Державне регулювання гуманного ставлення до тварин у Галичині кінця ХІХ – початку ХХ ст.

АНОТАЦІЯ

У статті висвітлено державне регулювання механізму недопущенняжорстокого поводження з тваринами у Галичині кінця ХІХ – початку ХХ ст.Проаналізовано роль громадських організацій на процеси державногорегулювання, правозастосування, законодавчого забезпечення гуманногоставлення до свійських та мисливських видів тварин.Ключові слова: гуманізм, Австро-Угорська імперія, ставлення дотварин, мисливство.Суспільство з гуманітарним розвитком приходить до усвідомленнявідповідальності перед живою природою. Через релігійні та моральніпереконання, політичні процеси суспільство впливає на невиснажливе тагуманне ставлення до тварин.Ця проблематика знайшла своє відображення у періодичній пресіАвстро-Угорської імперії, а саме: у журналах «Miesięcznik» («Місячник»)Галицького товариства охорони тварин, «Łowiec» («Мисливець»), щовиходив у Львові, «Łowiec Polski» («Мисливець польський»), що виходив уВаршаві, та у шематизмах, статутах громадських організацій, тогочаснихзаконах.Висвітлення цієї теми дасть змогу широко проаналізувати всі сторониорганізації суспільства у Галичині у контексті гуманного ставлення дотварин.Основним завданням дослідження є опис та аналіз стану політичнихпроцесів, законодавчого забезпечення, організації громадськості у Галичинікінця ХІХ – початку ХХ ст. у гуманітарній площині мисливства.Об’єктом дослідження є система державного регулюваннягуманітарних процесів у мисливстві.З розвитком людської цивілізації більшого значення набуваютьгуманітарні аспекти ставлення до живої природи, зокрема, і до тварин. Длявпровадження гуманітарних ідей на практиці організовуються товариства зметою недопущення жорстокого ставлення до тварин.Зокрема, у Галичині з реєстрацією рескриптом № 5832 намісникаГаличини статуту 12 лютого 1876 року організовується Галицьке товариствоохорони тварин, друкованим органом якого був журнал «Місячник» 1Головною ціллю товариства відповідно до затвердженого статуту булаохорона від переслідування і винищення всіх видів тварин, утримання ірозмноження яких має господарське, лісове, наукове та інші значення,запобігання будь-якій жорстокості при утриманні тварин взагалі, а особливотих тварин, яких людина використовує для своїх потреб, а також всякого

1 Szematyzm królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim księstwem Krakowskiem na rok 1892. – Lwów: Nakłademc.k. Namiesnictwa z dr. W.Łorińskiego, 1892. – s.657.

роду подразненням, каліченням, негуманному відношенню при забиттітварин.Для досягнення цілі товариство поставило собі завдання – пробудити усуспільстві співпереживання до живої природи, раціональне втручання уприроду і поширення розумного співіснування людини і тварини, а особливопоширювати роботу серед нижчих суспільних соціальних груп длядотримання норм поведінки з тваринами. Засобами для досягнення метибули:- власний добрий приклад членів товариства;- нагадування, осуд винуватця;- поширення закону і повага до нього;- підтримка влади і її службовців, яким довірено наглядати за виконаннямзаконодавства, що забороняє знущатись над тваринами;- випуск і розповсюдження преси, яка підтримує цілі товариства;- розповсюдження природничих знань;- стимулювання підтримки цілей товариства фінансовими, матеріальнимизасобами.Відповідно до статуту член товариства повинен був дотримуватисьгромадянських обов’язків і мати добру репутацію. Рішення про прийняття утовариство вирішувалось його керівництвом після отримання усного абописьмового звернення. Кожен член отримував відповідне членськепосвідчення, мав право вийти із членів товариства після письмового, абоусного звернення до керівника товариства. У випадку недотримання статутуабо, якщо своїми діями член товариства його зганьбив, то такого виключализ товариства. Офіс товариства був розташований у Львові. У повітах можнабуло утворювати філії товариства. Для підтвердження підписів відповідно достатуту передбачалось виготовлення печатки «Галицьке товариство охоронитварин», написане польською та українською (русинською) мовами.Члени товариства мали право брати участь у зборах товариства:виступати, голосувати, отримувати безплатно журнали, які видає товариство.Члени товариства, які не проживали у Львові, мали право направляти своїзвернення та побажання, які стосуються справ товариства. Не допускались улоні товариства дебати на політичні та церковно-релігійні теми.На членів товариства покладався обов′язок підтримувати цілі товариства,викладені у статуті, сплачувати річні членські внески у сумі 1 злотий. Увипадку несплати членських внесків з товариства виганяли, а попередньосплачені членські внески не повертались.Управління товариством здійснювало керівництво, яке складалось зкерівника, заступника, секретаря. Секретар товариства одночасно бувскарбником (касиром) товариства. Щороку керівник товариства зобов’язанийбув скликати загальні збори. Щоб рішення зборів набрали силу, необхіднабула присутність половини членів товариства. Філії товариства для участі узборах направляли своїх представників. Рішення приймалось простоюбільшістю присутніх осіб. У випадку, коли член товариства не мав змогибути присутнім, він свій голос мав право передати іншому члену, який брав

участь у засіданні. Для закриття товариства потрібне було рішення, за якепроголосувало дві третіх членів товариства. 2Діяльність Галицького товариства охорони тварин поширювало своюспівпрацю з іншими товариствами. Зокрема, у 1912 році товариство уклалоугоду з Галицьким мисливським товариством, згідно якої кожен членмисливського товариства залишився записаним до Галицького товаристваохорони тварин. Отримане посвідчення давало повноваження втручання припорушенні ким-небудь положень закону про охорону тварин. 3Питання співпраці з Галицьким товариством охорони тваринрозглядалось на ХІІІ з’їзді Галицького мисливського товариства, якийвідбувся 4 червня 1909 року. Відзначалось, що Галицьке мисливськетовариство тісно співпрацює з Галицьким товариством охорони тварин, такяк ці два братні товариства мають багато спільного, а головним чином,співпрацюють у сфері подолання недозволеної торгівлі дичиною під часохоронного часу, браконьєрства, боротьби із сказом. 4Слід відмітити, що для охорони тварин від жорстокого поводженняіснують певні правові норми. Зокрема, відповідно до розпорядження міністравнутрішніх справ Австрії від 15 лютого 1855 року п.31 визначалось, що «хтопублічно дратує, знущається над твариною повинен бути покаранийнезалежно від того, чи тварина є його власністю». Покарання порушниківпокладалось на поліцію за місцем вчинення злочину. Державна владаповинна була слідкувати за доглядом тварин, які використовуються упромисловості. У всіх країнах Австрії заборонялось використовуватипокалічених коней. 5 У 1876 році також було видане урядове рішення, згідноякого телят дозволяється транспортувати лише на возі, вистеленомусоломою. Телята не повинні виступати при перевезенні за межі возів. Недозволялось зв’язувати телятам ноги. 6Як свідчить тогочасна статистика, у Львові вживалось ряд заходів повиявленню та покаранню осіб за жорстоке поводження із тваринами. Якінформувала Львівська дирекція жандармерії, за перший квартал 1884 рокуЛьвівська поліція отримала 37 скарг про випадки порушення законодавстващодо жорстокого поводження з тваринами. П’ять заяв надійшло відприватних осіб, чотири – від членів товариства охорони тварин, три – відорганів магістрату, інші 25 – від поліційних органів. До розгляду було взято34 справи, а по трьох було прийнято рішення відхилити. Велась статистикапорушників: по професіях, видах тварин, видах завдання страждань тварині,

2 Ustawa galicyjskiego towarzystwa ochrony zwierząt. – Lwów: drukarnia ludowa pod zarządem S.Baylego, 1876.– 6 s.3 [Ловець 1912, ХХХVІІ нр 7 с. 89].4 Sprawozdanie z Walnego Zgromadzenia XIII. Zjazdu, z dnia 4. czerwca//Łowiec. – 1909. – № 12. – s.134-135.5 W obronie prawa // Miesięcznik galicyjskiego towarzystwa ochrony zwierząt. – 1884. – № 5. – S. 70.6 Dla wyjasnienia sprawy // Miesięcznik galicyjskiego towarzystwa ochrony zwierząt. – 1884. – № 11. – S. 171.

статі порушників та віровизнаннях, величині накладеного покарання. Так,було покарано девятьох власників фіакрів, возів; дев’ятнадцять селян таінших власників коней, четверо м’ясників та торговців телятиною та курми,двох фірманів.Найбільше випадків жорстокого поводження становить залучення дороботи хворих, скалічених та кульгаючих коней (10 випадків). У семивипадках виявлено перевищення ваги возів вантажем, у семи випадкахморенння тварин голодом. Безжальне відношення або побиття тваринзафіксовано у п’яти випадках.Були покарані всі повнолітні особи, з них: 10 християнськоговіровизнання та 24 єврейського. Як завжди, найбільше випадків припадало наконей і лише два випадки – на худобу та один – на птицю.Найвище покарання було встановлено у сумі 10 злотих, а найменше–півзлотого. Найдовшим був арешт три дні, а найкоротшим – шість годин. Взагальному порушники відбули 28 днів арешту та сплатили 32 злотихштрафу. 7Практично аналогічна кількість порушень тодішнього законодавстващодо негуманного ставлення до тварин у Львові спостерігалась і вчетвертому кварталі 1883 року, де було зареєстровано 34 звернення. Десятьзаяв було отримано від товариства охорони тварин, одна – від магістратуміста, 23 – від поліцейських як видно з цих звернень, трьох осіб булооправдано, а покарано: 8 власників возів та фіакрів, 4 селян та іншихвласників коней, 2 фірманів, 3 приватних фірманів, 1 помічника фірмана, 1власника омнібуса, 1 добувача піску, 1торгового експедитора.Жорстоке поводження в одинадцяти випадках виявлено у стосунку доконей, у трьох – через перевантаження возів, у чотирьох – через безжальнекатування тварин, в одному випадку – через вкладання 16 курей до одногомішка, один випадок – удушення коня в публічному місці та в одномувипадку використання до роботи не підкутих коней. Покарано євреїв 9 осіб,жінку одну, 5 малолітніх осіб. 8Товариство вживало ряд заходів по пропаганді культури гуманногоставлення до тварин. У своєму зверненні (1909) до суспільства товариствозвертало увагу, що діяльність через брак цивілізації і моралі серед широкихмас населення Галичини на низькому рівні залишається як економічний, так іетичний та гуманітарний розвиток суспільства.Для виконання своїх статутних вимог товариство охорони тварин тісноспівпрацювало із Галицьким мисливським товариством, з яким у багатьохвипадках перехрещувались цілі в частині охорони мисливських видів тварин,і, зокрема, в охороні пернатої дичини та при контролі продажу на ринках

7 Wykaz ukaranych przez c.k. Dyrekcye policyi we Lwowie za dręczenie zwierząt w 1 ćwierćroczu 1884 //Miesięcznik galicyjskiego towarzystwa ochrony zwierząt. – 1884. – № 4. – S. 60.8 Wykaz ukaranych przez c.k. Dyrekcye policyi we Lwowie za dręczenie zwierząt w 4 ćwierćroczu 1883 //Miesięcznik galicyjskiego towarzystwa ochrony zwierząt. – 1884. – № 1. – S. 12.

дичини, в боротьбі з браконьєрством та захворюванням тварин на сказ. Узверненні до читачів «Ловця» та членів Галицького мисливського товариствапропагувався вступ в члени Галицького товариства охорони тварин. Річнийчленський внесок складав 2, 40 крони, але сплативши членські внески, члентовариства отримував ще й часопис «Місячник». 9У іншому зверненні, яке розповсюджувалось товариством у 1884 році,зверталась увага на психологічні особливості людини і її вплив на гуманнеставлення до тварин: «Найновіші судові справи над вбивцями доказують, щотеперішні вбивці у молодості погано відносились до тварин. Взагалінеприятелі тварин це – люди деморалізовані, які піддаються лишенайбруднішим інстинктам, кожен раз вони наносять шкоду гуманізму, якогоніколи не можуть зрозуміти. Звертаємось до всіх наших друзів, щоб до насприлучались, і про всі злочини, які трапляються супроти тварин, повідомлялинам. Наш обов’язок полягає на тому, щоб кожна людина, яка негуманновідноситься до тварин, була покарана. Адрес товариства охорони тварин: м.Львів вулиця Театинська № 23 (сучасна Максима Кривоноса)» 10 .Також у зверненні до членів товариства пропонувалось, щоб звертатиувагу на те, щоб у зимовий час собаки, які утримуються на прив’язі, малидобротні буди, хоча б один раз в день теплу їжу і у мисках незамерзаючусвіжу воду. Коней під час великих холодів пропонувалось накривати, аптахів підгодовувати. Зверталась увага, щоб при виявленні порушень членитовариства негайно повідомляли керівництво товариства. 11Старанням товариства у Львові на базарі спеціально для телят зробленонакриття, щоб під час дощу вони не мокли, а в сонячні дні не страждали відспеки. 12Всього у 1883 році у Галицькому товаристві охорони твариннараховувалось 1102 члени, в тому числі у Львові – 226, у провінції – 511, уфіліях товариства – 365. За рік товариство подало 57 звернень: донамісництва Галичини, магістратів, дирекції поліції, старост, ветеринарноїшколи, судів. Надрукувало і розіслало 5 тисяч екземплярів «Рибальськогозакону».Товариством вживались практичні заходи, а саме: підгодовувалисьптахи на Високому замку, у міських парках. Для цього гміна міста Львовавиділила 60 злотих, а за допомогою звернення до органів державної владивдалось домогтись, щоб худобу таврували не на шкірі, а на рогах. У Львовівдалось запровадити порядок, щоб у возах, які тягне один кінь, було двадишла, а не одне, як до цього часу. Також товариство взяло участь уміжнародному конгресі товариств з охорони тварин у Відні. Річний дохід9 Odezwa gal. Towarzystwa ochrony zwierząt//Łowiec . – 1909. – № 12. – s.140-141.10 Wezwanie // Miesięcznik galicyjskiego towarzystwa ochrony zwierząt. – 1884. – № 6 . – S. 81.11 Odezwa do członków // Miesięcznik galicyjskiego towarzystwa ochrony zwierząt. – 1884. – № 11. – S. 162.12 Dla wyjasnienia sprawy // Miesięcznik galicyjskiego towarzystwa ochrony zwierząt. – 1884. – № 11. – S. 171.

товариства у 1883 році склав 769 злотих, а видатки – 822 злотих. Дефіцитбюджету, який склав 53 злоті, покрито як дар пана Ріхтмана.На зборах товариства, які відбулись 15 липня 1884 року у Львові, булоухвалено рішення звернутись до Галицького сейму, щоб він видаврозпорядження для дирекції ветеринарної школи – приймати до своєї клінікихворих, або покалічених коней, а кошти на заходи покривались з міськогобюджету міста Львова. Крім того, вимагалось, щоб всі вози, яківикористовувались підприємцями у місті, мали номери, що дозволилопрослідкувати, як візники відносяться до коней. Вимагалось також ухваленнязакону, щоб власники всіх собак незалежно від статі сплачували по 3 злотихподатку. На цих зборах було переобрано керівництво товариства. Зокрема,керівником товариства обрано Бенедикта Дибовського, який у 1883 роцізаймав посаду завідувача кафедри зоології при Львівському університеті. Докінця життя він займався науковою діяльністю і помер у віці 97 років 1 січня1930 р. Заступником голови товариства був обраний депутат Галицькогосейму – Фелікс Плавіцький. Також до керівництва товариством входивІсидор Шараневич – відомий галицький історик, почесний член Просвіти з1871 року, громадський діяч москвофільського напрямку. 13Слід звернути увагу, що товариством проводилась робота не лише уЛьвові, але й у філіях, які були у багатьох містах Галичини. Зокрема, у містіЖешів керівництво філії Галицького товариства охорони тварин 24листопада 1884 року видало постанову, у якій містились наступнірозпорядження:1. Розклеїти плакати, в яких повідомити громаду Жешова про головні цілітовариства охорони тварин;2. Повідомити магістрат міста про утворення філії з проханнями пропідтримку товариства і навчання місцевої поліції законам, якістосуються охорони тварин;3. Повідомити повітове управління шкіл, деканат (церкву) з проханнямпро підтримку товариства на рівні гмін;4. Просити дирекцію гімназії, семінарії щодо підтримки учнів для вступуу товариства та передплату «Місячника»;5. Членам товариства повіту організувати у містах повіту філії. 14Однак, і в інших країнах Європи існували подібні товариства. Зокрема, 18квітня 1891р. у Познані було організовано «Товариство охорони тварин».Головною ціллю товариства була охорона тварин від злісного самовільного ілегковажного жорстокого поводження, від жорстокого та негуманноговикористання сили до них, від жорстокого відношення при забиванні дичини.

13 Sprawozdanie z Walnego zgromadzenia człoków galicyjskiego towarzystwa ochrony zwierząt odbytego dnia 15.Lipca 1884 we Lwowie // Miesięcznik galicyjskiego towarzystwa ochrony zwierząt. – 1884. – № 7-8. – S. 114-116.14 Z oddziałów towarzystwa // Miesięcznik galicyjskiego towarzystwa ochrony zwierząt. – 1884. – № 12. – S. 179-180.

Основними засобами для досягнення мети були заходи, спрямовані напробудження у суспільстві співчуття до тваринного світу за допомогоюзвертання до людського сумління, моралі, навчання, виховання та доброгоприкладу самих членів товариства в родині, вдома, школі; залучення длядопомоги всіх осіб, які мають вплив на виховання та навчання у суспільстві.Сюди належали також випуск друкованих видань; припинення жорстокихвчинків, якщо такі будуть мати місце; подання для суспільної відомостіфакти брутальної поведінки з тваринами у випадку порушення вимог закону,повідомлялось органи влади для переслідування осіб, які вчинили злочин.Кошти на утримання товариства брались з членських внесків або дарівспівчуваючих. Членом товариства могла бути кожна доросла особа будь-якого віку та статі. Річні членські внески становили одну марку. Осіб, якімали великі заслуги перед товариством, переводили у ранг почесних членівтовариства. 15Як бачимо, питання гуманного ставлення до тварин у суспільствііснували віддавна. Чи не першим таким товариством на території Польщібула організована 18 вересня 1868 року «Варшавська філія Російськоготовариства опіки над тваринами». У час, коли Польща знаходилась підпротекторатом Російської імперії, товариство намагались отриматисамостійність. На подання керівника товариства від 30 січня 1896 рокуваршавський генерал-губернатор відмовив у реєстрації самостійноготовариства. Лише у 1906 році було прийнято у Петербурзі рішення щодоВаршавського відділу товариства, який став самостійним на основізатвердженого статуту. Були організовані філії у містах Радом, Люблін таінших містах Польщі. Хворобливо польське суспільство реагувало той факт,що вже з отриманням Польщею незалежності після 1918 року у періодичнихзасобах відзначалось, що хоча й ініціатива утворення товариства і виходилаіз польського суспільства, але засновниками товариства були росіяни, а саме:генерал Паткул, граф Ровадовський, барон Менгден, віце-губернаторДанілов. Товариство у ті часи мало характер напівурядовий, так як керівникатовариства відповідно до статуту призначала влада. З цих причин польськесуспільство неохоче вступало у ряди товариства.Для вирішення свої статутних зобов’язань товариство 19 листопада1878 року ухвалило рішення про видання польською мовою часопису«Опікун домашніх та корисних тварин» під редакцією п. Грайнерта, а вже 19грудня 1883 року цей часопис був переіменований на «Приятель тварин».У 1872 році товариство ставило питання про організацію клініки длятварин і 4 вересня 1879 році було ухвалено рішення про відкриттяветеринарної клініки. Перших хворих тварин клініка прийняла 3 червня 1887року. В першу чергу приймались тварини від бідних власників, а лікуванняпроводили безкоштовно. Інструменти для ветеринарної клініки булозакуплено за власні кошти Яна Стопчія. 1 травня 1903року було ухвалено

15 Ustawy towarzystwa ochorony zwierząt w Poznaniu. – Poznań, 1891. – 12 s.

рішення організувати у Варшаві другу ветеринарну лікарню для бездомнихтварин, а у 1909 році було відкрито амбулаторію, де можна було безплатноотримати поради спеціалістів.В лоні товариства у 1891 році був утворений «Комітет жінок»,головною ціллю якого було збирання коштів на благодійні цілі товариства, іякі повинні були бути спрямовані на покращення долі тварин. Цей комітетзробив багато справ для умов життя тварин, зокрема, завдяки комітетуорганізовувались у школах молодіжні товариства охорони тварин. Вподальшому під керівництвом Ельвіри Коротинської відповідно до ухваленоїпрограми було утворено при товаристві «Лігу милосердної молоді». ІснувалаЛіга декілька років і без сумніву внесла в серця молоді правдиве співчуття дотварин.Діяльність товариства також включала й міжнародну співпрацю. У1885 році спільно з Англійським товариством охорони тварин у Лондоні булонаписано звернення до Папи Римського у справі поширення ідеї співчуття дотварин та їх охорони. У справі охорони тварин та гуманного до нихставлення були організовані міжнародні конференції у 1891 році у Дрездені,у 1894 році – міжнародний конгрес у Берні, в 1896 році – конгрес уБудапешті.Товариство намагалось організувати гуманізацію суспільства,покращуючи долю тварин. Зокрема, проводився нагляд за ринками, бійнями.У травні 1909 року Ксаверій де Маков-Маковський віддав товариствупрофінансованих власним коштом 50 собачих будок. Сторожі будинківповинні були утримувати собачі будки у чистоті та наповнювати годівниціводою та кормом, а на поліцію покладався обов′язок контролю завиконанням сторожами цих обов′язків. У 1902 році товариство зайнялосьсправою виловлювання бездомних собак у Варшаві. У 1916 році товариствоорганізувало конкурс щодо вигляду коней.Під час Першої світової війни товариство припиняє свою діяльність.Лише 3 березня 1922 року товариство збирається перший раз у повоєннийчас. Куратором товариства стає доктор Мечислав Далкєвич, керівником –п. Косовський, заступником – п. Мальц. Товариство поширювало своюдіяльність на всю територію Другої Речі Посполитої, до якої входила ісучасна територія Західної України. Зокрема, стараннями товариства уСтаніславівському воєводстві було утворено два притулки для бродячихтварин, а саме: у Станіславові та Коломиї. З 1928 року у місті Станіславовібула організована філія товариства. Всього нараховувалось 40 членів, а йогокерівником став Рудольф Вогель, заступниками – Казимир Літинський іСофія Мігоцка. Членами товариства були Т. Бачинський, доктор С. Бергнер,Я. Яворська, Калмукова, С. Кіровський, М. Лісієвич, Е. Шафер,А. Сікорський, М. Соколовська, Цензова, М. Вішньовська.Товариство обрало своїм гаслом слова: «Старайся, щоб твоєюжиттєвою метою було стати другом тварин». Іншим гаслом товариства булислова відомого польського письменника Адама Міцкевича: – «Хочеш спасти

тіло своє, коли настане кінець світу, будь для тварин людиною, а для людей –духом».1 червня 1927 року від товариства відділилось ряд осіб, якіорганізували товариство під назвою «Польська ліга друзів тварин» і видаваличасопис «Світ тварин». 16 Для мисливців були розроблені своєрідні правила,дотримування яких запобігало надмірному стражданню дичини під часвідстрілу. Зокрема, для зменшення підранків потрібно:- стріляти у зайця на відстані не дальше як 60-80 кроків (рахуючи, щокрок має 75 сантиметрів);- не стріляти у чагарниках або інших незручних місцях, які даютьмінімальний шанс добування мисливських тварин;- легковажене ставлення до пострілу, тобто, постріл навмання, щоб укомпанії похвалитись випадково добутою дичиною;- заборонити стріляти у дичину, коли вона стоїть боком, оскільки їїплоща у 5-6 разів більша, ніж коли вона стоїть до мисливця передомабо задом.Вказувалось, що дуже часто мисливці для полювання на зайця та лисицювикористовують дріб великого розміру: «0», «00», і від цього буває дужебагато підранків. Зверталась увага, що негативно впливає на добуваннядичини дуже грубий дріб під час полювання на зайців та лисиць. Зазвичаймисливці заряджають такий дріб патрони щоб якнайдальше дістати дичину,забуваючи, що вони програють в іншому, а саме: зменшується кількістьдробу, яка може вбити тварину. Крім того, постріли у дичину на великійвідстані 60-80 кроків приводять до підранків. Виходячи з принципівгуманізму, стріляти на велику відстань у дичину не потрібно. Тогочаснамисливська культура пропагувала наступні принципи:1. Людині не забороняється користуватись дарами природи. Не забороненодля господарських цілей забивати дичину, або її приручати. Але людині недозволяється знущатись над тваринами. Більше того, вона повинназастосовувати гуманні принципи щодо дичини.2. Гуманні принципи повинні знайти своє вираження у мисливському законіта у практиці полювання.3. Мисливство повинно запобігати легковажному ставленню людини додичини, неприязні та індиферентності.4. Мисливська культура повинна нормально сприймати, емоційністьмисливських дій – переслідування дичини, вправна стрільба і т.п. іматеріальну сторону мисливства – розведення мисливських тварин.5. Мисливець повинен мати мисливську кваліфікацію, що має бутипередбачено законодавчо. Орган, який повинен оцінювати кваліфікацію, – цевстановлена владою кваліфікаційна екзаменаційна комісія.

16 Illustrowany kalędarz jubieleuszowy „Przyjaciela zwierząt” (r.1880) na rok 1931 /pod red. T. Sas-Jaworskiego. –W-wa: T-wo opieki nad zwierzętami RZPlitej Polskiej, 1931. – S. 26-35.

6. Предметом мисливської компетенції є: знання будови зброї; безпекаповедінки на полюванні; мисливське законодавство; мисливська етика;догляд за дичиною; влучність стріляння.7. Невідповідність пострілу з огляду на дистанцію (чагарники, відстань,невідповідністю розміру дробу і т.п.), полювання у нетверезому стані, і іншідії, які впливають на калічення дичини, повинні бути покарані штрафом.8. При проведенні полювання поранена дичина не повинна загинути, аповинна бути знайдена за допомогою собаки – апортера. Зверталась увага,що виконання цих зауважень безумовно піднесли б чисельність популяціїмисливських тварин. 17Правовою підставою регулювання гуманного ставлення до тварин уДругій речі Посполитій був детальніший механізм впливу, ніж це буловизначено у Галичині. Так, відповідно до розпорядження Президента РечіПосполитої від 22.02.1928 року № 332 визначалось, що під діюрозпорядження підпадають всі домашні тварини і птахи, дикі тварини та дикіпернаті, а також риби, плазуни, мухи і тп.».Пункт другий даного Розпорядження визначав, що агуманіз – цезнущання над тваринами. Як знущання над тваринами визначались наступнідії людини:а) змушування до роботи хворих тварин, поранених, кульгавих, а також їхутримання у нехлюйстві;б) побиття тварин по голові, нижній частині живота, нижніх частинахкінцівок;в) побиття тварин твердими та гострими предметами або такими, щоспричинюють специфічний біль;г) переобтяження гужових тварин багажем, які не відповідає їх силі, абопримушувати бігти цих тварин у швидкому темпі, який не відповідає їх силі;д) перенесення, перевезення або переганяння тварин у спосіб і в позиції, якізавдають фізичні незручності тваринам;е) застосування упряжі для тварин, яка завдає їм болю;є) використання тварин до різного роду експериментів, які спричиняютьсмерть, тілесні пошкодження або фізичний біль. Використовувати тварин длянаукових експериментів дозволялось виключно за спеціальними дозволами;ж) проведення тваринам операцій без відповідних інструментів та безнеобхідної безпеки, що може спричинити сильний біль;з) залякування та дратування тварин;и) завдавання взагалі без потреби тваринам навіть будь-якого болю.За невиконання даного розпорядження передбачався штраф у декількатисяч злотих, а навіть і ув’язнення. 18Підсумовуючи викладене слід зазначити, що органами державної владита місцевого самоврядування Галичини у досліджуваний період вживалисьорганізаційні, законодавчі, інформаційні заходи з метою запобігання17 Mockus Z. Możliwości zastosowania humanitaryzmu w łowiectwie// Łowiec Polski – 1935. – № 15. – s.288.18 Mockus Z. Możliwości zastosowania humanitaryzmu w łowiectwie// Łowiec Polski – 1935. – № 15. – s.286-287.

негуманного ставлення до тварин. Окремий напрямок у недопущенніжорстокого поводження з мисливськими тваринами становила специфічнамисливська культура, яка у своєму загалі базувалась більше на звичаєвомуправі, ніж на вимогах тогочасного законодавства. Гуманне ставлення дотварин проявлялось з розвитком суспільства. Було організовано багатогромадських організацій з метою подолання у суспільстві жорстокогоповодження з тваринами та впливу на органи влади для законодавчогозабезпечення цього процесу та контролю за владою щодо правозастосування.