ДВОМА ЛАНДШАФТНИМИ ПАРКАМИ НА ПОЛТАВЩИНІ ЗАЙМАТИМЕТЬСЯ ЛІСГОСП, ЩО ФІГУРУЄ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

Фото: Двома ландшафтними парками на Полтавщині займатиметься лісгосп, що фігурує в кримінальних справах (Джерело – greentour.dn.ua)

Минулого тижня департамент екології та природних ресурсів облдержадміністрації повідомив про те, що на Полтавщині з’являться два ландшафтні заказники місцевого значення – «Комишнянський» (Гадяцький район, площа 215 га) та «Урочище Марковського» (Миргородський район, площа 593,2 га). Відповідне клопотання Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України підтримали в Мінекології.

Зазначимо, що відповідальними землекористувачами 808,2 га лісу стане ДП «Миргородський лісгосп» – щоправда, лише після погодження в органах місцевого самоврядування та громадськості. Враховуючи, що лісгосп – єдиний можливий варіант, описане погодження виглядає скоріше формальністю, ніж дійсно дієвою процедурою.

І тут важливо розібратися, чому віддавати більше восьми сотень гектар даному держпідприємству не є найкращою ідеєю.

Завдяки Єдиному державному реєстру судових рішень можна побачити – є багато справ, де хтось рубає ліс на території ДП, але є й випадки, коли саме ДП бере участь у рубках.

Зазначимо, що ДП «Миргородський лісгосп» фігурує щонайменше в одній кримінальній справі. Із матеріалів слідства відомо, що у квітні цього року в с. Байрак поліція зупинила вантажівку з лісоматеріалами. Водій вантажівки надав правоохоронцям накладну, що містила ознаки підробки. Підробка полягала у тому, що фактичний об’єм деревини, яку перевозила вантажівка, не відповідав об’єму, вказаному у накладній. При цьому накладна містила підпис майстра лісу ДП «Миргородський лісгосп», який її відпустив.

Більше того, у тому ж квітні, Миргородський міськрайонний суд засудив колишнього директора ДП «Миргородський лісгосп» до 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади 2 роки і штрафом 8 тис 500 грн (по суті, вартість 10 мᶾ дров). Причиною такого вироку стало перевищення повноважень директором своїх повноважень, адже він продавав лісоматеріали за цінами нижчими, ніж склалися на аукціонах.

І тепер, скоріш за все, вони отримають ще 808,3 га лісу.

Як вказано на офіційному сайті ДП «Миргородський лісгосп», вказано, що воно охоплює площу в 30,4 тис. гектарів. У своєму підпорядкуванні має 6 лісництв: Чапаївське, Шишацьке, Псільське, Великобагачанське, Комишанське та Гоголівське. В останніх двох працюють пункти переробки деревини – в основному, дубу, в меншій кількості осики, вільхи та липи.

Довідково

Ділянки навколо урочища багаті на більш ніж 100 видів рослин і тварин. Головну природну цінність обох заказників становить лісовий, лучковий та заплавний флористичний комплекси, що збереглися у середній частині річки Хорол у дуже багатому варіанті та в первозданному стані.

Долина річки Хорол є важливою в контексті збереження природних ландшафтів і оселищ. Особливо цінними є великі внутрішні цілісні землі правобережних широколистяних лісів, високі трав’яні болота і луки, а також водна рослинність нижньої річкової долини.

Крім зазначеного, ділянки запропонованої до заповідання території мають історико-культурну цінність. Так, село Зуївці Гадяцького району було позначене на мапі французького інженера Г.-Л. де Боплана (перша половина XVII ст.). 1723 року село належало до Миргородської сотні. Отаманом був Гаврило Соломаха, найзаможнішим козаком – Йосип Босовський. Етимологія назви села не з’ясована, за місцевим переказом вона пов’язана з розбійником на ім’я Зуй. За реєстром Війська Запорізького 1649 року козак Зуй був у складі Лохвицької сотні Миргородського району (межі Лохвицької сотні пролягали до с. Зуївці). Тут були дуже великі ліси, де ховались козаки.

Селище Комишня Миргородського району було заселене ще в глибоку давнину – тут трапляються знахідки доби бронзи та неоліту. За однією із версій, поселення було засноване древнім народом – тюркомовними скотарями – булгарами. Донині збереглися рештки стародавніх укріплень над долиною Комишанки. Городище знаходиться на високому правому березі річки, який утворює так звану «Лікарняну гору». Селище Комишня у 1709 році було полем битви армії шведського короля Карла ХІІ з російськими військами.