30/01/2012
0Цими днями виповнилося два десятиліття від заснування державного підприємства «Старовижівське лісове господарство». Воно значною мірою визначає економічний стан району, є одним із основних роботодавців і наповнювачів доходної частини бюджету.
До створення Старовижівського лісгоспу місцевими лісами розпоряджалися Ковельський та Ратнівський лісгоспи. Усі податки, відрахування від їх діяльності поповнювали бюджети саме цих районів. З початку 1992 року розпочалася історія ДП «Старовижівське ЛГ». До державного підприємст ва перейшли й ліси міжколгоспного лісгоспу, які на той час і лісами не можна було назвати. Першому директору новоствореного підприємства Петру Костючику (працював на цій посаді майже дев'ять років) довелося долати великі труднощі затяжної економічної кризи у державі.
— Ні кадрів, ні адмінприміщень, ні техніки, — пригадує Петро Семенович. — Та й заробити, аби покращити матеріальну базу, у той час не було як, бо ж в лісах, переданих нам, на той час залишилось обмаль стиглої деревини. До того інфляція за лічені дні з'їдала зароблені кошти. Врешті, замість грошей змушені були перейти на бартер. Були часи, коли зарплату «платили» цибулею, олією, меблями, навіть… вином. Відкривали власні продовольчі та промислові магазини, бари, млин із свинокомплексом побудували. Словом, виживали, як могли.
Ще більше підкосили стихія та людська недбалість: буревій у 1997-му та пожежа 1994-го знищили 300 гектарів лісу. Але труднощі роблять сильного сильнішим. Директор підприємства Петро Сахарук зауважує, що за усіма здобутками стоять люди. «То наше щастя, що працівники лісгоспу люблять ліс, свою професію», — зазначає директор.
Серед працівників державного підприємства, кілька десятків, як і сам Петро Мойсейович, працюють тут ще з січня 1992-го. Саме ці люди здатні здолати усе і молодому поколінню показати, як треба працювати, навчити любові до лісу. Є ще одна деталь, яку неодмінно треба зазначити, бо таким, напевно, не може похвалитися жодне з господарств України. У державному підприємстві працюють три заслужені лісівники України: Петро Сахарук, головний лісничий Михайло Бабій та лісничий Сьомаківського лісництва Григорій Семенюк.
…Петро Сахарук прийшов на посаду директора 7 грудня 2000-го. Чи не головним досягненням керівника стала повна ліквідація бартерної системи розрахунків і поступове збільшення середнього розміру заробітної плати. Петро Мойсейович зосереджував увагу на зростанні продуктивності праці, оновленні обладнання, ефективному використанні сировини. У 2002 році придбали сучасну лінію для виготовлення європалетів, у 2003-му — консольно-козловий кран у цех переробки деревини Дубечненського лісництва. У 2004-му відремонтували шишкосушарню Дубечненського лісництва. Згодом придбали стрічкові пилорами. Повністю оновили машинно-транспортний парк, придбали нові лінії із переробки деревини. За кілька останніх років придбано 4 автомобілі «Урал» з маніпуляторами, що повністю автоматизувало роботу на просіках і верхніх складах.
— Для мене не було важких часів, — каже головний лісничий ДП «Старовижівське ЛГ» Михайло Бабій, який вже 20 років на цій посаді. — До того пройшов Сибір, експедиції лісовпорядчої партії. Тут же для мене було все нове, цікаве. Ми пробували, експериментували. Займалися і лікарськими рослинами, і свинарством, і розведенням куріпок. Виживали. Почали висаджувати дуже багато лісу, а для цього потрібно було насіння, посадковий матеріал. Коли розпочинали справу, мали лише 7 тисяч кубічних метрів головного користування і повністю занедбані колгоспні ліси, у яких ми й досі практично нічого не рубаємо. От і мусили якось виживати, придумуючи різні способи. Чесно скажу, після наведення порядку за ці роки навколо Вижви вже досить серйозний ліс росте. Мені не соромно людям в очі дивитися.
Ще один заслужений лісівник України Григорій Семенюк розповідає про здобутки Сьомаківського лісництва, яке є складовою успіху лісгоспу:
— У нашому лісництві соснові насадження мають більше 400 кубометрів з гектара. Є й 450. Для поліського краю це дуже хороший показник. А тут і охорона, і правильне ведення рубок догляду. Головне, не розрідити насадження. Механізована праця дає можливість якісніше і швидше виконувати заплановану роботу. Щороку висаджуємо 35-40 гектарів культур. Маємо розсадник. Коли починали, було страшно глянути, а тепер ліс повний. Є чим гордитися.
— Ми є майже ровесниками нашої незалежної держави, яка надала неоціненний скарб — 40 тисяч гектарів свого зеленого багатства, яке ми оберігаємо, захищаємо і примножуємо, — говорить директор лісгоспу. — За 20 літ посаджено 1565 гектарів лісових культур. Ми одні з перших в області почали заліснювати непридатні для сільського господарства землі. За останні 10 років в районі посаджено 560 гектарів нових лісів. Особливо знаковим у плані ефективного використання деревини став минулий рік. Так, у 2010-му нами було заготовлено 40 тисяч кубометрів деревини, у 2011-му — 39 тисяч. Підприємством було реалізовано продукції відповідно на 10 мільйонів 802 тисячі гривень і 14 мільйонів 600 тисяч гривень. Тобто, при меншому обсязі заготівель ми змогли на 35 відсотків збільшити обсяг реалізації продукції.
Петро Сахарук не втомлюється повторювати, що успіхи лісгоспу забезпечує дружний його колектив. Серед найвідданіших — Анатолій Дунець, Світлана Троць, Леонід Бегаль, Іван Крикота, Анатолій Гаврилюк, Михайло Бондар, Анатолій Юхимук, Михайло Івануха, Анатолій Максимук, Василь Дмитрук та інші. На зміну старшому поколінню ідуть молодші, але не менш завзяті. Кожен із них вкладає своє серце і вміння у спільну справу.
