Полювання. Охота. А може – мисливство?

Извиняюсь за задержку этой публикации…М.П.

На 11 червня 2019 року анонсований 1-й З’їзд Громадської спілки “Всеукраїнська асоціація мисливців та користувачів мисливських угідь”. З повідомлення ВАМКМУ, членами Асоціації вже є близько 300 юридичних осіб-користувачів мисливських угідь та майже 200 фізичних осіб-мисливців. Серйозна заявка. Судіть самі.

З офіційної довідки ДАЛРУ:

Площа мисливських угідь в Україні (40 млн. га) надана у користування 1140 підприємствам, установам, організаціям. Із них: 340 організаціям УТМР – 24 млн. га або 60% від загальної площі, 190 підприємствам Держлісагентства – 4,2 млн. га або 10,5% від загальної площі, 610 користувачам іншої форми власності (клуби, громадські організації) – 11,8 млн га або 29,5% від загальної площі. В Україні зареєстровано близько 800 тис. мисливців.

З усією відповідальністю можу стверджувати, що мисливський потенціал України відноситься до найвищих у Європі. Але сучасний рівень розвитку вітчизняного мисливства пасе задніх. Тобто – можливості реальні, а результату – кіт наплакав. Щось мусимо робити. Ось чому вітаю всіх читачів порталу з ПОДІЄЮ, що офіційно свідчить про НАДІЮ, бо 1-й З’їзд Мисливської Громадськості є проявом серйозного руху у мисливському болоті країни.

Що ж побажати на майбутнє новому мисливському утворенню?

По-перше, не забувати мисливські традиції і суть.

Наш сучасник, корифей розуміння процесу ведення справжнього вітчизняного мисливського господарства, Микола Олексійович Мироненко, колись – заступник начальника Главку (Головного управління мисливського господарства Міністерства), мозковий центр мисливської галузі країни, запитав якось, чи не замислювався я над тим фактом, що розповсюджене в українській мові поняття “охота” має не один, а аж два паралельні значення – “полювання” та “мисливство”? Що ці слова не просто синоніми, що це два протилежних поняття “про відношення до” та питання “суті” мисливської галузі? “Полювання”, це – натис курок, вбив (збив), промазав і ти – молодець чи мазило. І все. А “мисливство” – це філософія. З коріннями, що проросли у далечінь тисячоліть, коли ти, годувальник, розумів, що без добутого тобою “трофею” загинеш від голоду сам та помре твоя сім’я. Сучасний же мисливець – геть інша категорія. З абсолютно тверезою головою, з сучасною зброєю у руках, яка знижує шанси звіря вижити до нуля. З розумінням, у кінці кінців, того, наскільки важливий для тебе, сучасного мисливця, той “трофей”, і чи є доцільність живу істоту жартома лишати життя…

По-друге, добряче подумати, що саме хочете створити

 Все життя вважав, що науковий співробітник, тим більше – мисливствознавець, який полює 43-й сезон, постійно мусить бути скептиком. Не дивлячись ні на що, постійно має “фільтрувати” будь-яку інформацію, тим більше, добуту не власноруч, а почуту з чужих вуст. Хоча лозунг “поживемо – побачимо” не дуже популярний у наш стрімкий вік – завжди бракує часу на роздум. З віком розумієш, що необхідно постійно зупинятися і напружувати залишки мізків, щоб не потрапити у халепу.

Мандруючи та рахуючи лосячі дефекації весною біжучого року у заболочених угіддях Житомирщини, зустрів у Смолівському лісництві вцілілі дубові стовпчики від моєї 25-секційної постійної пробної площі на вивчення кормової діяльності лося і згадав події далекого 1987-го року. На кожну постійну пробу автор закладки складав “охоронну грамоту” – Акт, який мусили підписувати лісник, лісничий та головний лісничий лісгоспу. На другому поверсі контори лісгоспу чую по громовому голосу, що мене вже шукає начальство: “Де ж той вумнік, який хоче примирити лісників з лосем?” Заходжу у кабінет, доповідаю: “Вумнік тут”. “І зможете надати рекомендації з 100% гарантією, що потрав лісових культур не буде?”. “Зможу. Якщо Вам треба 100%, то почнемо з зайця, потім йдуть козуля, олені, яких, я чув, Ви випустили у районі Кропивні, і, звичайно – лосі – всіх поголовно потрібно винищити. І – 100% гарантія!”. “Ну-у-у-у-у! Так не можна!”. Знаю, що головний лісничий затятий мисливець. Відповідаю: “Ото ж, якщо не можна, потрібно сідати за стіл переговорів – мисливцям і лісникам і Д У М А Т И. І  ЗНАХОДИТИ РІШЕННЯ !!!”. От і Вам думати, що Ви хочете в кінці-кінців створити у наших спільних мисливських угіддях. Наших. Спільних.

          По-третє, чи не боїтесь повоювати? Серйозно повоювати

 У мене сьогодні, ніби день спогадів. Згадую розповідь друга. Колись у понеділок (найтяжчий день для мисливствознавця після вихідних) в Житомирському облуправлінні начальник передає телефонну слухавку, яка розривається від столичного генеральсько-міліцейського рику, Георгію Томахіну, головному мисливствознавцеві: “Відповідай!” Георгій слухняно прикладає трубку до вуха і відповідає на рик: “Стріляли по Вашому колезі вночі під час полювання?”…”І попали?”…” І не вбили?”…”Тоді це не наші – наші підранків не лишають!”

І по-четверте, успіхів Вам, ВАМКМУНА!

А ми Вам допоможемо.