11/11/2011
0Степной бюллетень напечатал обращение ученых Европы к властям Украины по поводу облесения степей, которое мы уже размещали. Сегодня я размещаю его вторично, но уже с ответом украинских ученых – европейским. Оставлю комментарии Степному бюллетню (они обязательно появяться), но замечу, что очень мудро поступили те специалисты по степному лесоразведению в УкрНИИЛХА ( в частности Николай Максимович), которые это письмо не подписали. М.П.
Остановить облесение украинских степей!
Обращение Исполнительного комитета рабочей группы
по сухим травянистым экосистемам Европы
Международной Ассоциации науки о растительности
(European Dry Grasslands Group, EDGG, of the International Association for Vegetation Science)
Степи Украины это уникальная и важная часть природного наследия Европы. Степные экосистемы отличаются высоким биологическим разнообразием и играют важную роль в связывании углерода, накапливаемого в подземной биомассе и богатых запасах почвенного гумуса. Таким образом, украинские степи исключительно важны для сохранения биоразнообразия и предотвращения изменений климата.
Проблемы деградации окружающей среды не знают государственных границ. Власти каждой страны должны вносить свой вклад в их разрешение. Сознавая это, Украина подписала и ратифицировала ряд международных конвенций о сохранении биоразнообразия, в том числе Конвенцию о биологическом разнообразии и Конвенцию о сохранении дикой природы и местообитаний Европы (Бернскую конвенцию).
Поэтому мы так обеспокоены сведениями о широкомасштабных посадках леса в степной зоне Украины, проводимых Государственным агентством лесных ресурсов. Степи при этом официально рассматриваются как «низкопродуктивные, деградированные и эродированные земли», однако фотографии и иные свидетельства, представленные на научных конференциях и в Интернете, показывают, что эти характеристики неверны. В то же время, регионы, более пригодные для произрастания лесов, такие как Карпаты и Полесье, страдают от обезлесивания.
Вышеупомянутые международные конвенции воспрещают разрушение природных местоообитаний, таких как степи и иные засушливые травяные экосистемы. Более того, обращение естественных степей в лесные посадки не приносит заметной пользы для защиты климата. Искусственно созданные лесные культуры в степной зоне не могут пройти международную сертификацию, поскольку их низкое качество хорошо видно на космических снимках. Распашка степей в ходе подготовки к посадкам, наоборот, стимулирует разрушение подземных запасов биомассы и гумуса, что в первую очередь приводит к высокой эмиссии диоксида углерода.
Мы, Исполнительный комитет Группы по сухим травянистым экосистемам Европы, представляющий мнение более 600 европейских ученых, чьи интересы связаны с защитой, сохранением и восстановлением природных и полуприродных травяных экосистем, следуя духу Смоленицкой декларации (Смоленице, Словакия, июнь 2010 г.) адресуем это обращение властям Украины, чтобы они изменили свою стратегию в сфере сохранения климата, сосредоточив усилия в следующих направлениях:
– сохранение степных экосистем и восстановление степей на заброшенных сельскохозяйственных землях степной и лесостепной зоны;
– перенос программ облесения в лесную и лесостепную зоны и исключение использования чужеродных видов деревьев в этих программах;
– в целом, избегание лесопосадок на месте травяных экосистем.
Исполнительный комитет
Группы по сухим травянистым
экосистемам Европы:
(Перевод с англ. Александры Егоровой)
Відповідь
на Звернення Виконавчого Комітету Європейської Степової Групи
Міжнародної Асоціації з Вивчення Рослинного Покриву
Державне агентство лісових ресурсів України у своїй діяльності щодо питань залісення земель керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, іншими актами законодавства України. Національна стратегія держави та програм і планів по формуванню ключових компонентів біорізноманіття на рівні законів і підзаконних актів розроблена досить повно і різнобічно. Положення нормативно-правової бази відповідає вимогами Європейського та світового законодавства у сфері природокористування, у т.ч. враховувались міжнародні конвенції зі збереження біологічного різноманіття, в тому числі Конвенції з біологічного різноманіття та Конвенції зі збереження Європейської дикої природи та природних місць існування (Бернської конвенції).
Земельні ресурси України є сукупністю земель всіх видів використання, які є в Україні. Конституція України (ст. 13) та Земельний кодекс (ст. 1) визначають землю як одне з головних багатств Держави і наголошують, що використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
На землях сільськогосподарського призначення порушено екологічно допустиме співвідношення угідь, що негативно впливає на стійкість ландшафтів, в т.ч. степових. Розораність земель є найвищою в світі і досягла 56 відсотків території країни і 80 відсотків сільськогосподарських угідь (Земельний кодекс, ст. 1, п. 9). У Степу переважає культурна рослинність. На агрофітоценози припадає 75% земельного фонду. Природна рослинність, степова, галофільна, псамофільна, а також лісова (для північного Степу дуже характерні вододільні та схилові дубові ліси, які називають байрачними), залишилася тільки на непридатних для окультурення землях. Фактична лісистість більшості областей степової зони України (Миколаївської, Херсонської, Одеської, Кіровоградської, Донецької) та АР Крим є загрозливо низькою, (у півтора-два рази нижчою за оптимальну). Тому першочерговим завданням лісової політики в цих регіонах є збільшення площі лісів в першу чергу на місцях, де вони росли в минулому.
Питання щодо відтворення лісів в степовій зоні України були предметом обговорення на ініційованих Держлісагентством нарадах за участю представників Мінприроди, Мінагропромполітики, науковців та інших зацікавлених сторін. Було підкреслено, що за сучасної структури угідь в Україні щорічно від ерозії втрачається від 300-400 до 500-600 млн. т ґрунту. Із продуктами ерозії виноситься до 10-15 млн. т гумусу, 0,3-0,9 млн. т азоту, 700-900 тис. т фосфору, 6-12 млн. т калію, що значно більше, ніж вноситься з добривами.
Урожайність сільськогосподарських культур на еродованих ґрунтах на 20- 60% нижча, ніж на не еродованих. За даними НААНУ втрати продукції землеробства від ерозії перевищують 9-12 млн. т зернових одиниць, еколого-економічні збитки внаслідок ерозії перевищують 10 млрд. дол. США щороку. Площа сільськогосподарських угідь, які зазнають згубного впливу водної ерозії, в Україні становить 13,3 млн. га (32% загальної площі), у тому числі 10,6 млн. га орних земель. У складі еродованих земель налічується 4,5 млн. га із сильно- та середньозмитими ґрунтами, 68 тис. га повністю втратили гумусовий горизонт. Тому потрібно зосередити увагу на захисті цих земель від негативного впливу ерозії та дефляції, у т.ч. за допомогою створення захисних лісових насаджень різного цільового призначення.
Результати багаторічних досліджень УкрНДІЛГА свідчать, що внаслідок меліоративного впливу лісів у степу збільшують врожайність сільськогосподарських культур від 10,6%) гречки до 66,7%» проса, а в період пилових бур зменшують пошкодження озимини на 92,5 %.
На землях, які перебуватимуть під меліоративним впливом захисних лісових насаджень, в цілому по країні, уже через 10 років очікується:
– збільшення врожаю основних сільськогосподарських культур на 35-45 тис. т щороку;
– збереження 15-16 тис. тонн гумусу, що дасть змогу зменшити внесення органічних добрив на 250-350 тис. тонн і мінеральних добрив на 40-50 тис. тонн (у діючій речовині);
– зменшення вмісту забруднюючих інгредієнтів у воді на 10-15 відсотків, а замуленості – на 30—40 відсотків.
Тому зменшення планових науково обґрунтованих обсягів захисного лісорозведення у степу (полезахисних та стокорегулювальних смуг, протиерозійних насаджень тощо) неминуче призведе до втрати родючості ґрунтів степу та їх деградації, погіршення умов існування дикої природи.
Органи державного управління передбачили планове науково обґрунтоване скорочення площі орних земель приблизно на 10 млн. га (з 32 до 22 млн. га) з усім супутнім комплексом переведення орних земель в інші категорії угідь – лукопасовищні, лісові, рекреаційні та ін. (Наказ Міністерства аграрної політики та УААН від 0.04.2000 р. № 26/33 „Про першочергові заходи по удосконаленню землекористування"). Проведення роботи з трансформації земельних угідь і передача їх під залісення координується Міністерством екології та природних ресурсів України та контролюється їх місцевими відомчими екологічними природоохоронними організаціями. Зокрема, з метою збереження пасовищ, що мають природну структуру та видовий склад проводиться екологічна експертиза, в результаті якої найбільш цінні та територіально виділені ділянки дикої природи резервуються з метою наступного віднесення їх до природно-заповідних об'єктів різних категорій та включення до системи національної екологічної мережі (Закон України „Про загальнодержавну програму національної екомережі України на 2000-2015 рр."). Виявлення ділянок дикої природи та затвердження їх статусу проводиться спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища.
Отже, передача земельних ділянок під залісення в зоні Степу, після попереднього узгодження їх цільового призначення з низкою відомчих і місцевих організацій, має розглядатися як екологічна реабілітація природних територій з мінімізацією і ліквідацією екологічних наслідків негативного антропогенного впливу, накопичених у попередній історичний період.
Зав. лаб. лісових культур та агролісомеліорації, К.С-Г.Н, С.Н.С Г.Б.Гладун
Зав. лаб. екології лісу, к.с-г.н, с.н.с В.Л.Ворон
Зав. лаб. підвищення стійкості лісів,к.с-г.н, с.н.с. І.М.Усцький
Зав. лаб. захисту лісу, д.с.-г.н, проф. В.Л. Мешкова
Д.с.-г.н, проф.., член-кореспондент НААНУ В.П.Ткач
Провідний науковий співробітник, лабораторії селекції,
д.б.н, проф. П.П.Бадалов
Провідний науковий співробітник, лабораторії підвищення стійкості лісів,
д.б.н, с.н.с. Л.В.Полякова
Провідний науковий співробітник, лабораторії моніторингу лісів,
д.с.-г.н, с.н.с. В.П.Пастернак
Провідний науковий співробітник, лабораторії моніторингу лісів,
к.б.н, с.н.с М.А.Бондарук
