22/10/2011
0В Озютичах Локачинського району одна з місцевих сімей приручила лісову козулю (на фото)
Як же ця волелюбна тварина живе без дикої природи? Аби задовольнити свою цікавість і на власні очі побачити лісову красуню, прямую до оселі Кулаїв. Глави сімейства вдома не застав, тож розпитую про незвичайну мешканку в його синів – Валентина та Володимира. Діти розповідають, що батько знайшов козенятко ще весною в лісі, неподалік села. Воно заплуталось в лісових хащах і було зовсім безпомічним. Тож і вирішив забрати тваринку додому, мовляв, трохи відгодуємо та й відпустимо.
Найбільше лісовій гості зраділи діти. Вони навіть придумали для тваринки ім'я – Бембі, як у відомого персонажа діснеєвських мультиків. Хлопці бавились з нею, наче з котом чи собакою. Допоки козеня набиралося сил, годували його коров'ячим молоком із соски, давали необхідні вітаміни, спеціально заготовляли березове листя. А вже згодом почали потроху привчати й до пасовиська. Лісова козуля настільки звикла до людських рук, що вже й не хоче повертатися назад в лоно дикої природи, хоча, як розповідають Валентин та Володимир, можливостей чкурнути в гай мала немало…
Ночує вона у хліві, наче свійська тварина, та й ласує сільськогосподарськими кормами, до яких вже встигла звикнути і навіть полюбити. Зерно та осипка є в її щоденному харчовому раціоні. Коли Бембі голодна, то відразу дає про себе знати: стане під дверима та й виводить тоненьким голоском, а коли поїсть собі добряче – дрімає у малині…
А от до принад цивілізації козуля так і не призвичаїлась: ховається від машин, не любить асфальту та чужих людей. Тож, бувало, злякається і зникне на кілька днів з поля зору господарів, але ті особливо не переймаються, бо ж знають, що вже незабаром їхня улюблениця повернеться додому.
Спостерігаючи за тим, як Кулаї прикипіли до своєї Бембі, а тварина – до них, розумієш, яку силу має людська доброта.
