Хто є хто в Кабміні Шмигаля

Кто есть кто в правительстве Шмыгаля. Рассказываем интересные факты о новых министрах”УКРАИНСКАЯ ПРАВДА”

Президент Володимир Зеленський реалізував перше системне перезавантаження влади. Сталося це менше ніж за 10 місяців з дня його інавгурації, коли на Банковій врешті-решт усвідомили, що нові, молоді, але часто випадкові люди у владі не справляються з викликами, що стоять перед країною.

Це одна з головних та очевидних причин. Втім не єдина. Перезапуск влади мав на меті звільнення системи від людей вже колишнього голови Офісу президента Андрія Богдана. 

Адже і Гончарук, і багато звільнених з посад міністрів мають завдячувати своїй “турбулентній кар’єрі” саме йому. Зеленський, який стрімко почав втрачати підтримку виборців із нового року, вирішив, що весна це найкращий час – якщо не для посадок, то для зливу тимчасових попутників.

Щоправда, лави запасних у Зеленського, на відміну від попередників, не було від слова зовсім. І, коли на пропозицію очолити уряд не пристав “вічний реформатор та комсомолець” Сергій Тігіпко, у Зеленського взялися вирішувати проблеми за рахунок внутрішнього ресурсу. 

Роль месії та рятівника погодився виконувати такий собі Денис Шмигаль, призначений відносно нещодавно віцепрем’єром із розвитку громад та територій; людина з досвідом роботи в ОДА та у приватних компаніях, серед яких особливої уваги заслуговує ДТЕК Ріната Ахметова.

Уряд Гончарука був молодим – вік кількох міністрів складав трохи більше 30 років. 

Цього не скажеш про кандидатів до нового уряду Шмигаля.

Кадровими урядовими призначеннями Офіс Зеленського ніби демонструє електорату: вчимося на власних помилках – більше жодних дилетантів, лише досвідчені кадри. Втім, такий підхід щодо кадрів дещо суперечить передвиборним обіцянкам Володимира Зеленського, які він давав рік тому. 

Щоправда, знову має місце важлива деталь – відсутність системної кадрової політики, адже більшість людей, призначених в уряд, ще вранці 3 березня поспіхом проходили співбесіди на Банковій та заповнювали усі необхідні папери.

Про те, що уряд формувався так би мовити “з коліс” свідчить і те, що впродовж дня одразу кілька кандидатів попросту відмовились від пропозицій, а члени попереднього уряду, яким начебто нічого не загрожувало, ще навіть не мали розмов про своє майбутнє.

Зрештою, вже після призначення новий прем’єр визнав, що в уряді лишились ще 4 вакансії, які потребують заповнення.

Наразі вільними залишаються крісла міністрів освіти, культури, енергетики і віцепрем’єра з економічного розвитку. 

 

Денис Шмигаль

Денис Шмигаль, 44 рокиПрем’єр-міністр

До призначення на посаду працював віцепрем’єром – міністром із розвитку громад та територій. 

Детальніше профайл Дениса Шмигаля можна прочитати тут:  Хто такий Денис Шмигаль, якого пророкують на місце Гончарука

Марина Лазебна

Марина Лазебна, 44 роки (?)Міністр соціальної політики 

Родом з Київщини. Освіту за фахом “економіст-менеджер” здобула у Київському державному університеті імені Т.Г. Шевченка.

Лазебна на держслужбі з початку 2000 року. Спершу працювала у міністерстві економіки заступником начальника відділу пенсійної реформи та з питань європейської інтеграції України. 

У 2003 – 2011 роках опікувалась соцполітикою та працею у секретаріаті Кабміну. Потім до 2013 року була помічником міністра, очолювала департамент праці та зайнятості мінсоцполітики.

У 2013 році Лазебна очолила Державну службу зайнятості та працювала там до ліквідації відомства у березні 2014 року.

Після того чиновниця залишила держслужбу. Вона зареєструвала ФОП на “консультування з питань комерційної діяльності й керування”. У 2018 році жінка задекларувала 799 355 гривень доходу. Значиться серед засновників ГО “Новий соціальний вибір” та “Соціальний порядок”.

Минулого року Лазебна вирішила повернутись у державний сектор. Вона виграла конкурс на очільника нової Державної соціальної служби, старт якої запланований на цей рік. 

В останні дні каденції уряд Володимира Гройсмана призначив Лазебну на посаду. Але вже за півтора місяця, на початку жовтня, її звільнили “за власним бажанням”.

Сергій Бессараб

Сергій Бессараб, 64 рокиМіністр у справах ветеранів

Бессараб родом з Дніпропетровщини. З моменту завершення навчання і дотепер – на військовій службі.

До війни обіймав різні керівні посади, в тому числі у 2000-х очолював територіальне управління “Північ”, за часів Януковича був першим заступником командувача сухопутних військ.

У 2014 році був звільнений в рамках люстрації. Однак пізніше у закон внесли зміни, дозволивши президенту залишати на посадах “цінних” військових. Тоді Бессараб повернувся на службу.

З 2015 року – заступник начальника Генштабу Збройних Сил.

“Дуже важливо, щоб у суспільства зберігалось чітке розуміння того, що в умовах війни гібридного типу, яку розв’язала Росія, вистояти лише завдяки військовій силі, без консолідації нації навколо ідеї перемоги над ворогом, буде вкрай складно”, – говорив Бессараб рік тому, виступаючи перед Верховною Радою.

Ілля Ємець

Ілля Ємець, 64 роки Міністр охорони здоров’я 

Один із найвідоміших українських лікарів, Ілля Ємець народився у Воркуті у багатодітній українській родині. У 1979 році він закінчив Київський медичний інститут за спеціальністю “хірургія”. 23 роки пропрацював з Миколою Амосовим.

На початку 90-х Ємець отримав ліцензії на ведення медичної практики в Австралії, Канаді та Франції. До 1998 року працював дитячим кардіохірургом у головних центрах кардіохірургії цих країн.

Повернувшись із-за кордону, Ємець захистив докторську дисертацію. А через рік очолив Центр дитячої кардіології та кардіохірургії. 

Ємець першим в Україні почав успішно оперувати немовлят зі складними вадами серця, впроваджувати в практику пластичні операції на клапанах серця без використання штучних протезів. Зробив три операції з пересадки серця.

У Ємця є досвід роботи в уряді – він очолював МОЗ України за часів прем’єрства Миколи Азарова. Ємець не підпадає під дію закону про люстрацію, оскільки обіймав посаду міністра менше одного року. 

Ємець увійшов до складу робочої групи, яка має проаналізувати хід реформи української медицини, яку впроваджувала Уляна Супрун.  

У листопаді 2019 року, коли його спитали, чи пішов би він зараз на посаду міністра, хірург відповів так: 

“Зараз ні, зараз я принесу набагато більше користі у своїй спеціальності й своїм прикладом. Посада міністра вимагає дуже багато сил, здоров’я, часу, принципових речей. І ця сфера вимагає, звичайно, не менше уваги, ніж хірургія, але я волію займатися саме останньою, бо бачу свою ефективність“.

Олексій Резніков

Олексій Резніков, 53 рокиВіцепрем’єр, міністр реінтеграції

Народився у Львові, закінчив юридичний факультет Львівського державного університету імені І.Франка

До того, як здобути правничий диплом, працював фрезерувальником, токарем, санітаром. По тому очолював брокерську фірму, отримав статус адвоката.

Резніков – іменитий юрист із багаторічним досвідом. З 2000 року він був спочатку партнером відомої адвокатської компанії “Правіс”. Потім працював у ще кількох фірмах, у які об’єднувалась “Правіс”: був партнером “Магістр і партнери”, керівником департаменту вирішення спорів та головним юрисконсультом “ЄПАП”.

Двічі Резніков проходив до Київської міської ради: у 2008 році з “Блоком Катеринчука”, у 2014 – з партією “Удар” Віталія Кличка. Був заступником міського голови Віталія Кличка.

Два роки юрист входив до складу Вищої ради юстиції, куди його призначили від з’їзду адвокатів.

У вересні 2019 року Резніков став представником України у Мінській групі і був одним із дієвих членів української делегації на зустрічі “Нормандської четвірки” у Парижі.

Олексій Чернишов

Олексій Чернишов, 42 роки Міністр розвитку громад та територій

Прізвище Чернишова одне з небагатьох у списку новопризначених міністрів, яке не виринуло нізвідки. Народився у Харкові. З кінця жовтня 2019 року очолює Київську державну адміністрацію, де змінив Михайла Бно-Айріяна, який пробув на посаді трохи більше 100 днів.

Як розповідає сам Чернишов, на посаду в ОДА його запросив перший заступник глави Офісу президента Сергій Трофімов, який відповідає за регіональну політику:

“Загалом ми пройшли три співбесіди, була ще серія інтерв’ю, і в результаті мені запропонували цю роботу“.

Перед призначенням майбутній керівник Київщини зустрічався з тодішнім главою Офісу президента Андрієм Богданом, прем’єр-міністром Гончаруком, президентом Зеленським.

Чернишов – відомий харківський бізнесмен та інвестор. Навчався в Харківському гуманітарному університеті “Народна українська академія”. Закінчив Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого.

Пройшов професійний курс за стандартами міжнародного Інституту Project Management Institute на базі американської енергетичної компанії “Westinghouse”.

Розпочав кар’єру в IT галузі, в компанії Telesens, яка розробляла системні програмні продукти для телекомунікаційного бізнесу. Згодом разом із партнерами придбав українську частину групи. 

У 2000-их починає співпрацювати з концерном АВЕК, засновником якого є чинний депутат від “Опозиційної платформи – За життя” та відомий бізнесмен Олександр Фельдман. У компанії спочатку стає віцепрезидентом з розвитку, а потім і президентом концерну та всієї групи АВЕК.

У 2014 році заснував інвестиційну компанію VI2 Partners, яка в 2017 році купила 20% акцій мережі супермаркетів “Фуршет” у французького оператора Auchan Group Ашан Україна. Сума угоди не розголошувалася.

Чернишов говорить, що у владу з бізнесу прийшов свідомо:

“У бізнесі все, якщо не чітко і зрозуміло, то принаймні більш структуровано. В державному управлінні перше, з чим стикаєшся, це застаріла система, а також борги.

Проте з приходом великої кількості молодих умотивованих людей, із новітніми підходами й прагненням оновити систему, дійсно отримуємо реальний результат. Темп, в якому ми працюємо, шалений”.

За даними екс-нардепа Сергія Лещенка, Чернишов близький не тільки до Олександра Фельдмана. 

За його інформацією, перед затвердженням Олексій Чернишов пройшов “оглядини” в Ігоря Коломойського. Сам Чернишов заявив, що з олігархом не знайомий і назвав це “повною нісенітницею”. 

Ігор Уманський

Ігор Уманський, 45 роківміністр фінансів

Ігор У́манський – економіст та фінансист з великим стажем. 

Закінчив Київський національний економічний університет, кандидат економічних наук. 

За більше ніж 20 років державної служби працював у багатьох фінансових відомствах країни. З 2000 по 2003 рік обіймав різні посади у міністерстві економіки в урядах Віктора Ющенка, Анатолія Кінаха та першого уряду Віктора Януковича.

Був директором одного з департаментів Нацбанку України. Пізніше – заступником голови правління “Укртранснафти”.

З січня 2008 по березень 2010 року – перший заступник міністра фінансів України Віктора Пинзеника. Після відставки Пинзеника виконував обов’язки міністра фінансів у другому уряді Юлії Тимошенко. 

Уманський запам’ятався як один з фронтменів Кабміну Юлії Тимошенко. Він регулярно виступав перед ЗМІ, “відмиваючи” дії уряду. Незважаючи на палку підтримку прем’єрки та активну участь у перемовинах з МВФ, тоді 34-річному фінансисту так і не присвоїли статус повноправного міністра. До кінця роботи уряду йому довелося носити приставку “в.о.”

З посади в.о. міністра Уманський пішов практично в нікуди. На держслужбу повернувся в жовтні 2014 року – першим заступником міністра фінансів Наталії Яресько.

Тоді Уманський був постійним гостем на засіданнях бюджетного комітету. Він керував бюджетним процесом і погоджував з депутатами поправки в проєкт кошторису. 

Як пише Економічна правда, Уманський пішов від Яресько, бо принципово не поділяв професійних поглядів міністра на фіскальну політику та те, як вона провела реструктуризацію держборгу України.

“Міністра фінансів, який буде в Кабміні після 2020 року, чекають великі труднощі при роботі з VRI (Value Recovery Instrument – цінні папери, випущені Україною, в обмін на згоду кредиторів списати частину боргу)… Ми створили собі “бомбу уповільненої дії”. Єдиний вихід у тих міністрів фінансів, які будуть працювати після 2020 року, – шукати шлях реструктуризації цих інструментів, щоб уникнути дефолту по ним,” – прогнозував він у 2016 році.

У жовтні 2016 року став позаштатним радником Петра Порошенка. Приблизно через 3 роки подав у відставку, пояснивши це рішення тим, що політика, яка проводиться урядом у сфері фінансів, не сходиться з його баченням того, як це мало б відбуватися.

Олег Немчінов

Олег Немчінов, 42 рокиМіністр Кабінету міністрів 

Так само, як і прем’єр, майбутній голова секретаріату Кабміну народився у Львові. 

Останнім місцем роботи в Немчінова значиться Міністерство молоді та спорту, де він був державним секретарем, поки відомство не вирішили об’єднати з Мінкультом і Мінінформполітики. 

До цього в нього достатньо строката робоча біографія та бурхлива громадська діяльність. Щоправда, здебільшого на регіональному рівні.

У студентські роки брав активну участь у громадській і політичній діяльності. 

Був головою Молодого Руху, співкоординатором Львівської обласної коаліції молоді “Наша Україна”, членом Центрального проводу Української народної партії. 

Трудову кар’єру починав у відділі роботи з молоддю департаменту гуманітарної та соціальної політики Львівської міської ради.

Далі в трудовій біографії чергуються, а інколи й поєднуються чиновницька робота у львівських органах влади, викладацька практика та бізнес. 

Зокрема, серед бізнесової роботи значаться будівельна галузь і готельна сфера. 

У 4 скликанні Верховної Ради встиг побувати помічником на громадських засадах депутатів від Блоку Віктора Ющенка “Наша Україна” Олександра Гудими і Юрія Костенка. 

Після роботи у Львівській ОДА та Львівському регіональному інституті держуправління Національної академії державного управління при президентові України працював у системі Міндоходів і зборів у Львівській області, де в той час працював і Денис Шмигаль. 

У 2014 пішов служити в прикордонні війська. Був у зоні АТО. 

Півроку був керівником Військово-цивільної адміністрації сіл Комінтернове, Водяне та Заїченко Волноваського району Донецької області.

Активно цікавиться спортом. Особливе місце в його житті займає легка атлетика, Федерацію якої він очолював у Львівській області та був членом ФЛАУ.

Андрій Таран

Андрій Таран, 65 роківМіністр оборони

Генерал-лейтенант у відставці, народився у Німеччині у сім’ї військового. 

Має добру військову освіту – закінчив Київське вище зенітно ракетне інженерне училище, Військову академію ППО Сухопутних військ в Києві, пройшов перепідготовку в Інституті міжнародних відносин для дипломатичної служби, а також навчався в Національному університеті оборони США у Вашингтоні.

В різні роки служив в центральному апараті Міноборони України, у головному управлінні розвідки Міноборони, де дослужився до заступника начальника ГУР.

Вільно володіє англійською мовою. Працював на посаді військового аташе при посольстві України в США. З 2011 по 14 рік був представником Міноборони при представництві України при ООН.

З його ім’ям пов’язаний дивний скандал: з квітня по серпень 2015 року генерал був представником України у Спільному центрі контролю та координації на Донбасі, де займав дуже активну позицію з захисту інтересів України. 

У липні Твіттер РНБО запостив повідомлення: “Генерал Таран звільнений з посади керівника української сторони СЦКК. Йому оголошено підозру за статтею 111 КК України (Державна зрада)”. Пізніше виявилося, що акаунт РБО зламали спеціально, аби запостити це повідомлення.

Три місяці – з вересня по листопад 2015 Таран працював у робочій підгрупі з питань безпеки у Тристоронній контактній групі з врегулювання ситуації на Донбасі на переговорах в Мінську. 

Був звільнений в запас у 2016 з посади першого заступника командувача Сухопутних військ ЗСУ. 

“Таран, судячи з кар’єри, мало стикався з реаліями сучасної війни і станом армії. Але він, безумовно, має великий досвід держуправління, добре розуміє міжнародну політику, має великі контакти і знання щодо взаємодії з НАТО і США, має аналітичні здібності і військовий інтелект, здатний до державної роботі, знаходиться в нормальній фізичній формі“, пише про нього журналіст Юрій Бутусов.

За його даними, кандидатуру Тарана пропонував глава ОП Андрій Єрмак: “Єрмак вважає досвідченого військового дипломата і військового розвідника, який має зв’язки в США і досвід “перемир’я” з росіянами на Донбасі оптимальною фігурою для продовження миролюбної політики“.

Генерал має коротку політичну історію – у 2019 році очолив передвиборчий штаб кандидата у президенти Ігоря Смешка.

Яскравий прихильник зміни структури воєнного керівництва країни. 

Виступає за те, щоб вивести військову контррозвідку зі структури СБУ та підпорядкувати її Міністерству оборони а також за відновлення Комітету з питань розвідки, “який би здійснював координацію діяльності всіх розвідувальних органів країни та спрямовував їх на виконання стратегічних завдань в інтересах держави”.

Головна пропозиція Тарана – відокремлення посади начальника Генерального штабу від посади Головнокомандувача ЗС. 

“Такі кроки,  – вважає генерал,  – нададуть Генеральному штабу можливість зосередитись на плануванні та розробці довгострокової стратегії майбутнього розвитку ЗС. Головнокомандувач ЗС, натомість, повинен зосередитись саме на безпосередньому веденні війни. Центром планування та ведення бойових дій за таких умов має стати Об’єднаний штаб, основу комплектації якого складатимуть офіцери Сухопутних військ, ВПС, ВМС, ССО, Національної Гвардії (хоча існування цієї структури окремо від Збройних Сил викликає багато запитань) та СБУ, що отримали досвід війни в зоні ООС (АТО)“. 

Вадим Гутцайт

Вадим Гутцайт, 48 років Міністр спорту

Народився в Києві.

Гутцайт – олімпійський чемпіон з фехтування 1992 року. Також брав участь у Олімпіадах 1996 та 2000 років.

Після завершення кар’єри став тренером. Зокрема, привів до золотих медалей жіночу збірну українських шаблісток на Олімпіаді 2008 року в Пекіні.

За часів президентства Леоніда Кучми та Віктора Януковича отримував ордени “За заслуги 3-х ступенів за спортивні досягнення і внесок у розвиток олімпійського спорту.

Від Петра Порошенка отримав медаль “25 років Незалежності України” . 

Очолював Федерацію фехтування України.

Як чиновник керував Олімпійським навчально-спортивним центром “Конча-Заспа”

У 5 і 6 скликаннях Ради працював помічником на громадських засадах у депутата від “Партії регіонів” Ельбруса Тадеєва.

Фігурував як кандидат на посаду міністра спорту в 2014 році.

Згодом пішов працювати у Київську міську держадміністрацію, де за результатами конкурсу був призначений начальником Департаменту молоді та спорту столиці.

Втім, його конкурент по конкурсу активіст Філіп Альїд вважає результат нечесним і звинувачує Гутцайта в плагіаті.

Той звинувачення спростовував.

Крім цього, активіст тоді заявив, що Гутцайт у 2018 році був одним із співвласників російського ООО “Альтаир” (СТО “Чемпіон” в Лубні під Москвою)  разом з двома відомими російськими фехтувальниками Ільгаром Мамедовим та Станіславом Поздняковим.

Наразі серед співзасновників “Альтаиру” Гутцайт не числиться, однак історія змін в російських реєстрах  вказує, що свою частку він передав Мамедову.

Ільгар Мамедов – багаторічний головний тренер збірної Росії з фехтування, має звання полковника Збройних Сил РФ.

Станіслав Поздняков разом з Гутцайтом став у 1992 році олімпійським чемпіоном у складі Об’єднаної команди.

Свого часу був депутатом від “Єдиної Росії” в Новосибірської обласної ради, підполковник російської армії.

Зараз Поздняков обіймає посаду президента Олімпійського комітету Росії.

2019 року на позачергових парламентських виборах мав балотуватися до Верховної Ради від “Слуги народу”. Був у прохідній частині списку під номером 81, однак від участі відмовився.

Тоді Гутцайт послався на те, що буде кориснішим для країни, працюючи у виконавчій владі. 

“Я людина справи, я не політик. Я ніколи ним не був”, – заявив він.

Активно виступає за розробку та ухвалення закону про меценатство у спорті:

“Міністерство більше повинно працювати на поліпшення законодавчої, матеріально-технічної бази, а вищий спорт піде на невеликі гроші підживлення держави, і стане жити на спонсорські і меценатські гроші. Ми за державні гроші будемо будувати арени, а вищий спорт розвиватиметься за рахунок бізнесменів. Я вважаю, що це буде набагато краще і якісніше для розвитку нашого спорту”. 

Також Гутцайт виступав за введення квот на показ спорту на телебаченні:“Погано, що у нас немає спорту на телебаченні. Канали кажуть, що спорт – це не рейтингово. Але може є сенс ввести квоти і зрозуміти, що рейтинг рейтингом, а здоров’я нації – важливіше. Потрібно зробити квоту, розрахувати час, який буде безболісним для каналу, повернути хоча б спортивні новини”.

З попереднього уряду залишаються:

• Арсен Аваков, 56 роківМіністр внутрішніх справ
• Владислав Криклій, 33 рокиМіністр інфраструктури
• Михайло Федоров, 29 роківВіцепрем’єр-міністр, міністр цифрової трансформації України
• Дмитро Кулеба, 38 роківМіністр закордонних справ
• Денис Малюська, 38 роківМіністр юстиції

https://www.pravda.com.ua/rus/articles/2020/03/4/7242421/

 

Кабмін Шмигаля: повне досьє на міністрів нового уряду

У середу, 4 березня пізно ввечері Верховна Рада нарешті визначилася з новим Кабінетом міністрів. За кандидатів, запропонованих прем’єром Денисом Шмигалем, проголосувало 277 осіб.

В уряді свої портфелі зберегли і “старі” міністри – Арсен Аваков, Михайло Федоров, Владислав Криклій, Денис Малюська. Також обмінялися портфелями Дмитро Кулеба, який став главою МЗС, і Вадим Пристайко, який зайняв пост віцепрем’єра з питань Євроатлантичної та Європейської інтеграції. Вони вже досить відомі українцям.

А ось серед новачків – відомий дитячий лікар, досвідчений юрист, спортсмен і навіть географ.

OBOZREVATEL зібрав повний список уряду і розібрався з біографіями нових міністрів.

• Денис Шмигаль – прем’єр-міністр

• Вадим Пристайко – віцепрем’єр із питань Європейської та Євроатлантичної інтеграції

• Олексій Резніков – віцепрем’єр – міністр із питань реінтеграції тимчасово окупованих територій

• Михайло Федоров – віцепрем’єр міністр, міністр цифрової трансформації

• Арсен Аваков – глава МВС

• Сергій Бессараб – міністр із питань ветеранів

• Вадим Гутцайт – міністр молоді та спорту

• Ілля Ємець – глава МОЗ

• Владислав Криклій – глава Мінінфраструктури

• Марина Лазебна – міністерка соцполітики

• Денис Малюська – міністр юстиції

• Олег Немчінов – міністр Кабміну

• Ігор Уманський – глава Мінфіну

• Олексій Чернишов – міністр розвитку громад і територій

• Дмитро Кулеба – глава МЗС

• Володимир Таран – міністр оборони

Прем’єр-міністр Денис Шмигаль

Денис Шмигаль

Шмигаль народився в 1975 році у Львові. У 2000-х роках займався бізнесом, обіймаючи різні посади, від менеджера до генерального директора.

У 2009 році він став керівником департаменту економіки, інвестицій, промисловості і торгівлі Львівської обласної державної адміністрації.

Після 2014 року працював заступником обласного управління Фіскальної служби.

У 2018 році Шмигаль став директором найбільшого в регіоні виробника електроенергії – Бурштинської ТЕС.

Згідно з декларацією, у Шмигаля є чотири земельні ділянки у Львівській області, будинок у Львові, вартістю понад 1 млн грн, а також нежитлові приміщення в Кам’янці-Бузькій вартістю майже 5 млн грн.

Нові обличчя в урядіМіністр охорони здоров’я Ілля Ємець

Ілля Ємець

Кардіохірург і заслужений лікар України Ілля Ємець народився в Росії в багатодітній українській родині. Освіту здобував в Україні, в Київському медичному інституті.

Має ліцензію на ведення медичної практики в Австралії, Канаді та Франції, де з 1993 по 1998 р. працював дитячим кардіохірургом у головних центрах кардіохірургії.

Із 1997 року стає керівником центру дитячої кардіохірургії Інституту серцево-судинної хірургії АМН України, а в 2003 році очолив Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України.

Ємець став першим в Україні, хто почав успішно оперувати немовлят зі складними вадами серця, впроваджувати в практику пластичні операції на клапанах серця без використання штучних протезів.

У грудні 2010 року призначений міністром охорони здоров’я України за президентства Віктора Януковича, відправлений у відставку в травні 2011 року через відсутність реформ у медичній сфері. Унаслідок п’ятимісячного строку на посади зміг уникнути люстрації.

У ЗМІ говорять, що Ємець є креатурою нинішнього глави профільного комітету Верховної Ради Михайла Радуцького, який раніше пролобіював на цю посаду Скалецьку.

Глава міністерства з питань окупованих територій Олексій Резніков

Олексій Резніков

Заслужений юрист України і представник України в робочій підгрупі з політичних питань Тристоронньої контактної групи народився у Львові. Закінчив юридичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка.

Є засновником і партнером низки адвокатських фірм, клієнтами яких у різні часи були Олександр Роднянський, Савік Шустер, корпорація “Інтерпайп” і ФК “Металіст”. Крім того, був одним із адвокатів Віктора Ющенка під час виборчої кампанії в президенти в 2004 році.

З 2008 р прийшов у політику, ставши депутатом Київської міської ради 6 скликання від Блоку Миколи Катеринчука. З 2014 року обраний заступником міського голови – секретарем Київської міської ради.

У 2015 став радником мера Києва Віталія Кличка, у тому ж році отримав від Арсена Авакова нагородний пістолет Taurus.

У вересні 2019 року Рєзнікова призначили на позицію представника України в підгрупі з політичних питань Тристоронньої контактної групи на Мінських переговорах щодо Донбасу. У ЗМІ пишуть, що призначення пройшло не без допомоги тодішнього радника, а нині глави ОП Андрія Єрмака.

З цікавих фактів біографії Рєзнікова – він став першим роботодавцем колишнього глави ОП Андрія Богдана. У 2001 році батько Андрія попросив взяти сина в його компанію “Правіс”, яка була створена спільно з Сергієм Власенком (майбутнім депутатом “Батьківщини”) та Ігорем Пукшиним (майбутнім заступником Секретаріату президента Віктора Ющенка).

Про Рєзнікова кажуть, що він геній юриспруденції і може переплюнути Андрія Портнова в проштовхуванні різних юридичних процедур.

Міністр спорту Вадим Гутцайт

Вадим Гутцайт

Киянин Вадим Гутцайт закінчив Київський державний інститут фізичної культури за спеціальністю “фізична культура”. Він є президентом федерації фехтування України, олімпійський чемпіон із фехтування на шаблях.

З 2002 по 2010 р тренував збірну України з фехтування, яка під його керівництвом завоювала золото на Олімпіаді в Пекіні в 2008 році.

З 2012 по 2017 р Вадим Гутцайт керував держпідприємством “Олімпійський навчально-спортивний центр “Конча-Заспа”. З 2018 року став директором департаменту молоді та спорту КМДА.

Влітку Гутцайт був кандидатом у народні депутати від “Слуги народу” під номером 81. Але з власних джерел OBOZREVATEL стало відомо, що він не пройшов Службу безпеки партії, і в підсумку вибув зі списку.

Міністр регіонального розвитку Олексій Чернишов

Олексій Чернишов

Харків’янин народився в 1977 році, освіту здобував у Харківському гуманітарному університеті “Народна українська академія” за спеціальністю “економіка підприємства”. А пізніше – в Національному юридичному університеті ім. Ярослава Мудрого за спеціальністю “правознавство”.

На початку 2000-х років Олексій Чернишов почав співпрацювати з концерном АВЕК, засновником якого є дуже впливовий бізнесмен і політик із Харкова Олександр Фельдман. Через кілька років він стає віцепрезидентом, а потім і президентом концерну. З 2008 до 2013 років був головою наглядової ради концерну АВЕК.

У 2014 році Чернишов заснував Kyiv Vision Foundation – організацію, що займається залученням інвестицій у країну, підтримкою культурних проєктів, які популяризують Україну в Європі і розкривають потенціал сучасного українського мистецтва.

У жовтні 2019 року Чернишова призначають головою Київської обласної державної адміністрації.

Міністр Кабінету міністрів Олег Немчінов

Олег Немчінов

Олег Немчінов народився 1 травня 1977 року у Львові, закінчив Львівський університет ім. І. Франка за спеціальністю “Географія” й отримав кваліфікацію географа-викладача.

У 2011 році закінчив приватний вуз “Львівський університет бізнесу та права” за спеціальністю “правознавство”. У 2015 році отримав науковий ступінь кандидата наук із державного управління.

Із 2000 року по 2004 рік був викладачем Львівського професійно-технічного училища, а з 2009 по 2010 рік – начальником головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Львівської ОДА.

З 2014 по 2017 рік Немчинов служив у Державній прикордонній службі.

Із 2016 був учасником антитерористичної операції на території Донецької області.

Із квітня 2017 року і дотепер був державним секретарем Міністерства молоді та спорту України.

Міністерка соціальної політики Марина Лазебна

Марина Лазебна

Кандидатка економічних наук Марина Лазебна закінчила Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка.

З 2000 р працювала провідним спеціалістом управління соціальних прогнозів та економічної експертизи соціальних реформ, заступником начальника відділу пенсійної реформи та з питань європейської інтеграції України при Міністерстві економіки.

З 2003 р була головним спеціалістом Управління стратегії реформування соціальних відносин, головним спеціалістом Управління соціальної політики та праці в Секретаріаті Кабінету міністрів України.

З 2011 по 2013 р була помічником міністра, директором Департаменту праці та зайнятості Міністерства соціальної політики України, яке тоді очолював Сергій Тігіпко, після залишилася і при Наталії Королевській.

З травня 2013 р Лазебна очолила Державну службу зайнятості, яка була ліквідована в 2014 році.

За даними ЗМІ в 2015 р Лазебну хотіли зробити міністеркою соцполітики тіньового уряду “Опозиційного блоку” за креатурою Ріната Ахметова.

У червні 2019 р очолила Державну соціальну службу ще за прем’єрства Володимира Гройсмана, але була звільнена новим урядом уже в жовтні.

Міністр фінансів Ігор Уманський

Ігор Уманський

Майбутній кандидат економічних наук народився в 1975 р у Прип’яті Київської області. Після закінчення Київського національного економічного університету в 1997 р Уманський став головним спеціалістом відділу інфраструктури інвестиційної діяльності та міжнародного інвестиційного співробітництва Національного агентства України з питань розвитку та європейської інтеграції.

З 1998 року – експерт служби віцепрем’єр-міністра України з питань економіки. З 2000 року працював на різних посадах при Міністерстві економіки і Нацбанку. У 2005-2006 р – очолював правління ВАТ “Укртранснафта”.

З 2008 по 2010 р був першим заступником міністра фінансів України Віктора Пинзеника, після його відставки в 2009 році – в.о міністра фінансів в уряді Юлії Тимошенко.

У 2014 став заступником міністра фінансів, на той момент Наталії Яресько, але не погодившись із політикою начальниці, пішов із поста вже через рік.

Із 2016 по 2019 рік був позаштатним радником п’ятого президента України Петра Порошенка.

За даними ЗМІ, Уманський є людиною екснардепа Ігоря Коненка. Одного разу він навіть намагався нав’язати його в заступники іншому міністру фінансів в уряді Гройсмана Олександру Данилюку.

Міністр у справах ветеранів Сергій Бессараб

Сергій Бессараб

Бессараб народився в 1955 році в Старих Кодаках (Дніпропетровська область). Очолював територіальне управління “Північ”, був першим заступником командувача сухопутних військ. У 2014 році був звільнений у рамках люстрації. Однак пізніше в закон внесли зміни, Бессараб повернувся на службу.

З 2015 року – заступник начальника Генштабу Збройних Сил.

Також новим міністром оборони став Володимир Таран

За нього проголосували 275 осіб

Володимир Таран

Таран народився в 1955 році в Німеччині у родині радянського військового. У 1977 році закінчив Київське вище зенітно-ракетне інженерне училище за спеціальністю “військовий інженер-радіотехнік”. А в 1987 році закінчив Військову академію ППО Сухопутних військ у Києві за спеціальністю “Управління бойовими діями”. Між навчанням встиг відслужити в армії.

Все життя Таран присвятив службі в Міноборони, був заступником начальника Головного управління розвідки до 2011 року. Потім став представником Міноборони при представництві України при ООН.

На президентських виборах весною 2019 року очолював передвиборний штаб кандидата в президенти й ексголовного розвідника країни Ігоря Смешка.

Був Таран і в АТО, де з квітня по серпень 2015 був головою Спільного центру контролю і координації на Донбасі. У ЗМІ говорять, що на цю посаду він потрапив через тісні зв’язки і контакти з росіянами.

У липні 2015 р. ЗМІ вибухнули новиною про те, що з посади голови СЦКК Таран був звільнений через підозру в зраді. Про це на своїй сторінці в Twitter повідомила пресслужба Ради нацбезпеки й оборони України.

“Генерал Таран звільнений із посади керівника української сторони СЦКК. Йому оголошено підозру за ст. 111 КК України (Державна зрада)”, – написала пресслужба відомства.

Однак пізніше в РНБО заявили, що їх акаунт був зламаний, і повідомлення фейкове, хоча багато хто дотепер вважає, що Тарану просто вдалося домовитися.

Після СЦКК став членом робочої підгрупи з питань безпеки в Тристоронній контактній групі з врегулювання ситуації на Донбасі на переговорах у Мінську. Через три місяці, в листопаді 2015 року, був звільнений.

Зараз кажуть, що Тарана просуває в крісло міністра оборони новий глава ОП Андрій Єрмак, який також відомий тісними контактами з представниками Кремля. Ймовірно, що після його призначення продовжиться миролюбна риторика щодо РФ.

https://www.obozrevatel.com/ukr/politics/hto-e-hto-v-uryadi-shmigal-povne-dose-na-ministriv.htm