Фіскальне регулювання

Судя по кошельку на иллюстрации, уважаемый автор тиражирует взгляды какой- то “лесной бабушки”, которая если ещё не в маразме, то уже недалеко от него… Если это не так, то несколько цитат  и вопросов непосредственно для автора:

• “Податкова лібералізація по відношенню до лісового господарства відбувається вкрай повільно…” О чем Вы сударь? Что конкретно надо ускорить?
• “система платежів за використання ресурсів, … має …. штучно звужену податкову базу” А как же её расширение за счет земельного налога в прошлом году? Вы ещё хотите расширить? Ввести налог на не ликвид?
• “Це не дає змоги здійснювати акумулювання коштів для формування інвестиційної бази для відтворення природоохоронної інфраструктури”…А откуда находятся ресурсы на инвестиции в лесопиление?
• На сьогодні основну частину сплачених податків підприємствами лісового господарства становлять ЄСВ, рента, ПДФО, податок на прибуток, ПДВ. Вы серьезно считаете, что ЕСВ и ПДФО – это платежи, которые конкретно для лесников в стране надо снизить? Вы уверены, что ПДВ это  налог, который платят лесхозы – продавцы древесины? Когда Вы покупаете водку или памперсы, то   ПДВ за Вас магазин  оплачивает? 
• “податок із фізичних осіб стимулює окремі лісопідприємства до скорочення штату працівників”.  Это Вы о предприятиях юго-востока или о Стрийском лесхозе и его клонах?
• “в Україні спостерігається тенденція до збільшення податкового навантаження на лісову галузь… ставки рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів у 2019 році збільшено в 1,4 рази”… Почему не в 1,5? А как же расширение базы налогообложения, в связи с переводом весомой части дров  в деловую? Вы думает предприятия этого не почувствовали? Как Вы оцениваете эти нововведение Гослесагентства и его консультантов? Знаете ли Вы о том, что раньше удельный вес “попенной платы” в себестоимости  был около 30%, а сейас 5-7%, а в особо хитропопых (извинитие… другого слова не подберу: времени нет, – бокс начинается… ) дубравных областях 2-3%?

И все остальное в том же духе… Если затрону зарубежный опыт боюсь автор совсем запутается… Пусть пока с украинским разберется… Экоинформу напомню, что любое издание не отвечает за мнение автора… Так что надеюсь, без обид… ?!

Ниже песня из фильма “Хроники  пикирующего бомбардировщика”… Это  для Александра и /или его бабушки-консультантки…Даже не знаю почему именно эта песня  вспомнилась…. Наверное , “ТУМАН, – ключевое слово… В любом случае воспринимать отличную песню надо в отрыве от фильма, который ныне мало кто помнит: как саундтрек к ниже размещенной  статье и нынешним лесным реалиям Украины…М.П.

https://www.youtube.com/watch?v=2Rk7pj-rVmI

Європейський досвід у лісовому господарстві: що запозичити Україні?

Подальший розвиток лісового господарства України потребує застосування виважених механізмів бюджетного та податкового регулювання. Реформування галузі має відбуватися з урахуванням досвіду лісових держав із розвинутою ринковою економікою, які мають напрацьований досвід управління і використання лісових ресурсів за допомогою виважених інструментів фіскальної політики.

Україна: податки без стимулу

Сьогодні вітчизняна лісова галузь працює в умовах ринкової економіки, однак, маючи переважаючу частку державної власності на ліси, повною мірою відчуває на собі фіскальний прес держави. Податкова лібералізація по відношенню до лісового господарства відбувається вкрай повільно і не відповідає вимогам часу. В таких умовах актуальним є вивчення зарубіжного досвіду, зокрема, в частині фіскального регулювання, та впровадження його інструментів, які найбільш підходять до наших умов. Нагадаємо, що під фіскальним регулюванням розуміється сукупність інструментів і важелів, за допомогою яких держава створює умови для ефективного управління процесами лісовідновлення, лісорозведення, деревообробки та використання лісового потенціалу з метою забезпечення сталого економічного розвитку галузі.

Існуючий механізм фіскального регулювання галузі не містить реальних стимулів для лісокористувачів. Його основною ланкою є система платежів за використання ресурсів, що має фіскальний тиск на лісогосподарське виробництво, штучно звужену податкову базу, недофінансування галузі та інші чинники. Це не дає змоги здійснювати акумулювання коштів для формування інвестиційної бази для відтворення природоохоронної інфраструктури та покращення режиму залучення ресурсів у відтворювальний процес.

На сьогодні основну частину сплачених податків підприємствами лісового господарства становлять ЄСВ, рента, ПДФО, податок на прибуток, ПДВ. Значну частину податкового навантаження становлять традиційні податки, зокрема, рентна плата та ПДФО. І якщо з рентою приходиться миритись, то податок із фізичних осіб стимулює окремі лісопідприємства до скорочення штату працівників. Крім того, територія України залісена нерівномірно, а тому показники податкового навантаження на 1 га придатних до експлуатації земель у різних лісгоспах за однакових площ можуть значно різнитись. Причинами цього є певна неоднорідність природних та економічних умов у межах адміністративних областей. Це говорить про те, що при удосконаленні інструментів фіскального регулювання повинні враховуватись також і регіональна особливість лісового господарювання, зокрема, рельєфні та кліматичні зони, лісистість тощо.

Загалом, в Україні спостерігається тенденція до збільшення податкового навантаження на лісову галузь. Так, хоча навантаження зі сплати зобов’язань єдиного соціального внеску на держлісгоспи в середньому знизилося на 15%, ставки рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів у 2019 році збільшено в 1,4 рази, а ставки сплати частини чистого прибутку зросли з 15% до 75%, при тому, що рівень рентабельності у найбільш успішних підприємствах не перевищує 5%. Загалом, за минулий рік підприємствами галузі сплачено податків, зборів, обов’язкових платежів та єдиного соціального внеску на суму 6,2 млрд грн. При цьому державне фінансування галузі наближається до критичного мінімуму.

А як в Європі?

У Польщі, як і в Україні, переважає державна власність на ліси та держлісгоспи. Об’єктом оподаткування є площа лісів, при цьому не підлягають оподаткуванню ліси, що не пов’язані з лісогосподарською діяльністю. Звільняються від оподаткування: деревостани віком до 40 років; ліси, що є резерватами природи і народними парками; ліси, що занесені до реєстру пам’ятників. Площа лісів, яка підлягає оподаткуванню, переводиться в умовні перевідні гектари. Ставка податку за один перевідний гектар лісової площі становить 0,2 куб. м деревини пиловника хвойних порід. Ця ставка податку в злотих встановлюється на основі середньої ціни одного кубометра пиловника хвойних порід, яка подається в піврічних звітах Головного статуправління Польщі.

Для підтримки державних лісових підприємств, що працюють у складних еколого-економічних умовах, у Польщі створений спеціальний фонд, в який відраховується 14,5% коштів від продажу круглих лісоматеріалів. Всі податки, що справляються з лісових підприємств, спрямовуються на розвиток лісового господарства. Лісовий податок є місцевим: усі надходження спрямовуються до бюджету громади, на території якої росте ліс.

У ФРН частка приватних лісів більша, ніж у Польщі. Основними податками для лісокористувачів є земельний, на майно, спадщину прибутковий податок та податок з обігу. При цьому, лісовласники, чиї ділянки не перевищують 0,3 га, земельний податок не сплачують. Також лісове господарство в Німеччині повністю звільнене від ПДВ. Власники земельних ділянок лісового призначення сплачують щорічний податок на землю, а також одноразовий збір при її купівлі (даруванні, спадкуванні).

Земельний податок є основним у системі оподаткування. Він встановлюється у відсотках від ціни лісових земель. Ставки земельного податку складаються з двох частин: основну частину визначають фінансові органи, які встановлюють її централізовано, другу її частину визначає земельна громада з врахуванням фінансового стану лісовласника. Загальна ставка податку становить 0,6–3,1% ціни земельної ділянки.

Податкова політика в лісовому господарстві Швеції спрямована на прискорення використання деревних запасів стиглого лісу і розвиток мережі лісових доріг. З лісовласників тут справляються податок на дохід (від 30 до 80%), податок на приріст деревини (справляється у випадках, коли приріст деревини перевищує обсяги продажу), податок на майно (не більше 20% від вартості майна), податок на капітал, податок для створення спеціального лісокультурного фонду (0,8% вартості майна). Об’єктом оподаткування податку на дохід є середня величина доходу за останні п’ять років.

Ставки лісового податку в Італії диференційовані і залежать від рівня доходів. Податок справляється з доходів від головного і проміжного користування лісом та від використання лісових земель. Юридичні особи, зокрема лісові компанії, сплачують податки за фіксованою ставкою в розмірі 25% від суми доходу. Крім того, з усіх лісовласників справляється місцевий податок у розмірі 15% від суми доходу. Податкові пільги передбачаються у випадках, коли: ліси є комунальною, провінційною і державною власністю (податкові ставки зменшуються на 50%); відбулося поліпшення стану лісів у результаті здійснення лісівничих заходів (лісовласники можуть звільнятися від місцевого податку на певний період); ліси розташовані вище 700 м над рівнем моря (знижуються ставки податку на дохід і майно); ліси розташовані в гірських районах (лісовласники звільняються від податків на майно). Загалом, податкова політика в Італії спрямована на ефективне використання лісових ресурсів і підтримку лісовідновлення в лісах, що перебувають у комунальній, провінційній і державній власності.

Підсумовуючи вищенаведене, слід зазначити, що Україна має багато специфічних характеристик та традицій, притаманних національній лісовій політиці, тому важко зробити однозначний висновок, який варіант фіскального регулювання слід запозичити з досвіду інших країн. Скоріш за все, наведені та інші варіанти мають бути орієнтирами при реформуванні та внесенні коректив у діючий механізм вітчизняної політики фіскального регулювання лісової галузі. Нова система оподаткування має забезпечувати стимулювання відтворення та використання лісових ресурсів, сприяти залученню інвестицій, утворенню нових робочих місць, збільшувати додану вартість за рахунок вдосконалення технологічного оброблення деревини. Все це, в підсумку, має привести до збільшення обсягів податкових надходжень до державного та місцевих бюджетів.