Алжирський землетрус укотре нагадав землянам, що природа набагато сильніша за людину. Хоч і люди можуть завдати довкіллю непоправної шкоди. Як уникнути цього – минулого тижня в Києві обговорювали міністри екології країн Старого Світу. Тут вирішувалося не лише майбутнє природи континентуХто забруднює, той матиме клопіт
„Закарпатська правда” 2003.05.29
Алжирський землетрус укотре нагадав землянам, що природа набагато сильніша за людину. Хоч і люди можуть завдати довкіллю непоправної шкоди. Як уникнути цього – минулого тижня в Києві обговорювали міністри екології країн Старого Світу. Тут вирішувалося не лише майбутнє природи континенту. Ця зустріч стала знаковою ще й політично: україна зробила черговий крок у бік Європи.
Делегації підписали відразу три нові протоколи. Усіх їх об’єднує один принцип: платить той, хто забруднює. Відтепер виробники мають вибирати, на що витрачати гроші: на очисні споруди чи сплату астрономічних штрафів. З цього приводу пригадується 2000 рік, коли ціаніди з Румунії забруднювали наші грунтові води. Тоді не було міжнародної відповідальності-за: забруднення, а тепер, згідно з протоколом (до речі, однією з перших його підписала саме Румунія), такий механізм є.
Але все ж таки головним документом форуму стала Карпатська конвенція, її підписали шість країн: Угорщина, Румунія, Словаччина, Україна, Чехія, а також Сербія та Чорногорія. Приєднатися до конвенції найближчим часом обіцяють і поляки. Країни зобов’язалися припинити нищівну екс-. плуатацію “легенів Єврбпи”. Адже бездумне втручання людей у природу вже обернулося великими проблемами. Лісу на гірських схилах лишилося менше половини. Внаслідок цього, порушився екологічний баланс.
І розпочалися руйнівні процеси. Відтепер у Карпатах розвиватиметься не деревопереробна промисловість, а зелений туризм. Ліс, який нещадно вирубали, тепер відтворюватимуть. Перші спільні проекти представники урядів уже обговорили. Кожна країна має свої природоохоронні програми, які, правда, узгодити непросто. Втім, зобов’язання, взяті на форумі, доведеться виконувати. Мине три роки – і під час чергової конференції Україна доповідатиме про реальні результати.