04/04/2012
0Эта статья написана в прошлом году и подана на конкурс, проводимый программой ФЛЕГ совместно с Телекритикой. Очень хорошо, что в нем начали участвовать "лесные" журналисты. В пршлом году был один Максим Головань, который занял одно из призовых мест. И Сергей Цюриц и Ольга Чурило и многие другие, как мне кажется, могут участвовать в нем с очень хорошими шансами на успех. М.П.
Траса «Варшава-Київ» на відрізку «Ковель-Маневичі» майже порожня. Автошлях готується до «Євро-2012». Йдуть ремонтні роботи. До чемпіонату з футболу залишається менше року. До цієї знаменної події готуються не тільки шляховики, а й лісівники. Вже зараз точно відомо, що з Європи до України посуне ціла армада найбільш азартних людей. Тисячі автотуристів прямуватимуть до Києва трасою, обабіч якої ростуть чи не наймальовничіші ліси Європи. І хоч українці вважають європейців толерантним і вихованим народом, все ж упереджене ставлення до футбольних візитерів залишається.
– Це ж буде ціла армія футбольних фанатів! – застерігають знавці. – Ми знаємо про їх войовничий запал і азарт. Багатогодинні переїзди майже безлюдною лісовою трасою не обійдуться без пікніків. І хто знає, як це відіб'ється на природі.
– Все буде добре! – заспокоюють оптимісти. – Ми завжди раді європейцям. Це наш шанс наблизитись до Європи і ми його не хочемо втрачати.
Тим не менше, для лісівників, щоб не говорили, створюються певні ризики. Інтенсивність руху наступного року тут зашкалюватиме! А наші дороги, на відміну від європейських, не обгороджені і не облаштовані спеціальними переходами для дикої звірини, які мають тут свої давні «стежки». Для лосів, козуль, диких кабанів, зайців, білочок, їжачків, інших лісових мешканців, які знаходяться під захистом лісоохоронців, настануть не найкращі часи. Та й невідомо, як поведуть себе фанатично налаштовані євровболівальники. Принаймні, вони зможуть вільно зупинятися і заходити у лісові масиви, де їм забагнеться. Чим закінчаться їх відвідини для зеленолісся, ще велике питання. Принаймні, вже зараз фахівці звертають увагу на додатковий фактор пожежної загрози лісам.
– У спекотну пору ми забороняємо навіть в'їзд до лісу! – каже начальник відділу мисливського господарства, охорони і захисту лісу ВОУЛМГ Володимир Читкайло. – Провадимо великий комплекс протипожежних заходів, з якими знайомі наші співвітчизники. Все це не просто буде пояснити іноземцям. Потрібні додаткові попереджувальні дорожні вказівники, заборонні і роз'яснювальні білборди бодай англійською. Не може бути і мови про заборону зупинок. Туристи мають право на відпочинок. Тож цей величезний потік автівок і людей маємо якось направляти у безпечне для нас русло.
Як можна це зробити на безлюдній лісовій трасі? Виявляються, можна. І це роблять лісівники Волині. Діє велика сучасна програма, направлена на безпеку лісів та відпочинок футбольних вболівальників під час Євро-2012. Їдучи трасою майбутніх євровболівальників, звертаю увагу на альтанки обабіч дороги.
– Це рекреаційний пункт «Затишок», до речі, один із найкращих по цій трасі, – розповідає головний лісничий ДП «Маневицьке лісове господарство» Анатолій Іщик. – Та ви зараз самі у цьому переконаєтесь.
З'їжджаємо із траси і зупиняємось на спеціально обладнаному майданчику. Щойно ми вийшли з автівки і замовк двигун, як у ніс вдарили пахощі соснового бору, а до вух полилося пташине щебетання. На зустріч вже прямує підтягнутий молодий чоловік у лісівничій формі.
– Дмитро Куран, – представляється. – Лісничий Чарторийського лісництва Маневицького лісгоспу. Це улюблене місце відпочинку наших атомників, – починає розповідати. – Адже звідси рукою подати до Кузнецовська – поліського атомагорода. Наші сусіди-рівненчани полюбляють у цих борах та дібровах збирати гриби. Приїжджають поодинці, сім'ями і колективами. Находившись лісами з козубками, обов'язково прийдуть на ось це місце. Тут якась особлива енергетика, не дивно, що люди обрали його місцем свого збору та й відпочинку. Бо ж опісля багатогодинних походів за шапкастими люблять тут обідати. Спершу, бувало, й сварилися, бо ж чимало сміття залишали опісля себе, а потім вирішили збудувати для людей це рекреаційне лісове містечко. Бачите, воно обгороджене і оборане протипожежними смугами. На території є навіть місця для вогнищ! Безпека – понад усе!
При вході різноколірні стенди знайомлять із лісовим урочищем: які деревостани, що за звірі і птахи тут водяться, які червонокнижні рослинки ростуть. Особлива розповідь про гриби – які їстівні, а якими можна отруїтися. Виявляється, тут ростуть боровики і підосичники, лисички і сироїжки, польські і маслята.
Йдемо до бесідок. Одні розраховані на невеличку сім'ю, інші на великі дружні компанії. Тут можна і дощ пересидіти, і підкріпитись із товариством, приготувати шашлики чи куліш на вогнищі. Є туалет і місце для сміття. У цьому «лісовому ресторанчику» за музикантів – птаство, дивоспівами потішить і душу наверне до природи. Перекликаються соловей, сойка, мухоловка, синичка, дятел великий, дрізд чорний і дрізд сірий, яструб, щиглик… Цілий пташиний хор. Тут легко дихається і добре відпочивається.
Територія цього рекреаційного пункту близько двох гектарів. Чарторийське лісництво має людину, яка стежить за порядком і чистотою. Тут люблять зупинятися не лише подорожні, щоб, як кажуть, розім'яти кості після багатогодинних мандрів автівкою чи бусом, але й жителі поліського атомограду і чотирнадцяти довколишніх сіл – Гути Лісівської, Рудок, Будок, Кам'янухи, Чарторийська, Цмін, Комарового, Новосілок, Малої Ведмежки і Великої Ведмежки, інших. Для їх малечі лісівники навіть обладнали два дитячі майданчики із пісочком та гойдалками.
Місця тут красиві, є на що подивитись, де відпочити. У лісових масивах Чарторийського лісництва знаходяться ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Чарторийський ялинник» (5,9 га), загальнозоологічний заказник «Чарторийський» (188 га), орнітологічні і природні заказники місцевого значення «Вовчецький», «Чорна долина», «Суничник»… Лісівники оберігають не тільки унікальні деревостани, а й рідкісних червонокнижних птахів та звірів, зокрема, чорних лелек, бобрів, борсуків, насадження сон-трави і конвалії, інші цілющі зела та чагарники. Як не дивно, доводиться захищати і ягідники. Адже багато хто із місцевих жителів, щоб назбирати побільше «чорного золота», користується гребінками. Вони ж, обшморгуючи листя та стовбурці, завдають значної шкоди ягідникам, призводять до їх захворювань, а іноді – й до загибелі.
– Зараз на території лісових масивів нашого лісництва, – каже Дмитро Федорович, – знаходиться кілька сотень збирачів ягід. З кожним намагаємось провести роз'яснювальну роботу, розповісти про шкоду використання гребінок, особливо ж попередити про відповідальність за порушення протипожежних правил та засмічення лісу. Кожен може збирати чорниці, малину, суниці, бруслину, але й дбати про порядок, не лишати після себе сміття.
За декілька кілометрів від «Затишку» по цій же трасі у Соф'янівському лісництві зведено один із найгарніших лісових рекреаційних пунктів «Софіянівський».
– Про наші ягідні і грибні місця знає навіть Луцьк, – розповідає лісничий Олександр Чернишин. – Щоліта тут гостює декілька сотень збирачів ягід, а восени – в один день може й до тисячі грибників бути. І кожен після успішного «полювання» хоче відпочити, пообідати, лишаючи після себе пляшки, консервні банки, пластиковий посуд, іноді й вогнища.
Штат Соф'янівського лісництва – десять працівників: лісничий, його помічник, п'ять майстрів лісу, два пожежних сторожі і бухгалтер. Вони доглядають 5896 гектарів лісових угідь. На одного майстра лісу припадає понад тисячу гектарів.
– Особисто у моєму обході майже 1500 гектарів деревостанів, – ділиться роздумами майстер лісу 1-го обходу Анатолій Сидорук. – Мій робочий день починається у лісі і в лісі закінчується. Ліс потребує щоденного і ретельного догляду. Весною і осінню потрібно заліснювати вільні площі, впродовж року стежити, щоб деревостани не хворіли, вчасно проводити санітарні рубки. Ще ж іде заготівля лісу і від саморубщиків його потрібно берегти. Тому велика кількість людей – додатковий фактор тривоги не тільки для птахів та звірят, а й для нас, лісівників.
– Нема такого дня, щоб лісничий чи я не побували у лісі, – зізнається помічник лісничого Олександр Балащук. – Деревостани, лісові дороги, протипожежні смуги, вказівники і застережні знаки – усе під нашим контролем. Хто заїхав, з чим виїхав, чи нема саморубщиків або ж браконьєрів? Але найбільше у спекотну пору докучають затяті курці і любителі пікніків. Тож ведемо роз'яснювальну роботу, встановлюємо застережні білборди, при високому пожежонебезпечному ступені навіть перекриваємо дороги і не пускаємо до лісу автотранспорт.
А ще лісівники тісно співпрацюють із сільськими громадами, часто бувають на сесіях і засіданнях рад, допомагають лісоматеріалом школам, фельдшерсько-акушерським пунктам, клубним закладам, ветеранам, сиротам. Люди теж поважають лісівників, допомагають їм берегти ліси і від вогню, і від браконьєрів.
За кожним гостем лісу, звичайно, не простежиш, але лісівники все ж намагаються дійти до свідомості кожного. Ось і новий рекреаційний пункт обладнали на стику траси «Варшава-Київ» та повороту на станцію Троянівка». Щоб могли відпочити і місцеві люди, і приїжджі. Вболівальники «Євро-2012», пригальмувавши біля цього «ресторанчика», залишаться задоволені. При вході до лісового обійстя кольорові стенди знайомлять з інформацією про деревостани, рослинність, гриби лісового урочища. Тут є усе необхідне знайдуть для змістовного перепочинку. Рекреаційний пункт назвали «Софіянівський». На честь шляхтянки пані Софії – засновниці теперішнього села Соф'янівка. «Лісовий ресторанчик» займає два гектари мальовничого бору, має шість сучасних альтанок, вистелені щебенем доріжки, де можна пройтися, як у містечку, помилуватися краєвидами, послухати концерт співучих птахів. Для любителів шашликів лісівники обладнали шість безпечних кострищ, є дитмайданчик, із часом з'являться і качелі. Для тих, хто гостюватиме тут у негоду, під навісом приготовані сухі дрова. Усе зроблено за високими законами лісового братства. Є місце для сміття, туалет. Це цікавий край і у природничому відношенні, адже тут знаходяться ботанічний заказник загальнодержавного значення «Соф'янівський» (87,6 гектарів), де зростають вовчі ягоди пахучі, занесені до Червоної Книги України, ботанічні заказники місцевого значення «Соф'янівський» (19 гектарів) та «Черевахський» (4,3 гектара), загальнозоологічний заказник «Соф'янівський резерват», де мешкають птахи лелека чорний, пугач, змієїд, скигляк малий, занесені до Червоної Книги України, росте червонокнижний плаун річний, гідрологічний заказник «Світлий» (16,2 гектара) з озером карстового походження «Світле» площею 1,8 гектара.
– Пророблено велику роботу, витрачено чимало лісоматеріалів і грошей, – розповідає лісничий Олександр Чернишин. – При всій своїй зайнятості намагаємось зробити щось добре для людей. Як же буває прикро, коли вони самі себе обкрадають.
І повідав недавню пригоду. Не встигли встановити альтанку із гарним сучасним столом і лавками, як вночі їх хтось забрав. Це ж зроблено для зручності і комфорту дорослих і дітей, чоловіків і матерів, заїжджих і місцевих. Зауважте, держава коштів на це не виділяє, але лісівники віднаходять можливості і створюють такі зручні відпочинкові зони.
Думаю, з часом до цієї рекреаційної діяльності долучиться і приватний бізнес, і меценати, і державні органи самоврядування. Справа ж – варта уваги, перспективна і, головне, має європейський вектор. А поки що лісівники власноруч вирішують, як створити максимум зручностей і подорожнім, і місцевим людям, аби у їх особі отримати вірного соратника у справі збереження лісів.
– Це ініціатива Зіновія Колісника – директора нашого лісгоспу, – каже Олександр Анатолійович. – Він хоч і молодий, але око має гостре. Як тільки десь забачить щось цікаве, одразу впроваджує у себе.
Цей керівник неводнораз бував у сусідніх областях, знайомий із досвідом лісогосподарювання у Польщі і Німеччині, в країнах Прибалтики і Білорусі. ДП «Маневицьке ЛГ» сертифіковане Лісовою Опікунською Радою. Лісогосподарство співпрацює з усіма європейськими країнами і, образно кажучи, давно вже у Євросоюзі. Його працівники можуть навіть із гордістю сказати, що не всі європейські держави сьогодні мають такі ошатні рекреаційні зони відпочинку. Це буде сюрпризом і для євровболівальників.
– Маневицький лісгосп насьогодні має п'ятнадцять сучасних рекреаційних зон відпочинку, – говорить головний лісничий ДП «Маневицьке ЛГ» Анатолій Іщик. – У кожному водночас може перебувати до сотні відпочивальників. На кожному є інформаційний пояс із шести-восьми стендів, всі рекреаційні майданчики обгороджені, оборані лісопожежними борознами. Більшість із названих пунктів знаходяться у мальовничих місцях, де є дерева-довгожителі, цікавий тваринний і рослинний світ. З часом, переконаний, поблизу них з'являться пізнавальні екологічні стежки, які привнесуть фактор новизни і науковості. На всіх майстерських дільницях, а їх у нас сорок вісім, додатково облаштували для відпочинку ще й альтанки.
Що ж це за дивопідприємство таке? Маневицький лісгосп розташований у північно-східній частині Волинської області на території Маневицького (46595 гектарів) та Любешівського (5945 гектарів) районів. Загальна площа земель лісового фонду складає 52540 гектарів. З них 47220 гектарів вкриті лісовою рослинністю, 21816 гектарів, тобто майже половина лісів, створені штучно. Переважають хвойні насадження.
Понад 84 відсотки складають насадження другого і вище бонітетів. За групами віку молодняки займають 14, середньовікові – 50, пристигаючі – 26, стиглі і перестійні – 10 відсотків. Загальний запас деревостанів становить 11004 тисяч кубометрів (по 233 кубометри на одному гектарі). Загальний середньорічний приріст досягає 206 тисяч кубометрів деревини.
Сьогодні це одне із найбільших державних лісових підприємств Волині, має цікаву історію. Створене у 1939 році на базі Троянівського і Чарторийського надлісництв, колишніх державних лісів Польщі, селянських та лісів акціонерних товариств. Потопталися лісами всі війни, зокрема під час Першої світової на території Вовчецького лісництва розміщувався корпус маршала Війська Польського Йозефа Пілсудського. На його честь біля с. Костюхнівка в тридцятих роках минулого століття насипано курган, який тепер називають «Польська гора». На території Карасинського лісництва в роки Другої світової діяло партизанське з'єднання під командуванням А.П. Бринського, а ще підрозділи Української повстанської армії. Вже у післявоєнний час лісгосп збудував нижній склад, консервний цех, гаражі, майстерні для ремонту техніки й обладнання, цехи для переробки деревини, котельню, адміністративний корпус і контори лісництв. У Маневичах звели торговий комплекс, дитячий садочок та шість житлових будинків для сімей працівників лісгоспу. Зараз тут працює 167 чоловік. За 2010 рік лісгоспом випущено товарної продукції на суму 6622,1 тисяч гривень, у тому числі виготовлено 2726 кубометрів пиломатеріалів, консервної продукції на суму 1397,2 тисяч гривень, випущено 5434 кубометрів заготовок під європіддони. Вивіз деревини становить 116491 кубометрів, у тому числі від рубок головного користування – 46476 кубометрів, від рубок догляду – 70015 кубометрів. Заготовлено деревини – 121199 кубометрів, у тому числі від рубок головного користування – 48443 кубометрів, від рубок догляду – 72756 кубометрів. Посаджено лісових культур 175 гектарів. Середня зарплата одного працюючого досягла 2286 гривень. У 2010 році до бюджетів усіх рівнів перераховано 2753 тисячі гривень, до позабюджетних фондів – 1883 тисяч гривень
…Найбільш лісовими українськими автотрасами називають і дороги, які проходять лісами господарства. А що тут росте найбільше соснових деревостанів, то проїхатись цим міжнародним шосе – все одно що на курорті побувати. Але бори й найбільш чутливі до плюсових високих температур. Тому ДП «Маневицьке ЛГ» одне з перших почало моніторити і вивчати протипожежний досвід найуспішніших вітчизняних і зарубіжних лісогосподарств. І в цьому досягло неабияких успіхів. Має свої пожежні автомобілі, трактори і плуги, які дають можливості вчасно і на великих площах проводити мінералізовані смуги та вести за ними належний догляд, має взаєморозуміння з місцевим самоврядуванням і сільськими громадами. Але, погодьтеся, встежити за таким зеленопростор'ям не просто. І тут на виручку прийшли найсучасніші наукові розробки, зокрема телевізійні системи спостереження за лісом. У Маневицькому лісгоспі їх три. Вони дають можливість тримати під контролем усі лісові урочища і навіть дороги. Нещодавно модернізували телеспостереження у Маневицькому лісництві, яке очолює Олександр Швець. Його контора знаходиться при в'їзді до Маневич, потопає у мальовничому дендропарку, де ростуть голубі і сріблясті ялинки, гостроверхі туї і навіть північноамериканська дугласія. Територію захищає зелена фортечка зі справжніми бійницями – так вправна рука садівника обрізала кущі. Багатьом деревам придано чудернацьких форм. За лісництвом – сосни, берізки, дубочки. Є свій пташиний заказник, для якого члени учнівського лісництва, що діє на базі Маневицької ЗОШ І-ІІІ ступенів, цієї весни виготовили близько двадцяти шпаківень. Двоповерхова будівля лісництва має сучасні кабінети, клас учнівського лісництва, фотогалерею. А в холі облаштувалася пожежна сторожа.
Черговий Олег Кленовий пильно вдивляється в екран сучасного монітора. Ззовні він схожий на звичайнісінький рідкокристалічний телевізор. Але не поспішайте. Насправді це телевізійна система спостереження за лісами. З висоти шестидесятидвометрового зросту цей «телепожежний» оглядає усі довколишні ліси.
– Радіус його дії тридцять-тридцять п'ять кілометрів, – пояснює Олег Антонович. – Телекамера працює в автоматичному режимі, рухаючись то за сонцем, то супроти. У будь-яку мить телеоко можна зупинити і «придивитись» пильніше до підозрілого лісового квадрату. Звичайно, ми, пожежні сторожі, реагуємо на дим, але можна роздивитись, хто і куди їздить нашими дорогами і навіть «упіймати» лісокрадів. А прри потребі дізнатись, яка ціна бензину?
Олег Кленовий дає максимальне збільшення і перед нами постає цінник на маневицькій автозаправці. Це неймовірно, але й справді можна розгледіти, яке пальне чого вартує. А далі пожежний сторож «подорожує» вуличками рідного містечка, заглядаючи у дворики і садки, переводить телеоко на торфобрикетний завод, на колишній аеродром, на Оконську телеспостережну пожежну вишку, на Велику Яблуньку… Маневицькі лісівники допомагають берегти навіть рівненські ліси. Одного разу завдяки цьому телепостові рівненчанам вдалося уникнути серйозної пожежі. Звідси навіть проглядається Кузнецовська атомна електростанція.
– Ось бо вона, – показує черговий. – У ясну погоду видно як на долоні.
На горизонті височіють абриси атомного енергодара.
Його колега Олександр Кузьмук каже, що завдяки цьому винаходу вдалося попередити десятки пожеж, навіть виявляти злодіїв та браконьєрів. А ще пожежний сторож, який заступає на чергування, час від часу може наглянути і на своє обійстя. Можливості телеока далеко не вичерпані.
Помічник лісничого Маневицького лісництва Андрій Семенюк впевнений, що за телеспостереженням – майбутнє. Зараз телекамери встановлені у Маневицькому, Чарторийському та Новочервищанському лісництвах. Вони взаємно доповнюють одна одну, служать безпеці лісів Волині і Рівненщини. Будуть слугувати «телеочі» і під час проведення в Україні чемпіонату Європи з футболу. До речі, Волинь, має найбільше телевізійних систем спостереження. Тепер, каже начальник відділу мисливського господарства та захисту і охорони лісу Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Володимир Читкайло, маємо збудувати єдину систему мережевого відеоспостереження, яка «бачитиме» усі ліси Волині. Вже зараз подібні системи у вигляді гуманітарної допомоги пропонують росіянам німці. У майбутньому може з'явитися міжнародне телевізійне спостереження за лісами, яке доповнить супутникове бачення.
Пожежі – найбільший ворог лісу, найчастіше вони виникають із вини людини. Щоб цього не траплялося, волинські лісівники вже зараз розробляють найрізноманітніші форми як попередження, так і профілактики лісових пожеж. Зелений єврошлях до футбольних газонів має бути абсолютно безпечним як для вболівальників-європейців, так і для зеленолісся.
