СЛУХАЮЧИ ПІСНІ БІЛОРУСЬКИХ ЛІСІВ…

Замечательную поездку организовал для свои подчиненных и коллег Валерий Лозинский: она позволила лесоводам Черниговщины своими глазами увидеть то, чего добились наши ближайшие соседи. Добились  без назойливого самовосхваления, спокойно и упорно двигаясь вперед … Что важно, при этом ничего не разрушая и активно заимствуя лучшее у лесоводов Европы. М.П.

Цьогорічна осінь на Поліссі не мрячила дощами-непогодою, а теплом радувала, допомагала в будь-якій роботі. У повсякденних турботах-клопотах прийшов листопад.

На початку місяця делегація чернігівських лісівників – у складі 17 осіб – на чолі з начальником облуправління Валерієм Лозицьким та головою обкому профспілки працівників лісового та мисливського господарства Йосипом Райчинцем відвідала з робочим візитом Білорусь, побувала у своїх гомельських колег.

Сусіди зустрічали нас на кордоні хлібом-сіллю, щиро, як старих і добрих друзів.

Михайло Супрун, генеральний директор Гомельського виробничого лісогосподарського об'єднання, знайомив чернігівців зі своїм краєм.

– Гомельська область сьогодні – найбільший лісовий регіон Республіки Білорусь. Площа її лісового фонду складає 2,2 млн. гектарів, а лісистість – 45,4%. До речі, на одного мешканця у нас припадає 1,3 га лісів із запасом деревини 231 м3.

Хочу підкреслити, що гомельські ліси – невід'ємна частина унікальної білоруської природи. Вони мають велику екологічну й економічну цінність, виконують важливі протиерозійні, ґрунтозахисні та водоохоронні функції. Тому зберегти й примножити безцінне національне багатство, розумно розпорядитися ним і виростити нові ліси та зберегти їх від пожеж і хвороб – наша відповідальна місія.

А Віктор Кривко-Красько, голова Гомельської обласної організації профспілки працівників лісу, додав:
– Не погрішу проти істини, коли скажу, що головна особливість трудових буднів білоруських лісівників – це зв'язок із днем завтрашнім. Все, що ми робимо сьогодні, буде служити майбутнім поколінням, стане прикладом по-синівськи дбайливого ставлення до землі, на котрій ми живемо…

* * *
Першою зупинкою на маршруті чернігівців було Романовське лісництво Гомельського держлісгоспу, одного з найбільших підприємств галузі в області. (До його складу входить 12 лісництв загальною площею – 112,7 га).

Приємно вразив той факт, що кожного року в держлісгоспі оновлюється застаріле обладнання. Так, протягом двох останніх років було закуплено 35 одиниць різних технологічних новинок. Серед них і потужний навантажувальник фронтальний АМКОДОР-352 – для механізованої доставки деревини з місць вирубок.

Основним видом продукції підприємства вважається лісоматеріал круглий, який використовується для розпилювання і стругання. До того ж, і на замовлення споживачів держлісгосп займається виробництвом таких пиломатеріалів з різних порід дерев.

З метою переходу на місцеві види палива (інвестиції Міненерго) ще в 2008 році підприємство закупило комплекс обладнання для виробництва з відходів деревини паливної щепи і доставки її людям. Слід сказати, що деревина в Білорусі як енергоносій посідає друге місце після газу.

Ми мали змогу ознайомитися з сучасним комплексом для вирубки безпосередньо на ділянці та лісоподрібнювальною технікою.

Три адміністративні райони входять до Хойникського держлісгоспу, який став наступною зупинкою чернігівців. На підприємстві проводиться значна робота по благоустрою держлісфонду, а також будівництву і ремонту адміністративних споруд у лісництвах. У тих лісах, які весною, влітку чи восени охоче відвідують місцеві жителі та приїжджі, щорічно створюються нові або ж облаштовуються "старі" місця відпочинку. Діяльність Хойникського держлісгоспу, в першу чергу, спрямована на екологічно орієнтовані принципи ведення господарства: збереження водоохоронних, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних природних властивостей лісів; відтворення і покращення складу порід дерев; збереження генофонду, біологічного і ландшафтного різноманіття лісів.

Отож тут великої популярності зажили рибальство та екологічний туризм.

На гостей неперевершене враження справив лісозаготівельний комплекс. Підприємство оновлює своє обладнання, користуючись послугами відомого всій Білорусі ВАТ "Амкодор".

Чернігівські і гомельські лісівники впродовж поїздки встигали і досвідом обмінятися, і наболілим поділитися, і про здобутки в праці та про завтрашні плани поговорити.

Плідними були наші відвідини Житковицького держлісгоспу, в якому протягом останніх років активно впроваджуються у виробництво найновіші технології ведення лісового господарства. В цьому чернігівська делегація переконалася, побувавши в цеху деревообробки. Працівники держлісгоспу в числі перших в республіці стали шукати альтернативні джерела енергії. І почали з модернізації в деревообробці. Спробували опалювати окремі приміщення деревообробного цеху, тому і ввели в дію блочно-модульну котельню з автоматизованим управлінням процесів. Ця котельня забезпечує роботу сушильної камери з одноразовим об'ємом завантаження пиломатеріалів 50м3. Економічний ефект протягом трьох років – 216 тонн умовного палива, тобто 124 млн. руб.

Що ж до виробництва паливних брикетів, то про це слід сказати окремо. Ще у 2008 році житковичани почали виготовляти з відходів паливні гранули. Продукцію збували у Великобританію, Швецію і Латвію. Економічний ефект від реалізації паливних брикетів протягом 2008-2010 років склав 210 млн. руб. (це – 168 тонн умовного палива).

Мисливські володіння підприємства теж славляться в Білорусі. А яка рибалка в "райських куточках" на Прип'яті! Туристи люблять ці чарівні місця.

Залишається лише сказати, що своїми успіхами держлісгосп завдячує і вмілому колективу, і своєму директору Михайлу Левковичу, досвідченому майстру, відданому лісовій справі.

Приємною несподіванкою в "Мозирському дослідному держлісгоспі" було знайомство з провідним інженером Володимиром Ропотом. Адже Володимир Григорович завжди вдячно відгукується про "українську лісову школу", з якої він немало необхідних знань запозичив для своєї роботи. Працівники підприємства показували чернігівським колегам свої розсадники, ділилися досвідом лісовідновлення.

Мозир – одне з найстаріших білоруських міст, яке налічує 96 об'єктів, що мають культурно-історичну цінність. І мальовничі береги Прип'яті з їх дивовижною красою приваблюють не лише земляків, а й приїжджих.

У Мозирі чернігівська делегація відвідала Музей природи Прип'ятського Національного заповідника – емоції від побаченого переповнювали! Між іншим, лісівники Сіверського краю теж планують створити такий музей.

У рік 70-річчя початку Великої Вітчизняної війни чернігівські лісівники, діди і прадіди яких пліч-о-пліч зі своїми білоруськими побратимами визволяли рідну землю від німецьких загарбників, вклонилися жертвам концтабору в селі Красний Берег. В період окупації гітлерівці організували тут дитячий концентраційний табір : у підлітків брали кров для солдатів вермахту. Стискалися серця від болю , коли ми згадували минуле і клали квіти біля підніжжя меморіалу.

* * *
Хотілося б відмітити, що скрізь, де б не побували чернігівці, їх вітали хлібом-сіллю. І зустрічі були хороші, переплелися в них і ділові справи, і теплота людських взаємин.

Закладений парк дружби у Хойниках – свідчення наших добрих взаємин.

Відвідали ми і цікаві історичні об'єкти в Калинковицькому районі, похвалили гарно оформлену контору у Жлобинському держлісгоспі, побували тут і радіологічній лабораторії.

Запам'ятали прекрасні міні-дендропарки, які створюються у кожному держлісгоспі, і охайні мисливські будиночки, де можна відпочити. Ще одну деталь помітили: на кожному підприємстві один із заступників директора жінка , вона відповідає за соціально-гуманітарну роботу.

Завершальною сторінкою поїздки стала прес-конференція чернігівців місцевим журналістам у Світлогорському держлісгоспі, на якій давав інтерв'ю Валерій Лозицький.