24/01/2020
0Як перейняти досвід розвинених країн у веденні мисливського господарства.
Тваринний світ – наш капітал. Ми використовуємо тільки відсотки з цього капіталу. А основний наш «банк» слід берегти і плекати, щоб не «збанкрутувати», не втратити великі блага природи», – Дітер Шрамм, президент CIC (1999–2010 рр.).
Найбільшою і, напевно, найвпливовішою організацією у світі полювання є Міжнародна Рада з полювання та охорони тваринного світу (CIC, International Council for Game and Wildlife Conservation). На даний момент CIC налічує 1500 членів у 86 країнах на п’яти континентах. До її складу входять уряди 26 держав, громадських організацій, університети, експерти і приватні особи.
Нам стало цікаво, чи є Україна членом CIC, чи входять до складу Міжнародної Ради національні громадські організації або приватні особи?
Ми зробили запит до Міністерства закордонних справ України і штаб-квартири CIC. Від МЗС офіційної відповіді ми так і не отримали.
Звичайно, в Україні є кілька приватних осіб – членами CIC, але переважно це люди, які цікавляться і займаються мисливською трофейною справою чи таксидермією і їх можна порахувати на пальцях однієї руки. Більшість мисливців в Україні знають, якщо ще й знають, про СІС тільки з чуток, і що являє собою та чим займається ця організація, навряд чи зможуть сформулювати, на жаль…
Вивчивши офіційний сайт CIC (cic-wildlife.org), з’ясувалося, що на карті світу Україна відзначена як член цієї організації, але вона не значиться ні в списку «Державних членів», де є навіть Білорусь, ні в списку «Національних делегацій».
На наш запит з головного офісу СІС нам повідомили, що тільки Українське товариство мисливців і риболок (УТМР) є їх членом, як національна недержавна організація.
Найбільша громадська мисливська організація в Україні – УТМР, нам підтвердила, що більше 15 років тому уклала Угоду з CIC і навіть сплатила вступний внесок, але на цьому міжнародне співробітництво закінчилося. Ось така-от євроінтеграція нашої країни…
Так про яке реформування мисливської галузі та про який європейський досвід та інтеграцію можна говорити, ми просто тупцюємо на місці і все далі занурюємось у болото старої системи. Адже плідна співпраця з такими міжнародними організаціями, як CIC, могла б стати фундаментом для реформ і дати поштовх для розвитку мисливського господарства в Україні.
Що наша країна могла б отримати від співпраці з CIC? Насамперед, це – досвід розвинених країн. Це – участь у різних міжнародних проектах, пов’язаних з мисливським господарством і охороною дикої природи. Це – інвестиції в науку і в організацію мисливського господарства. Це – адаптація нашого мисливського та природоохоронного законодавства у відповідність до світових вимог. Це – європейська культура та традиції ведення мисливського господарства. Це – розвиток іноземного мисливського туризму, що сприятиме надходженню валюти до бюджету держави і розвитку мисливського господарства України.
Співпраця дасть поштовх до залучення пересічних мисливців і жителів сільської місцевості до організації мисливського господарства та охорони дичини, а це – забезпечення нових робочих місць у невеликих містах та селах, що допоможе підвищити рівень життя у тій чи іншій місцевості та сприятиме зникненню браконьєрства, за рахунок якого сьогодні виживають деякі селяни. Та багато іншого.
А тепер про саму організацію CIC, допомогою якої варто скористатись Україні для реформування мисливської галузі.
CIC – політично незалежний консультативний орган, що займається питаннями збереження видів диких тварин, які є об’єктами полювання і регулюванням у сфері раціонального використання ресурсів тваринного світу.
Організація була заснована у 1928 році, у Франції, і до 1999 року штаб-квартира CIC була розташована в Парижі. Сьогодні головний офіс CIC у Будапешті (Угорщина). З 2010 року президентом CIC є Бернард Лозі.
Історія
Ідея створення міжнародної організації, що займалася б питаннями раціонального полювання і використання ресурсів дикої природи, вперше була висловлена у 1910 році на міжнародній мисливської виставці у Відні. Згодом професор Антонін Дейк з Празького університету знову висловив цю ідею у 1926 році, але реалізувати її вдалося тільки у 1928 році французьким адвокатом Максимом Дюкроком і графом Луї Каройї, які організували міжнародну конференцію у м. Нове-Замки (Словаччина). За результатами конференції була ухвалена Декларація із закликом до створення міжнародної мисливської Ради «Conseil International de la Chasse, СІС», що стало підставою для перших загальних зборів та реєстрації CIC у листопаді 1930 року в Парижі.
Із самого початку CIC сприяв просуванню раціонального, але в той же час традиційного та етичного полювання, підкреслюючи, що полювання і збереження дикої природи йдуть пліч-о-пліч.
CIC відіграє активну роль на світовому рівні з перетворення полювання у раціональний спосіб використання природних ресурсів, і його метою є сприяння стійкого полюванні як інструменту охорони тваринного світу. Своєю діяльністю CIC демонструє, що полювання не веде до скорочення чисельності видів тварин, воно є різновидом сталого використання природних ресурсів, а мисливці вносять свій внесок у збереження тваринного світу.
Законодавча діяльність
Основна діяльність CIC пов’язана з розробкою стратегій і законодавства у галузі стійкого полювання, збереження ресурсів дикої природи, а також з політикою регулювання та лобіювання глобального сталого використання тваринного світу.
Наукова діяльність
Міжнародна Рада збирає наукові дані і факти з питань охорони дикої природи і полювання, підтримує наукові дослідження в галузі природокористування та охорони природи. Основні напрямки наукової діяльності CIC: вивчення великої та дрібної дичини, перелітних птахів, хвороб у дикій природі, економіки ресурсів і системи рослинництва і тваринництва в контексті дикої природи, оцінки мисливських трофеїв.
Мисливська культура
Організація завжди підтримувала полювання і розглядала його як частину культурної спадщини. CIC приділяє особливу увагу традиційному та соколиному полюванню, відображенню полювання в мистецтві, фотографіям, пов’язаних із дикою природою, мисливській гастрономії, мисливським музеям і бібліотеці CIC.
Членство в CIC
CIC є найбільшою міжнародною організацією у галузі мисливського господарства у світі. Її членами є 26 держав (в особі Міністерств відповідальних за природокористування та охорону довкілля), а також національні делегації, університети, неурядові організації, асоціації, що займаються полюванням і збереженням дикої природи, індивідуальні члени, науковці та експерти в галузі біології диких тварин і управління тваринними ресурсами з 86 країн світу.
Членами CIC є більшість країн ЄС, Канада, США, ОАЕ та інші. У складі CIC налічується більше 40 національних делегацій, що відповідають за організацію роботи Ради у своїх країнах. Окрема категорія – «Молоді члени» – це люди до 35 років, що представляють думку нового покоління.
Основними партнерами СIС є: Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО); Програма ООН з довкілля (ЮНЕП); Програма розвитку ООН (ПРООН); Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО); Конвенція про біологічне різноманіття; Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою знищення (СІТЕС); Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин (CMS); Міжнародний союз охорони природи (IUCN); Міжнародна Асоціація Соколиного полювання і охорони хижих птахів; Федерація мисливських і природоохоронних Асоціацій Європейського союзу (FACE); Міжнародний союз біологів-мисливствознавців (IUGB). Національні делегації CIC також працюють спільно з багатьма некомерційними організаціями, які займаються питаннями національного або регіонального полювання та охороною дикої природи.
Як бачимо, СIС заслуговує на те, щоб і Україна теж стала активним членом цієї потужної міжнародної організації. Мисливське господарство України, як ні яке інше, потребує такої співпраці і допомоги, оскільки досвід і традиції розвинених країн Європи нам зараз просто необхідні, адже вони демонструють, що мисливське господарство може бути не просто прибутковим, а відігравати ключову роль у продовольчій складовій та економіці країни, забезпечувати населення робочими місцями, залучати іноземні інвестиції, підтримувати оптимальну чисельність дичини та ефективно її охороняти.
