Воспоминание о Константине Евлампиевиче Никитине

Дополняя предыдущую информацию о профессоре Никитине, актуализирую публикацию нашего сайта от 30.07.2019 года. До сих пор не знаю, позволил ли  Константин Евлампиевич пересмотр в сторону увеличения стандартных таблиц Орлова, который сделали его ученики и который уже принес и продолжает приносить огромный вред лесному хозяйству Украины. Надеюсь новый заведующий кафедрой, безусловно талантливый и уважаемый мною Виктор Миронюк унаследует такое качество Никитина, как принципиальность, найдет время и разберется в этом вопросе. М.П.

В последнее время очень ативизировалась работа сайта Экоинформ, чему я  очень рад. Размещая их очередную статью, я дополняю её воспоминаниями из книги Виктора Маурера “Поклон земной учителям”.

Професор К.Є. Нікітін – видатний організатор лісотаксаційної освіти і науки.

Пам’ять про вченого визначається рівнем його наукового доробку та наявністю авторитетних послідовників у науковій школі. Сьогодні ім’я професора Нікітіна Костянтина Євлампійовича є монументальним для вчених-таксаторів та добре знане серед теперішніх працівників лісового господарства України, Білорусі, Молдови та інших країн.

Сучасна основа обліку лісосировинних ресурсів в Україні – це науковий доробок вчених, представників наукової лісотаксаційної школи професора Костянтина Євлампійовича Нікітіна. Немає в Україні досвідченого лісівника, який би не тримав у руках лісотаксаційні довідники, створені під науковим керівництвом проф. К.Є. Нікітіна. Його наукова спадщина – це система нормативів для таксації лісу та чотири покоління вчених послідовників.

Майже півстоліття тому, у далекому 1969 році, кафедру лісової таксації очолив професор Костянтин Євлампійович Нікітін. У цей час розпочинається новий етап розвитку лісотаксаційної науки. Ключовим науковим доробком К.Є. Нікітіна стали розроблення та запровадження системи новітніх методів і технічних рішень обробки лісогосподарської інформації.

Наукова й організаційна діяльність Костянтина Євлампійовича набула продовження в ефективній роботі кафедри лісової таксації та наукової школи після того, як він передав керівництво кафедрою А.З. Швиденку в кінці 1980 року.

За десятки років наукової діяльності К.Є. Нікітіна у світ вийшли численні теоретичні роботи і практичні розробки, які створили засади для розвитку лісової таксації в Україні на десятки років. Найбільш значущими й останніми роботами за авторства К.Є. Нікітіна були «Таблицы для учета леса на корню» та «Сортиментные таблицы для таксации леса на корню». За вагомий внесок у розвиток науки та широке впровадження розробок у лісове господарство у 1990 році авторському колективу під керівництвом проф. Нікітіна К.Є. (посмертно) за цикл наукових праць «Методичне та інформативне забезпечення системи обліку і комплексного використання лісових ресурсів УРСР» було присуджено Державну премію в галузі науки і техніки.

7 грудня 2018 року в Національному університеті біоресурсів і природокористування України відбулася Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми розвитку лісової таксації, лісовпорядкування та інвентаризації лісів», присвячена 110-річчю від народження фундатора наукової школи лісової таксації, доктора сільськогосподарських наук, професора Нікітіна Костянтина Євлампійовича (1908–1987).

Костянтин Нікітін і академік Микола Анучин.Учасники Всесоюзної науково-практичної конференції (1978 р.)

Для участі у науковій конференції свої матеріали представили вчені з Австрії, Білорусі, Польщі, Японії та з багатьох установ України, зокрема з Національного лісотехнічного університету України (м. Львів), Українського ордена «Знак Пошани» науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації імені Г.М. Висоцького (м. Харків), Житомирського національного агроекологічного університету (м. Житомир), ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» (м. Бережани) та ВП НУБіП України «Боярська лісова дослідна станція» (м. Боярка). Виробничі установи були представлені провідними співробітниками ВО «Укрдержліспроект», ДП «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» та лісогосподарських підприємств.

Початок конференції був приурочений вшануванню пам’яті видатного вченого-таксатора. Спогадами про професора К.Є. Нікітіна поділилися проф. П.І. Лакида, проф. О.І. Пилипенко, проф. В.Ю. Юхновський, проф. В.М. Маурер та М.І. Швець. На адресу конференції надіслав лист учень К.Є. Нікітіна професор Анатолій Зіновійович Швиденко з Міжнародного інституту прикладного системного аналізу (Австрія).

На конференції були присутні нащадки К.Є. Нікітіна, які поділилися своїми спогадами. Син Олександр Нікітін акцентував увагу на безмежній самовідданості науковій роботі Костянтина Євлампійовича та його активній громадській позиції і безкомпромісності до несправедливості.Конференція була сповнена активних дискусій навколо проблем реалізації інвентаризації лісів, створення й запровадження дистанційних методів та технологій для таксації лісів, функціонування системи електронного обліку деревини, розвитку лісовпорядкування з урахуванням вимог лісової сертифікації та удосконалення протипожежного впорядкування лісів.

Надзвичайною продуктивністю відзначилася робота секції студентів і аспірантів, де молодь презентувала результати оригінальних досліджень у галузі лісової таксації, лісовпорядкування і лісового менеджменту. Скоро відбудеться випуск магістрів лісового господарства з науковими навиками і компетенціями, необхідними для вирішення поточних завдань лісового господарства.

Наукова спадщина професора К.Є. Нікітіна вплинула на дослідницький світогляд сотень, а може, й тисяч молодих кандидатів і докторів наук та професіоналів лісотаксаційної справи. Донині студенти-лісівники використовують розроблені К.Є. Нікітіним нормативи для виконання практичних із лісової таксації.

З нагоди 110-ї річниці від народження К.Є. Нікітіна на кафедрі таксації лісу та лісового менеджменту було відкрито оновлену навчальну лабораторію обліку лісу, де проходять навчання студенти за спеціальностями: лісове господарство, садово-паркове-господарство і деревообробні та меблеві технології.

Кафедра таксації лісу та лісового менеджменту НУБіП України вельми вдячна за плідну співпрацю та підтримку освітніх і наукових ініціатив раді роботодавців ННІ лісового і садово-паркового господарства, ДП «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр», ВО «Укр­держліспроект» та державним підприємствам лісового господарства.

Андрій БІЛОУС,“Лісовий і мисливський журнал”

ПРОФЕСОР К. Є. НІКІТІН – ЗАСНОВНИК ВІТЧИЗНЯНОЇ ЛІСОТАКСАЦІЙНОЇ НАУКОВОЇ ШКОЛИ (1908 – 1987)

 Понад сорок років свого життя віддав лісовій галузі країни та лісогосподарському факультету доктор сільськогосподарських наук, професор К. Є. Нікітін. Одразу важко визначити, ким більше за фахом був Костянтин Євлампійович – математиком у лісівництві, чи лісівником у математиці. Мабуть, аби не помилитися, краще відповісти, що він був прекрасним математиком і класним лісівником, ставши зрештою кібернетиком. Йому були притаманні найкращі риси керманича: цілеспрямованість, енергійність, далеко­глядність, інтелігентність та принциповість, які давали змогу як нікому іншому ефективно використовувати свою високу ерудицію: знання математичних методів – у лісівництві, а закони розвитку лісу – в математиці та економіці.

Народився Костянтин Євлампійович 22 грудня 1908 р. в с. Чуриліно Арського району Республіки Татарстан. Вищу освіту здобув у Казанському інституті сільського господарства і лісівництва, який закінчив з відзнакою в 1930 р. Після його закінчення працював у лісовпорядних партіях, упорядковуючи ліси у різних куточках СРСР.

Восени 1934 р. К. Є. Нікітін вступає до аспірантури Архангельського лісотехнічного інституту, навчання в якій завершує успішним захистом кандидатської дисертації у 1937 р.

З 1937 по 1942 рр. Костянтин Євлампійович працює доцентом і завідувачем кафедри в Архангельському лісотехнічному інституті. З 1942 р. і до кінця Другої світової війни перебуває на військовій службі. Після демобілізації в серпні 1945 р. Костянтин Євлампійович працює доцентом, заступником директора, деканом лісогосподарського факультету Київського лісогосподарського інституту.

У 1964 р. Костянтин Євлампійович захистив докторську дисертацію на тему «Теоретичні та експериментальні дослідження таксаційної будови і росту модринових насаджень України».

У 1965 р. лісівнику К. Є. Нікітіну, з урахуванням рівня математичних знань, було доручено організацію кафедри економічної кібернетики. Його по праву можна вважати і засновником спеціальності економічна кібернетика в університеті.

У січні 1965 р. доктора сільськогосподарських наук К.Є. Нікітіна обирають за конкурсом на посаду професора кафедри лісової таксації, а в 1969 р. – завідувачем кафедри лісової таксації, якою він керував до 1980 р. Період, упродовж якого кафедрою лісової таксації завідував проф. К.Є. Нікітін, ознаменувався для неї значною активізацією наукових досліджень, удосконаленням форм і методів навчальної роботи, суттєвим поліпшенням матеріальної бази. Чого тільки коштувало будівництво бази навчальних практик з лісової таксації в Жорнівському лісництві.

Саме у цей період з особливою актуальністю постає проблема використання математичних методів і засобів сучасної обчислювальної техніки у вирішенні прикладних питань аграрної науки. З цього часу починається виконання кафедрою значних наукових проектів з проблем комплексного обліку та використання лісосировинних ресурсів, організація кількох Всесоюзних науково-практичних конференцій з лісового господарства на базі Боярської ЛДС, підготовка цілої низки докторських і кандидатських дисертацій.

Працюючи на кафедрі, Костянтин Євлампійович заснував нову вітчизняну лісотаксаційну наукову школу. Найвідомішими її представниками є професори А. З. Швиденко, А. А. Строчинський і П. І. Лакида. Здобутки наукової школи, започаткованої професором К.Є. Нікітіним, акумулюють багаторічні наукові досягнення у галузі лісівничої науки в частині обліку лісосировинних ресурсів, оцінки біотичного потенціалу лісових екосистем України та його впливу на зміни клімату.

У 1979 р. проф. К.Є. Нікітіну, за непересічні здобутки в науково-навчальній діяльності, було присвоєно почесне звання «Заслуженого працівника вищої школи Української РCР».

З 1980 р. і доостанку Костянтин Євлампійович працював профе­сором кафедри лісової таксації Української сільськогосподарської академії.

З Костянтином Євлампійовичем мене тісно зводило життя і в студентські, і в аспірантські роки, і пізніше. На другому курсі навчання туристична група «Quercus» на травневі свята збиралася в пішохідний гірський похід до Карпат. Керівником групи був я, а комісаром – майбутній доцент кафедри лісової таксації С. М. Кашпор. Окрім дозвільних документів на похід, необхідно було отримати ще й дозвіл від декана. Декан Г. В. Дубінін, як правило, в таких випадках давав якесь завдання. Так було, до речі, і напередодні нашого походу в Карпати на першому курсі у складі групи Геннадія Нехаєнка. Тоді Георгій Володимирович попросив нас зібрати і записати на магнітофон спогади сучасників про героїчне минуле учасниці Малинського підпілля, студентки факультету Галини Бондарик у роки Великої Вітчизняної війни. Його ми з великою відповідальністю тоді виконали.  На цей раз готового для нас завдання у декана не було і я в кабінеті чекав на його вердикт. В цей час у деканат звичною для нього швидкою ходою увійшов Костянтин Євлампійович. Через хвилину він уже був у курсі нашої розмови. Схваливши наші наміри щодо походу в Карпати, він енергійно запропонував використати нас на будівництві крівлі, яка завершувала надбудову на кафедрі, затіяну ним на початку 1971 року. Так, завдяки проф. К. Є. Нікітіну, було отримано жаданий дозвіл на туристичний гірський похід.

Серед об’єктів, які ми досліджували під час аспірантури, дві пробні площі було закладено у всихаючих насадженнях дуба звичайного, що зростали на закритій території дач Ради Міністрів УРСР у Кончі Заспі. Проф. П. Г. Кальний, мій науковий керівник, наполягав на особливій точності польових досліджень. Він порадив звернутися до Костянтина Євлампійовича і попросити у нього сучасний висотомір для таксації дерев, що ростуть. Проф. К. Є. Нікітін спочатку категорично відмовив і зазначив, що шведський висотомір – єдиний в Україні. Потім, згадавши епопею з утепленням даху кафедри, він погодився дати висотомір, попередньо спитавши, ким працюють батьки і чи тримають корову, оскільки інструмент коштує не менше. Усі наступні дні я не випускав висотомір з рук, вимірюючи висоти пронумерованих дерев на постійних пробних площах. У п’ятницю, поспішаючи закінчити якомога швидше роботу (в цей день тижня на території можна було знаходитися тільки до обіду), я необачно зронив висотомір і забув його у лісі. Тільки вдома помітив втрату. У цей день я побив декілька своїх рекордів. Прийшлося пробігти кілометрів з 25 та потайки проникнути на закриту територію (показував перепустку, але вона була дійсною з 1200 понеділка до 1400 п’ятниці, просився, пояснював про висотомір, згадував про корову, нічого не допомогло). Радість, коли злощасний висотомір виявився біля пенька, на якому я сидів, надихнула мене настільки, що я вийшов через ворота, здивувавши охоронця, який тільки похитав головою. Коли віддавав Костянтину Євлампійовичу висотомір, чесно зізнався йому про перипетії та почуття, які довелося пережити. Він посміхнувся і сказав, що він знає кому можна давати інструмент, а кому ні.

Важко переоцінити, на скільки зміцнювали і наповнювали впевненістю нас, «зелених» дослідників, слова таких корифеїв як К. Є. Нікітін, Б. Й. Логгінов, Д. Д. Лавриненко, П. Г. Кальний, С. М. Козьяков, Т. Т. Малюгін та ін.

За період роботи проф. К. Є. Нікітін опублікував понад 100 наукових праць, в тому числі 6 монографій. За цикл наукових праць «Методичне та інформаційне забезпечення системи обліку і комплексного використання лісових ресурсів УРСР» колективу під керівництвом проф. К. Є. Нікітіна у 1990 р. було присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки.

6 лютого 1987 р. Костянтина Євлампійовича Нікітіна не стало. Він похований на Байковому цвинтарі м. Києва.

Світла пам’ять про нього увіковічена в його наукових працях, добрих справах і численних учнях, які з вдячністю згадують непересічну постать професора К. Є. Нікітіна, ім’я якого присвоєно аудиторії 102, у якій він читав лекції та дискутував з колегами по фаху.

Виктор Маурер