Чи потрібні тваринам гасла та лозунги?

Огромное спасибо Оксане Чурило и Сергею Цюриц, разместившим интересные материалы из последнего номера "Лесного вестника". Сайт Волынского ОУЛМГ стал по настоящему интересным и , по-моей  оценке, на сегодня является лучшим сайтом в системе Гослесагенства. Надеюсь, что ниже следующую статью заметят и в Гослесагентстве, и в Киевском эколого-культурном центре. Специалисты этих структур, зоологи, лесники и охотники вполне могли бы развить поднятую тему на страницах "Лесного вестника". Кстати, ниже данной статьи Вы найдете проект обращения В защиту волков, которое в скором времени получит Гослесагентство и  Рекомендации Постоянного комитета Бернской конвенции по охране волков и других крупных хищников в Карпатах. Это материалы КЭКЦ Владимира Борейко. М.П.

Вже багато років триває дискусія про те, чи потрібно захищати вовка. Цього року досить популярними стали байки про нашестя сіроманців на Волині і потребу термінового відстрілу їхніх стад. Абсолютно протилежне стверджують екологічні організації: вовки – на шляху до вимирання. Адже Україна входить до трійки європейських держав, де можна полювати на них як на шкідників природи. Чия сенсація важливіша?

З цього приводу пригадався один цікавий і влучний щодо подібних випадків епізод: перед першим квітня кожне друковане ЗМІ намагалося придумати дивовижні і більш-менш правдоподібні історії, аби потім потішити свого читача. Але деякі журналісти не враховували, що газети виходять значно пізніше щоденних радіоефірів. Відтак виник досить несподіваний, але, як не парадоксально, закономірний казус. У пошуку сенсації один із бувалих журналістів підгледів у своїх колег цікаву інформацію. Не здогадуючись, що то – «качка», він випустив «сенсацію» в ефір, а згодом її підхопили інші. Словом, доки газета побачила світ, видуману, але досить цікаву історію переказували з вуст в уста вже з новими і дивовижними фактами. Щось подібне вийшло і цього разу: історія про те, що для Волині вовки стали стихійним лихом, облетіла всі усюди.

Навіть прес-служба Міністерства екології та природних ресурсів України повідомила: «У лісах Волині спостерігається значне збільшення популяції вовків, які потрапляють в Україну з Польщі. Оскільки там їх охороняє закон і мисливське господарство, чисельність вовків збільшується. Це явище може призвести до зникнення диких тварин на території Волинської області, тому зараз постало питання про відстріл хижаків. Екологи Державної екологічної інспекції з підтримкою і розумінням ставляться до відстрілу, оскільки фауна Волині і так небагата, щоб дозволяти вовкам господарювати в лісі». От тільки, як кажуть, чи дійсно такий страшний вовк, як його малюють? Щодо нашестя хижаків, то мисливствознавці Волині розводять руками, мовляв, жодної проблеми немає. Вовки загрози не становлять – їхня кількість закономірна для цієї території і контрольована.

– Питання облав на вовків сьогодні не стоїть, – каже заступник начальника відділу мисливського господарства, охорони та захисту лісу Волинського ОУЛМГ Руслан Люшук. – Чисельність тварин – на контролі. Сьогодні на Волині проблеми з вовками немає. Добувають по кілька штук щороку, переважно – не більше десятка. Тоді, можливо, праві ті, хто хоче захищати хижака? …Мисливствознавець із величезним стажем Орест Король має усі записи щодо чисельності сіроманця на Волині. Він переконаний: розмови про занесення вовка до Червоної книги не мають жодних підстав, тому будь-які кроки треба робити виважено і без поспіху. – Ось у 1960 році в області було добуто 63 особини вовка, у 61-му – 87, 62-му – 61, 63-му – 67, 1964-му – 60. Коли ж у 1965 році вирішили, що вовк – санітар лісу, почали менше уваги приділяти його добуванню, – ділиться знаннями Орест Євгенович. – Відстрілювали по 20-30 особин щороку. І за якийсь час досанітарилися до того, що довелося добувати понад сотні вовків, робити облави, рятуватися від сказу. Вовк – санітар лісу? Нісенітниця! Це – політика! Першими стали захищати вовка французи. Сьогодні це – популярно. Але у наших умовах і при тому стані лісових угідь, що є сьогодні, він виживе самостійно. Захищати його немає потреби. Екологічної ніші у лісі не буває. Вона мусить бути заповнена. У нас багато популістів, які роздувають ту чи іншу цікаву або потрібну комусь тему. От, приміром, маю хорошого друга у Прип’ятському заповіднику (Білорусь, Чорнобильська зона, – авт.).

Свого часу туди привезли 12 чи 13 зубрів, сьогодні їх уже – більше тисячі. А білоруси мають тепер проблему. Ось телефонував працівник Академії наук Білорусії професор Петро Козло. Він сам з Івано-Франківщини, ми – давні товариші. Петро Григорович захищав дисертацію по кабану. Має близько 500 черепів цього дикого звіра. Дуже хороший мисливствознавець і вчений. Каже: білоруси розділили зубрів на дві категорії: червонокнижні і мисливський вид. А зараз «знані» екологи завдяки Інтернету розповсюджують інформацію, що такі, як Козло, – найбільші браконьєри Білорусі, бо дають можливість пропустити подібні закони. Тоді як всі прекрасно розуміють, що така кількість зубра приносить багато шкоди. А затрати на підгодівлю, охорону!.. От і не знають, як бути. Ніби все зрозуміло, а чути про себе, хоч і необґрунтовану, але критику – ніяк не хочеться. Тим більше – зміст у чому? Охорону не можна робити повністю. Ми колись так наохоронялися з вовком. Хоча фактично під повною забороною відстрілу він не був. Тільки підрахуйте: вовкові для фізіологічного виживання треба мінімум 900 кілограмів м’яса на рік. А козуля має 15 кілограм. От одному вовкові треба 60 козуль. І як тут бути? – А скільки одному зуброві треба для харчування? – Це важко сказати? У природних умовах так не визначиш. Він же їсть і траву, і гілля.

– А скільки живе зубр? – До 15 років. Зубренята можуть з’являтися протягом року. Не так, як олені благородні (приміром), котрі дають потомство у кінці серпня-вересні, або кабан – у листопаді-грудні. Статево зрілими зубри стають у 4-5 років. Розквіт сил – у 10-13. Зі стада старих самців виганяють уже у 13-14 років. Вони ходять окремо. На червонокнижних полювання заборонене будь-яке, навіть елімінація – вибірка старих і хворих. От і ходить тварина, доки не здохне. То чому ж, якщо їх така кількість, не дати можливість полювати на тварин хворих чи пристарілих? – А ліцензія на зубра у них скільки коштує? – Не скажу точно. Знаю, що коли в Україні зубр іще не був червонокнижною твариною, то «золота медаль» (найкращий трофей) коштувала 8 тисяч доларів, «срібло» – шістсот, бронза – 500 доларів. Виручивши такі кошти, можна піднімати мисливське господарство. От у чому річ. Підгодовувати, захищати, дбати про тварин. Навіщо давати звірові іти з життя самотужки, якщо можна відстріляти за кілька місяців до природної смерті? – А як визначається «золото», «срібло», «бронза»? – Це оцінка трофеїв, всесвітня система СІС. У вовка, наприклад, є два трофеї: шкіра і череп. Кожен із них оцінюється. Свого часу вовчатники заробляли великі гроші. Щоправда, аби вполювати цього хижака, потрібно мати неабиякі навики. Але хутро дуже цінувалося у часи Радянського Союзу, відтак бувалі мисливці навіть ішли на хитрість: відстрілювали старих вовків, а вовчицю із потомством залишали, давали вирости, а тоді знову приходили до лігва. Вовк – досить хитра і розумна тварина. Але що з приводу потреби охороняти вовка кажуть ті, у кого сіроманця захищає закон, – наші сусіди поляки? Розмовляючи із лісівниками, чула нарікання, що даремно заборонили відстрілювати хижака. А ось що каже головний редактор журналу «Las Polski» Рафал Зубровіч:

– Зараз Польські Державні ліси беруть участь у проекті «Wolf Life+» , який має за мету збереження непохитності популяції вовка у східній та центральній Польщі. Відтак думки серед працівників однієї професії можуть бути різні. Вовк переважно не подобається мисливцям. Він з’їдає звірів, на яких вони організовують полювання. Відтак вовк – конкурент. Але коли лісник не полює, для нього важливо й те, аби не було забагато оленя і щоб тварини не з’їдали молоді культури. А відбувається це з подачі вовка чи мисливця – неважливо. Ситуація із набігами вовків на приватні господарства (наприклад, знищення овець) дещо інша, але драматичності не має. Держава виплачує компенсацію за пошкодження від звірів, котрих захищає. І це нормально: прагнемо зберегти вовка, а тварина хоче їсти. Людина за це відповідати не повинна, як і безкоштовно годувати її. Думки різні, але варто знайти золоту середину, де б комфортно жилося і людині, і вовку, і тим, хто є його поживою. А наостанок скажу: шелест трави під ногами вовк чує за 50 м. Людина такі ж звуки може почути лише за 5 м. Вовк здалека відрізняє подорожнього від мисливця, віз із мисливським спорядженням – від звичайного. Та й не такий уже він хижак! Окрім живого м’яса та падалі, живиться комахами, плазунами, рослинами, плодами, навіть ягодами. Кажуть, першим не нападає. Але разом із тим це – дужий, хижий і жорстокий звір. Велика його кількість може призвести до лиха, а регульована – дійсно зробити санітаром лісу.

Оксана ЧУРИЛО

Фото з архіву редакції Всеукраїнський журнал «Лісовий вісник» (№6)

Обращение в защиту волков /С сайта Киевского эколого-культурного центра/

Уважаемые посетители нашего сайта, просим вас поддержать наше обращение в Минприроды Украины и Госагенство лесных ресурсов Украины по защиту волка. Примерный текст обращения-ниже.

Минприроды Украины
03035, Киев,
ул.Урицкого 35

Госагенство лесных
ресурсов Украины
01601, Киев, ул.
Ш.Руставели, 9-А

Обращение.

Выражаем крайнее безпокойство нарушением Украиной международного законодательства в отношении волков.

Наукой давно доказано, что волк , как любой хищник, играет значительную положительную селективную роль, отбраковывая в основном  слабые, больные, старые или молодые особи, таким образом поддерживая популяцию копытных в здоровом состоянии.Волк сдерживает численность лисицы-известного переносчика бешенства, а также не дает хозяйничать в лесах
 бездомным собакам. Следует также добавить, что случаи нападения волка (в основном бешеного) на людей крайне редки-5-8 случаев в год в Украине ,а доля нападения на сельхозживотных составляет 0,02-0, 005 % в год.

Отмечаем отдельно: волк охраняется Бернской конвенцией и конвенцией СИТЕС, которые подписала Украина. Закон Украины, которым была  ратифицирована Бернская конвенция в 1996 г.,разрешает регулировать  численность волка в Украине в ограниченном количестве и под контролем, что пока в нашей стране не делается, так как официально отстреливается до 50 %
 волков и волк вместо охраняемого вида отнесен в вредному виду, подлежащему  уничтожению в любом месте и в любом количестве. В ряде стран-например в соседней Польше-он внесен в Красную книгу. Имеется рекомендация
 Секретариата Бернской конвенции об охране карпатской популяции волка, в том числе и на территории Украины. В других европейских странах-он является охотничьим видом. Пункт 4.8.3 Международного плана мероприятий по охране
 волков в Европе, разработанного согласно требований Бернской конвенции требует -”исключить любые формы поощрений” за убийство волка.

И только в России, Беларуси и Украине волк по старинке является вредителем, за убийство которого выплачивают премии.

В настоящее время, согласно Закона Украины “Об охоте и охотничьем хозяйстве”, волк является бинарным видом, занесенным одновременно в список охотничьих животных, подлежащих охране в неохотничий сезон и рациональному использованию и одновременно-в список вредных животных, подлежащих всемерному и бесконтрольному уничтожению.Так ,согласно статьи 19 данного Закона, охота на волка по отстрелочным карточкам может вестись с октября по февраль включительно. А согласно статьи 33 этого же Закона, отстрел волков может вестись как в охотничий, так и в неохотничий сезоны и в любом количестве.Отстрел волков в не- охотничий сезон по сути является легализацией браконьерства. Следует также добавить, что за браконьерский
 отстрел волка, в отличии от других охотничьих или неохотничьих животных, до сих пор не имеется такс за нанесенный ущерб. Такие таксы есть за отстрел даже крота, воробья или некоторых мелких грызунов-а вот за браконьерский отстрел одного из самых крупных млекопитающих Украины-волка, который должен охраняться на территории Украины согласно Бернской конвенции–таких такс нет.

В связи с вышеизложенным просим вас:

1. Вынести волка из списка вредителей , указанного в ст. 33 Закона Украины “Об охотничьем хозяйстве и охоте”, а также анулировать выдачу премий за его отстрел , оставив волка охотничьим видом, для чего внести соответствующие правки в данную статью Закона и в ведомственные инструкции Госагенства лесных ресурсов Украины.

2. Разработать и утвердить таксы за ущерб, нанесенный незаконным отстрелом волка, для чего сделать добавления в совместный Приказ Минприроды и Госагенства лесных ресурсов Украины No. 332/262 от 18 июля 2007 г. “Про затвердження Такс для обчислення розм1ру в1дшкодувань збитк1в, завданих унасл1док порушення законодавства в галуз1 мисливського господарства та
полювання (кр1м вид1в, занесених до Червоно1 книги Укра1ни)”

Мы надеемся на ваш профессионализм и благоразумность,избавляющие наши будущие поколения считать вас виновными в том,что волк останется персонажем лишь только в сказках.

Ответ на это обращение просим предоставить в сроки,соответствующие действующему законодательству.

С уважением.

24.03.2012

http://ecoethics.ru/obraschenie-v-zaschitu-volkov/#more-6019

Рекомендация Постоянного комитета Бернской конвенции по охране волков и других крупных хищников в Карпатах

https://wcd.coe.int/ViewDoc.jsp?id=1488685&Site=DG4-Nature&BackColorInternet=DBDCF2&BackColorIntranet=FDC864&BackColorLogged=FDC864

Рекомендация Постоянного комитета Бернской конвенции по охране волков и других крупных хищников в Карпатах– Постоянный комитет

Рекомендация №100 (2003) по сохранению крупных хищников в Карпатах, принятая Постоянным комитетом 4 декабря 2003 г.

Принимая во внимание цели Конвенции по сохранению дикой фауны и ее природных сред обитания;

Исходя из своей Рекомендации №59 (1997) по разработке и реализации планов действия, касающихся видов дикой фауны;

Исходя из своей Рекомендации №74 (1999)по сохранению крупных хищников;

С учетом Планов действия по волкам, евразийской рыси и бурому медведю, представленных в Инициативе по крупным хищникам в Европе (серия «Природа и окружающая среда», №№112, 113, 114);

Приветствуя подписание Рамочной конвенции по защите и устойчивому развитию Карпат и принимая во внимание конкретное упоминание в ней крупных хищников и их сохранение;

Желая поддерживать и восстанавливать, при сосуществовании с людьми, жизнеспособные популяции крупных хищников как неотъемлемую часть экосистемы и ландшафтов Европы;

Признавая трансграничный характер мер по сохранению крупных хищников в соседних странах и желая способствовать гармоничному менеджменту этих видов в Карпатах;

Рекомендует Чешской Республике, Венгрии, Польше, Румынии, Словацкой Республике и Украине, а также приглашает Сербию и Черногорию:

1. осуществлять сотрудничество с целью разработки Карпатского стратегического плана по сохранению и менеджменту крупных хищников, содействуя привлечению соответствующих региональных организаций и надлежащим образом учитывая Планы действий по волку, рыси и медведю, разработанные в рамках Инициативы по крупным хищникам в Европе и упоминаемые в Рекомендации №74 Постоянного комитета;

2. в контексте вышесказанного, разработать и реализовать международные планы действия по крупным хищникам.

18.03.2012

http://ecoethics.ru/rekomendatsiya-postoyannogo-komiteta-bernskoy-konventsii-po-ohrane-volkov-i-drugih-krupnyih-hischnikov-v-karpatah-2/#more-6015