10/05/2019
0То что Владимир Налькович человек читающий чувствуется по его речи и манере общения. Я тоже когда-то с интересом прочитал многие книги Суворова. Сейчас предпочитаю мемуарную литературу…а публицистику (Ледокол написан как историческое исследование, но всё-таки, най мой взгляд, в нем много публицизма) с белетристикой заменил просмотром фильмов из Итернет. М.П.
«Якщо говорити про ту книжку про війну, яка справила на мене найсильніше враження, то це однозначно Віктор Суворов «Ледокол» (в українському перекладі – «Криголам», – авт.).
Про події Другої світової є багато книжок. Але саме ця книга свого часу перевернула моє розуміння цієї війни. Саме її я вибрав би з-поміж інших.
На той час «Ледокол» розкривав іншу природу радянської імперської системи (документально-публіцистична книга Віктора Суворова побачила світ у 1987-му, – авт.). Ця книга давала розуміння про те, як в тій чи іншій ситуації повинна діяти імперія, яка хоче і далі залишатися імперією.
Теорія, описана там, не нова, вона має певне поширення і в західній історіографії, над нею і досі багато працюють. Йдеться про те, що Радянський Союз першим готував напад на Європу. У планах Союзу була переможна війна, але не в сенсі оборони, а якраз у сенсі нападу. Розповідається про те, що німецька військова машина просто випередила Радянський Союз.
Віктор Суворов у цій книзі на прикладах, на документальних фактах доводить, як, власне, радянська доктрина нападу готувалася. Суворов стверджує, що саме причиною Другої світової війни стала політика Йосипа Сталіна.
Мені здається, що ця концепція актуальна сьогодні і з Росією, яка менша, ніж Радянський Союз, але концептуально готова до захоплення інших територій».
