Ефективно та раціонально

 Колективні види полювання в економічно розвинених країнах, як необхідний засіб відтворення мисливської фауни.

Як свідчить світовий досвід, колективні види полювання є організованішими, дозволяють краще контролювати добування тварин необхідної кондиції і виконання правил техніки безпеки.

Фахівці знають, що у зменшенні кількості окремих видів дичини винне не полювання і мисливці, а порушення правил ведення господарської діяльності людини (неефективне господарювання, відсутність кваліфікованих кадрів, менеджменту, суцільне орання земель, осушення боліт і заток, використання отруйних речовин у сільському і лісовому господарстві тощо).

На відміну від України, у країнах ЄС, завдяки інтенсивному господарюванню та надійній охороні, щільність тварин у мисливських угіддях вже перевищує норми, що, у свою чергу, загрожує виснаженню природної кормової бази, знищенням дикими тваринами приватних сільгоспкультур, спалахів серед дичини небезпечних захворювань і випадків їх масової загибелі.

Необхідно відзначити, що світовий досвід господарювання свідчить про те, що полювання, як невід’ємна частина раціонального природокористування, було і залишається єдиним засобом регулювання чисельності диких тварин.

Зокрема у мисливських господарствах з великою щільністю копитних мисливських тварин широкої популярності отримали колективні види полювання.

Цікавим прикладом колективного полювання є – загінне полювання на качку та фазана у Великій Британії.

Необхідними атрибутами такого полювання є – мисливська куртка, кепі «а ля Шерлок Холмс» та рушниця 12-го калібру з горизонтальним розміщенням стволів.

Прикладом вищого рівня ефективності проведення таких полювань – це організація такого заходу у володіннях Стюарта Джарвіса, який був головним єгерем в угіддях принца Уельського і вчив поводженню зі зброєю Вільяма і Гарі. Після виходу на пенсію С. Джарвіс вирішив надавати послуги з організації загінних полювань.

Перед початком полювання у володіннях С. Джарвіса проводиться інструктаж із правил полювання, поводження зі зброєю та техніки безпеки.

Класичне полювання на качок у Великій Британії проводиться зранку чи ввечері на перельотах, коли птахи летять на годівлю або з неї. Воно не має нічого спільного зі звичайним полюванням на перелітних качок, крім самих качок. Загінники під керівництвом єгеря підіймають качку з комишів і наганяють її на мисливців, які стоять на номерах на лінії стрільців.

На стрілецькій лінії при загінному полювання по качці мисливці розміщуються на відстані 35–40 метрів один від одного. Постріл по пташці, що летить на висоті нижче трьох метрів, є ознакою «дурного тону» серед англійських мисливців.

Специфічним правилом техніки безпеки є те, що робити постріл по дичині можна лише тоді, коли між дичиною і деревами є простір. Це необхідно для безпеки загоничів. Тому ті качки, що летять низько над землею, перебувають у цілковитій безпеці.

Іншим прикладом загінного полювання є загінне полювання на копитних у Європі.

Слід зазначити, що колективні полювання на копитних у Європі, зазвичай, проводяться із використанням вишок та напіввишок. Відмінністю колективного, загінного полювання з вишок та напіввишок є те, що номери стрільців є постійними.

Напіввишка відрізняються від вишки тим, що вона не така висока і стрільба з неї проводиться стоячи, а не сидячі, як на вишці.

Загінне полювання з вишки ефективніше тому, що, по-перше, збільшується огляд місцевості, а по-друге, куля, яка випущена з вогнепальної нарізної зброї, навіть з порушенням обумовленого правилами сектору обстрілу, під час промаху чи після ураження дичини, потрапить у землю і не нанесе шкоди загоничам та мисливцям.

Це запобігло випадку, що стався у 90-х роках минулого століття, коли мисливець, який полював не з вишки, у процесі пострілу з нарізної вогнепальної зброї, уразив людину на відстані двох кілометрів. При цьому стрілець не був притягнутий до відповідальності, бо не порушив правил полювання.

Такі випадки раніше були рідкістю, адже у ті часи полювали у більшості з гладкоствольною зброєю, а вона, як відомо, менш потужна. Але саме це і є голов­ним недоліком цієї зброї, бо полювання з нею не є ефективним та гуманним по відношенню до тварин, адже воно призводить до значної кількості промахів та підранків. Тому зараз у Європі всі види полювання на копитних звірів проводяться виключно з нарізною вогнепальною зброєю з обов’язковою наявністю оптичних прицілів.

Необхідно відзначити, що мисливське господарство відіграє значну роль у економіці розвинених європейських країн. Так, наприклад, у Німеччині існують мисливські школи, у яких основним напрямком навчання є підготовка освіченого мисливця, здатного мислити, любити та охороняти природу. У таких школах знайомляться з Законами та правилами полювання, основами біології мисливських тварин, техніки безпеки на полюванні, ефективності використання мисливської зброї, проведення біотехнічних заходів, і, саме головне, там вчать, що мисливство повинно відбуватись згідно з принципами селекційного відбору, тобто направленого на добування виключно вибракованих за віком, розвитком та захворюванням тварин. Так, зокрема, у кабана необхідно вміти виявляти загнуті великі ікла і горб, а у оленя «некондиційні» роги і тільки після цього приймати рішення на добування тієї чи іншої особини. А для цього необхідні освідченні мисливці, кваліфіковані єгері, гарна оптика та високоточні нарізні карабіни, чого в Україні поки що у необхідній кількості, на жаль, немає.