Есть ли глупости в лесном законодательстве Украины, которые следовало бы срочно исправить?

Пока лесоводы не проявляют активности в обсуждении проблем лесного права. В попытке сдвинуть обсуждение с мертвой точки переношу на первую страницу давнюю работу написанную настоящим лесоводом и действительно умным человеком… Посмотрите, что решено за прошедшие 6 лет, а что ещё сохраняет актуальность.  М.П.

Дорогие коллеги. На фоне завершающихся проверок, особенно остро чувствуется не справедливость, а часто абсурдность многих обвинений в адрес лесников, источником которых является не реальные нарушения и преступления, а законодательно освященные глупости, которых много в наших лесных законах, нормативах и приказах. Мы, пользуясь возможностями программы ФЛЕГ, работаем над их выявлением, но постоянно наталкиваемся на ползучее сопротивление законотворцев, окопавшихся на господствующих высотах Киева и Харькова, которые воспринимают любую критику, как подрыв своего авторитета. Без поддержки лесоводов-практиков, а также экологов и работников проверяющих органов нам будет трудно. Размещая нижеследующую статью нашего коллеги, мы пытаемся начать обсуждение проблемы и предлагаем высказаться всех, кому есть, что сказать относительно поднятых и упущенных вопросов, связанных с наличием пороков и огрехов в лесном законодательстве страны. Я знаю, как реагирует на проявление свободомыслия лесное начальство, поэтому заверяю Вас в том, что зарегистрировавшись под любым псевдонимом и не называя конкретного предприятия Вы гарантируете сохранение инкогнито. Надеюсь на сотрудничество. С уважением, М.Попков.

Працюючи в лісовій галузі вже не один десяток років, і я, і багато моїх колег просто втягнулися у вимоги системи і, стараючись досягнути певних позитивних результатів у своїй діяльності, прагнули виконувати поставлені завдання у відповідності з настановами чинної нормативної бази. При зустрічах з колегами ділилися досвідом та гордилися результатами власної роботи. Але не все так гладко. Час від часу приїздили відповідальні «товариші» з контролюючих та перевіряючи органів і при оцінці твоєї роботи пояснювали, що ти накоїв тут неправильно і там також а в другому місці взагалі мало не злочинець. І на всі мої заперечення, що подивіться який хороший стан лісових культур, чи наскільки прогресивніший цей метод рубок догляду ніж той, що застосовувався раніше отримував відповідь, що все це непогано але не передбачено відповідними правилами, настановами, інструкціями, тощо. Такі і їм подібні ситуації, на жаль, траплялися регулярно і щороку. Найбільше діставало те, що часто перевіряти приїздили фахівці, яким в молоді роки вдалося або уникнути роботи в лісництві, або швидко втекти звідти в вищестоящі або контролюючі інстанції. Кінцевий результат діяльності підприємства їх мало цікавив. Як з часом дізнався вся мета їх приїзду заключалася в тому, щоб привезти своєму керівництву акт з викритими недоліками. І як не дивно на допомогу їм приходили непоодинокі невідповідності у самій нормативній базі лісової галузі.

З часом і мені довелося не один раз поїздити в складі ревізійних груп та подивитися на лісогосподарську діяльність та її нормативне забезпечення дещо зі сторони. Є звичайно недоліки і порушення існуючих вимог суб’єктивного характеру. Це викликано рядом причин. Тут і некомпетентність, і не добросовісне ставлення до дорученої справи, і не поодинокі випадки, що мають на меті покращення свого матеріального становища. Але мова піде не про них, а про критичний огляд змісту основних документів, що регулюють діяльність лісогосподарських підприємств та посадових осіб галузі. Також постараюсь подати невеличкий аналіз недоліків, що знаходять перевірки тільки через певні невідповідності та недоліки в існуючих правилах, настановах, інструкціях, тощо.

1. Лісокористування
а/ хто такий лісокористувач?
При розгляді заходів з лісокористування необхідно визначитися, а хто ж таки той лісокористувач? Це поняття пов’язане з землекористуванням чи з лісорозробками? Чи це користувач (постійний чи тимчасовий) чи лісозаготівельник, що на підставі виграного тендеру та відповідного лісорубного квитка проводить рубки головного або проміжного користування?

П. 2 Порядку спеціального використання лісових ресурсів пояснює, що лісокористувач це – це підприємства, установи, організації і громадяни, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів . В той же час Лісовий кодекс у главі 2 подає дещо інше визначення. Виявляється лісокористувач – це спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, інші державні підприємства, установи та організації, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, яким надані в постійне користування лісові ділянки для ведення лісового господарства. Кому вірити? Щось «товариші» не додивилися. Лісники не можуть визначитися, а хлопці з Держкомзему, КРУ, екологічної інспекції і т.д. щось знають і кожен своє і «повчають» безталанних.

Щодо поняття про тимчасове користування ділянками лісогосподарського призначення, то лісовий та земельний кодекси так і не дійшли до спільного розуміння. Що мається на увазі. По версії Лісового кодексу ст. 18 тлумачить, що «…Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим – терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим – терміном до одного року». Земельний кодекс однозначно стверджує, що тимчасове користування – це не що інше, як оренда (довго- чи короткострокова). На практиці це виглядає так. Лісогосподарські підприємства на прохання органів місцевої влади для виконання регіональних програм з розвитку мисливського господарства, суб’єктів підприємницької діяльності (СПД), що спеціалізуються на розвитку культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних заходів надають у тимчасове користування ділянки лісогосподарського призначення. Потім саме цікаве. Договір складається між районною державною адміністрацією (наче лісгоспу вже і немає) та відповідним СПД, і уже мова йде не про тимчасове користування, а про оренду земельної ділянки. На підставі цього договору вказані ділянки вилучаються з постійного користування лісгоспу. Так, наче й непогана схема. І все законно, бо органи Держкомзему керуються вимогами Земельного кодексу. Сама ж земельна ділянка навряд чи повернеться до складу лісового фонду. Це тільки один нюанс недосконалості головного закону лісників. Біда, що за цю недосконалість доводиться відповідати постійним лісокористувачам.

б/ відпуск лісу на пні (відведення лісосік)

Мабуть, в цьому виді лісогосподарської діяльності найпотужніша нормативна база. Тут і Лісовий кодекс, і Порядок спеціального використання лісових ресурсів, Правила рубок головного користування в цілому і теж саме тільки для гірських лісів Карпат зокрема (видно гірські ліси Криму ще не дозріли), Правила поліпшення якісного складу лісів і Санітарні правила, незабутнє і вічно діюче Наставление по отводу и таксации лесосек в лесах СССР,а також Методичні вказівки з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Держлісагентства. Після цього переліку починаєш вірити про речі неосяжні, як за обсягом, так і за потужністю думки.

Загальні питання, що стосуються розміру лісосічного фонду в цілому та окремих лісосік зокрема, а також видів і способів рубок регламентуються Лісовим кодексом та Правилами рубок головного користування, в основному, у повному обсязі. Зокрема, зменшення максимального розміру лісосіки суцільно-лісосічних рубок для хвойних насаджень до 3-х гектарів забезпечить краще сприяння природних факторів на процес подальшого природного або штучного лісовідновлення.

А зараз починається цікаве у тлумаченні порядку лісокористування. Так п. 2 Порядку спеціального використання лісових ресурсів вказує: « … незалежно від виду рубки проводити очищення лісосік від порубкових решток способами і в строки, визначені Держкомлісгоспом за погодженням з Мінприроди…». Це яким документом необхідно керуватися? Чи для очищення кожної лісосіки від порубкових решток скликати комісію з представників Держлісагентства та Мінприроди? Виявляється у Правилах рубок головного користування в п. 6.4 вже усе сказано. Але контролюючі і перевіряючі «товариші» не завжди так думають. І це ще одна нагода для ведення нікому не потрібної пусто-порожньої суперечки.

Дещо незрозумілим є вимога п. 37 Порядку, а саме «… Підрозділи з відведення і таксації лісосік передають у двотижневий строк виділені лісові ділянки (лісосіки) та документи щодо їх матеріально-грошової оцінки власникам лісів або постійним лісокористувачам». Незрозуміло, мова йде про окремі ділянки лісосічного фонду, чи про весь лісосічний фонд. Якраз його за два тижні відвести одному підрозділу з відведення і таксації лісосік неможливо. Хіба що розрахункова лісосіка невелика. В той час п. 6.2 Методичних вказівок з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Держлісагентства вимагає пред’являти лісозаготівельникам згадані матеріали відводів лісосік в строк не пізніше 1 жовтня року, що передує року початку рубки.

Цікавий і п. 40 Порядку « … Виділення лісових ділянок для заготівлі деревини та проведення їх оцінки здійснюються відповідно до Інструкції з відведення і таксації лісосік у лісах, що затверджується в установленому порядку Держкомлісгоспом за погодженням з Мінприроди». Виникає запитання: а де та інструкція? Порядок існує з травня 2007 року, а інструкції немає. Отже, при чому тут інструкція, коли цьому питанню присвячені розділи 2; 4; та 5 Методичних вказівок?

Далі по тексту Порядку було б доцільніше усіх учасників процесу лісокористування назвати своїми іменами. Так фізичні та юридичні особи, що займаються або надають послуги лісозаготівлями назвати словом «лісозаготівельник». Спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, інші державні підприємства, установи та організації, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, яким надані в постійне користування лісові ділянки для ведення лісового господарства матимуть назву постійний чи тимчасовий «лісокористувач». При цьому дотримуються вимоги Лісового кодексу.

На мою думку дещо не достатньо продумана вимога п. 60 Порядку спец використання лісо ресурсів: «… Якщо під час заготівлі деревини і другорядних лісових матеріалів ведеться облік за кількістю, то до початку їх вивезення проводиться огляд місць заготівлі деревини, другорядних лісових матеріалів у місцях складування, зазначених у лісорубному чи лісовому квитку». Уявіть, що лісозаготівля на ділянках вибіркових рубок розтягнулася в часі з тих чи інших причин на декілька місяців. Згідно згаданої вимоги п. 60, заготовлена лісопродукція повинна очікувати процесу огляду до закінчення лісосічних робіт та очищення ділянки від порубкових решток. За цей час, заготовлена лісопродукція під дією кліматичних факторів втратить свою якість, перейде в низькосортну, а деревина таких порід, як береза, граб, бук, взагалі, як не повністю, то частково, буде вражена гнилями. Такі ділянки стають осередками розмноження та подальшого поширення шкідників та хвороб лісу. Для чого це робити, коли кількість і вид заготовленої деревини без проблем можна встановити по товарно-транспортним накладним, згідно яких та була вивезена з ділянки і реалізована споживачам по високим цінам. Це було б по-хазяйськи і покращило б санітарний стан насадження, а також загальний фінансовий стан підприємства у наш непростий для економіки час, коли кожна гривня на рахунку.

П. 64 Порядку у світлі вимог діючого Податкового кодексу втратив свою доцільність. І взагалі, всі питання про сплату збору за спецвикористання лісових ресурсів повинен вирішувати один нормативний акт – це Податковий кодекс. Бо виконуючи вимогу одного документу, автоматично порушуєш вимогу іншого. А «товариші» не сплять.
Також процедуру огляду місць заготівлі деревини регламентує ще один документ – Методичні вказівки з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Держлісагентства. Знову декілька нормативних документів на виконання одного заходу. П. 8.2 цих вказівок вимагає перед початком огляду видати наказ по підприємству, в якому вказуються: обсяги і строки проведення робіт, особи, відповідальні за їх виконання, а також терміни надання матеріалів огляду. Не зрозуміло, до початку якого огляду необхідно видати наказ. Протягом року постійно на багатьох ділянках десь починається рубка, а десь закінчується. В середньому «ресурсному» лісгоспі всіма видами рубок за рік охоплено декілька сотень ділянок. Якщо видавати наказ на кожну ділянку – це буде абсурд. Строки та порядок проведення огляду місць заготівлі детально прописані у вже згаданому Порядку спец використання лісоресурсів. Наказ доцільніше видавати на початку календарного року, де вказувати персональний склад комісії та посилання на дотримання вимог діючої нормативної бази. А п. 8.4 зобов’язує директора та головного бухгалтера негайно перед початком огляду надавати комісії довідку про кількість заготовленої деревини на кожній ділянці. Хто працював у лісництві чи лісгоспі скажіть. Звідки директор з головбухом це знають? Облік у лісгоспі ведеться в розрізі видів рубок та лісництв. Для чого тоді ми вимагаємо з лісничого вести Книгу обліку рубок, а з майстра лісу ведення щоденника обліку виконаних робіт на ділянці. Повірте у бухгалтерії на сучасному етапі і так справ «вище криші». Та й по субординації не солідно підлеглим вимагати такі речі в директора. Я вже не кажу про те, яка нова хвиля паперотворчості обвалиться на керівництво лісництв. Також цікавим у процедурі проведення оглядів місць спец використання лісо ресурсів є склад учасників огляду. Так виходить, що ті, хто відводив ділянку в рубку спец використання лісоресурсів підписують акт про результати проведених лісогосподарських заходів. А де ж виконавці? Хто має нести відповідальність, коли будуть виявлені порушення.

Важливим елементом в заходах спеціального використання лісових ресурсів є процес відведення і таксації лісосік. Регламентують цей процес аж два нормативні документи: незабутнє і вічно діюче Наставление по отводу и таксации лесосек в лесах СССР,а також Методичні вказівки з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Держлісагентства. Готуючись до написання цієї статті хотів скачати Наставление з всесвітньої мережі. Знайшов дуже швидко, аж два. Але …в лесах Росийской федерации та республики Беларусь. Чого вони жвавіші за нас? Методичні вказівки, як і конкретизували ряд раніше незрозумілих місць, і заставили про деякі речі й задуматися. Так від початку тексту вже в п. 2,3 саме по собі виникає запитання, а хто такий лісничий у лісництві? Коли він вступав на посаду, то підписував свою посадову інструкцію, де вказано, що лісничий зосереджує свою діяльність на проведенні заходів з поліпшення якості лісів і підвищенні їх продуктивності і несе за це повну відповідальність. Як йому це зробити, коли його допускають лише до виділення лісових ділянок для проведення таких рубок догляду за лісом, як освітлення та прочищення. Не хочу сказати, що це другорядні лісівничі заходи у вирощуванні високопродуктивних лісових насаджень. Та все ж, рубки догляду та санітарно-оздоровчі заходи повинні проводитися в комплексі колективом фахівців, що досконало знають свої лісові масиви і можуть на декілька років вперед розробити і в подальшому виконувати ці лісогосподарські заходи. Заїжджий підрозділ з відведення і таксації лісосік протягом року постійно переїздить з одного лісництва до іншого. В його обов’язки входить одне – швидше набрати ділянки на лісосічний фонд наступного року. Як показує досвід склад цих підрозділів не завжди постійний. Через непевне своє майбутнє та не дуже високу зарплату а також ненормований робочий день, працівники там не дуже затримуються. Та і сам фаховий рівень цих працівників не завжди на висоті. Штат таких підрозділів, як правило укомплектовують з осіб, яким не пощастило влаштуватися десь краще. Неодноразові поїздки по багатьох лісгоспах а також постійне спілкування з колегами це підтверджує. На практиці, в першу чергу, відводяться ділянки, до яких легше доїхати і можна скоріше набрати гектарів для вибіркових рубок та кубів для суцільних. Повірте, що лісничий краще підібрав би ділянки для проведення рубок догляду і при тому рівномірно по всій площі лісництва, тільки для того, щоб раціонально застосувати всі наявні для цього в лісництві сили та засоби. Звісно лісничі також бувають різні, але основна маса – це непогані фахівці та організатори виробництва. Далі у п. 2,7 Вказівок згадуються терміни «заходи пов’язані та не пов’язані з веденням лісового господарства». Що це? До травня 2007 року всі про це знали. Після цієї дати з появою Правил поліпшення якісного складу лісів ці терміни вилучені з нормативної бази. Зараз все це – рубки формування і оздоровлення лісів. Хоча з введенням цих правил у формах звітності, зокрема ф. № 3-ЛГ, термінологія залишилася в редакції відмінених попередніх Правил. Цим активно користуються всі перевірки, від екологів до податківців. Запитання одне. Які заходи відносяться до пов’язаних та не пов’язаних з веденням лісового господарства і де це написано? Лісники показують скасовані правила і знову відчувають, себе, м’яко кажучи, непевно.

У розділі 4 Вказівок декілька разів згадується спосіб позначення дерев, що призначені у рубку. Однозначно це позначення різцем ділових, напівділових та дров’яних дерев. Але що робити лісгоспам, що закупили дорогі електронні мірні вилки? Ці інструменти часто комплектуються спеціальним пристроєм для позначення згаданих категорій дерев спеціальною фарбою. Це дозволяє вивільнити з процесу обміру дерев одного працівника, чим зменшити собівартість процесу відведення та таксації деревостанів. Люди впроваджують нові технології і одночасно стають порушниками чинних вимог. А контролювати є кому. Вони не сплять. Також п. 4.10 вимагає вести польову перелікову відомість обміру дерев. Але ж як відомість приклеїти до електронної мірної вилки? Її ж придумали для того, щоб уникнути суб’єктивних помилок та скоротити трудовитрати при переліковій таксації. Там функцію польової перелікової відомості обміру дерев виконує процесор, вмонтований у вилку. А «товаришам» покажи переліковку, бо «положено».

Пунктом 5.3 згадуються сортиментні таблиці, розроблені під керівництвом видатних вітчизняних науковців К.Є. Нікітіна та А.А. Строчинського. Проте, мало хто задумується над тим, в якому вони зараз стані. Коли таблиці А.А. Строчинського ще в більш-менш задовільному стані, то Книжка з таблицями К.Є. Нікітіна, в основному, складає жалюгідне враження, бо перше і останнє видання було ще в 1984 році. І майже три десятиріччя вона дуже активно використовується у лісництвах. Тут би і «товаришам» перевіряючим проявити ініціативу. Є правда й сучасні комп’ютерні програми, але досвід показує, що перед купівлею їх бажано перевірити за допомогою цих таблиць. Повірте на слово, не пошкодуєте.

При проведенні контролю робіт з відведення і таксації лісосік та огляду місць заготівлі деревини рекомендується у разі помилки у визначенні площі більш ніж на 2 відсотки, роботу з відведення вважати незадовільною. Після ознайомлення в 2010 році з Методичними вказівками провів експеримент. Намалював прямокутник і визначив його площу математичним способом. Потім намалював такий же прямокутник, але з врахуванням точності бусолі БГ 1. Ув’язав його на міліметрівці. Визначив площу знову. Розходження вийшло понад 2 відсотки!!! Що робити? Звісно контролюючі «товариші» знають що.

Також незрозуміла ситуація з розходженнями у таксації лісосік. По методичним вказівкам допускаються розходження до 10% по ліквідному запасу і до 15% по діловій деревині для порід з участю в запасі від 2 і більше одиниць. Наче нормально. Але не тут то було. Незабутнє і вічно діюче Наставление по отводу и таксации лесосек в лесах СССР пояснює, що не слід розслаблятися. Розходження і по ліквідній масі і по діловій не повинні перевищувати 10% . І то для всіх порід, що є на лісосіці. Уявіть розходження на 1 кубометр для будь-якої породи, яка в складі насадження має запас до 10 кубометрів. Це вже перебір. Настанови не відмінені та й затверджені урядовою структурою для використання всіма лісокористувачами держави. Методичні вказівки – вузькогалузевий документ, який решта лісокористувачів брати до уваги не зобов’язана. Для «товаришів» це «джек-пот». А лісникам «останній день на свободі».

в/ проміжне користування

Неможливо виростити якісні та високопродуктивні лісові насадження без застосування заходів поліпшення якісного складу лісів. З метою досягнення високих результатів в 1996 році з’явилися Правила рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства та інших рубок (до речі досить непогані), а з травня 2007 року ми користуємося Правилами поліпшення якісного складу лісів. Крім цього, лісівники керуються і рядом інших нормативних актів, такими як: Порядок спеціального використання лісових ресурсів, Правила поліпшення якісного складу лісів, Санітарні правила в лісах України, Наставление по отводу и таксации лесосек в лесах СССР,а також Методичні вказівки з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Держлісагентства. Трохи є. Але, перш за все, дещо про саму назву основного документу. Чому лише поліпшення якісного складу лісів? Нас що вже підвищення продуктивності майбутніх лісів не цікавить?

На початку тексту насторожує п.5 Правил «… Особливості проведення рубок формування і оздоровлення лісів залежно від їх цільового призначення, породного складу насаджень, а також лісорослинних умов визначаються в Інструкції з проведення рубок формування і оздоровлення лісів, що затверджується Держкомлісгоспом за погодженням з Мінприроди». Виявляється що вся Україна, починаючи з 2007 року ,свідомо порушуючи нормативні вимоги, щороку видає на ринок лісопродукції понад мільйон кубометрів деревини від проміжного користування. Інструкції то нема. А з другої сторони вона і не дуже потрібна. Досить вдосконалити вже існуючі Правила поліпшення якісного складу лісів, деталізувати технологічні питання проведення самих лісівничих заходів з поліпшення якісного складу лісів та підвищення їх продуктивності.

Коли з рубками формування і оздоровлення лісів, що регламентують правила, в основному, все зрозуміло, то виникають деякі запитання щодо інших заходів з формування і оздоровлення лісів. А саме основних параметрів, яким мало б відповідати насадження після рубки. Так, до речі, ніде, крім лісовпорядних інструкцій, в нормативній базі не вказано якою ж має бути ширина квартальної просіки після її розчищення (догляду)? Мені доводилося бачити просіки шириною понад 10 метрів. Питання відкрите. І це до пори, до часу. З введенням у дію Правил з нормативної бази випав цілий розділ, який мав би регламентувати проведення інших не лісогосподарських рубок. Це, звісно, не основний вид діяльності лісогосподарських підприємств, але через лісові масиви проходять трубопроводи, ЛЕП, залізничні- та автомагістралі тощо. І час від часу відповідні служби звертаються до лісників за допомогою: то потрібно трасу ЛЕП розширити, то в захисній зоні трас трубопроводів необхідно щось зрубати, то прокладають нову магістраль, чи щось будують. Кожного разу при видачі лісорубного квитка, керівництво лісгоспу непевно себе почуває. Порядок прийняття рішення про початок таких рубок і технологічні вимоги до них в великій масі, існуючої в лісовому господарстві нормативної бази, не існує. По таких питаннях постійним користувачам доводиться досить часто давати пояснення багаточисельній контролюючій братії.

г/ санітарно-оздоровчі заходи

Для дотримання санітарних вимог в лісах та впорядкування проведення санітарно-оздоровчих заходів та захисту лісу при проведенні лісогосподарських заходів запроваджені Санітарні правила в лісах України. В цілому, Правилами вирішено багато питань, які мали б покращити загальний лісопатологічних стан лісів. Але при прочитанні їх з’являється якась нав’язлива думка, що складали ці правила група майбутніх перевіряльників. Давайте по порядку. П. 5 Правил визначає: «Санітарно-оздоровчі заходи (СОЗ) проводяться на основі відповідних планів незалежно від віку лісонасаджень у лісах усіх груп і категорій зависності». Плани проведення санітарно-оздоровчих заходів в лісах (далі СОЗ) складають фахівці лісгоспу, погоджують їх де треба і затверджують в обласних управліннях. В Правилах не вказані терміни складання Планів СОЗ. Складається думка, що план СОЗ – це такий собі перманентний документ, який складається по мірі необхідності, залежно від лісопатологічної ситуації в лісах. Але життя показує, що це не зовсім так. До грудня поточного року лісгоспи повинні подати на затвердження в управління виробничу програму на наступний рік. Невід’ємною частиною програми є довідка про надходження деревини від проведення заходів, пов’язаних з веденням лісового господарства та інших лісогосподарських заходів. Логічно, там має бути об’єм деревини, що надійде в наступному році від проведення санітарно-оздоровчих заходів. Якщо обсяги рубок догляду та інших рубок підприємство знає з матеріалів відведень відповідних насаджень в рубку, то відводити насадження для проведення санітарно-оздоровчих заходів можна у рік здійснення цих рубок, не пізніше, ніж за три місяці (в період з квітня по жовтень – не пізніше одного місяця) до початку їх проведення. І тоді є один вихід – обсяги Плану СОЗ підприємства переносяться у виробничу програму. Виробничу програму затвердили і щасливі почали працювати в новому році. А взимку, під дією природних факторів, в лісі проходять такі негативні явища, як сніголом, пошкодження крон дерев під дією ваги снігу на них, морозобійні тріщини і т.п. Лісники, як хороші господарі та фахівці, відповідно до вимог п. 15 Санітарних правил у лісах, негайно призначають в цих насадженнях комплекс санітарно-оздоровчих заходів. Пошкоджені дерева прибрали, загрозу виникнення осередків шкідників та хвороб лісу усунули. Керівництво їм подякувало, можливо і преміювало. Але не все так просто. Приїхали контролюючі «товариші» і питають: «А хто вам дозволив проводити санітарну рубку в насадженнях, що не включені у План СОЗ?» Ті пояснюють, що не екстрасенси, не можуть передбачити де в наступному році сніг поламає дерева, тому і не включили. А «товариші» вже складають відповідні акти, протоколи, розраховують збитки, пишуть приписи лісникам та подання до правоохоронних органів про притягнення винних до відповідальності. І думають у лісництвах, як то буває, наче і виконали вимоги Санітарних правил і тут же їх порушили. Для лісу наче зробили добре, а для себе створили гору проблем.

Цікавий парадокс матимуть лісничі, в чиїх лісництвах розміщені заказники та господарські зони національних і регіональних ландшафтних парків. Пунктом 11 Санітарних правил вибіркові санітарні рубки призначаються постійними лісокористувачами на основі матеріалів лісовпорядкування, санітарного та лісопатологічного обстеження за поданням лісничого, а на територіях природно-заповідного фонду (за винятком заказників та господарських зон національних природних і регіональних ландшафтних парків) – за погодженням з органами Мінекобезпеки. Аналогічні вимоги і до призначення суцільних санрубок (п. 27). Тобто у заказниках та господарських зонах національних природних і регіональних ландшафтних парків погоджень Мінекобезпеки не потрібно. Але «товариші» не сплять і п. 5 Правил неоднозначно повідомляють : «Плани санітарно-оздоровчих заходів затверджуються державними органами лісового господарства Автономної Республіки Крим та областей (на територіях природно-заповідного фонду – погоджуються з органами Мінекобезпеки)». Почитають оце лісничі з інженерами з лісозахисту і думають: «Це ж треба так замутити?» А «товариші» їм – порушення вимог природоохоронного законодавства. Як ми вас?

В другій половині 90-х з’явилася така цікава вимога: видавати лісорубні квитки на проведення санітарно-оздоровчих заходів на строк не більше трьох місяців. Комусь вдавалося вкластися у ці строки, а комусь і ні. Що потрібно зробити, щоб таки закінчити рубку по простроченому лісорубному квитку? Ну звісно – продовжити термін закінчення рубки. Але й тут «товариші» попрацювали. Відповідно до вимог п. 51 Порядку спеціального використання лісових ресурсів «…Відстрочення надається органами Держкомлісгоспу за погодженням з уповноваженими органами Мінприроди на підставі обґрунтованої письмової заяви лісокористувача або споживача (для вивезення деревини), яка подається не пізніше ніж за десять днів до закінчення встановленого строку заготівлі або вивезення деревини». Отже щоб закінчити розпочату санітарну рубку, необхідно їхати до Києва за дозволом. Цікаво, а чи покриють видатки на відрядження та погодження заготовлені відповідно до отриманого в Києві дозволу сухі і частково гнилуваті дрова.

Хто уважно прочитав Санітарні правила і проігнорував необґрунтовану вимогу про трьохмісячний термін проведення санітарно-оздоровчих заходів живе і працює дещо спокійніше. А «товаришам» показує п. 46 Порядку спеціального використання лісових ресурсів де «Заготівля деревини здійснюється протягом року, на який лісосіка призначена для рубки, а вивезення – з 1 січня року рубки і до 1 квітня наступного року». Нагріли «товаришів». Дрібниця а приємно.

Дещо забагато документації і на оформлення суцільних санітарних рубок. В радянських Правилах для отримання дозволу потрібен був акт огляду пошкодженого насадження та дві таблички. Зараз трохи забагато паперів. Так Відомість чергової лісосіки (п. 4 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів) дублює Додаток № 4 Санітарних правил. Не зовсім зрозуміло, яку важливу роль у призначенні насадження у суцільну санрубку відіграє Додаток № 5 цих же Правил. Всі ці дані є у акті обстеження насаджень, що потребують суцільних санрубок.

д/ збір за спеціальне використання лісових ресурсів (методика)

З введенням нового Податкового кодексу виникла потреба робити розрахунки збору за спеціальне використання лісових ресурсів для всіх видів рубок, що проводяться в насадженнях, віком понад 41 рік. Частина збору йде у державний бюджет, частина в місцевий. Коли з державним все так, як було, то з місцевим бюджетом не все так просто. За рік в середньому лісгоспі проводяться лісогосподарські заходи в понад трьохстах виділах. Добре як, припустимо, в зоні Полісся невелика щільність населення і сільських рад небагато. А коли їх в зоні діяльності набирається зо 25 та й ще не один адміністративний район. То по закінченні звітного кварталу протягом десяти днів у інженера з лісокористування разом з бухгалтером з голови «йде дим». Необхідно кожну ділянку, на яку видано лісорубний квиток віднести до відповідної сільської ради, зробити розрахунок збору для кожної сільради та подати відповідну довідку в податкову. Звісно при відсутності відповідних комп’ютерних програм без суб’єктивних помилок цього зробити майже неможливо. В країнах європейської буржуазії знайшли вихід, причому простий а тому й геніальний. Вони замінили цей збір звичайним земельним податком. Що мається на увазі? Відповідно до даних матеріалів лісовпорядкування кожному виділу присвоюється певний показник продуктивності одного гектара. У формах обліку лісового фонду вкрита лісом площа розбивається по групам продуктивності, в розрізі сільських рад. І залишається площу кожної групи продуктивності перемножити на відповідний норматив земельного податку. Звісно з оподаткування слід виключити площі земель з лісовими насадженнями до 40 років, землі природо-заповідного фонду тощо, де не рентабельно проводити лісогосподарські заходи (або проведення яких обмежене). При такій методиці помилки зникнуть самі по собі. Кардинально зменшаться витрати часу на обслуговування такого виду збору і на перевірки з податкової.

2. Охорона лісу

Питанням охорони лісу присвячені: 16 глава Лісового кодексу, Положення про державну лісову охорону, Правила пожежної безпеки в лісах України, Постанова КМУ «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами», різноманітні інструкції про порядок застосування цих нормативних актів і т.п. Але в реальному житті все це не дуже сприяє продуктивній роботі та результативності заходів служби державної лісової охорони. І, на мою думку, причин тут немало. Так, не зовсім чітко законодавством визначені права та обов’язки служби державної охорони на сучасному історичному етапі. Звісно в т.з. тоталітарному минулому було все значно простіше: вся власність на ліси була державною, державна лісова охорона вела нагляд за веденням лісового господарства лісокористувачами будь-якої відомчої приналежності, приписи державної лісової охорони приймалися до виконання всіма керівниками, навіть водії були зобов’язані зупинитися на вимогу працівника лісової охорони. Одним словом, лісник на селі був шановною людиною, а в системі державної лісової охорони випадкових людей майже не було. Вони там просто довго не затримувалися. Зараз дещо не так. Державний нагляд за порядком ведення лісового господарства проводить невідомо хто. Тобто поїхати на перевірку є кому. А вказати на недоліки і намітити заходи щодо їх усунення, розробити комплекс лісогосподарських заходів, заходів з охорони та захисту лісу і довести їх лісокористувачеві до виконання вже невідомо хто має робити. Також невідомо чи візьме ці приписи до виконання той чи інший лісокористувач, чи буде «мати їх у увазі». Підемо по порядку:

Стаття 90. Лісового кодексу тлумачить, що «… Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства…». Чому б не дописати « всіма лісокористувачами і власниками лісів»? І зразу стає все зрозуміло. До речі, у Латвії всі заходи, пов’язані з веденням лісового господарства, для усіх лісокористувачів та власників лісів погоджує, контролює і припиняє тільки державна лісова служба. Решту служб, за необхідності, може залучити також тільки державна лісова служба. У нас одні і ті ж питання, що стосуються ведення лісового господарства хто тільки протягом року не перевіряє. Результати відповідні.

В сучасному житті, коли ліс може перебувати у державній, комунальній та приватній власності, Лісовий кодекс не дає визначення про те, які служби будуть займатися питаннями охорони лісу в комунальних та приватних лісах. Доцільно було б доповнити його розділом про відомчу та приватну лісову охорону з роз’ясненням їх повноважень і підконтрольності.

Ст. 91 серед повноважень державної лісової охорони п. 5 передбачила й таке: «… у разі неможливості встановлення особи правопорушника лісового законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його в органи внутрішніх справ або в органи місцевого самоврядування для складення протоколу про адміністративне правопорушення…». А як правопорушника доставити в органи внутрішніх справ, коли лісники не мають права його затримати? Чому б цього не передбачити в цій же статті та ряді інших кодексів. На практиці це виходить приблизно так. Склали протокол на невідомого, взяли пояснення свідків, обміряли вкрадену лісопродукцію, навіть сфотографували правопорушника. Потім все це показуємо нашій доблесній міліції і просимо встановити особу, бо правопорушник до лісу не взяв з собою паспорта. Міліція ще ні разу не відмовила. Швидко знаходять правопорушника, їдуть на місце скоєння правопорушення все документують, міряють, фотографують, дякують лісникам за пильність і їдуть назад. Потім найцікавіше: допроситися даних про особу правопорушника неможливо. У відповідь лише: «Слідство триває». Через 31 день після складання протоколу по пошті приходять всі документи з міліції і з ними повідомлення, датоване числом «вчора мінус 31 день», що ,мовляв, кримінальної справи порушити неможливо, не наша юрисдикція, забирайте справу собі. І тут вступає в силу ч. 3 ст.38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, де роз’яснюється, що у разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але при наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття. Незабутній В.Висоцький про таке співав: «…Как обухом по голове…». Але це ще не все. Потрібно пояснити прокуратурі, як все це могло трапитися.

В карпатському регіоні популярний інший «прикол». Лісова охорона виявляє факт незаконної рубки, документує його і просить міліцію допомогти встановити винних осіб. Виїздять оперативно. Фіксують, документують, міряють, фотографують, дякують лісникам за пильність і їдуть назад. Через деякий час, якимось дивним чином, на те ж місце знову приїздить міліція але вже інші хлопці. Знову фіксують, документують, міряють, фотографують і порушують справу проти тих же лісників за неналежне виконання ними своїх посадових обов’язків, що привело до скоєння незаконної рубки чим довкіллю завдані значні збитки. Тут вже приходять на пам’ять інші слова того ж класика «…смешно, но не до смеха…».

Впевнений, що в кожному лісгоспі таких випадків більше ніж досить і про які не прийнято навіть згадувати. Від гріха подалі.

В той час, коли всі водії України здригнулися від багатократного підвищення штрафів за порушення Правил дорожнього руху, якось тихенько 23 липня 2008 р. побачила світ постанова нашого уряду за N 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу». Там також в рази підвищилися такси, за якими обчислювалася шкода, що заподіяна від незаконних дій правопорушників. Спростилася й методика визначення самих збитків. Наче й не погано, але якогось покращення в охороні лісів від незаконних рубок не відбулося. Так в деяких поліських лісгоспах за рік назбирується близько сотні справ про адміністративні правопорушення, по яких судами винесені або досить лояльні ухвали, або і зовсім не розглянуті з різних причин. Вперто формується думка, що справи про лісопорушення, передані в правоохоронні органи, можна просто «запити водою» і забути про них. Правопорушники також про це знають. Але від тих «знань» в лісі порядку не прибуває.

3. Лісокультурна справа

Важко переоцінити роль лісокультурного виробництва у досягненні такої основної мети лісівництва, як поліпшення якості та підвищення продуктивності лісових насаджень. І з метою визначення основних показників результативності проведених заходів, аналізу стану лісокультурної діяльності в підрозділі, підприємстві тощо була впроваджена Інструкція з проектування, технічного приймання, обліку та оцінки якості лісокультурних об'єктів (остання редакція 5 листопада 2010 р.). Коли береш її до рук з’являється перше враження від змісту самої інструкції. Так сама інструкція невелика, компактна і займає всього 17 сторінок. Далі йде саме основне – форми технічної документації, їх аж 35. Ну і решта 7 таблиць – це різні нормативи, переліки і т.п., що носять інформативний характер. Висновок виникає автоматично. Якщо на 17 сторінок інструкції розроблено 55 сторінок додатків різних форм, то письма буде багато. А чи завжди потрібно переводити стільки паперу? Зараз розберемося.

Додаток 1 Інструкції чітко регламентує, хто і коли повинен складати ту чи іншу форму і подавати її до вищої інстанції. Відразу кидається в очі той факт, що виконавці всіх рівнів (лісництва, лісгоспи, обласні управління) складають майже одні й ті ж форми, які подають своєму керівництву. Чому б не розділити ці форми за структурними рівнями? Наприклад: одні форми складає тільки лісництво, інші лісгосп, решту обласне управління. В формах, що складає лісництво подаються кількісні та якісні показники по кожному лісокультурному об’єкту. Лісгосп узагальнює ці дані (в розрізі лісництв, категорій, років проведення лісокультурних заходів, головної породи і т.п.), Управління всі ці показники зводить зі звітів підприємств. Такий спосіб був би менш трудомістким і залишав би більше часу безпосереднім виконавцям в лісництвах для виконання покладених на них обов’язків. Та й економія паперу була б суттєвою.

Коли проаналізувати сам зміст форм технічної документації з проектування, технічного приймання, обліку та оцінки якості лісокультурних об'єктів, напрошується й визначення самої назви жанру – «цифрова еквілібристика». Що мається на увазі? Наприклад форми 04 та 05. Проект природного поновлення (ф. 04) вже за своїм змістом нагадує зведену відомість природного поновлення. Для чого потім ще раз все це переписувати у Зведену відомість проектів лісових культур, лісових плантацій і природного поновлення(ф. 05)? Це ж перевитрата паперу майже до 50%. Та й сама ф. 05 більше описує організаційно-технологічні характеристики штучного лісовідновлення та лісорозведення ніж природного поновлення. Тепер щодо форм 06 – 11 включно. Всі вони складаються на трьох рівнях: лісництва, лісгоспи, обласні управління. Для лісгоспів та обласних управлінь достатньо було б складати Зведену відомість технічного приймання лісових культур, лісових плантацій, шкільних відділень та природного поновлення (ф. 11). Хоча тут також виникає питання щодо того ж природного поновлення. Додаток 1 вимагає подавати ф. 11 в термін травень – початок червня, тоді як, відповідно до п. 6.1. площі із природним поновленням зараховують до загальної площі відтворення лісів за результатами технічного приймання наприкінці вегетаційного періоду при інвентаризації лісокультурних об'єктів. Якась нестиковка, а роз’яснення в інструкції немає.

Велике запитання виникає щодо доцільності проведення такого заходу, як атестація незімкнутих лісових культур. Різниця з інвентаризацією цих культур полягає лише у віковій відмінності. Інвентаризація проводиться в 1 – 3 річних лісових культурах, а атестація в чотирьохрічних і старших лісових культурах. Тим більше, що в п. 9.1 Інструкції прямо вказано «…Лісові культури атестують за показниками, зазначеними у розділі II додатка 13, під час осінньої інвентаризації лісокультурних об'єктів, шляхом закладання пробних площ, відповідно до вимог пункту 5.3 цієї Інструкції…». Тобто процедура та сама, що і при інвентаризації, а паперів більше. Чи не простіше в усіх непереведених лісових культурах проводити лише інвентаризацію, а атестацію незімкнутих лісових культур відмінити й зробити «свято» для помічників лісничих та інженерів лісових культур.

При проведенні інвентаризації лісових культур незрозуміло, що робити у випадку наявності між посадковими місцями посаджених сіянців природного походження також головної породи. Так п. 8.3 Інструкції повідомляє, що «…При інвентаризації враховують тільки життєздатні рослини, введені шляхом висівання чи садіння, із збереженим здоровим верхівковим пагоном у хвойних порід, а у листяних деревних рослин – з можливістю продовження росту із сплячої бруньки», а п. 8.6 вимагає, що «…Доповнення призначають у лісових культурах з приживлюваністю 85% і менше незалежно від встановленої нормативної приживлюваності» (додаток 23). На практиці досить часто бувають випадки, коли приживлюваність лісових культур сосни складає менше 85%. В той же час у борознах самосіву тієї ж сосни більше ніж досить. І тут виникає парадокс. Відповідно до вимог п. 8.6 доповнення лісових культур необхідно робити обов’язково і негайно, і в той же час з економічної точки зору недоцільно. Контролюючі та перевіряючи товариші «відриваються».

Щодо звітності по результатам інвентаризації лісових культур виникає питання про доцільність Відомості лісових культур, не переведених у вкриті лісовою рослинністю землі (форма 28). Це для чого помічник лісничого щороку має переписувати всі лісокультурні ділянки, коли ці самі дані є в Книзі лісових культур, яка також ведеться і в лісгоспі та дублює всі записи, що вносяться туди лісництвом?

Можна все залишити і так як є, але в умовах ХХІ століття доцільно в лісництвах і лісгоспах впровадити відповідне програмне забезпечення.

4. Технологічні карти. Що це?

Відповідно до вимог Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів спеціальний дозвіл на проведення тієї чи іншої рубки видається лише за наявності матеріалів відведень лісосіки. А саме: відомості чергової лісосіки, польової відомості переліку дерев, матеріально-грошової оцінки лісосіки та технологічної карти розробки лісосіки. Наче все зрозуміло, як би не одне «але». Виявляється, що у вимогах, щодо оформлення технологічних карт чорним по білому написано, що цей документ складає не хто інший, як лісозаготівельник. До недавна це не було проблемою, але ж лісова галузь серйозно пішла шляхом реформування. В лісництвах не залишилося штатних робітників, що професійно займалися лісозаготівлями. Всі види рубок зараз проводяться силами приватних підприємців, що мають відповідні дозволи і виграли тендери на конкретні ділянки тих чи інших рубок. Лісорубні квитки на головне користування обласні управління видають лісгоспам в обсязі розрахункової лісосіки в розрізі лісництв в повному обсязі. Тобто, на календарний рік. На тендер виставляють лісосічний фонд поквартально. Якщо на перший квартал більш-менш відомо хто буде рубати ту, чи іншу лісосіку, то звідки відомо хто буде рубати решту лісосік в наступних кварталах і відповідно хто має складати технологічну карти розробки цих лісосік? До наступних тендерів ще потрібно дожити. А для ряду перевіряючи «товаришів» це знахідка і не аби яка. Іще один парадокс. Лісорубного квитка ще немає, а в техкарті вже мають стояти номер, серія та дата видачі цього лісорубного квитка, прізвища працівників, які будуть розробляти цю ділянку в другому, третьому, четвертому кварталах. Лісоруби в очі не бачили ділянки, яку будуть рубати через декілька місяців, а вже «ознайомилися» з технологією розробки та безпечними умовами праці на ній. Комусь смішно, а лісники так і не можуть осягнути всієї широти задуму складачів відповідних інструкцій правил і т.п.

Коли в першій половині 80-х я починав діяльність в лісовому господарстві технологічна карта складалася безпосередньо перед початком розробки лісосіки і доводилася до відома виконавцям на робочих місцях. Сама карта займала одну сторінку і вміщала всю необхідну для виконавців інформацію. Її затверджував лісничий, який має відповідну освіту та право допуску працівників до виконання лісосічних робі. Техкарта складалася у двох примірниках (один у лісорубів, другий в лісництві). Зараз все це описується на чотирьох сторінках, засвідчується аж майже десятьма підписами в трьох екземплярах. Один віддають у лісгосп, і що дуже цікаво інженеру з лісокористування на п’ятирічне зберігання, це при тому що питаннями охорони праці відає відповідний інженер. Коли так багато підписів, зразу й не зрозумієш хто і за що має відповідати. Ну такий собі документ, що засвідчує колективну безвідповідальність.

Заключна частина

Весь вище приведений текст – це всього-на-всього суб’єктивна думка працівника галузі, якому вдалося попрацювати на різних посадах у лісовому господарстві. Ряд колег могли б до цього додати чимало фактів з своєї трудової біографії. Так чи інакше висновок набивається один – не все гаразд в системі правового забезпечення повсякденної діяльності лісника, майстра лісу, лісничого. Дуже часто вони потерпають не через те, що неправильно виконали поставлене завдання, а через те, що не можуть пояснити, а де ж написано, що так можна робити. Чому так трапляється? Моя думка така. Численні правила,інструкції, настанови тощо пишуть різні колективи людей. Втілюючи задумане, вони не завжди роблять порівняльну оцінку вже існуючої нормативної бази. В результаті виходить, як у казці: «Стій там. Іди сюди». Який вихід з цієї ситуації? Перше це оптимізація існуючих документів, що регламентують лісогосподарську діяльність.

1. Так, на мою думку, можна в один документ об’єднати Правила рубок головного користування і на рівнині і в гірських умовах (бо лісівники в Кримських горах зараз взагалі поза законом), заходи з поліпшення якісного складу лісів і Санітарні правила, а також Методичні вказівки з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини та Порядок спеціального використання лісових ресурсів. Також було б доцільно там же регламентувати порядок лісовідновлення для різних природно-кліматичних та лісорослинних умов. Цей документ можна було б назвати «Правила лісокористування». Перевага цього документу в тому, що лісівник в одній брошурі може дізнатися, які заходи слід проводити в тому чи іншому насадженні, порядок відведення насадження в рубку і її проведення, огляду місця рубки, документальне оформлення цих заходів і т.п. Рекомендовані «Правила лісокористування» мають бути затверджені, як мінімум, постановою уряду і обов’язкові для власників лісів всіх форм власності і всіх лісокористувачів.

2. У питаннях, що регламентують права власності на ліси та лісокористування слід чітко ув’язати Лісовий та Земельний кодекси.

3. Чому б у розділі Лісового кодексу «Охорона лісу» детальніше не розтлумачити, які різновиди служби лісової охорони бувають, виходячи з форми власності на ліси. Деталізувати права та обов’язки державної, комунальної приватної і т.п. служб лісової охорони їх підконтрольність, кваліфікаційні вимоги до особового складу, порядок проходження служби в лісовій охороні, державні гарантії, соціальний захист. Відпала б доцільність існування Положення про державну лісову охорону, як вузькогалузевого документу. Це, на мою думку, підняло б престиж самої служби в лісовій охороні та поліпшило б результативність проведених природоохоронних заходів. Позбавлення державної лісової охорони наглядової та контролюючої функції в майбутньому приведе до руйнування важелів у проведенні єдиної державної політики в галузі лісового господарства. Екологічна інспекція, на мою думку, не зовсім якісно виконує контроль за веденням лісогосподарської діяльності, внаслідок відсутності там кваліфікованих фахівців-лісівників, що мають відповідний досвід роботи в лісовому господарстві. До речі, в деяких країнах євросоюзу право проведення дозвільних та контролюючих функцій за веденням лісового господарства всіма власниками лісів покладено лише на державну лісову службу. Екологічна служба там займається природно-заповідним фондом та моніторингом за факторами, що впливають на довкілля.

4. Суттєвим фактором, що відлякує молодих фахівців від роботи в лісництвах є складний і досить громіздкий документообіг. Так тільки, щоб провести звичайну рубку, необхідно списати такі папери: перелікова відомість, план бусольної зйомки ділянки рубки, матеріально-грошова оцінка, відомість чергової лісосіки, технологічна карта розробки лісосіки, лісорубний квиток, дані про який слід вказати в книгах рубок догляду та витрат лісу, наряд-акт виконаних робіт, акт огляду місця рубки, зведений акт огляду місць рубок, внести записи про це в таксаційному описі, проектувальній відомості та на планшеті. Чи не забагато? А ще є лісокультурний, лісозахисний, протипожежний «комплекти» паперів. Молоді люди після закінчення навчання у коледжах та університетах переважно йдуть з благородними намірами присвятити своє життя вирощуванню та збереженню лісів. Як холодний душ на них звалюється гора паперів, які вони надіються швидко розгребти. Але через кілька років розуміють, що це на все життя. Багато хто йде шукати собі іншого застосування в житті, хтось лишається. Посада помічника лісничого, здається, спеціально придумана лише для того, щоб обслуговувати цей документообіг. Чим більше паперів, тим більше і перевіряючої братії. На кожен папір є свій перевіряючий. Одне цікаво, а чи за горою паперів колись побачимо ліс?

Невеликий аналіз зарубіжного законодавства показує, що в багатьох європейських країнах існує від одного до трьох законодавчих актів, які в повній мірі регламентують різні аспекти у веденні лісового господарства. Дозвіл на проведення рубки (Лісорубний квиток) видається державною лісовою службою власнику лісів на підставі клопотання, відправленого по пошті. Державна лісова служба перевіряє якість проведених лісогосподарських робіт і при виявленні недоліків видає приписи по їх усуненні. Документообіг зведено до мінімуму. Оцінка лісогосподарських заходів здійснюється лише по кінцевому результаті.

Впевнений що в лісовій сфері України є багато світлих голів, які б могли зібратися і створити просте, зрозуміле і компактне лісове законодавство, від виконання якого лісівник відчував би радість від результатів своєї діяльності.