23/12/2019
0Фото з сайту Львівської ОДА
Більше року як виникла і поглиблюється криза у лісопромисловому секторі країни і світу. Відсутність державної промислової політики та розумного регулювання ринку вбиває власну деревообробну галузь. І на цьому тлі все голоснішими стають «експерти», які пропонують відмінити мораторій на експорт необробленої деревини. Вони не згадують про те, що сировинний експорт вбиває власну економіку та посилює трудову міграцію. Однією з особливостей експорту деревини по-українськи було те, що біля 90% кінцевих споживачів деревини були не ті і не в тих країнах, що вказані у контрактах. На переконання фахівців, це свідчить про «схемність» такої торгівлі.
На щастя в країні є справжні знавці галузі. Тішить, що Львівщина стає для них майданчиком для дискусій про теперішнє і майбутнє лісопромислового комплексу України. В цьому сенсі знакова подія – засідання 9 грудня у Львові круглого столу Світового банку “Звіт щодо стану лісового сектору в Україні: виклики та можливості”.
Окрім представників самого банку, на засіданні були присутні керівники обласного управління лісового господарства, представники деревообробної галузі, меблевого виробництва, виробники біопалива, біржі, аукціонного комітету, Агентство сприяння сталому розвитку Карпатського регіону «ФОРЗА», професори НЛТУ, депутати обласної ради. В одному залі зібралися представники всіх галузей лісового комплексу: від лісівників до меблевиків, представників місцевої громади і екологів.
Була якісна аналітика, справедлива критика, а головне чіткі, зрозумілі пропозиції. Рівень дискусії та самих учасників був дуже високим, що у приватній бесіді мені підтвердили організатори та учасники заходу. Для прикладу виступ Романа Олійника про електронний облік, електронні торги, реорганізацію і інвентаризацію, розміщений на сайті «Відкритий ліс», викликав живу дискусію.
Про необхідність комплексного підходу у лісовому секторі дуже добре розповів професор НЛТУ Орест Кійко. Всі складові пов’язані економічно і соціально; посадка, догляд, заготівля, вивезення, торгівля, переробка, енергетика та все інше. Від ефективності роботи кожної ланки залежить загальний стан цілого комплексу. Тому ми постійно говоримо про і необхідність комплексного розвитку і комплексної Стратегії.
На сьогодні в Україні відсутня не те, щоб комплексна, а будь-яка стратегія щодо лісового господарства чи деревообробки. Пішов другий рік глибокої економічної кризи у лісовій і деревообробній промисловості. Підприємства банкрутують, скорочується податкова база. З яких коштів Кабінет Міністрів збирається підвищувати прожитковий мінімум для мене є загадкою.
По закінченню дії державної Стратегії у 2016 році, наша асоціація, спільно із обласним управлінням лісового господарства, наполягли на розробці власної Львівської обласної програми розвитку лісового господарства. Такий документ на 2017–2021 роки був ухвалений і працює! За кошти обласної програми створюється сучасний комплекс по вирощуванню деревних саджанців із закритою кореневою системою.
З економічною кризою у лісовому секторі і надлишком низькоякісної деревини, що сталось через всихання хвойних лісів, стикнулися багато країн. На відміну від України, найближчі сусіди вже розробили і почали виконувати власні стратегії не тільки подолання кризи, а розвитку виробництва.
Приклад: як вирішують питання у сусідній Білорусі? Вони порахували, що Євросоюз у 2016 році імпортував 21,7 млн. тон паливних гранул – пелет, але попит перевищує пропозицію. І вирішили розвивати цей напрям. Будівництво сучасного пелетного підприємства коштує від мільйона доларів. Тому Мінлісгосп Білорусі бере кредит у Всесвітнього банку на розвиток виробництва паливних гранул.
В Україні, чи то з мовчазної згоди, чи то за вказівки Держлісагентства, лісові господарства починають розвивати лісопиляння. При цьому відривають кошти від ведення лісового господарства. В переробку беруть переважно якісний ліс за собівартістю до 1000 грн. за кубометр (а для приватного деревообробника такий самий сортимент заганяють на аукціон по 1400-1600 гривень) і при цьому показують рентабельність у кілька відсотків. Чому не продати той самий ліс підприємцям за реальну ціну і без зайвих витрат? Де економіка?
Лише один показовий приклад відсутності стратегії та неефективної діяльності Держлісагентства. 13 грудня у Боярській лісовій дослідній станції на виїзному засіданні комітету Верховної Ради з питань екологічної політики та природокористування розглядали питання відсутності коштів на інвентаризацію лісів. На жаль деревообробникам на тому засіданні слово так і не надали. А ми б могли підказати, що на новенькі деревообробні цехи (як той, що демонстрували перед засіданням) витрачено кошти, які можна було направити на інвентаризацію.
Приватний деревообробний бізнес працює ефективніше бо вимушений купувати сировину за вищими цінами і продавати продукцію на тому ж ринку, що й лісгоспи. Але в сучасних умовах конкуренція на ринку України свідомо вбивається, руйнується деревообробна галузь, яка є по своїй суті головним споживачем і джерелом надходжень коштів у лісове господарство.
Оскільки приватний деревообробник на 80 % скоротив виробництво та, відповідно, закупівлю сировини, одразу почалися розмови про відкриття експорту необробленої деревини.
Мушу розчарувати. Дива не буде.
Наприклад, зараз у Німеччині кругляк ялини і ялиці діаметром від 26 см і більше, довжиною 5,9/11,8 м (сухостій), навантажений у контейнери і фумігований (!) можна придбати за 38€ за кубометр (біля 1000 грн. за курсом). При цьому очікується падіння цін на перший квартал до 10 %.
В цей час на останньому нашому аукціоні за лісоматеріали круглі діаметром більше 26 см категорії «Д» просили від 1100 до 1880 (!) гривень за куб на складі лісгоспу. А те ж саме категорії «С» – від 1300 до 2300 гривень!
Досі питаєте навіщо підтримка вітчизняного виробника? Щоб мати власного сильного промислового споживача. Вітчизняні переробники практично завжди пропонували більшу ціну ніж та, за якою круглий ліс експортувався. Навіть попри мораторій внутрішня ціна на деревину вища, ніж за кордоном.
Жодними електронними торгами на сьогодні не передбачено механізму пониження ціни, а тому неможливо придбати деревину за реальну ціну. Тому на електронному аукціоні третього кварталу було викуплено не більше 9 % від виставленого обсягу. Курс гривні продовжував зміцнювався, ринок просідав, а ціна виставленої на продаж деревини не зменшувалася. Як результат – на електронних торгах четвертого кварталу було викуплено лише 3,5%(!) виставлених обсягів.
Те, що живі аукціони з голосу є дієвими, ми змогли переконатися 20 грудня у Львові. У торгах взяти участь майже півсотні покупців, тоді як на останніх електронних не було і півтора десятка. Ціна на ліс все ще завелика, ціна на більшість лотів не зменшувалася з початку року (а деякі навіть додали у вартості), тому попит все ще був слабким. Лише ті продавці, які зменшили стартові ціни або дещо понизили їх під час торгів, змогли реалізувати свою продукцію. Це означає, що попит є. Питання лише в конкурентній, справедливій ціні.
На фото: учасники благодійного ярмарку
Ще одним плюсом «живого» аукціону став благодійний ярмарок. Такий ярмарок став гарною традицією львівських аукціонів. Виручені у день Святого Миколая кошти підуть на подарунки діткам-сиротам і необхідні речі для інтернату. Добрі справи робити завжди приємно.
Ми вкотре закликаємо владу прислухатись до фахівців галузі і науковців, як ті, що брали участь у згаданому круглому столі, та розробити стратегію розвитку власного виробника. Закликаємо Кабінет Міністрі та Верховну Раду запровадити порядок реалізації деревини, який би передбачав: 1) прямі угоди на поставку деревообробним підприємствам сировини в обсязі 50% від придбаного у минулий рік; 2) аукціони на регіональних біржах для решти деревини та цінних сортиментів; 3) чіткі правила формування справедливих аукціонних стартових цін; 4) підприємства всіх форм власності повинні закуповувати деревину для переробки на однакових умовах.
Я завжди повторюю, що лісівники та деревообробники є партнерами і повинні мати партнерські відносини. Для цього потрібні рівні умови, чіткі правила і справедлива ціна.
