02/02/2012
0Чому колективні листи з подібними наріканнями були направлені у найвищі державні інстанції з Ківерцівського району
Олександр НАГОРНИЙ
У компартійні часи колективні «листи трудящих» нерідко були доносами, після яких наступали репресії для неугодних та інакодумців. Що така традиція збереглася, видно хоча б з того, як час від часу в ЗМІ з'являються ті чи інші групові листи інтелігенції. І не всі вони щирі. Читачі відразу кумекають у чий город летить каміння і хто з політиків чи урядовців має свій інтерес.
Звернення жителів міста Ківерці, 19 сіл району, 4 сільських голів, працівників Ківерцівського та Цуманського держлісгоспів (всього понад 600 підписів), які висловили свою незгоду зі створенням Національного природного парку, перш за все, викликають подив. Адже Указ Президента України «Про створення Ківерцівського національного парку «Цуманська пуща» видано 22 лютого 2010 року. Йому передували гарячі дискусії, було прийнято позитивне рішення Ківерцівської райради, яке грунтувалося на клопотанні облуправління лісового та мисливського господарства, зрештою, з ним погодилась обласна рада ще 21.05.2008 року.
І ось тепер, як стало відомо, Міністерство екології та природних ресурсів розглядало доручення Адміністрації Президента з приводу звернення голів обласної ради і облдержадміністрації та колективного звернення жителів Ківерцівського району щодо новоствореного парку. Як всі ми добре розуміємо, колективні листи і звернення, як правило, кимось організовуються. То що змінилося в області чи районі за такий короткий час? Адже рішення про створення Національного природного парку вже прийнято (щоправда, ще немає адміністрації) і треба вирішувати питання організаційного порядку.
Що ж у зверненнях? Працівники держлісгоспів просять захистити їхні інтереси, «не виконувати замовлення різних іноземних емісарів». Селяни глибокодумно заявляють, що «комусь дуже вигідно розвалити існуючі державні лісогосподарські підприємства», «ініціатори відволікають увагу держави від більш важливих проблем» і т. д. Схоже, що ці звернення редагувалися однією рукою, бо у всіх турбота про поля, які заростають бур'яном, розвалені тваринницькі комплекси і висловлюється така пропозиція: «Давайте парки будемо створювати, коли до цього буде готова наша держава, суспільство та економіка». Оскільки вказується, що «указ приймався поспіхом», що це «популістське рішення», то проглядається думка — його можна скасувати, як це зробив Віктор Янукович із деякими іншими указами свого попередника.
Ми запросили до розмови депутата обласної ради, колишнього голову Ківерцівської районної ради Анатолія Грицюка та депутата Ківерцівської районної ради, головного інженера проекту створення Національного парку Федора Доридора. За каденції Анатолія Грицюка приймалося рішення районної ради, а Федір Доридор тоді був головним державним екологічним інспектором району. Протягом останніх років вони були серед тих ентузіастів, які виступали за оголошення унікальної території об'єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Але питання є: чи прораховані економічні наслідки створення парку?
— У листі до Президента України селяни, які підписалися, обурюються, що їхньої думки ніхто не питав, усе робилося не прозоро, не публічно, їм не розповідали, які правила діятимуть у нових умовах…
Анатолій Грицюк: — Ініціатива якраз виходила від місцевих людей, які пам'ятають, як виглядали діброви ще зовсім недавно, і вони зацікавлені, щоб зберегти неповторне довкілля для своїх нащадків. Я скажу таке: наші сусіди-рівненчани хотіли теж створити природний парк на території Костопільщини, Степаня, але запізнилися, бо там ліси масово вирізали.
Свого часу у районі було проведено декілька науково-практичних конференцій, на яких виступала група науковців Національної академії наук України, котрі з 2000 року брали участь у наукових експедиціях, до обговорення залучалися серйозні опоненти. Влада, науковці чітко роз'яснювали, що гарантується традиційне природокористування на території парку: сінокосіння, випасання худоби, збирання грибів, ягід, в установленому порядку забезпечення населення дровами та будівельним лісом. З 2004 року широко проводилася роз'яснювальна робота, адже запускалися різні «страшилки» стосовно заборони користування дарами лісу тощо. Напевне, не знайдеться жодного сільського господаря, який би не чув про створення парку.
— Але ж із листом до Президента, прем'єра, Верховної Ради, депутатів обласної ради звернулися навіть голови сільських рад — Сокиричівської, Липненської, Озерецької, Журавичівської та Цуманської селищної, які стверджують, що з ними питання не погоджували, зокрема, стосовно земель, які належать сільрадам. Як це зрозуміти?
Федір Доридор: — Це справді дивно. Адже акт вибору земельних ділянок проектованого Національного природного парку «Ківерцівський» підписувала комісія з участю керівників, усіх спеціалістів державних служб, у тому числі його підписали і поставили печатки голови сільрад Євгенія Терпелюк (Озерце), Євгенія Мацюк (Сокиричі), тодішні голови Цумані, Журавичів (тепер обрані інші). Підпису нинішнього цуманського селищного голови Олександра Кобилана, щоправда, немає під зверненням до Президента, хоча він і згадується серед протестувальників. Тому цілком обґрунтовано Міністерство екології повідомило очільникам влади на Волині, що звинувачення в порушенні чинного законодавства безпідставні, хоча вони могли б і самі розібратися.
Так, справді, згідно з проектом буде відчужено 3471 гектар землі сільських рад і це погоджено на сесіях. В основному ця земля — неугіддя, болота, які не мають особливого значення для сіл. Проектуючи територію, ми намагалися ні в чому не ущемити господарську діяльність селян, їх право — думали про пасовища.
— Є серйозне питання щодо господарської діяльності. Сільські голови стурбовані тим, що «багато селян працюють у держлісгоспах, які будуть ліквідовані,.. левову частку надходжень до місцевих бюджетів одержують від лісгоспів». Людям говорять про майбутні курортні можливості краєзнавчого, зеленого, екологічного туризму унікального краю, але ж місцевим жителям треба думати про хліб насущний щодня, уже зараз.
Анатолій Грицюк: — Це хибне твердження, ніби ліквідовуються держлісгоспи, вигадки, що парк не дасть змоги вести їхню фінансово-господарську діяльність. У двох держлісгоспах працює десь до 400 робітників і вони матимуть роботу. Ось що повідомляє заступник міністра екології та природних ресурсів України І. Л. Вільдман: «Інтереси місцевого населення щодо використання природних ресурсів враховані в положенні про парк, що розроблене на підставі чинного законодавства, законів України… І будуть обов'язково враховані при розробленні проекту організації території парку». Сподіваємося, що саме це міністерство і буде відати новоствореним парком.
Федір Доридор: — У майбутньому планується продовжити терміни головної рубки на 10-20 років — у залежності від порід дерев, але це тільки на користь лісу. На території парку рубки вестимуться відповідно до проведеного зонування. Будуть заповідні місця (заказники й нині існують), рекреаційні урочища (це 5-10 відсотків) і до 60 відсотків — господарська зона. У лісгоспах роботи буде більше, бо догляд перебуватиме під контролем: завали та хащі з сухостоями розбиратимуть і використовуватимуть на дрова. Природні ресурси ширше використовуватимуть в господарських і рекреаційних цілях, повторюю, насамперед в інтересах місцевого населення, і буде гарантія їх збереження та відновлення.
Анатолій Грицюк: — У тому, що є величезні можливості для туризму, оздоровлення, сумніву немає. Наукові дослідження свідчать, що тут є близько двох десятків видів рослин і більше ніж 30 видів тварин, що занесені до Червоної книги України, неймовірне різноманіття природних ландшафтів. Парк стане візитною карткою Волині. До нас приїжджали німці, дивувалися і тішилися, як малі діти. Приїжджав експерт із Скандинавії. Я взяв підводу і возив його декілька годин по території лісу. Він сказав: «У вас надзвичайне багатство».
— Начальник обласного управління лісового та мисливського господарства Богдан Колісник у листі до облдержадміністрації інформує, що окремі положення указу унеможливлюють його виконання, бо відсутня згода землекористувачів на зазначену площу 33475 гектарів, до того ж земельні ділянки розрізнені… Управління вважає доцільним відвести під парк 22458 гектарів. Що ви на це скажете?
Федір Доридор: — Є план організації підготовки проектів актів, здійснення інших заходів, які необхідні для забезпечення реалізації указу Президента, схваленого Кабінетом Міністрів. Усі терміни робіт повинні б завершити в 2012 році. Проте в області не кують і не мелють. При розробці проекту ми пішли на всі уступки пану Коліснику, зокрема, аби не була включена в паркову зону територія Ківерцівського держлісгоспу. Як я вже говорив, земельні питання узгоджені, в тому числі з військовим лісництвом, рибгоспом та іншими землекористувачами. Ми не зачіпаємо паї селян. Повноцінним був би Національний парк як цілий лісовий масив, якби туди ввійшов заказник «Зубр», а це ж додатково більше 10 тисяч гектарів. Сподіваюсь, що з часом так і буде, ми будемо гордитися своїм парком, як білоруси Біловезькою Пущею. А чому пану Коліснику знадобився свій проект парку, який було виготовлено, мені не відомо.
Анатолій Грицюк: — Нещодавно я був у свого двоюрідного брата у с. Домашів. До нього теж підходили працівники лісового господарства і благали, щоб підписав звернення, бо їм треба 8-10 осіб із села. Я можу здогадуватися звідкіля, як кажуть, ноги ростуть. У порядок денний обласної сесії ось уже декілька разів намагаються включити питання про створення приватного мисливського господарства «Майдан мисливський», яке буде майже в центрі парку — це Цуманська пуща, 13 тисяч гектарів. Я б зрозумів, якби приватники захотіли створити мисливське господарство десь у Камінь-Каширському чи Любешівському районах, де звіра немає, — будь ласка, вирощуйте. Наскільки я поінформований від людей, за цим проектом стоять перші особи, які працюють у виконавчій владі та в мисливській системі.
— Створення і утримання Національного парку справді потребує значних державних коштів. Хоча не «іноземним емісарам» він служитиме. То, може, як пишуть, слід зайнятися фермами, а вже потім парками?
Федір Доридор: — У поляків удвічі більше заповідних територій. Білоруси гордяться своїми заказниками, одна Біловезька Пуща — понад 200 тисяч гектарів — чого вартує. Але сусіди займаються і впорядкуванням сіл, зберегли і примножують ферми. Треба водночас із збереженням природи займатися і стратегією сільського господарства — фермами і полями — зменшувати безробіття, хіба це одне одному шкодить? Адже начебто будуємо «Нову Волинь». А з організацією парку з'являться нові робочі місця. Перші звернення та пропозиції місцевих органів самоврядування до Мінприроди щодо заповідання цінних природних комплексів, зокрема, унікальних дубових та сосново-дубових пралісів з'явилися ще десять років тому, коли люди побачили, що робиться у Цуманській пущі, хто вирізає цінну деревину.
Анатолій Грицюк: — У 2006 році до мене як голови обласної ради звернувся Костянтин Ситник, дійсний член Національної академії наук, народний депутат кількох скликань з такими закличними словами: «Я хочу підкреслити, що йдеться про унікальний об'єкт природи України та Європи в цілому… Тут зростають види із Європейського Червоного списку та Додатку Бернської конвенції, серед рослин багато реліктових видів, свідків давніх епох…». До речі, у минулому році Борис Климчук, звітуючи, відзначив як значний позитив створення Національного природного парку. То чому відбувається ця принизлива метушня шановних лісівників замість того, щоб уже робити добру справу, схвалену Кабміном? Ми ж розуміємо, що люди підпишуть, що завгодно, коли їх попросять авторитетні лісники.
* * *
Думається, тут лише один висновок напрошується: держава бере на себе утримання цього унікального куточка Українського Полісся, отже, подбає про збереження ландшафтного різноманіття, рідкісних видів флори і фауни, забезпечить охорону і господарську діяльність місцевого населення. Тому є недоречною підкилимна метушня окремих чиновників у пошуках своєї вигоди. На Волині успішно функціонує Шацький національний природоохоронний парк. Там були теж свої труднощі, і сільські голови, інші жителі Ківерцівського району можуть поцікавитись, як там вирішено господарські питання.
На фото: Федір Доридор та Анатолій Грицюк були одними з ініціаторів створення Національного природного парку.
