Житомирські лісівники відновлюють пам’ятник зубру.

Житомирщина має досить непоганий потенціал для розвитку зеленого туризму, адже на її території є значна кількість не лише історичних пам'яток, а й надзвичайно цікавих та привабливих пам'яток природи, про які, щоправда, пересічному мешканцю області або нічого не відомо, або відомо надто мало.

В лісовому масиві Пищівського лісництва Новоград-Волинського лісгоспу, наприклад, є пам’ятник останньому зубру.
– Щоправда, історія цього пам’ятника досить сумна, – розповідає мисливствознавець вищезазначеного підприємства Володимир Демчук. –Колись цими лісами володів граф Потоцький. Весь масив був огороджений жердками, а в ньому крім звичних для нашого краю тварин, водилися ще й лані, фазани і зубри.

Неподалік села Калинівка в урочищі Кам'яна гірка розміщувалася мисливська база. Туди приїздили на полювання навіть австрійці, німці та американці. Проте чомусь так сталося, що у вересні 1908 року від пострілу мисливця-іноземця загинув останній зубр.

Кілька років по тому сім'я Потоцьких на тому місці встановила пам’ятник зубру. До кам’яної брили було прикріплено голову цієї тварини, вилиту з бронзи. Та головний секрет був у тому, що всередині голови містилася мембрана, яка вдень нагрівалася на сонці, а ввечері, коли температура повітря спадала, вона видавала звук – імітацію ревіння зубра.
– Казав мій дід, – пригадує Володимир Васильович, що в тиху погоду це ревіння було чути у всіх навколишніх селах.

Так як за часів радянської влади належного догляду за пам’ятником не було, то невдовзі він почав руйнуватися: спочатку звалилася бронзова голова зубра. Де вона тепер – ніхто не знає. Переповідають, що знайшла її жителька одного з навколишніх сіл, яка збирала в лісі ягоди. Мабуть, вирішивши, що голова золота, забрала її з собою. Та дорогою додому зустрілася з іншими селянами, що їхали підводою. І щоб ті не помітили її знахідки – кинула знахідку в болото.

Пізніше керівник одного з навколишніх колгоспів, шукаючи скарби Потоцьких, наказав розвалити і кам'яні брили пам’ятника.