ЛІС ЗЛОДІЇВ НЕ СХОВАВ

Двоє сільських жителів Старовижівського району, котрі ніде не працювали, вирішили підзаробити на краденому лісі. Під час однієї з таких операцій вони вирізали одинадцять великих сосен і продали їх, але були викриті місцевим лісничим. З його допомогою злочинців затримали працівники міліції. Дорого обійшлися їм ці сосни

НЕСПОДІВАНА ПРОПОЗИЦІЯ НЕЗНАЙОМЦЯ
Сергій Савронов проживав у селі Стара Гута. Йому потрібно було роздобути дров на зиму, але до кого не звертався, ніхто з односельчан нічого корисного не порадив. Із своїм клопотом він поїхав у Стару Вижівку.
Коли проходив вулицями райцентру, несподівано хтось зателефонував на його мобільник. Незнайомець назвав своє ім'я та прізвище, сказав, що працює в лісництві і може продати йому дров.
— Звідки ви знаєте, що я шукаю, в кого б купити дров? — запитав Савронов.
— Ваші односельці підказали.
Незнайомець сказав куди приїхати. Там про все й домовляться остаточно.
Наступного дня Савронов знайшов автомобіль й разом з братом приїхав у домовлене місце. Там уже чекав незнайомий чоловік, який телефонував вчора. З ним було ще троє. Вони також сіли в автомобіль, сказали, що допоможуть вантажити зрізані сосни. Разом поїхали в ліс, що неподалік села Любохини. Зупинились біля якоїсь канави. Десь із глибини лісу чулося гудіння електропилки.
— Зараз завантажимо вашу автомашину дровами, розрахуєтесь та й поїдете додому, — сказав незнайомець.
— А документ, що я купував у вас дрова, є? — запитав Савронов. — Раптом мене хтось зупинить на дорозі й запитає, звідки у мене ці сосни.
Незнайомець витяг з кишені якийсь папірець, сказав, що тут є все необхідне, але він документ віддасть, коли автомобіль буде завантажений, а він від покупця отримає гроші.
Савронов запитав, скільки коштуватиме кубометр дров.
— Сто п'ятдесят гривень, — коротко кинув продавець.
Савронов погодився…
ПІД ПОКРОВОМ ТЕМРЯВИ
Коли вони вели розмову, то не знали, що за ними стежить працівник лісового господарства Віталій Томчук…
Того вечора Томчук вирішив пройтися лісом, подивитися чи там все в порядку, чи не з'явилися крадії, які іноді навідувалися в ліс, таємно заготовляли дрова. Він, не поспішаючи, йшов лісом. Раптом почув біля дороги якийсь шум. Подався в тому напрямку. Неподалік канави побачив вантажний автомобіль та дві уже завантажені підводи, які почали виїжджати на дорогу. Томчук спочатку хотів підійти до них, але потім передумав. Їх було троє чи четверо. Надворі уже темніло, навколо ліс, від них усього можна чекати.
Томчук вирішив спочатку прослідкувати, куди поїдуть підводи. Одна підвода заїхала на подвір'я. Чоловік з неї зліз і пішов у хату, де ще світилися вікна. Друга підвода поїхала далі й також зупинилася на подвір'ї. Хто проживає в тих будинках, Томчук знав. Не роздумуючи, попрямував знову на те місце, де стояв вантажний автомобіль. Дорогою зателефонував на мобільний телефон до своїх працівників, сказав, де він, й попросив негайно підійти до нього.
Через кілька хвилин вони були тут. Всі разом попрямували до автомобіля, що завантажувався… Коли вантажники побачили, що до них йде Віталій Томчук ще з кількома чоловіками, вони кинулися тікати в різні сторони.
— Що ви тут робите? — запитав Томчук у Савронова.
Савронов повідомив, що купив кілька сосен, вантажить їх на автомашину, щоб завезти додому.
— Але ж вони крадені!
— Я цього не знав. Мені той незнайомий чоловік сказав, що працює в лісництві, а на продану сосну показав документ з печаткою і підписом начальства.
— Він фальшивий! Ніяких подібних документів ніхто не міг підписувати.
Працівники лісового господарства повідомили в міліцію про крадіжку лісу. Злодіїв було затримано. Ними виявилися жителі села Стара Гута Микола Карпук та Ярослав Вереха. Обидва були одружені, мали неповнолітніх дітей, ніде не працювали. Отож і вирішили, напевне, з допомогою крадіжок лісу поповнити свій домашній бюджет.
Під час розслідування обидва доводили, що ніякого лісу не крали, просто того дня бродили лісом й шукали гриби. Але як же вони їх шукали в темряві, адже, як стверджували лісівники, того пізнього вечора ще стояв і густий туман. Правда, пізніше, притиснуті неспростовними фактами, обидва визнали свою вину й просили суворо їх не карати, врахувати те, що вони єдині годувальники своїх малолітніх дітей.
Старовижівський районний суд засудив Миколу Карпука та Ярослава Вереху кожного на два роки обмеження волі умовно, якщо вони протягом однорічного іспитового строку не вчинять нового злочину. У них також конфісковано все незаконно набуте майно.
Апеляційний суд області вирок залишив без змін.
Вартість зрубаних сосен, за підрахунками спеціалістів, — майже тридцять одна тисяча гривень. Їх треба буде повернути державі. Отож, вийшло, як у народній приказці: «Пішов вовк за вівцями, а повернувся стрижений».