ЧОМУ СЕРЕД МИСЛИВЦІВ БАГАТО БРАКОНЬЄРІВ? Дехто у лісі «плутає» зайців з козлами, а баранів – з кабанами

Восени і взимку юрби мисливців прочісують волинські угіддя. Правда, хто йде просто побувати на природі, полюбуватися красою осіннього лісу, хто – випити, і таких немало, а дехто переконаний, що він неодмінно мусить щось забити, бо це справа його честі, й не рахується ні з чим.

Оте велике мисливське завзяття інколи заводить, як то кажуть, в блуд. Кілька років тому Микола Василюк із села Ломачанка Ковельського району увійшов у такий азарт, за його ж словами, що не міг розрізнити зайця від… великого самця косулі, вагою 40 кілограмів. За рішенням суду довелося сплатити 8 тисяч гривень збитків. А ось Володимир Баран із сусіднього села Кричевичі торік восени – в день виборів – теж у запалі, наповал забив дворічну самку кабана, хоча до полювання на копитних було ще далеко. Сплачувати збитки та штрафи – справа не з приємних, і поки що Володимир Дмитрович сплатив лише 1020 гривень штрафу та 6 тисяч гривень збитків, а далі почав «викручуватися».
Майже півроку волинські угіддя прочісують мисливці і, як то кажуть, б'ють все живе. 9 жовтня цього року молодий мисливець Сергій Мушка з чотирма іншими «стрільцями» та шістьма собаками відправився на полювання в район озера Забілля, що на Ковельщині. Все було б добре, якби Сергій Валерійович з напарником і трьома собаками не пішли до лісу й не стали заганяти звірину в пастку, чим привернули увагу лісової охорони. Напарник втік, а на пана Мушку було складено протокол.

Мисливці часто дорікають, що начебто платять великі гроші, а звіра в угіддях немає. А де він візьметься, якщо чоловік отримує картку для відстрілу водоплавної птиці, а заганяє тварину в лісах ще задовго до полювання на копитних. Охоронцям природи залишається тільки апелювати до совісті та порядності таких людей.

Можна наводити багато прикладів, когось критикувати, але нагадаємо, що наша природа вразлива і її слід особливо оберігати. Кілька років тому в Ковельському районі невідомі мисливці, швидше за все через непорозуміння, застрелили пугача. Для чого такий акт вандалізму?! Цей птах є рідкісним на всьому Євразійському континенті і занесений до Червоної книги України. Попри всі негаразди, у волинських лісах ще збереглося багато цікавих видів, яких слід охороняти. Вони довірливі й чекають від нас добра.
Один із авторів цих рядків нещодавно в передвечірній час натрапив у сосновому лісі на велику дивовижну птицю, яка сиділа на сухій гілці – на висоті трьох метрів над землею. В руках був фотоапарат, а гарний птах дозволив підійти досить близько. Це була сова довгохвоста – рідкісна і одна з найбільших сов поліських країв.

На Ковельщині весною гніздиться кілька сотень сірих журавлів. Це теж – червонокнижний вид. У той же час деякі нерозумні люди починають випалювати болота, і можна почути жалібне курликання птахів над своїм потомством, яке гине у вогні. Про все це хочеться нагадати саме зараз – у мисливський сезон. Природа беззахисна перед людською жорстокістю. Пригадайте повість Максима Горького «Фома Гордєєв», коли молодий герой з болем у серці побачив, як осліплена сонцем та налякана криками нещасна сова кидалась в кронах дерев й забилася на смерть. Ця жорстока сцена супроводжувала його все життя.

У лісі треба бути милосердним до всього живого. Взявши зброю й опинившись у мисливських угіддях, потрібно дуже добре дивитися – куди і по чому стріляти, «не плутати» зайців з козлами, а баранів – з кабанами.

На фото Василя КОЗАКА: Сова довгохвоста – рідкісна і одна з найбільших сов поліських країв.