Чому мисливська галузь пасе задніх під управлінням Держлісагентства?

Прийшов час реформування мисливської галузі – з цим згодні всі, але у кожного свій погляд. Сьогодні мисливство – елемент активного відпочинку громадян, а повинно стати повноцінною галуззю з товарного виробництва і надання послуг в сфері полювання та зеленого туризму. За принципом: мисливське господарство (МГ) – суб’єкт господарювання, який займається розведенням, відтворенням та охороною мисливських тварин, наданням послуг по полюванню, зеленому туризму і товарним виробництвом. Мисливець – користувач послуг господарства. Держава – не заважає, а тільки контролює використання державного мисливського фонду.

На сьогоднішній день полювання знаходиться під управлінням лісового відомства – Держлісагентства (далі – ДАЛРУ), і це патова ситуація. Агентство експлуатує ліс як джерело отримання доходів, і це в пріоритеті над умовами проживання диких тварин і приведенням їх чисельності до оптимальної. Більш того, тільки 16% мисливських угідь знаходяться на землях лісового фонду. Результат спроби поєднати непоєднуване видно всім, але відкрито говорити про це користувачі мисливських угідь бояться. Ми торкнемося основних моментів, в яких ДАЛРУ перешкоджає розвитку галузі, адже на помилках вчаться.

Таксація, ліміти, ліцензії. В середньому в області 50 мисливських господарств. В умовах існуючого штату ОУЛМГ та департаменту екології про належний контроль таксації в кожному з МГ говорити ми не можемо, це тільки зайве навантаження для користувачів. У 8 з 14 останніх сезонів полювання Ліміти не були затверджені в термін – своєчасно полювання не відкрилось. Процедури таксації та затвердження Лімітів занадто зарегульовані. Хоча Європа і навіть Білорусь давно користуються Планами добування, без проходження 7 етапів (від таксації до ліцензій). Тим самим виключено цей корупційний ланцюжок. Навіть отримання ліцензій у нас нерідко пов’язане з корупційною складовою в вигляді незначних презентів і запрошень на полювання в мисливське господарство.Ми ніколи не досягнемо оптимальної чисельності диких тварин, не кажучи вже про досягнення Європи, якщо ДАЛРУ дозволятиме проводити повноцінне полювання при мінімально допустимої їх щільності.

Висновок 1. Необхідно ввести в дію новий порядок по впровадженню планів добування. Тим самим ліквідувати корупційну складову – ДАЛРУ, обладміністрація, Мінприроди, МінАПК. Замість бланків ліцензій користувачі через центри надання адміністративних послуг повинні отримувати одноразові бирки зі штрих-кодом для маркування добутої дичини і отримання статистичних даних.

Картка обліку. Щонайменше, з 2011 року піднімається питання про скасування або можливості отримання в електронному вигляді контрольної картки. Ми порахували: в 2019 році за обмін картки і держмито 275 тисяч мисливців сплатять 3,3 млн гривень, і 4,4 млн гривень – комісія банківських установ. Обмін карток відбувається вже після того, як статистичні дані давно зведені і оприлюднені – який сенс в них? На заробітну плату відповідальним за введення даних співробітникам ДАЛРУ витрачають мінімум 1,5 млн гривень в рік. На процес обміну картки і введення даних працівники ОУЛМГ витрачають 50400 людино-годин, мисливці 825 000 людино-годин. Це рівносильно роботі 400 чоловік протягом року, тобто ціле виробниче підприємство. Таким чином, ДАЛРУ ігнорує інтереси мисливців, які має відстоювати.

Висновок 2. При введенні плану добування і контрольних бирок потреба в щорічних картках відпаде.

Державні мисливського господарства. На сьогоднішній день в користуванні 172 підприємств ДАЛРУ знаходиться майже 4 млн га угідь з рентабельністю 36,8%. У 2018 році ДАЛРУ отримало за надання адміністративних послуг від мисливців 3,5 млн гривень, ще 6,4 млн сплачено за ліцензії. Як правило, в державних МГ полюють чиновники і всі місцеві «князьки» – районний прокурор, поліцейський, голови райдержадміністрацій, ветеринарні лікарі, пожежники і т.д., так що ми опосередковано оплачуємо їх «розваги».

Висновок 3 – частину господарств ДАЛРУ реформувати в МГ вольєрного типу (розплідники) до 2 тисяч гектар – по 1 на область. Частина тварин з них продається для розселення, а надлишки – як об’єкти полювання. Іншу частину угідь передати в управління більш ефективним користувачам. Чим більше користувачів ми отримаємо, тим більше буде їх сила і вплив – з ними почне рахуватися влада.

Отримання угідь у користування із земель запасу та продовження користування, поділ МГ великої площі, передача права користування – настільки складні і корупційні процедури, що без потрібних зв’язків і грошей пройти їх неможливо.

Висновок 4 – необхідно спростити зазначені процедури. За принципом – отримання погоджень – більше 50% існуючих землевласників або землекористувачів, прийняття рішень – децентралізувати на рівень ОТГ, продовження користування – автоматично, за умови ефективного ведення мисливського господарства.

ДАЛРУ одночасно не може курирувати лісову та мисливську галузі. Хто ж візьметься вирішувати ці та інші наболілі питання у мисливців, і зможе зробити це ефективно? Так, в статті «Полювання і політика» відомий біолог-мисливствознавець О.Ісаєв висловив думку, що мисливському господарству необхідний свій центральний орган і вертикаль управління. У 2018 році дохід мисливської галузі склав 228 млн грн. Це – 1,4% від доходу лісової галузі або 0,06% від вкладу сільгосп сектора у ВВП! Тому створення окремого центрального виконавчого органу для такого «несуттєвого» сектора не відповідає принципам державного будівництва. Де ж вихід?

Висновок 5 – в складі Мінприроди полювання не може бути через неможливість суміщення нагляду та експлуатації в одному органі. Логічно – залишити в МінАПК, але перевести полювання з Лісагентства в Рибагентство. Тобто, створити Державне агентство з питань рибного та мисливського господарства – за таким принципом об’єднані і успішно функціонують служби в США і Фінляндії.

Боротьбу з браконьєрством ДАЛРУ швидше можна назвати потуранням браконьєрства. У 2018 році оформлено 3688 протоколів, але розмір стягнутого штрафу в середньому близько 210 грн, тобто 10% від максимально допустимого. У зв’язку з цим виникає питання – який сенс створювати ДАЛРУ Мисливську варту, якщо до порушників відносяться настільки лояльно?

Висновок 6 – в складі Рибагентства вже існує рибоохоронний патруль, зона дії якого поширюється не тільки на річки, а й на внутрішні водойми, тобто охоплює всю територію України. Про його ефективності говорить наступне: в 2018 році силами 563 співробітників було проведено 25 000 рейдів, складено майже 43 000 протоколів, накладено штрафів на суму майже 6 млн і компенсовано шкоди на суму майже 28 млн гривень. Якщо ми додамо до нього функції охорони мисливського фонду, збільшивши штат і технічне оснащення, зможемо налагодити дієву охорону.

Є різниця і в підході до своєї справи у двох агентств. Так, ДАЛРУ в 2015 і в 2017 роках розробляло Концепції реформування галузі, в тому числі з використанням коштів Світового банку (проект FLEG II). І що? Нічого. А ось Рибагентство прокотилося по Європі не даремно – не тільки вивчило досвід, але їх Концепція реформ від 2015 року втілюється в життя. І кошти на це вони вибили і з Держбюджету України, і з Євросоюзу. Більш того, вже в цьому році Мінагрополітики погодило проект, яким пропонується створити Фонд підтримки розвитку рибного господарства. Загалом, все те, про що так багато говорить Держлісагентство, в Держрибагентстві втілюється в життя – хто не стукає в двері, тому не відчиняють.

Якщо в такому ефективному відомстві будуть суміщені на паритетних засадах зусилля по збереженню і використанню тваринних ресурсів і зосереджені фахівці рибної та мисливської галузі, у нас буде надія на підвищення ефективності не тільки рибного, але і мисливського господарства.

Ми в ГС «ВМС» традиційно аналізуємо інформацію, щоб виявити причину і відповісти на питання – «чому так відбувається» і що з цим робити далі. Ймовірно, у інших організацій, фахівців, користувачів та мисливців можуть бути інші погляди та ідеї. Тому наша мета – підштовхнути до початку діалогу, щоб в його процесі прийти до консенсусу і зійтися на золотій середині. Однак в даному питанні принциповим моментом залишається те, що якщо мисливська галузь і далі залишиться в складі ДАЛРУ, ми продовжимо топтатися на місці. Тому з усіма, хто підтримує цей архіважливий момент, ми готові об’єднуватися в прагненні створити, а не намалювати на папері, галузь мисливського господарства в Україні.

Опубліковано в газеті “Полювання та риболовля“