких повинно бути підвищення продуктивності лісів, поліпшення їх породного складу, здійснюються в обсягах, які не враховують стан насаджень, а проводяться виходячи з потреб господарств в деревині.
В зв’язку з масовим вирубуванням за останні роки полезахисних лісових смуг у різних регіонах країни їх стан суттєво погіршився.
Показовий приклад: якщо 1975 р. було створено 17,2 тис. га полезахисних лісових смуг і 36,1 тис. га інших захисних лісових насаджень, то за останні 10 років площа їх створення зменшилась до 300 га 1998 р., а починаючи з 2003 р. щорічно не перевищує 100 га (2004 р. – 80 га, 2005 р.- 70, 2006 р. – 26, 2007 р.- 11, 2008 -16, 2009 – 20 га), !? Підприємствами Мінагрополітики в 2005 – 2006 рр. із запланованих обсягів створення захисних лісових насаджень (за рахунок коштів державного бюджету) не створено жодного гектара, а 2007 р. із запланованих обсягів створення захисних лісових насаджень – 11,3 тис. га (за рахунок коштів державного бюджету) фактично створено лише 2,1 тис. га.
Обсяги створення захисних лісових насаджень різного цільового призначення в країні мають сягати не менше 150 – 200 тис. га/рік, для забезпечення оптимального поєднання агротехнічних і лісомеліоративних заходів в управлінні структурою агроландшафтів. Це дасть можливість реалізувати потенційні можливості агролісомеліорації в забезпеченні збалансованого розвитку АПК країни.
Першочерговими заходами слід вважати створення оптимізованих систем захисних лісових насаджень в агроландшафтах та залісення угідь, що вийшли з сільськогосподарського використання.
Виходячи з вимог діючого законодавства та екологічних реалій сьогодення, визначені основні пріоритети сталого розвитку лісового господарства України. Ці пріоритети закріплені у Державній програмі «Ліси України» на період 2002-2015 роки. До них, зокрема відносяться:
– збільшення лісистості території до науково обгрунтованого оптимального рівня – 19%;
– нарощування природоохоронного потенціалу лісів та збереження біологічного різноманіття лісових екосистем;
– підвищення стійкості лісових екосистем до негативних факторів навколишнього середовища – зміни клімату, зростаючого антропогенного навантаження, лісових пожеж, хвороб та шкідників лісу;
– розширення робіт із захисного лісорозведення і агролісомеліорації.
В цілому проблема розробки наукових основ функціонування і стану захисних лісів і захисних лісових насаджень в агроландшафтах України значно загострилася, оскільки наразі полезахисні лісові смуги на сільськогосподарських землях не мають свого господаря, ліквідована агролісомеліоративна служба у системі Мінагрополітики.
Останнім часом точаться дискусії щодо доцільності створення нових лісів у Степу, оскільки зростання рівня лісистості у цій природній зоні призведе до збіднення фауністичного і флористичного різноманіття. Заліснювати слід лише ті землі, які є лісопридатними і не є в переліку об’єктів, як цінні фауністичні і флористичні комплекси, що підлягають чи можуть підлягати охороні.
Для організації та ведення лісомеліоративних заходів в агроландшафтах на засадах збалансованого розвитку та підвищення ролі лісомеліорації в економіці країни в Інституті агроекології і природокористування НААН України вперше розроблено сучасну Концепцію управління агроландшафтами в Україні.
Мета Концепції полягає в системному запровадженні лісомеліоративних заходів в агроландшафтах на засадах збалансованого розвитку для більш повної реалізації потенціальних можливостей лісомеліорації в зміцненні економіки держави.
Основними завданнями Концепції є:
– формування концептуальних основ управління агроландшафтами лісомеліоративними методами на засадах збалансованого розвитку;
– створення оптимізованих систем захисних лісових насаджень в агроландшафтах;
– збільшення полезахисної лісистості сільськогосподарських територій та підвищення екологічної ролі захисних лісових насаджень різного цільового призначення;
– оптимальне поєднання агротехнічних і лісомеліоративних заходів з управління структурою агроландшафтів.
Концепцію спрямовано на збереження та відтворення природно-ресурсного потенціалу агроландшафтів, зокрема ґрунтів, вод, ландшафтного біо – та фіторізноманіття, впровадженню положень Європейської ландшафтної конвенції (2004 р.).
Реалізація Концепції сприятиме переведенню природокористування в агросфері на засади збалансованого розвитку, збереженню і розширенню біорізноманіття. При цьому зменшиться загроза деградації земель, створяться сприятливі екологічні умови для ведення сільського господарства.
Без вирішення на державному рівні основних проблем, що гальмують розвиток агролісомеліорації, захисні лісові насадження приречені на поступову деградацію.
Для вирішення проблем агролісомеліорації в країні, пріоритетними напрямами досліджень для наукових установ НААН України на 2012-2020 рр. слід вважати:
Визначення оптимального співвідношення лісів і захисних лісових смуг різного цільового призначення (полезахисних, протиерозійних, прируслових, кольматуючих тощо) диференційовано водозборам рік і типам ландшафтів;
Обґрунтування доцільності збільшення рівня захисної лісистості та уточнення регіональних нормативів захисної лісистості;
Розробку адаптованих моделей лісомеліоративних комплексів для агроландшафтів з урахуванням зональних систем землеробства, стану ґрунтів і водних ресурсів;
Обґрунтування наукових засад створення систем захисних лісових насаджень та використання захисних лісів на радіоактивно забруднених землях;
Розробку нормативної та правової бази збереження і утримання лісомеліоративних смуг та захисних насаджень.
Для покращення стану агролісомеліорації пропонується розробити програму, котра передбачала б вирішення таких основних завдань:
Урегулювання питань підпорядкування та утримання існуючих захисних лісових насаджень з чітко визначеними джерелами фінансування для проведення необхідних лісівничих заходів, а також завершення етапу передавання агролісомеліоративних насаджень у постійне й тимчасове користування підприємствам, фермерським господарствам та іншим сільськогосподарським користувачам;
Захисні лісові насадження на землях сільськогосподарського призначення повинні знаходитися у власності господарів земель. Створення полезахисних лісових смуг має виконуватися працівниками лісового господарства (за договорами). Після зімкнення смуги мають передаватися на баланс сільськогосподарських структур, колективних та інших власників. У подальшому роботи з ведення господарства в полезахисних смугах також можуть виконуватися за договорами з підприємствами лісового господарства;
Запровадження в практику укладання договорів і залучення до виконання рубок і догляду госпдоговірних ланок державних лісогосподарських підприємств та місцевого населення;
Відновлення агролісомеліоративної (лісомеліоративної) служби в системі сільськогосподарського виробництва;
Проведення інвентаризації захисних лісових насаджень. Законодавче закріплення проведення інвентаризації захисних лісових насаджень різного цільового призначення, не рідше одного разу в 5 років (в полезахисних насадженнях) і 10 років (в лісомеліоративних захисних насадженнях). Це відноситься і до проведення лісомеліоративного впорядкування в захисних лісових насадженнях різного цільового призначення;
Потрібно передбачити організацію робіт з проведення постійного лісомеліоративного моніторингу за станом та ефективністю захисних лісових насаджень, в першу чергу в регіонах з великим антропогенним та техногенним навантаженням;
Розробка науково-обґрунтованої Державної програми розвитку лісових меліорацій у країні до 2025 року та здійснення комплексу наукових, організаційних, матеріально-технічних заходів із її реалізації. Необхідно також розробити Генеральну схему створення систем захисних лісових насаджень різного цільового призначення в Україні в контексті єдиної загальнодержавної оптимізованої системи захисних лісових насаджень і лісів на період до 2025 року. Загальнодержавна оптимізована система захисних лісових насаджень має бути розроблена на фізико-географічній основі з використанням нового лісомеліоративного районування України. Конструктивні параметри систем повинні враховувати меліоративно-екологічну напруженість території по водній і вітровій ерозії та її інтенсивність, а також фізико-географічну характеристику і ландшафтно-типологічну структуру району (тип місцевості).
Вирішення цих питань дасть змогу стабілізувати екологічний простір, в якому ми живемо і працюємо, і створити в країні сприятливі умови для ефективного господарювання.
