Размещаю пару записей с новой для меня лесной страницы в Фейсбук. К сожалению, не имею возможности убедиться в их объективности, поэтому жду комментариев. М.П.
Скільки нам простим людям можна терпіти таке свавілля!
16 августа 2019
Доброго дня! Звертаюся до Вас з великим проханням, будьте ласкаві наведіть порядок в Зарічненському лісгоспі Рівненськоі області, який очолює Сергій Киркевич.
![]() |
![]() |
Скільки нам простим людям можна терпіти таке свавілля! Коли йшла передвиборча агітація, Киркевич всіх благально просив віддати свій голос за Порошенка, але ж люди при здоровому глузді і зробили правильний вибір. Тепер С.Киркевич усіх залякує, що В.Сухович його кум і він нікого небоіться.
При жодному директорові не було такоі “чистки кадрів” хоча сам Киркевич немає відповідноі освіти. Він всіх в т.ч. жінок криє безжальним матом. Редактора районноі газети “Полісся”обізвав “сукою”. Але все це дрібниці, в порівнянні з тим , що на територіі Олександрівського, Острівського л/ва миється бурштин, знищено сотні гектарів здорового лісу. В день працює більше 200 помп. Під приводом санітарних рубок вирізається здоровий ліс у шалених масштабах, то якщо в сусідніх районах підведений газ то ще можна терпіти , а нам простим селянам чим отоплювати будинки? Скільки можуть страждати прості працівники лісовоі галузі? Прошу Вас, поставтесь з розумінням до наших проблем і допоможіть у іх вирішенні. А ще краще приідьте в Острівське і Олександрівське л/во і все побачите на власні очі.
Останнє десятиліття принесло лісовій галузі нову проблему — кустарне виробництво деревного вугілля.
16 августа 2019
Цей вид “бізнесу” входить до десятки найприбутковіших і найменш витратних, поряд із розкраданням лісу, видобутком бурштину тощо.
Місцеві скоробагатьки, які хочуть усе й одразу, відчули, що “інвестиції” в такий бізнес здатні творити дива: рентабельність виробництва деревного вугілля може сягати 300% (!!!) Причому цей вид бізнесу не потребує особливих знань, спеціальної підготовки, і для нього Україна має все: безробіття, убогість населення, ігнорування законів, корупцію. Судячи зі статистики “лісових” областей, за останні два роки кількість нелегальних кустарних виробництв деревного вугілля зросла удвічі і продовжує зростати.
Для старту виробництва потрібна лише бляшана піч (цистерна, бочка), загорнута у скловату. Ціна цього простого “обладнання” становить 5—7 тис. грн. “Загрози” ведення такого бізнесу — штраф у розмірі 1,7 тис. грн — 3,4 тис. грн.
![]() |
![]() |
Цей промисел особливо процвітає в Рівненській області. Впродовж року кількість таких “підприємств” зростає в рази. Печі ховаються поблизу закинутих колгоспних ферм, у лісосмугах, на околицях сіл. Цикл випалювання партії вугілля триває до двох тижнів, при цьому обладнання, яке зменшує кількість шкідливих викидів (оксиди натрію і сірки, смола), нелегали не використовують, з огляду на його високу ціну. Від цього страждає населення. Девальвація гривні перетворила деревне вугілля на “чорне золото”. Кубічний метр деревини твердих порід офіційно коштує близько 800 грн, неофіційно — 120 грн. Вихід вугілля — 40% від маси деревини. Для виробництва знадобляться не більше двох робітників невисокої “кваліфікації” з зарплатою 3—4 тис. грн. Тонна ж деревного вугілля коштує 250 дол. Ці банкноти пахнуть чадним газом.
Головне — швидко і з найменшими витратами заробити гроші. Упаковане деревне вугілля можна придбати на автозаправках і в супермаркетах, замовити з доставкою додому. Собівартість “чорного золота” для нелегальних виробників — 3—4 грн за 1 кг.
У мальовничі пейзажі області “вписалися” величезні бочки з печами, які цілодобово чадять дьогтем і чадним газом, роблячи нестерпним життя навколишніх сіл. Цей бізнес протизаконний з багатьох причин. У ньому здебільшого використовуються незаконні джерела сировини, зокрема — крадений ліс. Випалювальні агрегати і власне процес випалювального виробництва не сертифіковані, їх рівень небезпеки для довкілля не визначений, немає дозволів на запуск виробництва. Працівники цього “пекла” офіційно не працевлаштовані, з цього протизаконного “підприємництва” не надходять жодні відрахування до бюджетів усіх рівнів.
Які з цього можна зробити висновки? Настав той фатальний час, коли ніби сама Природа жорстким жестом нагадала людині про необхідність дотримуватися вічних законів Буття, про неминучість розплати за варварське марнотратство земних благ, про несумісність розмаху людських бажань і реальних можливостей їх досягнення. Вагому роль тут має відіграти влада, але поки що вона, як свідчать факти, або лише сприяє місцевим “карбонаріям”, або займає позицію “моя хата скраю”. Варто зауважити, що бізнес на деревному вугіллі характерний для країн третього світу. Піролізом деревини займається ісламістське угруповання в державі Сомалі, яку вже багато років терзає громадянська війна. Сукупний річний дохід від цього виду бізнесу тут становить понад 10 млн євро. Країна традиційно вважається однією з найбідніших у світі: половина населення Сомалі витрачає в день на себе менше одного долара США.
Українські екологи стверджують, що примітивне виробництво деревного вугілля перетворить Україну на Гаїті. Нелегальне виробництво деревного вугілля довело цю державу до екологічної катастрофи, але не зробило її жителів багатшими. Гаїтяни вирубали всі ліси і перетворили їх на вугілля, але як жили в жебрацтві, так і живуть понині.