Не все так погано в нашому лісі

Чи краще в ньому стане – вирішувати нам.

Результатом походу до лісу має бути не ягдташ, набитий дичиною, а духовне задоволення та приємні спогади від спілкування з природою.

Мисливствознавець Ясінянського ЛМГ, що на Закарпатті, Василь Дердюк – про підсумки 2019 р. та надії, пов’язані з 2020 р. – в інтерв’ю «Лісовому і мисливському журналу».

– Кінець року – це справді час підбивати підсумки роботи, оцінювати здобутки та недоліки, визначати напрямки, на яких слід зосередити зусилля в майбутньому, – розповідає пан Василь. – Не є винятком тут і мисливське господарство, яким ми безпосередньо займаємось у складі ЛМГ. Мабуть, зайвим буде розказувати, що від фінансового благополуччя державного підприємства залежить і ведення мисливства. Адже починаючи від зарплати мисливсько-єгерської служби і закінчуючи витратами на заготівлю чи придбання кормів, влаштування біотехспоруд тощо, – всі витрати несе підприємство. Що ж до значної прибутковості від ведення мисливства, мова нині не йдеться. Та й загалом, чи багато сьогодні знайдеться прибуткових мисливгоспів? Тому основні зусилля єгерської служби зосереджені на біотехнічних заходах, охороні угідь від браконьєрів, регулюванні чисельності хижаків тощо.

– Якщо навести, бодай, деякі цифри за підсумками року…

– Заготовили 85 ц сіна, 12 тис. кормових віничків, 3 тис. снопиків зернових, закупили 6 т солі кам’яної. Окрім того, заклали 1,5 га кормових полів із посівом зернових і висадкою коренеплодів. Частину кормів закладаємо відразу в годівниці, а більшість зберігається в кормоскладах. З випаданням першого снігу викладати корми починаємо з верхньої межі мисливських угідь донизу – в міру того, як з гір спускаються копитні.

– Окремо хочу зупинитися на такій благородній справі, до якої має безпосереднє відношення ваша єгерська служба, – як влаштування річкових перепадів і зариблення гірських потоків.

– З минулого року започаткували, крім весняного, ще й осіннє зариблення їх мальком форелі струмкової, що дало значно більший ефект – адже осінній зарибок цієї королівської риби набагато крупніший і життєздатніший. Та й в осінньо-зимовий період за відсутності великих паводків мальок встигає пристосуватися до місцевих умов, він менш схильний скочуватись у низинні річки. Користуючись тим, що осінь цьогоріч нас балує теплом, працівники лісової охорони та єгері мали змогу в середині листопада випустити 5 тисяч мальків форелі в притоки Чорної Тиси – Апшинець, Кичера, Околи, Рипя’нець, Левковець.

Мисливствознавець Василь Дердюк на рекреаційній стежці, що веде до витоку річки Чорна Тиса

Загалом уже побудували близько 200 перепадів, випустили в гірські потоки лише цього року близько 12 тисяч малька форелі, торік – у межах 10 тисяч.

– А як стосовно охорони мисливських угідь?

– Єгері провели більше півсотні рейдових патрулювань, склали кілька протоколів. Цього року обійшлося без заблукалих порушників із інших районів чи «псевдогрибників», які ласі навідатись у чужі угіддя. Щоправда, довести їхній браконьєрський умисел доволі важко, бо крім доброго спорядження та високопрохідних транспортних засобів, вони ще й непогано підковані юридично. А от єгері за існуючого законодавства почуваються досить незахищеними – ніби й закон на їхньому боці, а коли справа потрапляє до суду, зазвичай порушник виходить, як кажуть, сухим із води. Тому ми завжди звертаємося за допомогою до правоохоронців і тоді порушникам штрафу не уникнути. Та й після таких «гостинних» зустрічей їх у наших угіддях більше не побачиш.

– Чим керується єгер, виступаючи на охорону дикого світу, коли знає, що стежка може бути небезпечною і на ній може зустрітися вкрай озлоблена людина зі зброєю?

– Почну трохи здалека. Ті біотехнічні заходи, про які я розповідав і які проводять більшість мисливських колективів, зі сторони пересічних громадян можуть видатися дещо рутинними. Ну що тут такого – заготовили кілька тонн сіна, закупили центнер солі… Ну здійснили десяток рейдів та спіймали двійку-трійку порушників… І що тут такого незвичайного чи героїчного?.. Лише незначна частина свідомого населення здатна побачити за яскравими знімками, на яких зображені біотехнічні споруди з кормами чи зафіксований сам процес заготівлі кормів, – ЄГЕРЯ!

Не розрекламованого в інтернеті вбивцю всього живого, а ЛЮДИНУ, котра, в переважній більшості, прийшла на посаду єгеря за покликом серця! Адже тими зарплатами, які нині отримують єгері державних підприємств, будь-кого не заманиш.

І коли єгер іде на затримання порушника вночі чи у вихідний, наперед не знаючи, чим усе може скінчитися, – він керується аж ніяк не фінансовою вигодою, а лише внутрішнім переконанням – так треба! А також вірою в Бога, що все буде гаразд, та надією, що на випадок чогось трагічного не залишиться сам на сам зі своєю бідою.

– Чого очікуєте в році новому, на що сподіваєтесь?

– Якщо розказати про всі сподівання, то, мабуть, не вистачить і цілого журналу, аби викласти їх на папері. Але ключове – мисливці мають бути почутими народними обранцями! Що депутати не лише почують, а внесуть назрілі, нагальні зміни до законодавства, які не дозволять пропасти мисливству не тільки як галузі господарювання, але й як древньому промислу українців зі своїми традиціями, історією, культурою тощо.

Знаковим є те, що цього року відбувся перший з’їзд ВАМКМУ, делегатом якого був і представник Ясінянського ЛМГ. На нашу думку, створення громадського органу, який би об’єднував усіх мисливців і мисливських користувачів, назрівало вже давно. За невеликий проміжок часу невеликий штат його довів свою дієвість і правильність обраного курсу. Ті законодавчі ініціативи та законопроєкти, які розроблені фахівцями Асоціації, враховують не лише специфіку вітчизняного мисливства, а й досвід іноземних мисливських організацій. У випадку реалізації цих напрацювань у вигляді Законів України можна буде говорити про друге життя мисливства. Адже не секрет, що ключові особи в мисливстві – це єгер і мисливець.

– І нині обидва перебувають у дуже незавидному становищі.

– Так, усі, кому не лінь, паплюжать одних та інших, виступаючи водночас великими знавцями мисливства та ще більшими захисниками диких тварин. Не меншої шкоди своїми не виваженими кроками завдають природі народні обранці такого штибу. Як приклад наведу рішення депутатів Рахівської райради «Про введення мораторію (обмеження) на полювання на території мисливських угідь району» від 28.11.2017 р. № 289. Головним аргументом для прийняття мораторію стали… публікації в ЗМІ та звернення громадян. Ось так, з легкої руки окремих народних обранців було безпідставно покарано всіх мисливців району (а їх близько семи сотень). Але чи покарані винуватці пасквільних публікацій? Хоч не хоч, а постає питання: шановні депутати, рішення ви прийняли, а який результат хотіли отримати від мораторію? Чи збільшилося поголів’я тварин у районі? Якщо так – то наскільки, якщо ні – то чому? Адже коли рішення приймається без очікування певного результату, то це ніщо інше, як лобіювання чиїхось інтересів. Єдине, що можна з упевненістю сказати, так це те, що в районі дійсно збільшилась чисельність хутрових. Але яких? Вовка і надто лисиці. Залишилося прийняти закон про відміну 33 статті Закону України «Про мисливське господарство та полювання», а тоді шукати винних у погіршенні епізоотичної ситуації.

– Який висновок напрошується?

– Сподіваємось, що там, «наверху», все ж прислухаються до представників мисливської галузі і здоровий глузд візьме верх. Адже бездумні рішення, прийняті на хвилі популізму, в недалекому майбутньому призведуть до знищення мисливства в Україні. Залишаться господарства типу «закритих клубів» для обраних. А для пересічних громадян – мисливців за покликом душі – полювання стане рожевою мрією. А так хочеться, щоб у ліс приходив не мисливець-споживач, готовий убивати все живе, а щоб ішов господар, «ґазда» по-гуцульськи, котрий, у першу чергу, дбає про те, аби його «худібка» була нагодована, захищена, доглянута. І щоб результатом такого походу був не ягдташ, набитий дичиною, а духовне задоволення та приємні спогади від спілкування з природою. А трофей – це вже нагорода за вкладену працю та оцінка правильного господарювання.

Насамкінець можна сказати: не все так погано в нашому лісі. Та чи краще в ньому стане – вирішувати лише нам.

– Дякую за приємне спілкування, пане Василю.

АКЦЕНТИ

Василь ТЕЛИЧУК, директор Ясінянського ЛМГ:

– Головним принципом ведення мисливського господарства вбачаємо відтворення та раціональне використання мисливської фауни. Охорона, підгодівля тварин узимку, систематичний контроль за їхньою кількістю, підвищення ефективності використання мисливських угідь – ось ті завдання, над якими працюють єгері. Заслуга колективу на чолі з головним мисливствознавцем Андрієм Климпотюком в тому, що браконьєрам у Ясінянській долині робити нічого, що за основними видами мисливської фауни досягли оптимальної кількості.

Андрій КЛИМПОТЮК, головний мисливствознавець:

– Наш обов’язок – зберігати і примножувати фауністичне біорозмаїття краю. Хапугам, що бачать у звірові лише шматок м’яса чи мисливський трофей, протиставляємо наші знання та вміння, силу та мужність, а ще велике бажання захистити дикий світ. Працюємо з громадськістю, спонсорами, котрі теж уболівають за майбутнє Карпат. Залучаємо до посильних робіт – заготівлі кормів, підгодівлі птахів, випуску мальків форелі в річки – членів учнівських лісництв.