14/12/2019
0Репортаж із берега одного з семи природних чудес України.
Як волинські лісівники турбуються про відпочинок і здоровя працівників галузі.
Почну з відгуків, які прочитав на сторінках «Лісівничого огляду» прес-служби облуправління лісового та мисливського господарства. «Разом з дружиною ми відпочивали на базі «Світязь». Сказати, що обоє задоволені, – не сказати нічого, – написав інженер з охорони праці Городоцького лісгоспу Іван Філюк. – У нас одразу був шок – культурний! Бо ж виникло таке відчуття, що приїхали кудись за кордон. Територія ретельно прибрана. Краєвид просто чудовий. Природа заспокоює, а сусідство з монастирем додає ще спокою душевного. Пишу, а в душі просто гордість за наше управління, нашу галузь, за нас, що вміємо створити таку красу. Я всім тепер рекламу бази роблю. Кажу: їдьте – не пошкодуєте. Там уже були мої знайомі з міста Вараш. Теж повернулися додому з масою приємних вражень».
Директор Шацького учбово-досвідного лісгоспу Андрій Самолюк: «За участю всіх лісгоспів області в рекордні терміни капітально реконструювали базу відпочинку «Світязь»
А ось з відгуку головного бухгалтера ДП СЛАН «Камінь-Каширськагроліс» Сергія Пащука: «Почну з того, що за 17 років роботи мені вперше випало побувати в такій відпустці. Їздили на «Світязь» із дружиною та двома доньками. Всі в захопленні. Територія гарна. Пляж поруч. З вікна краєвиди ще ті. Кімнати просторі. Все зі смаком обставлено. Чисто. Персонал завжди усміхнений. А що ще треба людині для відпочинку? Одне слово, як випаде така нагода, то обов’язково поїдемо ще. І скажу не для преси: коли комусь розповідаю, що маємо змогу вирушити на відпочинок за кошти профспілки, то мені всі дивуються. То я вже й не хвалюся – боюся наврочити».
Такі ось враження про відпустки на озері Світязь, проведені на однойменній відомчій базі працівників лісового господарства Волинського ОУЛМГ, що діє при державному підприємстві «Шацьке учбово-досвідне лісове господарство». Діє вже третій рік.
Головний лісничий лісгоспу Микола Кузнєцов і комендант бази відпочинку Іван Янчук обговорюють питання поповнення колекції екзотичних порід у дендропарку
– Почала працювати база відпочинку ще з середини 70-х років, коли спорудили нове цегляне приміщення, а старе дерев’яне перепланували на кілька номерів. Її потрохи розширювали, добудовували, – розповів директор лісгоспу Андрій Самолюк. – З часом вона стала затісною, не могла вмістити всіх бажаючих провести відпустку серед природи. А оздоровлення трудівників галузі влітку є одним із пріоритетних завдань облуправління, тому за ініціативи начальника його Олександра Кватирка в травні 2016 р. розпочали капітальну реконструкцію. Активно підключилися всі керівники лісгоспів області і вже через рік оновлена база гостинно зустріла перших відпочиваючих з когорти волинських лісівників.
– Нині база одночасно може прийняти 65 відвідувачів, – продовжив директор. – Капітально відреставрували кожну існуючу будівлю, закупили нові меблі й техніку, змонтували сучасне очищення води, виклали бруківкою пішохідні доріжки. Вражає гостей і газон – кажуть, що такого рівня немає в жодному іншому відпочинковому закладі Шацького поозер’я. Всі бесідки оригінальні, виготовлені своїми майстрами. Не забули і про дітвору, обладнали для неї спеціальний ігровий майданчик. Уже не «дикий», а по-сучасному окультурений і власний пляж на березі…
У таких будинках мешкають відпочиваючі
Андрій Олексійович працює в учбово-досвідному лісгоспі сім років – спершу головним лісничим, а з 2016-го директором. За його керівництва відбулися разючі зміни в підрозділах підприємства. Насамперед, кидається у вічі перетворена на квітку з каменя колишня невиразна контора лісгоспу. Тепер це своєрідна візитівка селища – кожен, хто в’їжджає до Шацька з боку Любомля або прямує до озера Чорне, звертає увагу на ошатну будівлю, що виглядає з-за дерев дендропарку. Не впізнати уже й адмінприміщень Піщанського, Ростанського лісництв… Багато зроблено в соціальному плані за порівняно короткий період, але про те ми розповімо окремо. Поки що ж повернемося до центру головної уваги – бази відпочинку «Світязь». Той факт, що вона з весни до осені відкрита не лише для лісівників Волині, а й інших областей країни і навіть туристів з-за кордону, буде цікавий для наших читачів. Тому подамо для них ще трохи корисної інформації з берегів українського Байкалу.
Інженер охорони і захисту лісу Ярослав Кропивник: «Для послуг відпочиваючих на території лісгоспу створили сім рекреаційних зон»
Разом з комендантом бази Іваном Янчуком оглядаємо територію, і він із задоволенням розповідає про історію створення лісівничої перлини. Свого часу Іван Вікторович закінчив гірничий технікум у місті Красний Луч (тепер Світлогірськ), встиг скоштувати шахтарського хліба, відтак вступив на навчання до Львівського лісотехнічного інституту. Після закінчення його повернувся до рідних країв, адже народився поряд зі Світязем у селі Самійличі. Прийняли на роботу в Шацьке УДЛГ. «Знаю точно, – сказав. – Про базу відпочинку такого рівня, як вона є зараз, ніхто з нас навіть не мріяв. Тож із великим задоволенням працюється тут і хочеться зробити більше й більше, аби людям подобалося і вони ще не раз сюди приїздили».
– А як з наповненістю корпусів? – з цим питанням звертаюся до голови профспілкового комітету підприємства Марини Семерей.
– Якщо минулого року в нас побувало трохи більше 600 відпочиваючих, то поточного вже 840 осіб, – пояснює. – Звісно, пріоритетом користуються місцеві лісівники. Частину вартості путівок їм оплачують профспілкові комітети, частину – самі відпочиваючі. Зазвичай, приїздять до нас родинами чи колективами. Найбільше заявок, попри волинян, подають мешканці сусідніх Львівської та Рівненської областей, чимало було з Києва, Полтавщини, Івано-Франківщини, навіть з Дніпропетровщини. Приймали велику групу дітей з Луганщини, дорослих – з Білорусі та Польщі. Поляки особливо облюбували наш заклад і кількість бажаючих провести тут відпустку рік у рік зростає. Хто приїздить лише на вихідні, хто на тиждень-два – нікому не відмовляємо. Відпочинок протягом доби коштує 200–300 гривень залежно від номера, кімнати – від одно- до п’ятимісних. На території відкрито кафе-бар, страви можна приготувати й самотужки на мангалах, дрова – безкоштовні.
– До речі, – уточнює пані Марина, – безкоштовно можна користуватися і бесідками, лежаками на пляжі, човнами для риболовлі, тенісними ракетками, м’ячами, навіть велосипедами. Питання, яке звучить найчастіше, чи справді не треба платити гроші за веломандрівку… Нас не може не тішити, що приходять відпочиваючі із сусідніх баз і висловлюють захоплення рівнем обслуговування у «Світязі». Так завойовуємо авторитет. Щодо того, скільки коштів вклали у будівництво, то тут немає ніякого секрету. Власних використали 4,5 млн грн і стільки ж виділили інші лісгоспи. Повертали путівками для працівників. Цього року вже вийшли на нулі і працюємо на прибуток.
Тепер про родзинку бази лісівників. Звісно, це легендарне озеро Світязь, одне із семи природних чудес України. І хоч останніми роками воно сильно обміліло, на ньому утворилися навіть піщані острови, – залишається перлиною краю. Найбільше із шацької групи, найглибше з прісноводних озер у країні. Живлять його як артезіанські джерела, так і атмосферні опади. Вода надзвичайно прозора, м’яка, за деякими твердженнями, у двадцять разів чистіша, ніж у водогонах багатьох міст. Вчені встановили, що вона багата на іони срібла та гліцерин – цим, мабуть, пояснюється той факт, що промиті нею рани загоюються значно швидше. Не випадково на початку минулого століття світязьку воду кінними бочками вивозили до Варшави. Там багаті пані для омолодження лиця вмивалися нею, а щоб зробити шкіру шовковистою, приймали в ній ванни.
Біля берегів Світязь переважно мілкий і в сонячний день швидко прогрівається. По чистому піщаному дну можна пройти півтори, а то й дві сотні метрів, аж поки вода сягне грудей дорослої людини. Чим не рай для дітей? Хоча озеро загалом дуже глибоке, має підводні ями. Максимальна глибина його 58,4, а середня – 7 метрів. Чимало таємничого та романтичного таять у собі й інші Шацькі озера.
Без спорту – не відпочинок, – саме так вважають у Шацькому лісгоспі, тож створили прекрасні умови для занять різними видами його і на «Світязі». Як розповів спортивний організатор, інженер електронного обліку підприємства Сергій Сендер, на території облаштували майданчики для занять міні-футболом, волейболом, встановили тенісні столи. Загалом, сам учбово-досвідний лісгосп чи не найспортивніший серед усіх споріднених господарств області. Тутешня футбольна команда торік уперше взяла участь у районному чемпіонаті й перемогла, вигравши також кубок Шацького району. Відтак завоювала перше місце в обласному чемпіонаті. А цього року виграла турнір з футболу серед лісомисливських господарств Волині, здолавши у фіналі з рахунком 2:1 сильну маневицьку команду. За сприяння директора Андрія Самолюка впорядковують стадіон у селі Піща – він стане базою як для дорослих футболістів, так і юних. Дітей тренує неабиякий футбольний ентузіаст, водій лісгоспу Іван Гомза.
Незвичайний подарунок підготували в лісгоспі і для земляків та гостей, котрі відпочиватимуть на базі з наступного року – розробили лісовий екологічний велосипедно-пішохідний маршрут протяжністю 49 км. Він проходить понад мальовничими Шацькими озерами, повертає на кордон лісника Піщанського лісництва, не обминає цікавих пам’яток природи, архітектури та історії краю, численних рекреаційних пунктів, створених руками лісівників.
Отож волинські лісівники запрошують колег з родинами до Шацького поозер’я, до бази відпочинку «Світязь» на березі однойменного найвідомішого легендарного озера. А ми невдовзі в наших екологічних виданнях повернемося на Волинське Полісся, аби всебічно проаналізувати проблеми з обмілінням озер, пересиханням колись повноводних рік.
