Місія мисливців – охороняти природу 

Роль полювання у формуванні суспільства.

Так як людина біологічний вид, вона для того, щоб вижити, завжди покладалась на диких істот, що її оточували. Це було єдиним шансом, щоб вижити.

Як і всі інші живі істоти, люди завжди боролися за виживання, бо це є нашою найважливішою властивістю існування. Один відомий дослідник висловився набагато лаконічніше і точніше щодо цього питання: «Плоть їсть плоть!», – і немає жодної можливості уникнути цього фундаментального природного права. Ми можемо вигадувати і мріяти, погоджуватись або заперечувати, але у результаті все наше життя буде свідченням цієї незмінної істини.

Так що ж у нашому складному сучасному світі робить полювання? Яку роль відіграє переслідування і добування диких істот окремими особами для власного використання? Чи справедливо розглядати полювання як жорстокий анахронізм, легковажну діяльність, яка є результатом особистого задоволення мисливця? Це глибокі питання з більш широкими наслідками для суспільства, ніж більшість із нас думає. Зрештою, щоб нагодувати людство, ми щороку позбавляємо життя та споживаємо величезну кількість свійських та диких істот. Тема полювання, незалежно від того, наскільки б простою і зрозумілою вона не здавалася, буде завжди важливою складовою соціальних, культурних, економічних та політичних проблем.

Цікаво відзначити, що однією з найгучніших дискусій є полювання на хижаків: вовка, лисицю, рись, ведмедя тощо. Полювання на цих потенційно небезпечних тварин постійно обговорюється у засобах масової інформації. Ця тема завжди інтригує, враховуючи той факт, що ці тварини не є тендітними і вразливими видами, як, наприклад олені, яких зображують у вигляді «Бембі». Хижаки, звичайно, красиві й вражаючі істоти, але дикі й небезпечні. Крім того, хижаки часто нападають і вбивають людей, знищують свійських та домашніх тварин, переносять небезпечні хвороби, тим самим наносячи реальну шкоду жителям селищ та фермерам.

Чи насправді життя і засоби для існування цих людей не стосуються тих, хто виступає проти полювання? Чи турбота про людську гідність менш важлива, ніж турбота про вовка?

Це питання, у поєднанні з унікальним досвідом мисливського господарства, головна мета якого – охорона та відтворення тварин, є важливим і разом з тим важко зрозумілим, особливо за існування негативного стереотипу сучасного мисливця. У США, Канаді, у країнах ЄС полювання забезпечує щорічно мільйони людей величезними обсягами високоякісного, по-справжньому органічного м’яса. Також доведено, що постійна робота з охорони дикої природи відіграла значну роль у збереженні великих територій місць існування диких видів тварин.

Дійсно, роль полювання у збереженні навколишнього природного середовища в усьому світі визнається найвідомішими міжнародними природоохоронними організаціями, такими як: «Світовий фонд дикої природи» (World Wildlife Fund) і «Міжнародний союз охорони природи» (Union for the Conservation of Nature), «Качки без кордонів» (Ducks Unlimited) та іншими. Мисливці також створили приголомшуючу кількість громадських організацій по всьому світу, кожна з яких працює над охороною та збереженням диких тварин.

Більша частина протистоянь полюванню виникає через відсутність розуміння цього питання. Легко ганьбити та критикувати те, чого не розумієш. Трофейне полювання – найкращий приклад такого нерозуміння. Більшість людей, яких запитують, яке полювання вони підтримують більше: полювання заради м’яса чи трофейне полювання, коли мисливці їдуть навіть за кордон, щоб взяти участь у трофейному полюванні, і не заради м’яса, а заради можливості повернутися додому з бажаними трофеями – рогами чи іклами. Сформувався стереотип, що такі мисливці – це егоїстичні багатії, які легковажно вбивають диких тварин заради власного задоволення і трофеїв, щоб хизуватися ними перед іншими, собі подібними, а це призводить до знищення дикої природи. Мисливців за трофеями часто вважають взагалі не мисливцями, а браконьєрами, які знищують природу.

Але чомусь ніхто не знає, чи не хоче знати про те, що кошти, які платять мисливці за трофеї, дозволяють вести мисливське господарство, утримувати службу охорони, яка бореться з браконьєрами, оплачувати роботу мисливствознавців, єгерів, робота яких відтворити та зберегти біологічне різноманіття. Більшість людей не розуміють, що без полювання не буде приділятися достатньої уваги диким тваринам, угіддям, на яких вони мешкають, і це може призвести до втрати цих земель під антропогенним впливом, з часом вони перетворяться на сільськогосподарські угіддя та ферми. У будь-якому випадку, дику природу буде втрачено. Очевидно, що мисливець, який їде полювати, наприклад, до Африки, не буде звідти привозити додому м’ясо антилопи гну або буйвола. Проте, частіше за все, отримання м’яса диких тварин за допомогою полювання також має велике значення для отримання коштів на потребу мисливського господарства, забезпечення місцевого населення роботою та продуктами харчування.

Так, полювання – не всім подобається і не всім доступне, але те, що полювання впливає на охорону та збереження довкілля, – факт очевидний. Яким би воно, на думку деяких людей, не здавалося б жорстоким, непотрібним та не актуальним, факт залишається фактом. Полювання є життєвою необхідністю в існуванні мільйонів людей, які беруть участь у збереженні диких тварин і природи. Турбота про життя диких тварин є надзвичайно важливим питанням для сучасного суспільства, питанням для обговорення і узгодження, але в гонитві за практичністю і вмотивованістю, питання полювання повинно бути частиною юридичної і справедливої дискусії. Проте, будь-яка справедлива оцінка має включати в собі також питання про складнощі, з якими стикається наш світ, попит на продовольство нашої глобальної людської популяції, пошук стійких методів використання ресурсів, а також кошти, за допомогою яких може бути забезпечено збереження довкілля.

Тема загибелі диких тварин неминуче спливе в контексті цих питань, але як не дивно, нарешті, всім стане зрозуміло, що полювання – найдавніша й найуспішніша спроба людини вижити на Землі.

Шейн Махоні вважається одним із провідних у світі природоохоронців. Він – рідкісне поєднання історика, вченого і філософа. Шейна Махоні було визнано одним із десяти найвпливовіших канадських природоохоронців за версією журналу «Outdoor Canada», його номіновано на «Людину року» за версією журналу «Outdoor Life», він отримав безліч нагород, зокрема, Премії державної служби передового досвіду від уряду Ньюфаундленду і Лабрадору. Шейна Махоні було названо «Міжнародним природоохоронцем року» за версією «Safari Club International».