28/01/2012
0Гостроту і масштабність, а значить – і небезпечність екологічної ситуації, що склалася у світі, нині немає необхідності доводити. Та й виникла проблема не сьогодні і навіть не вчора…
Як свідчать стародавні літописи, ще близько 4 тис. років тому вавілонський цар Хаммураті, а пізніше – китайські, монгольські імператори та європейські монархи вже дбали про збереження природи й видавали накази про охорону лісів, трав’яного покриву степів, водних джерел. Українська козацька старшина, незважаючи на надзвичайне багатство нашої природи тих часів, теж уболівала за збереження довкілля й видавала ряд наказів і документів про охорону придніпровських лісів і луків, заборону спалювання лісів, браконьєрства, хижацького знищення звірів та риби.
Цей невеличкий екскурс у минуле був недаремним. Хочеться звернути увагу на те, що навіть у часи, умовно кажучи «мінімального технічного прогресу» вже була потреба пошуку найбезпечніших способів використання природних ресурсів. Зайвим стане й нагадування, наскільки прогресувало (чи, можливо, навпаки) людство і яких масштабів набрали потреби в отриманні теплової енергії…
Із 16 лютого 2005 р. вступив у силу Кіотський протокол – додатковий документ до Рамкової конвенції ООН зі змін клімату. Відтоді країни-учасниці взяли на себе зобов’язання зменшити викиди парникових газів. А це означає: необхідно скорочувати обсяги виробництва, підвищувати його ефективність або ж шукати безпечну альтернативу.
Грудень 2011-го. У Дурбані (місто у ПАР) ведуться кліматичні переговори. І завершуються вони компромісом – термін дії Кіотського протоколу продовжено до 2020 р. Однак із однією умовою: за цей час потрібно підготувати нове спільне більш жорстке рішення щодо викиду парникових газів. І якщо розвинені держави обговорювали можливість скоротити викиди до 25-40% порівняно з базовим 1990-м, то Україна обіцяє, що знизить їх до 2020 р. на 20%, а до 2050-го – аж на 50%.
Рішення продовжити дію протоколу є позитивним для України, вважає учасниця дурбанських переговорів, директор Фонду зелених цільових екологічних інвестицій Марина Березницька. Зрозуміло чому: якщо наша держава зможе створити прозору внутрішню систему обліку і контролю викидів, то за рахунок подальшого продажу квот отримуватиме значні компенсації за інвестиції у підвищення енергоефективності економіки. Звісно, це – шанс, який варто використати правильно.
ЩО ВРЯТУЄ ЄВРОПУ
Незважаючи на кризу, європейські країни впевнено крокують уперед шляхом розвитку зеленої енергетики. І підтвердженням цьому є безперебійне фінансування наукових дослідів, пов’язаних із пошуком безпечних джерел біомаси. Німеччина, наприклад, котра є одним із найбільших виробників та споживачів твердого біопалива, прийняла рішення вкласти у відновлювальну енергетику більше 30 млрд євро і навіть планує відмовитися від експлуатації атомних електростанцій до 2022 р. Лише один такий факт уже є серйозним сигналом для підвищення темпів росту споживчого ринку твердого біопалива. Швейцарія, до речі, теж планує приєднатися до Німеччини у цьому питанні.
Не пасе задніх і Великобританія. Крім чималих державних субсидій для виробників тепла на біомасі, планується ряд заходів, спрямованих на розвиток зеленої енергетики, адже, на думку незалежних експертів із біоенергетики, країні навряд чи вдасться виконати свої довготермінові цілі щодо зменшення викидів парникових газів без підвищення темпів розвитку даної галузі.
Про фінансову допомогу для господарств, котрі займатимуться комерційною висадкою енергетичної верби та міскантуса, нещодавно заговорила й Ірландія. Як обіцяє місцевий уряд, зацікавлені фермери зможуть подати заявку на гранти розміром до 1300 євро за гектар, що дозволить покрити принаймні 50% витрат (!).
УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ
А чим може похвалитися Україна? Звичайно, до європейських досягнень у цій галузі нам іще далеко. Та приємно те, що держава не цурається досвіду сусідніх країн: зокрема на волинських землях завдяки активній роботі агро-енергетичної компанії «SALIX energy» теж пустили перші паростки насадження верби, що навіть дало можливість нашому регіону вибороти лідерство серед областей України. Та й влада Волині лише сприяє такій роботі. Позиція голови облдержадміністрації Бориса Клімчука щодо цього питання – однозначна і чітка. Нещодавно він укотре висловився з цього приводу під час відкриття газопроводу у с. Воля-Любитівська Ковельського р-ну: «Я двадцять років тому говорив, і тепер кажу, що газ для Волині – альтернативне паливо. Останні газові договори України з Росією мою позицію тільки підтверджують. Націлюю вас: економте ресурс. Президент України Віктор Януковичдав доручення шукати альтернативу».
Крім того, площі енергетичної лози постійно розширюються. Очевидно, недаремно, адже цей рік може стати переломним у розвитку біоенергетики в Україні. Причина проста: аби виконати вимоги, поставлені Кіотським протоколом щодо підвищення енергоефективності, Україна змушена буде провести реконструкцію газових ТЕЦ та перевести їх на тверде біопаливо. Модернізувати доведеться і житлово-комунальне господарство. І та непроста ситуація, котра склалися у газових відносинах із Росією, лише прискорить події.
