Карпатські гори — гуцулам!

Зараз ліс у Карпатах рубають скрізь: і біля потоків та річок (попри те, що рубати дерева на віддалі до 100 м від води заборонено), і на гірських вершинах (де, знову ж таки, законом не дозволено рубати ліс вище 1100 м над рівнем моря). У гонитві за наживою лісові варвари не зупиняються ні перед чим.

Минулої неділі у центрі Буковинських Карпат Путилі відбулася зустріч представників сільських громад, активістів партійних та громадських організацій району з шеф-редактором газети «Час», Заслуженим журналістом України, лідером ГО Блок Національних Сил Буковини Петром Кобевком.

На зустрічі люди говорили з великим болем за рідний край. Адже їм жити у горах. Тому берегти їх треба. Натомість різні зайди безконтрольно користуються багатствами гір. Вони вирубують і вивозять ліси, руйнують дороги і гори, доводять до безпросвітних злиднів людей. І нема на це ради. Аукціони з продажу лісосік повністю знищують місцевих виробників. Бо вони неспроможні платити захмарні ціни за своє ж власне багатство. І ті, хто вирубує ліс, не думають про те, що після них хтось ще має жити у горах, має там випасати худобу, виготовляти вироби з дерева. Насамкінець, залишити землю, гори і ліси своїм дітям і онукам. «Лісові» варвари діють за принципом «Після нас хоч потоп». І нищать природу, рубають ліси у пень, вивозять кругляк, наживаючи собі мільйони. А після них у горах починаються справжні потопи. Бо не встигають відрости смерічки, буки і дуби. Тому не можуть стримувати потоків води, які роблять велику шкоду гуцулам і жителям рівнин.

Зараз ліс рубають скрізь: і біля потоків та річок (попри те, що рубати дерева на віддалі до 100 м від води заборонено), і на гірських вершинах (де, знову ж таки, законом не дозволено рубати ліс вище 1100 м над рівнем моря). У гонитві за наживою лісові варвари не зупиняються ні перед чим. Люди впевнені, що великі повені 2008-2009 років – це справа рук тих, хто знищує Карпати. Гуцули вже й просили, і молили, і до совісті закликали руйнівників. Нічого не допомагає. Вже й розповідали їм про традиції й технології лісозаготівлі. Жодний гуцульський ґазда не врубає смерічку, коли вона сік пустила (після 1 квітня і до 1 листопада). І не спустить їх донизу, поки земля ще не вкрилася снігом і немає морозів. Бо разом з лісом руйнується ґрунт, руйнується флора гірська, руйнуються річки і потоки, знищується форель. Хіба це так складно зрозуміти?! Ні, не складно! Цьому треба класти край.

На зустрічі у Путилі гуцули запропонували, аби на виїзді з району у Розтоках і на перевалі Шурдин були встановлені великі ваги, через які мають їхати лісовози та фури, навантажені деревиною. І не випускати з району авта, які матимуть більшу вагу, ніж 20 тонн. Аби не руйнували дороги і не вивозили добро з гір. Все, що буде важити більше 20 т, повертати у район і роздавати гуцулам, аби вони виробляли з кругляка дерев’яні вироби: сувеніри, меблі, вікна, двері.

Таким чином буде зупинено вивіз необробленого лісу та створяться сприятливі умови для праці та оплати людям, котрі у горах живуть, цей ліс вирощують, а користі від нього не мають.

Гуцули підняли також питання відстрілу звірини. Вони кажуть, що треба хоч на 2-5 років зупинити відстріл у горах. Тоді звірина відродиться.