30/03/2012
0И опять статья думающего журналиста. К сожалению я потерял телефон, в котором был номер уважаемой Светланы. Если бы не это, обязательно бы позвонил и рекомендовал принять участие конкурсе для журналистов программы ФЛЕГ. М.П.
Наслідки управлінських рішень почасти загрозливіші за стихійне лихо
Обіцянки губернатора Михайла Папієва заборонити вивіз лісу-кругляку за межі області, що звучать майже рік, перейшли у стадію реалізації. Наче заради якоїсь єзуїтської втіхи, облдержадміністрація доручила підготувати відповідне розпорядження саме обласному управлінню лісового господарства.
Буковинські лісівники прораховують наслідки заборони й сушать голову над тим, що робити з експортними контрактами, фінансовими планами й трудовими колективами, які доведеться скоротити, оскільки удвічі зменшаться обсяги лісозаготівлі. Бо інакше куди подіти 280 тис кубів на рік лісоматеріалів, незатребуваних місцевими деревообробниками? А це в основному – технічна деревина, яка за відсутності на Буковині відповідних виробничих потужностей, прямує на переробку в Львівську, Івано-Франківську, Миколаївську області.
Знову – на ті самі граблі!
Мотивація влади ніби вельми благородна: забезпечити свого товаровиробника сировиною, а головне – створити якомога більшу ресурсну базу для розвитку деревообробної галузі краю (чи не основної для багатої на ліси Буковини), яка останнім часом за всіма виробничими показниками демонструє суцільні мінуси. За простою, як колода, логікою економістів з ОДА, щоб вийти на плюси, наростити обсяги продукції на вже існуючих потужностях й залучити серйозних інвесторів (деревообробників й меблевиків) з відповідними податками і новими робочими місцями, необхідно вольовим рішенням (салют соціалізму!) змусити основних лісокористувачів спрямовувати заготовлений ними ліс винятково на внутрішній ринок області.
Для Буковини це не новина. Десять років тому тодішній голова ОДА Теофіл Бауер уже підписував аналогічне рішення, але досить швидко мусив його відмінити.
Окрім головного болю для юристів, область отримала суцільний негатив: економічні показники погіршилися, враз запрацювали тіньові схеми постачання лісоматеріалів, у тому числі – потаємно-корупційного їх вивозу через міліцейські пости.
Але тоді ринкові механізми лише набирали обертів. Наразі відпрацьована більш-менш прозора схема доступу до продукції лісозаготівель – через аукціони. З огляду на їх результати, деревопереробні підприємства області цілком забезпечені сировиною, оскільки викуповують лише 80% від обсягу виставлених лотів.
У коморі пусто, у полі – густо
Врешті, сировинна база деревопереробки – це далеко не все те, що в коморі (на верхніх і нижніх складах лісгоспів), а в першу чергу те, що в полі (безпосередньо на лісосіках). Інша справа, якби постійні лісокористувачі видобували щорічно з лісів усю можливу деревину. За даними обласного управління лісового господарства, маємо 14,8 млн. кбм стиглих і перестійних деревостанів. До того ж у лісах держфонду щороку приростає 770 тис. м3 деревини. За міжнародною практикою, госпрозрахункова лісосіка могла би бути на цьому рівні. Проте планові обсяги лісозаготівлі для держлісгоспів становлять 480 тис. кубометрів – трохи більше половини річного приросту. У країнах Європи з розвинутим лісогосподарським сектором цей показник добігає ста відсотків, причому без жодної шкоди лісовим екосистемам.
Ще одна причина явно неповноцінного використання важливого природного ресурсу області полягає в тому, що більше третини земель державного лісового фонду переведені у природно-заповідний фонд, де заборонене промислове вилучення деревини. В результаті, за грубими підрахунками, область щорічно втрачає близько 300 тис м3 лісу високої якості, виведеного з рубок головного користування, а отже – з економіки краю. А це – переважно хвоя, яка сьогодні є основою розвитку нашої деревообробної галузі і за яку так гаряче змагаються на аукціонах підприємці. Проте, як бачимо, з року в рік сотні тисяч кубів деревини привабливих для ринку хвойних порід втрачають свої технічні властивості, а з ними – товарну цінність.
Хтозна, можливо, й варто поступитися реальними економічними інтересами регіону заради досить примарних екологічних інтересів. Але саме екологи чудово знають, що старі ліси є розсадниками деревних хвороб й жевріючим джерелом екологічного лиха. Буковина вже таке переживала, коли навесні 2002 року 1200 га лісів гірських районів перетворилися на суцільні вітровали. На землі лежало 374,4 тис. кбм вивернутої з коренем деревини. Переважна частина вітровалів виникла у стиглих й перестиглих насадженнях.
Круговорот дров у природі
Зовсім недавно до національного природного парку «Вижницький» додалися ще «Черемоський» і «Хотинський». Усього вони займають маже 30 тис. га. За твердженням керівництва обласного державного управління охорони навколишнього природного середовища (далі– управління екології), це стало великим здобутком екологічної громадськості краю, яка взяла під свій захист «тисячі гектарів унікальних незайманих лісів, що становлять великий інтерес для науковців». За логікою речей, справді – саме тут мають бути найчарівніші краєвиди, найтиповіші для Буковини історично-природні комплекси. Проте лісівники, колишні користувачі цих територій, при обговорені доцільності створення нових НПП зазначали: «Детальний аналіз стану цих лісів свідчить, що вони в основному – штучно створені молодняки та середньовікові насадження, котрі зазнали значних змін і мало відповідають критеріям, необхідним національному природному парку». Іншими словами, це звичайні експлуатаційні ліси, що слугували економічною базою для функціонування кількох лісгоспів й забезпечували потребу виробничників у деревині.
Ще гірші справи в парку «Вижницький», де масово всихають штучні, післявоєнні насадження ялини європейської – так звані похідні ялинники, котрі невідомо з якого переляку стали національним надбанням і опинилися під захистом природоохоронного законодавства. «У зв’язку з цим на території парку збільшені санітарні рубки», – повідомляє начальник управління екології Борис Баглей. Торік там заготовили 19,5 тис. кбм лісопродукції. Якої саме, кому, за якою ціною і за якою схемою вона була реалізована, Борис Михайлович уточнити не зміг.
Нічого дивного – національні природні парки напряму підпорядковані Міністерству екології та природних ресурсів України. А воно, як бачимо, на ввіреній йому території повним ходом веде господарську діяльність, що цікаво, щедро оплачену бюджетними грошима і за розмахом не набагато меншу за лісозаготівельні роботи офіційних підприємницьких структур – держ- і спецлісгоспів. З тією хіба різницею, що у лісівників при заготівлі виходить 70% ділової деревини й 30% – дров’яної. У екологів навпаки – майже суцільні дрова.
«Санітари» лісу
Отож навіть у національних природних парках лісозаготівля неминуча. «Якщо не оздоровлювати наш ліс рубками догляду, він перетвориться на суцільний сухостій, в якому одразу з’являться шкідники-короїди, – каже заступник директора НПП «Вижницький», головний природознавець Степан Дудка. – Ми рубаємо лише хворі деревостани».
Можна, звичайно, назвати екологів з бензопилою у природно-заповідному фонді такими собі «санітарами» лісу. Але як не називай, суть одна: за високими розмовами про необхідність оздоровлювати заповідні ліси криється ведення в них напівлегальної підприємницької діяльності (з отриманням грошових надходжень від реалізації продукції лісозаготівель). Причому за досить дивною схемою: забрати високопродуктивний ліс із економічного обігу в зону заповідності, довести його до розпаду і – зрубати на дрова, не обтяжуючи себе лісовідновленням. І все це під гаслом охорони і збереження природних ресурсів…
За великим рахунком, триває, м’яко кажучи, розбазарювання національного багатства з відкритим порушенням конституційних норм. До всього два роки тому НПП «Вижницький» з рук Берегометського лісомисливського господарства отримав щедрий дарунок – 2 тис. га упорядкованих лісових насаджень. У господарській зоні парку опинилося 600 тис. кбм запасу стиглої й пристигаючої деревини, раціональний видобуток якої цілком міг би забезпечити діяльність не лише кількох пилорам, але й сучасного заводу з поглибленою деревопереробкою, про що так піклуються чиновники ОДА. Проте цю деревину можна вважати втраченою…
Штучний ураган
В обласному управлінні екології ображаються, що їх не кличуть рубати ліс. Водночас керівники цього управління, серед основних функцій якого – забезпечити раціональне й ефективне використання лісів (від яких залежить екологічний, економічний і соціальний добробут регіону), так і не змогли дати відповідь на ніби просте питання: який обсяг у лісових масивах природно-заповідного фонду області становить нині запас стовбурної деревини – загалом і такої, що підлягала б промисловому вилученню, формуючи лісосічний фонд за всіма прийнятими в державі правилами лісокористування? Те саме питання, з огляду на державну лісову політику, можна сформулювати й інакше: яким потенційним ресурсом дров володіє Чернівецька область?
Здавалося б, відповідь мають знати в головному управлінні економіки ОДА, оскільки лише з чітким розумінням стану сировинної бази можливо вести конкретну мову про залучення інвестицій в деревообробну галузь області. Але його начальник Ігор Сідляр вважає, що ні до цієї галузі, ані до нарощування деревопереробних потужностей управління економіки не має жодного стосунку – цими питаннями мають перейматися лише лісівники…
І без офіційної відповіді чиновників зрозуміло, що із включенням експлуатаційних лісів до складу національних природних парків обсяги лісокористування значно зменшились, а відтак – погіршилося забезпечення деревообробної галузі сировиною (при цьому ні економічні збитки, ані екологічні здобутки ніхто підраховувати не збирається). До речі, у найближчих планах управління екології – створення НПП «Сторожинецький», що лише поглибить дефіцит лісосировини на ринку області й збільшить кількість дров у буковинських лісах. Бо з того лісу, замість меблів і паркету, у кращому випадку, буде лише тирса для паливних брикетів, виробництво яких ще треба організувати, причому якнайшвидше. Бо якщо таки вступить у силу заборона вивозу лісу-кругляку за межі області, дров у буковинських лісах буде, як на вітровалах.
