Від звичних поїздок до Холодного Яру цьогорічна березнева вирізнялася більшою увагою до флори й фауни реліктового лісового масиву. Мандруючи поряд з іще й досі доволі високими валами скіфського городища (зведеного більше двох з половиною тисяч років тому), незважаючи на похмурість лісу й захмарене небо, вдихаючи на повні груди свіже повітря, туристи мали нагоду милуватися блакитними пролісками, фіолетовим рястом, зеленню молодих росянистих листочків ведмежої цибулі, або черемші.
Цієї ранньовесняної пори вабили око й незвичні яскраво-червоні та коричневі гриби, що то тут, то там траплялися між прілого минулорічного листя і струхлявілого хмизу…
Справжній естетичний шок справляли цілі зарослі білих підсніжників (на знімку). Йдеться про підсніжник складчастий, колір запашних квіточок якого нагадує молоко. Хоч як дивно, але саме цей вид зустрічається лише в гірському Криму та… в Холодному Яру, тобто в серединній Україні. Кажуть, що колись Подніпров’я й Крим становили одну екосистему. Важливо, що в період масового цвітіння кількість квітів тут не зменшується з вини вандалів та «підприємливих» осіб. І не тільки тому, що останні читали Червону книгу. Острівні локалітети рідкісної рослини завбачливо огороджені багатометровою яскравою стрічкою і ретельно охороняються місцевими волонтерами, переважно — студентами. І ще одне. Невпинний потік дорослих і дітей до галявин з підсніжниками чимось нагадує прощу, в ході якої, як і належить, долаються труднощі не одного кілометра нелегкої пішої мандрівки мокрим лісом до справдешньої Божої краси…
На фоні саме такого навколишнього середовища в цих глибоких заліснених балках з крутими схилами відбувалися добре відомі історичні події часів Київської Русі, Хмельниччини, Гайдамаччини та боротьби за незалежність України в ХХ столітті.
Федір ШЕПЕЛЬ.
На знімках:
підсніжники, проліски, ряст…;
на березневі свята — в Холодному Яру.
Фото автора.