В енергозбереження – своя філософія

Волинська область займає пристойне 6 місце в Україні щодо енергоефективності: на 13,8% краще середньої енергооцінки в державі, але це лише 65% від аналогу європейського. Тобто ще на 35% Волинь може ефективніше використовувати всі енергоносії… Питання енергозбереження є досить актуальним у діяльності сучасного виробничого підприємства. Нещодавно компанія «Модерн-Експо» проводила семінар за цією тематикою і ділилася дворічним досвідом впровадження програми з енергозбереження.

Серед запрошених – керівники найбільших підприємств регіону, а також голова Волинської облдержадміністрації Борис Клімчук. Незважаючи на серйозність як самого заходу, так і епіцентру проблематики, з цікавістю відкриваєш для себе нові горизонти і знання у сфері безцінної енергії… Вже близько 20 років погляди керівництва області не змінюються: газ – це альтернативне паливо для волинян. Тому поступово, крок за кроком відбувається втілення цієї ідеології в практику. Так, слова Бориса Петровича змушували задуматися: – Ми сьогодні спалюємо майбутнє наших онуків, правнуків, принаймні праправнуків – стовідсотково. Адже використовуємо невідновні природні ресурси. Основним у цій структурі є газ, який природа створювала протягом мільярдів років. А ми його спалюємо. Не важливо чий він – наш чи російський…

Ще один вичерпний ресурс – вугілля. Відомо, що все рано чи пізно закінчується. Тому ставку в області треба робити на відновний природний ресурс. Наприклад, ще у кінці 90-х на „Гербор-холдингу” такі відходи, як стружка, щепа (Державні стандарти України ще дозволяють це робити), спалювали у печі, котельні. Як тоді, так і донині вони працюють без природного газу. Теж проводять політику жорсткого контролю та підвищення енергоефективності. – Нещодавно, переглядаючи свої архіви, натрапив на статтю у «Главреді» за 17 вересня 2007 року, – ділиться спогадами Борис Клімчук. – Тоді я ще працював Надзвичайним і Повноважним Послом у Литві. У тому матеріалі кореспонденти представили мене як головного лобіста в Україні у сфері біопалива. На мою думку, біопаливо – це торфокрихта, якою, наприклад, сьогодні опалюють досить велику Любомльську центральну районну лікарню. Сюди також належать дрова, щепа.

Пригадую, у тій статті я говорив, що дочекаюся тих часів, коли в Україні один кубометр лісових відходів буде чогось вартувати. І через 5 років дочекався. Для порівняння: на той час у Литві один кубометр таких конкурентних відходів сягав більше п’ятдесяти наших гривень. Сьогодні на Волині є 15 підприємств (не враховуючи підпільні цехи), а згідно з неофіційною статистикою – 32 підприємства, що виробляють гранули, в основному – деревні. Маємо також три виробництва торфових гранул. Ступінь їх технологічного використання набагато вищий. Є можливість автоматизації. Допуск для цих гранул в Україні є, а Євросоюз їх не приймає. У нас поки ці гранули – товари на експорт. Допомагаємо виконувати директиву Євросоюзу, згідно з якою на своїх теплових електростанціях має бути 20% біопалива. Сьогодні гранула – такий товар, який тільки з’являється і є затребуваним на вітчизняному ринку. Через три-чотири роки вона стане власне українським товаром, експортна привабливість якого зміниться. Адже вітчизняний споживач по-справжньому оцінить якість такого палива.

Наприклад, українсько-литовське підприємство «Волинь-Кальвіс», що у місті Ковель, має у своєму асортименті гаму опалювальних котлів більше ста найменувань різного ступеня автоматизації: від ручних – за 200 доларів США, до повністю автоматичних – за 700 доларів. Замовлень вистачає аж на два роки вперед, повідомив Борис Петрович. – Зараз ми запускаємо для них лізингову схему приблизно на 30 котелень, які стосуватимуться шкіл, лікарень тощо, – веде далі голова облдержадміністрації. – Вже обговорили фінансові можливості. Далі до роботи у цій схемі приступлять державні та аграрні лісники. Думаю, таким чином протягом 2012 року ми значною мірою піднімемо цифру енергоефективності для частини комунального побуту. До речі, існує ще один момент, де ми лише стоїмо на порозі розуміння… Справа в тому, що ціна на російські енергоносії – це реальні втрати кожного підприємства, регіону, України загалом. Тому для того, аби ці втрати хоч якось мінімалізувати, знову ж таки варто повернутися до теми біоресурсів. Так, у Волинській області сьогодні вже посаджено майже 300 гектарів енергетичної лози.

У 2012-му прогнозують розширення цих посівів до двох із половиною тисяч гектарів і початок виробництва пілетів уже на енергетичній лозі. У цьому напрямку активно працюють кілька волинських та київських компаній. Ресурсний потенціал відновних джерел енергії на Волині великий, але все одно вичерпний. Тому найближчим часом представники виконавчої влади у Волинській області мають репрезентувати перше виробництво пілетів із соломи. Такий серйозний проект уже завершується у Луцькому районі. Частину цього продукту планують забрати для бюджетних установ та організацій. Теплота згорання там достатньо висока. Також у місті Нововолинськ разом із луганчанами проектують оригінальну і першу в Україні установку – спосіб спалювання водно-вугільним розчином. Це – державний проект, над яким цього року працівники Волинської ОДА також планують посилено працювати. Фахівці їх запевняють, що в такому випадку затрати енергії повинні зменшитися мінімум на 20%.

– Моя ідеологія в аспекті енергозбереження сформувалася в дитинстві, – ділиться цікавими спогадами Борис Петрович. – Малим хлопцем я бачив хати в загатах на зиму. Разом із батьком збирали у лісі сухе дубове листя. Приносили його і робити такі загати, щоб батько менше дров використовував і тепліше в хаті було. Пам’ятаю утеплені подвійні рами на вікнах. Мама туди клала сірчану кислоту – щоб вологу забирала, та іграшки – для краси… У 2000 році Волинська ОДА отримала спеціальну постанову колишнього уряду та Президента про проведення експерименту у Волинській області щодо заміни пільг на тверде паливо грошовими виплатами. Тоді ліквідували структуру «Облпаливо», яка, до речі, у багатьох областях ще й досі є. – Сьогодні ми працюємо експериментально, – зазначає Борис Петрович. – Спеціальною постановою Кабміну замінили пільги на електроенергію грошовими виплатами, намагаючись таким чином долати корупцію та злодійство. Цей експеримент триває вже три роки. Людина отримує 17 гривень за кіловат і сама ж розраховується. Можливо, та бабця живе цілий рік у місті на квартирі, зовсім не використовуючи електроенергії, але ті гривні отримає – витратить на щось необхідне. Зараз поступово проводять енергоаудит кожного бюджетного закладу, щоб бачити чітку картину витрат електроенергії. Разом із профтехосвітою Волинська ОДА отримала котли, які спалюють дуже багато енергії. Але в цьому році їх планують модернізувати, поставивши котли твердого палива, а в газові змінити на енергоощадні. Для цього кошти та відповідні технології вже отримали. У сфері таких приємних змін є деякі зрушення. Наприклад, на початку цього опалювального сезону у великій Цуманській середній школі, де навчається близько тисячі дітей, поряд із двох газовими котлами поставили новий. Він «грів» природними матеріалами: дровами, щепою, вугіллям. Витримав усі сильні морози без допомоги газових!

Ця сувора зима ще раз переконала, що ми рухаємося у правильному напрямку щодо ефективності котлів твердого палива. У доповіді Борис Клімчук звертався до волинських промисловців із проханням допомогти технікою. Голова облдержадміністрації зауважив, що для комунальних господарств, масштабних шкіл та лікарень такий вид палива буде актуальним. – Ми в одному човні і маємо ту ж ідеологію. Давайте якісно робити свою роботу, щоб через років п’ять я міг сказати: «Ми перші в Україні щодо енергоефективності і маємо 100% до середнього рівня серед країн Євросоюзу», – звернувся до керівників найбільших підприємств регіону Борис Клімчук.

Фото автора

Всеукраїнський журнал «Лісовий вісник» (№6)