В Житомирській області вчені вивчають болото. Поліський природний заповідник, який розташований в Олевському та Овруцькому районах Житомирської області, потрапив в зону уваги проекту Європейського Союзу «Включення питань зміни клімату в управління вразливими екосистемами: природно-заповідні території Полісся, Україна».
Проект розрахований на три роки. Його вартість – 100 тисяч євро. Вже майже рік українські кліматологи, гідробіологи, мікробіологи, моделісти, спеціалісти з інституціонального розвитку та з заповідної справи за сприяння французьких колег вивчають «самопочуття» Поліського природного заповідника.
Про це Житомир.info повідомили в прес-службі Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства.
Членами групи з вивчення біорізноманіття на території Поліського заповідника знайдено понад сто нових представників флори, які часто зовсім невластиві для цих широт. Наприклад, масово вселилася череда довгочерешкова, майже витіснивши місцеву череду трироздільну. Поповнився і тваринний світ. Приміром, помічені представники канюка степового. А природний ареал цього хижого птаха – Крим. Для вчених ці та інші приклади – ознаки впливу глобального потепління. І вони не просто фіксують сьогоднішню ситуацію, а й моделюють, з огляду на глобальні зміни клімату, майбутнє.
Завдання проекту – не тільки оцінити сучасний стан Поліського природного заповідника як вразливої екосистеми, спрогнозувати її майбутнє, а й розробити та розпочати втілення плану дій зі збереження цієї природоохоронної території – як важливої складової впливу на європейський клімат. Розпочато підтоплення торфовищ: у заповіднику будують невеликі греблі. Ці гідротехнічні споруди виконані за народною та «бобрячою» технологією – за допомогою дерев, моху, грунту. Директор заповідника Сергій Жила стверджує, що штучне відтворення боліт – тисячолітня традиція. Відновленню екологічного режиму сприятиме і ренатуралізація покинутих меліоративних систем – колишні осушені поля будуть повернені в природний стан.
Поліські болота – кліматична надія Європи. 1 гектар торфового болота може поглинати впродовж року близько 15 тонн СО2. Це суттєво впливає на зменшення викидів парникових газів в атмосферу і пом’якшення наслідків зміни клімату. Натомість осушені й деградовані торфовища самі стають джерелом викидів парникових газів – майже 25 тонн СО2 з гектара на рік.