10/11/2011
0Вступне слово Прем'єр-міністра України Миколи Азарова на засіданні Кабінету Міністрів України від 9 листопада 2011 року
Шановні члени Уряду!
Шановні запрошені!
Указом Президента України від 7 листопада Захарченка Віталія Юрійовича призначено Міністром внутрішніх справ. Давайте ми його привітаємо та побажаємо успіхів!
Шановні члени Уряду! Після принципової, вимогливої розмови щодо виконання Національного плану дій, яка відбулась минулого тижня на розширеному засіданні Кабінету Міністрів за участю Президента України, Уряд просто зобов’язаний вдосконалити роботу в цьому напрямі.
Ми з вами не на репетиції реформ. Всі ті претензії і вимоги, які люди висловлюють владі – це і є запит на її перетворення, на реальну її модернізацію в країні.
Відповідні рішення на виконання вимог Президента України і доручення всім міністерствам, відомствам і місцевим адміністраціям за результатами розширеного засідання Уряд уже прийняв.
Роботу з впровадження реформ треба прискорити. Віднині раз на два тижні Уряд на засіданні буде контролювати хід виконання програми реформ Президента.
Ще одна вимога до вас як до членів Уряду: системно роз’яснюйте реформи, працюйте з громадянським суспільством.
Натомість, наприклад, журналісти скаржаться, що шанс поспілкуватися з окремими міністрами є тільки на засіданні Уряду. Це неприйнятно. Вимагаю від усіх членів Уряду: знаходьте час, плануйте регулярні прес-конференції, зустрічі з представниками засобів масової інформації.
Реагуйте на критику негайно і водночас привертайте увагу до позитивних зрушень. Тому що очевидний перекіс в бік негативу просто дезорієнтує суспільство. Не все ж так погано у нас, як комусь хочеться подати! А без позитивного мислення розвиток країни, суспільства неможливий.
В першу чергу від членів Уряду і глав регіональних адміністрацій вимагаю: ви повинні самі ініціювати постійний діалог з суспільством.
Йдеться про те, що кожен орган виконавчої влади зобов’язаний налагодити системний діалог з інститутами громадянського суспільства, експертами і ЗМІ. Реформа, яка не озвучена і не роз’яснена, яка не отримала розуміння суспільства, – це ще на старті кульгава реформа.
Тому я доручаю абсолютно всі проекти нормативних актів на виконання Національного плану дій, які вносяться на розгляд Уряду, по-перше, – супроводжувати інформаційно-аналітичною довідкою щодо проекту, очікуваних соціально-економічних наслідків його прийняття. Тобто, аргументацією, чому це необхідно суспільству. А по-друге – вдосконалити пропозиціями щодо програм зворотного зв’язку для роз’яснення цих проектів.
Треба також серйозно, навіть прискіпливо проаналізувати роботу прес-служб, управлінь з інформації та комунікацій з громадськістю всіх міністерств і відомств. Доручаю членам Уряду протягом місяця зробити такий аналіз у своїй сфері управління, а Секретаріату Кабінету Міністрів – проконтролювати та узагальнити цей аналіз і внести пропозиції щодо вдосконалення інформаційної роботи.
Залучайте фахівців з комунікацій, консультуйтесь, не соромтеся вчитися, як донести до людей вашу роботу. Це ваша відповідальність, шановні.
Причому діалог треба максимально розширювати, вивчати проблему з різних точок зору.
Я особисто не уявляю роботи Глави Уряду без постійної ради з людьми. За останній час відбулись мої зустрічі з асоціаціями іноземного бізнесу в Україні, вчителями, журналістами економічних видань. Планую серію зустрічей з галузевими асоціаціями, громадськими організаціями.
Завтра, наприклад, я зустрічаюся з громадськими організаціями в галузі охорони здоров’я. Хочу почути думку про реформи і пропозиції від тих, хто практично щодня має справу з потребами, інтересами, проблемами і пацієнтів, і лікарів. Люди довіряють цим провідникам своїх інтересів. А я переконаний, що нам необхідно створити атмосферу взаємної довіри – довіри до влади, яку розуміють.
Чому це так необхідно? Відповідь елементарна: Уряд має діяти в сучасній системі координат, в якій громадянське суспільство є партнером влади. А люди поки не розуміють наслідків і масштабів реформ, не мають достатнього уявлення про напрямки і завдання цього процесу. Більше того, іноді саме слово – реформи – сприймається з підозрою.
Тому нам потрібна і порада громадянського суспільства, і робота над помилками.
Ще рік тому саме наш Кабінет Міністрів прийняв постанову №996 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики». Я хочу почути, як працюють громадські ради в міністерствах і відомствах. Чи ставлять вони конкретні і актуальні питання профільним міністрам? Чи генерують нові ідеї і пропозиції? Чи не перетворилися вони на таке собі джерело самозаспокоєння та тільки поблажливих новин? Одне з засідань Уряду ми присвятимо тому, як урядові органи працюють із зауваженнями і пропозиціями громадськості, з критикою, як враховують все це в своїй роботі.
Нагадаю також, що в жовтні цього року постановою №1049 ми вперше передбачили для громадських організацій державну фінансову підтримку на основі конкурсного фінансування програм та проектів. В якості відповіді ми чекаємо від громадських організацій реальних програм, співпраці, конструктивного контролю роботи влади.
Ще раз наголошую, що Уряд готовий до взаємного діалогу і співпраці.
Шановні колеги!
Водночас хочу підкреслити, що діалог – це не балаканина. В результаті діалогу і суспільної співпраці повинні з’являтись позитивні результати. Скажіть, будь ласка, що краще для України: штучно підживлювати внутрішні чвари і розбрат, або припинити перетягувати канат і гуртом «навалитися» на розвиток внутрішнього виробництва?
Натомість у нас дуже часто все змальовують чорним. І тут погано, і там погано. Це і так, і не так.
Яскравий приклад: подивіться як відверто радіє опозиція, що поточного року Україна ще не отримала жодного траншу від МВФ. По-перше, ми ж обходимось без нарощування боргів, які доведеться віддавати. По-друге, чому радіти, панове?
Уряд добросовісно виконує всі зобов’язання. В країні другий рік поспіль фінансова стабільність. Економіка, долаючи великі складнощі, відновлюється. Будуються і модернізуються підприємства. Якщо в 2009 році в усій країні було збудовано 90 кілометрів автодоріг, то поточного року ми збудуємо 1800 кілометрів. Може, і це не правильно? І це комусь не подобається?
Але ж все це втілюється у досить непогані, як для країни, яка виходить з кризи і протистоїть його новій хвилі, результати.
За 10 місяців ми маємо зростання промислового виробництва на рівні 9% і валового внутрішнього продукту на 5,3%. Третій місяць інфляція близька до нуля. Реальна заробітна плата (тобто, зарплата, від якої вже відкинуто інфляцію) в той же час зросла на більше ніж на 10%. Зрозумійте: реально зросла, на основі роботи економіки. Нагадаю, що зовсім недавно – в 2008 і 2009 роках зарплата була заморожена і навіть скорочувалась – на 12%.
За два роки в країні збудовано більше масштабних об’єктів інфраструктури, ніж за 10 попередніх років. Все це величезними зусиллями дається і становить для країни найбільшу цінність. Треба це бачити і берегти, підтримувати розвиток економіки. Тому що тільки це – надійна основа для зростання добробуту людей, а не якісь борги, в які нас втягували. Всі уже зрозуміли, що життя в борг – це пастка? Мабуть, всі.
Ми уже розпочали поступово вибиратися із кризового провалу, куди нас зіштовхнули і зовнішні чинники – світова фінансова криза, і внутрішня колишня популістська політика. Але ж тільки розпочали.
Тому ми зобов’язані знаходити і використовувати всі способи, щоб нарощувати власні ресурси.
У цьому сенсі принципове для нас питання, на якому наголошував Президент – вийти на позитивне сальдо торгівельного балансу.
Уряд поставив завдання протягом 2013—2015 років знизити річні темпи приросту імпорту до 9-9,5 відсотка та забезпечити середньорічний темп приросту експорту не менш як на 7-10 відсотків, що дасть змогу досягти позитивного сальдо торгівлі товарами та послугами у 2015 році на рівні 1,5-2 млрд. доларів.
Основа для досягнення такого результату закладається сьогодні.
В рамках виконання затвердженої Урядом Програми розвитку внутрішнього виробництва передбачається реалізація 159 інвестиційно-інноваційних проектів загальною вартістю понад 349 млрд. гривень, зокрема:
– 12 проектів спрямованих на розвиток рослинництва, будівництво сучасних тваринницьких комплексів, оновлення машинно-тракторного парку сільськогосподарських підприємств, удосконалення інфраструктури зернового ринку, реконструкцію діючих та будівництво нових зерноскладів, елеваторів;
– 26 проектів зі створення виробництв високотехнологічних автобусів, тролейбусів, трамваїв, комбайнів, тракторів, спецтехніки, енергозберігаючого обладнання тощо;
– 49 проектів, спрямованих на розвиток паливно-енергетичного комплексу, зокрема щодо розробки вугле-, газо- та нафтородовищ, побудови генеруючих потужностей електроенергії з відновлюваних джерел;
– 9 проектів із відновлення виробництва поліетилену високого тиску, реконструкції виробництва карбаміду, створення виробництва сірчаної кислоти;
– 4 проектів, спрямованих на створення нового виробництва цементу, композитних матеріалів та енергозберігаючого скла.
Перші позитивні результати від реалізації Програми розвитку внутрішнього виробництва ми очікуємо отримати вже у 2012 році. Це дасть змогу створити високорентабельні, менш енергоємні та екологічно чисті виробництва, що здатні конкурувати на внутрішньому і зовнішньому ринку, збільшити у структурі вітчизняної економіки частку високотехнологічних виробництв та створити нові робочі місця з високими вимогами до кваліфікації фахівців і високим рівнем оплати праці.
Ось де простір для співпраці з громадськістю і асоціаціями бізнесу. Тому що без активності інвесторів, роботодавців, наукових колективів, профспілок і так далі, проекти з місця не зрушать. А значить, вони повинні знати ці проекти, повірити в них, запалитися ентузіазмом.
Вчора, під час призначення Верховною Радою Криму нового глави Уряду автономії Анатолія Могильова я сказав: «Знаєте, чому я особисто опікуюся і будівництвом дитячих садків, і створенням оптових ринків, і спорудженням овочесховищ? Ви ж не думаєте, що у Прем’єр-міністра немає масштабніших завдань: таких, як фінансова стабільність, відкриття для нашої економіки вільних ринків? Звичайно, є. Але для мене всі ці завдання – з одного ряду. Тому що і фінансова стабільність, і нові ринки країні потрібні для того, щоб більше народжувалось дітей, вони ішли в сучасні дитячі садки. А батьки – на нові добре оплачувані робочі місця. Щоб люди рік у рік жили краще».
Дякую за увагу.
