12/10/2011
0Разместив свой комментарий по социологии, Олег Листопад напомнил мне о том, что я ещё не знакомил посетителей сайта с последней работой Александра Стегний, в которой он попытался обобщить результаты всех социологических опросов на лесные темы, проведенных в последние шесть лет. Нет времени форматировать таблицы, поэтому для тех кто любит, чтобы всё было красиво прилагаю ссылку для скачивания. М.П.
З М І С Т
ЕМПІРИЧНА БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЯ АНАЛІЗУ
1. РІВЕНЬ СУСПІЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ ДО ЛІСОВОГО СЕКТОРУ ТА ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА ІНФОРМУВАННЯ
2. ЗНАЧЕННЯ ЛІСУ ДЛЯ ЕКОНОМІКИ ТА ЖИТТЯ ГРОМАД ЛІСОВИХ РЕГІОНІВ
3. ОЦІНКА ЗАГАЛЬНОЇ СИТУАЦІЇ В ЛІСОВОМУ СЕКТОРІ
4. ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПРОБЛЕМ ЛІСОВОГО СЕКТОРУ
4.1.1. НЕЗАКОННА ВИРУБКА ЛІСУ: ВИЗНАЧЕННЯ ОБСЯГІВ, МОТИВАЦІЯ, ОЦІНКА ФІСКАЛЬНИХ ЗАХОДІВ
4.2. НЕДОЛІКИ ПРАКТИКИ ДОСТУПУ ДО ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ
4.3. ПИТАННЯ ВЛАСНОСТІ НА ЛІС
5. ОЦІНКА ЛІСОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА
6. ПЕРСПЕКТИВНІ ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ЛІСОВОГО СЕКТОРУ
6.1. РОЗВИТОК ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ ЛІСОВОГО СЕКТОРУ
ВИСНОВКИ
ЕМПІРИЧНА БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЯ АНАЛІЗУ
Пропонуємий узагальнений ре-аналіз соціологічних опитувань з проблем лісового сектору України ґрунтується на доступних емпіричних даних, зібраних різними дослідниками та організаціями за останні сім років.
Зокрема, емпіричну базу даного аналізу складають результати таких опитувань як:
1. Опитування 17 експертів у галузі лісового господарства, проведене у лютому 2005 року в рамках швейцарсько-українського проекту розвитку лісового господарства Закарпаття «FORZA» (надалі проект «FORZA»).
2. Масове опитування 500 мешканців Рахівського і Хустського районів Закарпаття, проведене у березні 2005 року в рамках проекту «FORZA».
3. «Громадська думка про використання лісових ресурсів». Масове опитування 1200 респондентів, проведене компанією TouchPoll протягом січня-лютого 2006 року.
4. «Аналіз діяльності Проекту Розвитку Водозабору на території Нижньобистрянської сільської ради». Масове опитування 770 мешканців сіл Нижній Бистрий, Широкий, проведене Карпатським центром полінгових досліджень у березі 2007 року в рамках проекту «FORZA» .
5. «Дослідження думки груп зацікавлених сторін в процесі розробки плану розвитку громади села Богдан на основі використання природних ресурсів», проведене Західноукраїнським навчальним центром в листопаді 2007 року в рамках проекту «FORZA» .
6. «Опитування представників місцевих громад щодо оцінки доступу до інформації та їхньої участі в управлінні лісовим господарством». Опитування 92 представників органів місцевого самоврядування Чернігівської, Київської та Закарпатської областей, проведене у 2010 році експертами НП «Товариство лісової сертифікації в Україні» та РМЕО «Екосфера» в рамках регіональної програми «Вдосконалення систем правозастосування і управління в лісовому секторі країн східного напрямку Європейської політики добросусідства і Росії» (FLEG) (надалі Програма FLEG в Україні) .
7. Опитування 600 представників малого бізнесу, фахівців лісового господарства і представників місцевих громад Львівської, Івано-Франківської, Рівненської та Закарпатської областей, проведене у 2010 році товариством «Зелений Хрест» за координації Міжнародної спілки охорони природи (IUCN) в рамках Програми FLEG в Україні.
8. «Оцінка правозастосування і управління у лісовому секторі України». Опитування 27 регіональних експертів в Івано-Франківській області, проведене Центром соціальних і маркетингових досліджень «SOCIS» у листопаді 2009 року в рамках Програми FLEG в Україні.
9. Роздаткове двох-етапне анкетування представників громадських екологічних організацій під час проведення круглого столу 17 лютого 2010 року в приміщенні представництва Світового баку в Україні (м. Київ) в рамках Програми FLEG в Україні. На першому етапі (перед початком проведення круглого столу) зібрано 29 анкет, після завершення – 23 анкети.
10. «Проблеми лісового господарства у сприйнятті населення лісових районів України». Масове опитування 1200 мешканців сільських населених пунктів Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей, проведене Центром соціальних і маркетингових досліджень «SOCIS» у червні 2010 року в рамках Програми FLEG в Україні.
11. Опитування 21 представника бізнесу у лісовому секторі України, проведене Центром соціальних і маркетингових досліджень «SOCIS» у травні – червні 2011 року в рамках Програми FLEG в Україні.
12. Опитування 10 головних лісничих стосовно практики застосування лісового законодавства в діяльності державних лісогосподарських підприємств, проведене О.Сторчоусом 14 червня 2010 року на базі Українського центру підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів лісового господарства в м. Боярка Київської області.
Для узагальненого аналітичного ре-аналізу використовувались емпіричні дані щодо тих проблем лісового сектору України, які найшли відображення в інструментаріях (опитувальниках і анкетах) відповідних опитувань. В цьому аналізі основна увага приділяється виявленню основних проблем лісового сектору, на яких наголошують учасники більшості проведених опитувань. Варто зауважити, що аналізувались підготовлені звіти, а не масиви емпіричної інформації, відсутні в розпорядженні автора.
Колективами більшості вищенаведених опитувань використовувалась різна методологія щодо вибіркової сукупності, насамперед в масових опитуваннях, а також різні інструментарії. Тому доцільно говорити не про конкретні відсотки отриманих результатів, а про наявні тенденції ставлення експертів та громадської думки до ситуації у лісовому секторі України, пропозицій щодо її якісного покращення.
За характеристикою носіїв первинної соціологічної інформації всі вищенаведені опитування можна поділити на три основні групи: опитування експертів; масові опитування населення та комбіновані опитування, які включають як окремі цільові групи респондентів, так і пересічних громадян (представників місцевих громад).
Подібна композиція носіїв емпіричної інформації дозволяє порівнювати експертну точку зору з громадською думкою населення, виявляти спільні і відмінні погляди на певні проблеми лісового сектору України. Тим самим аналіз отриманого соціологічного матеріалу може бути максимально корисним для збалансованої і виваженої оцінки наявної ситуації та виявлення шляхів оптимального розвитку лісового сектору нашої країни.
Проведений аналіз тем опитувань дозволив виокремити коло питань, які найчастіше в них фігурують і можуть використовуватися для порівняння.
Для більшої зручності в таблицях і тексті збережена вищенаведена нумерація проведених опитувань, дані яких використовуються для порівняльного аналізу з тих чи інших проблем лісового сектору України.
Таблиця 1
Тематика проведених опитувань
Тематика опитування Номера опитувань
Інформованість лісокористувачів про лісовий сектор України; рівень інтересу населення до лісового сектору. 3,6,9
Роль лісозаготівлі в місцевій економіці та житті громади; економічна вигода від лісу; діяльність місцевих пилорам 3, 8, 10
Сучасний стан використання лісових ресурсів, ведення лісового господарства; визначення обсягу рубок лісу, його експорту 1, 5, 10, 11
Соціально-економічний стан місцевих громад в гірській місцевості 4,5
Основні проблеми лісового сектору; основні види правопорушень, рівень корупції у лісовому секторі 3,8,9, 11
Незаконна вирубка лісу: визначення обсягів, мотивації; оцінка фіскальних заходів. Наслідки незаконних рубок для підприємств малого бізнесу 2, 7, 8, 10, 11
Ставлення до приватної власності/оренди лісової ділянки 1, 2
Варіанти купівлі деревини 10, 11
Конфліктні ситуації між громадами і лісогосподарськими підприємствами; оцінка діяльності лісової охорони 6, 8, 10, 12
Оцінка лісового законодавства 7, 8, 12
Дозвільне регулювання використання лісових ресурсів; рівень доступу до лісових ресурсів лісокористувачів 7
Раціоналізація чинної системи та процедур видачі дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів 7
Перспективні шляхи розвитку лісового сектору 1, 3, 10, 8, 9, 11
Потенціал громадянського контролю лісового сектору; залученість до прийняття рішень в управлінні лісовим господарством 3,6, 8,9
1. РІВЕНЬ СУСПІЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ ДО ЛІСОВОГО СЕКТОРУ ТА ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА ІНФОРМУВАННЯ
Оцінка загальної ситуації в лісовому секторі, як будь-якої іншої соціально-економічної сфери життєдіяльності суспільства, ґрунтується на відповідному рівні інтересу та інформованості.
Згідно масового опитування 1200 респондентів в 2006 році (3) більше половини респондентів в цілому по Україні в достатній мірі цікавляться справами в лісовому секторі України. Причому мешканці Карпатського регіону демонструють найбільший рівень зацікавленості цими справами. Респонденти особисто пов’язані з лісовим сектором насамперед через відпочинок на природі, а також збирання грибів, ягід або заняття туризмом.
З точки зору одностайної більшості респондентів, ліс є важливим екологічним чинником і тому для більшості опитаних ліс має також велике значення для відпочинку. При цьому значна частина респондентів визнає, що ліс є основним джерелом деревини, а для майже кожного п’ятого – лісне господарство є основним роботодавцем в сільських регіонах. Однак у випадку повторення цього запитання з вибором лише однієї альтернативи, для одностайної більшості респондентів ліс залишається насамперед важливим екологічним чинником. Лише 12% вказали на важливість його для відпочинку і 8% для виробництва деревини.
Половина респондентів вважають себе інформованими про те, що обсяг щорічної вирубки більше приросту деревини; понад 40 відсотків знають що державний комітет лісового господарства відповідає за ліси країни. Менше всього вони інформовані про те, що існуюче обмеження лісокористування значно обмежує можливості використання лісових ресурсів.
Половина респондентів отримують інформацію про лісовий сектор з телевізора, понад третини в міжособистій комунікації з найближчим оточенням з числа рідних і друзів, ще кожний п’ятий від колег по роботі, а понад чверть з місцевих газет.
Опитування 92 представників органів місцевого самоврядування Чернігівської, Київської та Закарпатської областей у 2010 році (6) зафіксувало недостатній рівень доступу місцевих громад до інформації про лісогосподарську діяльність підприємств.
Основним недоліком сучасного стану інформування громад є те, що як центральні, так і територіальні органи управління лісовим господарством займають пасивну позицію в цьому питанні. Тобто, актуальна інформація, яка безпосередньо стосується життєдіяльності громад надається недостатньо, а переважає лише та інформація, яка спрямована на запобігання прямих економічних збитків підприємству, спричинених лісовими пожежами та наявністю сміття у лісі. До сьогодні зберігається принцип, коли громади самі змушені шукати необхідну інформацію, а не отримувати її із загальнодоступних джерел. Хоча, наприклад, за даними Держкомлісгоспу проводиться багато заходів з інформування населення у засобах масової інформації.
Як вважають представники громад, найефективнішими джерелами актуальної інформації зараз є такі засоби «пасивного» інформування, як телебачення (особливо місцеве), місцеві газети та місцеве радіо, які висвітлюють, в першу чергу, інформацію щодо їхнього територіального розвитку. Також респонденти відзначають корисність спеціалізованих буклетів, у яких у доступній формі висвітлені практичні питання, пов’язані із лісогосподарською діяльністю, правовими аспектами використання лісових ресурсів, засобами співпраці громади та лісогосподарських підприємств тощо. Але ці буклети мають бути не тільки у приймальнях директорів лісгоспів, як це зараз переважно відбувається, а у місцях, які громадяни часто відвідують, – сільських радах, будинках культури, школах.
В свою чергу опитування представників екологічних громадських організацій, діяльність яких пов’язана з лісовим сектором, (9) показує: основними джерелами інформування про ситуацію у лісовому секторі України для респондентів є інтернет- ресурси екологічних громадських організацій та відповідних державних установ, міжособиста комунікація, за незначного використання традиційних паперових джерел інформування (фахових газет, журналів, бюлетенів тощо).
Хоча найбільш оптимальним джерелом інформування про ситуацію у лісовому секторі України є сайти «Український лісовод» та Держкомлісгоспу, респонденти вважають за доцільне розміщувати інформацію про лісовий сектор також в офіційних друкованих виданнях уряду і парламенту, впливових регіональних засобах масової інформації, включно з місцевими каналами телебачення і радіо, на сайтах соціальних мереж.
Опитування Товариства «Зелений хрест» (7) засвідчило, що більше половини представників малого бізнесу достатньо добре знають про екологічні проблеми місцевості, де вони ведуть свій бізнес. При цьому опитування виявило доволі суттєві відмінності по областям: більш високий рівень інформованості серед цієї групи у Львівській та Рівненській областях, та відчутно менший в Івано-Франківській та Закарпатській.
2. ЗНАЧЕННЯ ЛІСУ ДЛЯ ЕКОНОМІКИ ТА ЖИТТЯ ГРОМАД ЛІСОВИХ РЕГІОНІВ
Масове опитування 500 респондентів Рахівського і Хустського районів Закарпаття (2) встановило факт домінування зайнятості місцевого населення у державному секторі економіки з відносно невеликим відсотком зайнятості в лісовій галузі.
Натомість переважна більшість учасників експертного опитування в Івано-Франківській області (8) вважає, що внесок лісового сектора в економіку цієї області є достатньо відчутним, а відтак має привертати до себе увагу всіх зацікавлених сторін з метою підвищення ефективності використання лісових ресурсів. Експерти визнають лісову галузь як профільну в Івано-Франківській області та Карпатському регіоні в цілому. Крім того експерти відмітили значний попит на хвойну деревину, оскільки така деревина найбільше використовується у виробництві будівельних матеріалів. При цьому частина експертів з числа представників громадських екологічних організацій наголошували на важливості поєднання економічної вагомості даного сектора для області з рекреаційною складовою.
Для понад половини з 200 опитаних представників громад Львівської, Івано-Франківської, Рівненської та Закарпатської областей (7), ліс особисто є природним об’єктом, який потрібно охороняти, а для 44% має також важливу економічну складову, оскільки є місцем для збору грибів, ягід та лікарських рослин.
Переважна більшість учасників великомасштабного масового опитування в Карпатському регіоні (10) вважає, що лісозаготівля відіграє важливу або скоріше важливу роль в економіці їх району. Протилежної точки зору дотримується біля чверті респондентів, а майже кожний десятий не зміг визначитися з відповіддю.
Найбільшу економічну вигоду від місцевого лісу, на думку респондентів, мають підприємства, які переробляють ліс та експортери лісопродукції, тоді як найменшу місцевий бюджет. До аналогічного висновку приходять учасники експертного опитування в рамках проекту ФОРЗА (1). Можливості промислового використання розглядаються експертами переважно як незаконні. Вони приносять шкоду лісу і не приносять користі місцевим громадам. Наголошується, що ліс використовується невеликою групою осіб.
На думку авторів даного опитування, носіями основних ідеологій вирішення ситуації навколо ефективного користування лісовими ресурсами є три соціальні групи: експерти – професіонали («технократи»), «незадовільні споживачі» лісових ресурсів і «маргінальні групи», яки виключені із системи суспільного виробництва (безробітні).
До технократів переважно належать чоловіки середнього віку з вищою лісовою освітою, які переважно працюють у лісі, або є функціонерами у лісовій галузі. Частина з них підтримує різке збільшення вартості лісових ресурсів, ігноруючи потреби місцевих громад. Цілком закономірно, що альтернативну «технократам» групу складають «незадоволені споживачі», які шукають засоби для задоволення власних потреб.
Опитані жителі сіл на території Нижньобистрянської сільської ради (4) визнали основною проблемою недостатність робочих місць і низькі доходи населення. Створення нових робочих місць пов’язується місцевим населенням зі створенням цеху з попередньої переробки ягід і грибів; створенням цеху з переробки деревини; розвитком сільського туризму та традиційних ремесел.
Опитані мешканці села Богдан (5) також визнають соціально-економічний стан своєї громади незадовільним. Головною причиною цього було зазначено відсутність роботи, що породжує інші причини, зокрема міграцію людей у пошуках заробітків, агресивність та недбальство в освоєнні природних ресурсів села, песимістичні настрої загалом. Перспективу громада бачить у розвитку переробної галузі з великою градацією рівнів переробки деревини. Те саме стосується розвитку традиційного сільськогосподарського виробництва, – постійно висловлювалася думка щодо важливості будівництва в селі підприємств з переробки м’яса і молока.
3. ОЦІНКА ЗАГАЛЬНОЇ СИТУАЦІЇ В ЛІСОВОМУ СЕКТОРІ
Опитані представники громади села Богдан (5) демонструють чітке розуміння поточної ситуації та основних причин сучасного становища у громаді та природному середовищі. Що стосується сучасного стану використання природних ресурсів, то, на думку широкого загалу, цей стан характеризується в діапазоні від незадовільного до загрозливого.
Основними причинами такої ситуації визначено: відсутність належного контролю за діяльністю природокористувачів з боку регіональної (в т.ч. районної) влади; поєднання функції природозахисту та природокористування у системі Держлісгоспу; корумпованість державних дозвільних інституцій, які видають ліцензії на вирубку лісу; порушення норм лісозаготівлі з боку приватних компаній; недбале ставлення мешканців до лісу. Щодо ролі органів державної влади у нинішньому стані використання природних ресурсів, то було зазначено відсутність механізмів впливу на них з боку громади. Поточний стан використання природних ресурсів загалом сприймається громадою як небезпека для життєдіяльності.
Понад 42% опитаних представників громад чотирьох лісових областей України в опитуванні Товариства «Зелений Хрест» (7) оцінюють стан лісів у своїй місцевості як скоріше поганий ніж добрий. При цьому однакова кількість респондентів в зазначених областях вважають, що стан лісів у їхній місцевості або «поганий» або «добрий». В цьому ж опитуванні оцінка фахівців лісового господарства стану лісів у місцевості їхнього постійного проживання розподілилась фактично навпіл: половина фахівців визнала його в цілому добрим, тоді як протилежної точки зору дотрималось 42 відсотки, а решта не визначилась.
Учасники масового опитування в Карпатському регіоні (10) оцінюють існуючу систему ведення лісового господарства, лісозаготівель і реалізації деревини у адміністративному районі свого проживання доволі негативно. Зокрема, понад третини респондентів дотримується тієї точку зору, що система має низку серйозних недоліків, які слід усунути. Приблизно така ж кількість учасників опитування вважає, що система в цілому погано працює і вимагає серйозної зміни.
На думку представників великого бізнесу у лісовому секторі України (11) загальний рівень ефективності лісового господарства є посереднім, а лісової промисловості – скоріше незадовільним. Тому не дивно, що рівень ефективності переважної більшості напрямків господарювання в лісовому секторі визнається експертами як скоріше незадовільний. Лише плитне виробництво та виробництво фанери і шпону респонденти визнали скоріше ефективними.
4. ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПРОБЛЕМ ЛІСОВОГО СЕКТОРУ
Громадська думка українців, як свідчать дані масового опитування 1200 респондентів (3), доволі чітко виокремлює основні проблеми лісового сектору. У випадку відповіді, яка передбачала кілька варіантів, респонденти вбачали основні проблеми лісового сектора в надмірних рубках; корупції у лісовому секторі; недосконалому законодавстві та недосконалій системі керування лісовою галуззю.
Основні недоліки лісового господарства України, на думку респондентів, полягають у знов-таки надмірних рубках лісу та недостатніх обсягах нових посадок. Третина вказала на використання відсталих (недосконалих) технологій лісозаготівлі.
На думку переважної більшості респондентів рівень корупції в лісовому секторі України є вище середнього, а майже третина вважає його дуже високим. Лише 5% вказала на відсутність корупції у лісовому секторі країни.
Понад третина учасників опитування вважає, що нелегальні рубки складають від 25 до 50% від всіх вирубок лісу в Україні. При цьому майже чверть респондентів вказує на позначку від 51до 75%.
В місцевості проживання респондентів частка тих, хто задовільно оцінює діяльність місцевого лісогосподарського підприємства фактично дорівнює частці тих, хто надав негативну оцінку (37% проти 38%).
На думку половини представників громад чотирьох лісових областей України в опитуванні Товариства «Зелений Хрест» (7) значними загрозами для стану лісів в їхній місцевості є самовільне вирубування лісів місцевими жителями, а також корупційні схеми заготівлі деревини і нераціональна діяльність лісогосподарських підприємств. При цьому майже така кількість респондентів відмітила загрози для стану місцевих лісів у вигляді їх поганої охорони та зловживання при експлуатації лісових ресурсів з боку бізнесових структур.
Фахівці лісового господарства в зазначеному опитуванні виокремили насамперед недосконалу законодавчу базу, а також самовільне вирубування лісів місцевими жителями та передачу лісу в оренду тимчасовим лісокористувачам.
Практично одностайно учасники обласного експертного опитування у Івано-Франківській області (8) визнали наявність проблем в цій області, пов’язаних з правозастосуванням у лісному секторі. Відмінність полягає в тому, що одна половина експертів визнає ці проблеми як серйозні, а інша половина не відносить їх до серйозних. На серйозності проблеми правозастосування у лісовому секторі області найбільше наголошують представники громадських екологічних організацій, тоді як на другорядноість цієї проблеми вказують більшість представників промислово-лісового сектору і бізнесу.
З точки зору експертів найбільш поширеними видами правопорушень у лісовому секторі Івано-Франківської області є самовільні/незаконні рубки лісу; порушення правил ведення (технології) лісозаготівельних/лісорозробних робіт та браконьєрство. Також згадувались: відсутність належного контролю за сортиментом лісопродукції (заниження сортності); засмічення лісів; порушення землекористуванням, особливо на землях природоохоронного фонду; порушення пожежної безпеки під час перебування в лісі, і як наслідок, виникнення пожеж.
Учасники зазначеного опитування оцінюють величину шкоди зазначених правопорушень для лісового господарства Івано-Франківської області як досить значну з економічної та екологічної точки зору. Як вважають окремі експерти, самовільні рубки складають більше половини від сумарної шкоди всіх інших правопорушень для лісового господарства. Немала частина експертів визнала, що основана шкода від самовільних рубок полягає в неконтрольованому зменшенні цінних порід деревини, значному скороченні лісистості в області.
При цьому погляди експерти Івано-Франківської області на розміри діючих штрафів і сум відшкодування збитків, нанесених самовільними рубками, виявились доволі різними. Якщо одна частина опитаних визнає діючі суми фіскальних заходів різною мірою заниженими, то інша дотримується з цього приводу протилежної точки зору. На завищений розмір штрафних санкцій вказали всі представники державних природоохоронних органів (що викликає запитання) та більшість представників промислово-лісового сектору. В свою чергу, недостатній розмір фінансових покарань порушників визнала більшість представників громадських екологічних організацій та місцевої інтелектуальної еліти.
До найбільш актуальних проблем лісового сектору опитані представники екологічних громадських організацій (9) відносять недоліки в державному управлінні лісовими ресурсами; недосконалість законодавчої бази, фіскальних заходів щодо правопорушників; поширення правопорушень в лісовому секторі та природоохоронні проблеми лісового сектору.
На думку представників великого бізнесу у лісовому секторі (11), корупція, незадовільна технічна та технологічна оснащеність, а також недосконале законодавство найбільше стримують розвиток лісового господарства в Україні. Менше гальмують розвиток галузі некваліфіковані кадри і надмірні обмеження, які стримують проведення рубок. Що ж до деревообробки, то її розвиток в нашій країні найбільше гальмують два чинники: дефіцит сировини, спричинений її експортом, і високі ціни на сировину. В свою чергу, найменше стримують розвиток деревообробки низька рентабельність, а також слабкий попит на готову продукцію на внутрішньому ринку.
4.1. НЕЗАКОННА ВИРУБКА ЛІСУ: ВИЗНАЧЕННЯ ОБСЯГІВ, МОТИВАЦІЯ, ОЦІНКА ФІСКАЛЬНИХ ЗАХОДІВ
Майже половина з 500 опитаних мешканців Рахівського і Хустського районів Закарпаття (2) визнають, що знають про факти незаконної вирубки лісу, знають про технології незаконних рубок, але навіть не намагаються їх попередити.
Відчутна частка (42%) представників малого бізнесу опитаних Товариством «Зелений Хрест» (7) вважають незаконні лісозаготівлі однією з найважливіших проблем за місцем свого постійного проживання. При цьому майже третина вважають, що незаконні рубки лісу значною мірою породжують еколого-економічні проблеми у місцевості, де вони ведуть свій бізнес. На думку цієї категорії респондентів, найбільше спонукає до використання деревини нелегального походження в бізнесі різниця в цінах на деревину легального і нелегального походження, а також той факт, що таким способом отримати деревину достатньо просто.
На підставі отриманих емпіричних даних та власних досліджень автори зазначеного опитування малого бізнесу роблять висновок про негативний вплив незаконних рубок у довгостроковій перспективі на лісопильні та деревообробні підприємства. Це зменшення кількості деревини високої якості для легальної купівлі; поширення умов не доброчесної конкуренції внаслідок заниження ціни при реалізації продукції та, відповідно, можливе закривання легально діючих підприємств малого бізнесу з негативними соціально-економічними наслідками для місцевих громад (скорочення надходжень до місцевого бюджету, втрата робочих місць).
Фахівці лісового господарства в цьому ж опитуванні вважають, що на правопорушення у лісовому секторі впливають насамперед високий рівень безробіття в лісових регіонах, бажання отримання додаткових доходів, існування тіньової економіки та недосконалість лісового законодавства.
Незважаючи на район постійного проживання, переважна більшість учасників масового опитування в Карпатському регіоні (10) вважає, що брак коштів на купівлю деревини, низький матеріальний рівень життя місцевого населення штовхає людей на вчинення незаконних рубок. Менше всього респонденти вбачають причину незаконних рубок у небажанні місцевого населення проходити процедуру виписки деревини у лісгоспі.
Учасники експертного опитування в Івано-Франківській області (8) доволі неоднозначно оцінюють обсяг нелегальних вирубок в цій області до загального обсягу заготівель деревини. Найменший відсоток нелегальних вирубок в області до загального обсягу заготівель деревини найчастіше відмічали представники місцевих органів влади. Мінімальну цифру назвали представник промислово-лісового сектору, а максимальну озвучив представник громадської організації. Звертає на себе увагу той факт, що і для представників державних природоохоронних органів характерні різні оцінки частки нелегальних рубок до загального обсягу заготівель деревини в області.
З точки зору респондентів зазначеного опитування найбільше на виникнення правопорушень в лісовому секторі цієї області впливає знов-таки соціальний чинник (безробіття, низька матеріальна забезпеченість, особливо населення гірських сіл) та його похідна – низька купівельна спроможність місцевого населення, яка не дозволяє легально придбати деревину. Немала частка експертів вказала на корумпованість чиновників, відповідальних за охорону лісів, закритість лісового господарства від громадськості. Серед інших чинників учасники опитування також виділили велику кількість приватних незареєстрованих пилорам, налагоджену систему нелегальної купівлі краденого лісу; недостатнє фінансування державної лісової охорони, низький рівень оплати праці у лісовій галузі та недосконале законодавство щодо скупників краденого лісу.
Аналогічно неоднозначною виявилась експертна оцінка долі нелегальних рубок, яка виявляється і фіксується лісовою охороною та іншими контролюючими органами в Івано-Франківській області. Серед різних категорій експертів найменшу частку виявлених і зафіксованих нелегальних рубок до загального обсягу таких правопорушень назвали представник бізнесу. Натомість найвищий рівень виявлення таких правопорушень припадає на фахівців лісового господарства.
Майже половина учасників опитування великого бізнесу у лісовому секторі України (11), насамперед із підприємств, розташованих за межами столиці, не змогли визначити обсяг тіньового обороту деревини в країні. Ті, хто відповіли, найчастіше називали обсяг понад двадцять відсотків – саме стільки заготовленого в Україні лісу у сукупності продається нелегально або з грубими порушеннями. При цьому думки опитаних представників підприємств щодо величини впливу тіньового ринку нелегальної деревини в Україні на її офіційну ціну відрізняються.
4.2. НЕДОЛІКИ ПРАКТИКИ ДОСТУПУ ДО ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ
Основні обмеження у доступі різних категорій лісокористувачів детально розглядались в опитуванні Товариства «Зелений хрест» (7). Більшість представників місцевих громад вважають, що законно отримати будівельну деревину складно, але можливо. В свою чергу більше половини представників малого бізнесу та майже половина фахівців лісового господарства розділяють таку позицію – законно отримати деревину для ведення бізнесу складно, але можливо. Більше половини цієї категорії респондентів стверджують, що не мають жодного впливу на вирішення проблем, які стосуються використання лісових ресурсів у місцевості, де вони ведуть свій бізнес. При цьому представники місцевих громад вважають: у пересічних мешканців їхніх населених пунктів не виникає жодних проблем щодо законного доступу до збору грибів, ягід, плодів, лікарської сировини у місцевих лісах та у веденні туристичної діяльності в цих лісах.
Для аналізу практики доступу лісокористувачів до лісових ресурсів особливий інтерес становлять десять відсотків підприємців, які в цьому опитуванні вказали на неможливість законно отримати деревину для ведення свого бізнесу. Серед незаконних шляхів доступу до деревини дрібні підприємці найчастіше купують деревину в місцевих жителів, які в свою чергу самовільно її заготовляють, а також нерідко купують деревину від організованих нелегальних лісозаготівельників.
Переважна більшість фахівців лісового господарства в цьому опитуванні позитивно ставиться до реалізації деревини на аукціонах, які підтримують розвиток внутрішнього ринку в складних економічних умовах і вважає економічно обґрунтованою стартову ціну деревини на таких аукціонах. Запровадження аукціонів робить більш прозорим процес ціноутворення та забезпечує ринкові умови реалізації продукції лісозаготівлі та деревообробки. Водночас ця категорія респондентів відмічає також недоліки аукціонів з придбання деревини на внутрішньому ринку.
Мова іде про певну прогнозованість деяких аукціонів внаслідок попередньої домовленості окремих підприємців (чи організаторів) внаслідок чого деревина продається за заниженими цінами для заздалегідь визначених підприємців. Крім того, учасники аукціонних торгів вчасно не мають можливості вплинути на процес організації аукціону на конкретній біржі з метою дотримання своїх інтересів. Всі біржі, які реалізують деревину, проводять торги у відповідності до Регламенту, що нівелює можливість вибору учасниками аукціонів конкретної біржі, а саму біржу позбавляє можливості розробити власний регламент. Відмічається також, що лісогосподарські підприємства виставляють на продаж деревину великими лотами.
За даними масового опитування у Карпатському регіоні (10) незалежно від району опитування доволі поширеним є комбінований варіант купівлі місцевим населенням дров, який передбачає поєднання легальної купівлі з оформленням відповідних документів з неофіційною купівлею без оформленням будь-яких документів.
Більше половини учасників масового опитування вказують на надмірну вартість деревини для їх фінансової спроможності, тоді як на другій позиції за частотою згадування опинились фактично дві труднощі: доставка та волокита з оформленням відповідних документів. Зависока ціна деревини відмічається всіма учасниками опитування, незалежно від факту їх працевлаштування, самооцінки майнового стану сім’ї та адміністративного району проживання.
Найбільш поширеною формою незаконної заготівлі і торгівлі деревиною, на думку опитаних, є можливість звернутися до посередника, який купить у лісників і привезе ліс до будинку. Понад чверть респондентів зазначила, що можна домовитися з лісником і зрубати, що потрібно, заплативши йому готівкою і при цьому він випише документи.
Згідно опитування представників великого бізнесу у лісовому секторі України (11) поміж всіх варіантів придбання деревини найбільш прийнятним для підприємств, де вони працюють, виявились два: доставка у двір підприємства посередником або лісгоспом та поставка з нижнього складу лісгоспу.
Половина учасників цього опитування в цілому позитивно оцінює ідею продажу всієї заготовленої деревини на біржових аукціонах. При цьому на оцінку самої ідеї продажу всієї деревини на біржових аукціонах суттєво впливає ставлення респондентів до практики їх проведення в нашій країні. Виявляється, що більше половини експертів в цілому негативно ставляться до практики проведення та організації таких аукціонів. Серед основних недоліків експерти найчастіше виокремлюють втручання держави в ціноутворення замість економічних важелів формування ціни (наявного попиту і пропозиції); неможливість реально оцінити об’єм виставленої деревини; недосконалу систему оформлення документації.
Для вдосконалення доступу до придбання необробленої деревини учасники опитування пропонують насамперед забезпечити можливість укладання річних прямих контрактів із постачальниками деревини. Також значна частина респондентів підтримала запровадження електронної системи торгівлі деревиною та проведення спеціальних річних аукціонів для великих українських лісопромислових підприємств.
4.3. ПИТАННЯ ВЛАСНОСТІ НА ЛІС
З точки зору експертів у галузі лісового господарства, опитаних в рамках Проекту ФОРЗА (1), факт законного користування лісом пов’язується з можливостями безпосереднього споживання лісових ресурсів. Основній засіб подолання диспропорції між незаконним використанням і недостатнім рівнем споживання – реалізація права приватної власності на лісові ресурси. При цьому обов’язковою умовою ефективної реалізації права власності на ліси є наявність достойного посередника. Тільки за наявністю достойного посередника процеси реалізації права власності, зменшення обсягу незаконного використання лісових ресурсів і покращення їх споживання місцевими громадами зможе стати успішними.
На статус оптимального посередника претендує два недостатньо визначених суб’єкта: «держава» та узагальнене поняття «ґазда» (господар). «Лісгосп», незважаючи на повну реальність свого існування, уступає двом попереднім суб’єктам у силу максимальної наближеності до «злочинного використання» лісових ресурсів і недостатнього рівня наближеності до процесу «покращення споживання». Цікавим є факт, згідно якого експерти не ототожнюють поняття «держава» і «лісгосп», незважаючи на те, що лісгоспи є державними підприємствами.
Незважаючи на відсутність в Україні права приватної власності на ліси п’ять відсотків учасників масового опитування в Рахівському і Хустському районах Закарпаття (2) зазначили, що мають у приватній власності ділянку лісу – в середньому менше одного гектара. При цьому майже чверть респондентів зауважили, що їхні батьки і діди мали колись у власному користуванні ділянки лісу. Третина респондентів даного опитування висловили бажання мати ділянку у приватній власності, тоді як більшість опитаних не мають подібного бажання. Варто зазначити, що основна мотивація бажаючих отримати ліс у приватну власність полягає в задоволенні власних потреб споживання лісових ресурсів, і на думку авторів опитування, не пов’язана з їх раціональним використанням.
На питання про умови, які можуть зробити тимчасове користування або оренду лісу корисною, три чверті респондентів цього опитування вказали на забезпечення надійної охорони лісу.
Очікування респондентів від можливості масової передачі лісів у приватну власність або оренду – неоднозначні. Найбільш імовірний сценарій за думкою майже третини опитаних, що доходи населення тимчасово зростуть, але з'явиться додаткова умова для знищення лісу. Понад чверть респондентів вважає, що буде більше порядку, зменшиться самовільна вирубка лісу, покращиться його екологічний стан, але доходи населення зменшаться. Зовсім песимістичний настрій у майже кожного п’ятого учасника опитування: через якийсь час люди схаменуться й повернуть ліс у власність держави. Оптимістично настроєні менше 15% респондентів, які вважають, що масова передача лісів у приватну власність або оренду – це єдиний шанс для раціонального використання лісових ресурсів Закарпаття й збільшення доходів місцевого населення.
На думку майже чверті учасників масового опитування компанії TouchPoll (3) частка державної власності на ліс має складати більше трьох чвертей від загальної площі, а третина респондентів, взагалі, підтримує передачу у державні власність всіх лісів. Натомість за те, щоб у держави перебувало менше половини всіх лісів підтримує 16 відсотків.
В деревообробці на думку понад третини респондентів має переважати велика державна форма власності, більше чверті висловились за рівність всіх форм власності а кожний п’ятий підтримав дрібну і велику приватну власність.
Ліси колишніх сільськогосподарських колективних підприємств (колгоспів) респонденти пропонують насамперед передати у власність державних лісогосподарських підприємств (44%). При цьому чверть виступила за передачу цих лісів у власність територіальних громад.
Більше половини респондентів в опитуванні Товариства «Зелений хрест» (7) вважають, що наслідком отримання місцевою громадою більше прав на планування і користуванням лісом було б підвищення культури користування лісом.
5. ОЦІНКА ЛІСОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА
Одностайна більшість учасників експертного опитування в Івано-Франківській області (8) оцінюють як задовільне законодавче і нормативне регулювання питань, пов’язаних з використанням лісів та лісних ресурсів в Україні. При цьому на думку експертів найчастіше порушуються в Україні положення лісового законодавства, які стосуються правил ведення рубок лісу в Карпатах та захоплення земель лісового фонду з метою їх переведення в інші категорії, зокрема під забудову.
Серед інших положень лісового законодавства, які на думку учасників опитування найчастіше порушуються, називались виконання покарань порушників лісового законодавства; ведення мисливського господарства, браконьєрство; технологічні порушення заготівлі деревини; засмічення лісових угідь побутовими відходами; порушення протипожежної безпеки; недостатній контроль за відпуском деревини з лісосік по сортах та порушення положень щодо охорони заповідних зон.
Розглядаючи окремі аспекти лісового та екологічного законодавства України експерти більше погоджуються з тим, що окремі правові норми мають декларативний характер та дублюються в різних законах, а також з суперечливістю окремих положень в різних законах та застарілістю і помилковістю окремих законодавчих норм. Натомість менше експерти погоджуються з тим, що окремі правові норми перешкоджають легальному використанню лісових ресурсів та гарантуванню рівного і відкритого доступу до лісових ресурсів, а також з надзвичайно складною процедурою контролю над використанням лісових ресурсів.
Для підвищення ефективності впровадження законодавства щодо попередження або мінімізації нелегальних вирубок лісу в Україні експерти Івано-Франківської області найчастіше пропонують такі заходи як структурну перебудову лісового господарства, послаблення зарегульованості ринку, чіткі прозорі тендери на лісозаготівлю; створення біржі, аукціону сировини; впровадження європейської системи нумерації колод, налагодження ефективного обліку сортиментної структури лісопродукції, створення відповідної бази даних; ліквідацію нелегальних переробних підприємств, які створюють попит на нелегальну деревину; відкритий доступ до інформації всіх підприємств, прозорість роботи лісових державних органів для громадськості та місцевої влади; забезпечення можливості купівлі фізичними особами лісо деревини за доступними цінами; належний контроль за збереженням лісів та об’єктивний розгляд справ про правопорушення; збільшення розмірів штрафів за правопорушення лісового законодавства та збільшення штату, технічного забезпечення та розміру заробітної плати працівникам лісової охорони.
Переважна більшість представників громад, бізнесу та фахівців лісового господарства в опитуванні Товариства «Зелений Хрест» (7) вважають недосконалу правову базу чинником прямої загрози для стану лісів у їхній місцевості. Ці результати відповідають думці експертів із сфер бізнесу та фахівців лісового господарства про складність законних процедур доступу до лісових ресурсів.
Більшість опитаних фахівців лісового господарства в цьому опитуванні вважають, що українське законодавство у сфері лісового господарства зовсім не відповідає європейським нормам. Для порівняння: лише чотири відсотки з них мають протилежну точку зору – українське законодавство у сфері лісового господарства цілком відповідає європейським стандартам.
Майже третина фахівців вказала на загальне погіршення нормативно-правової бази лісового господарства в Україні, а чверть відмітила відсутність будь-яких позитивних змін. Натомість оптимістично налаштованою виявилось лише п’ята частина фахівців, яка помітила позитивні зрушення у вітчизняному лісовому законодавстві.
Водночас на думку всіх категорій респондентів цього опитування, стан правового забезпечення ведення лісового господарства не входить до найбільших загроз для лісів, тому що проблема не стільки у недосконалих правових нормах, як у їхньому дотриманні.
На думку опитаних головних лісничих (12) серед норм діючого Лісового кодексу України насамперед потребують розробки та удосконалення дві: запровадження електронного обліку деревини і порядок проведення аукціонів з реалізації необробленої деревини. Що ж до правових актів у сфері лісового законодавства, то тут зазначені експерти відмітили нагальну потребу розробки та прийняття насамперед Закону про спрощений порядок передачі малопродуктивних сільськогосподарських земель.
6. ПЕРСПЕКТИВНІ ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ЛІСОВОГО СЕКТОРУ
З точки зору експертів, опитаних в рамках Програми ФОРЗА (1), для ефективного користування лісовими ресурсами в Україні доцільно зменшити активне використання сировини на користь глибокої переробки деревини (пиломатеріали); відновлення лісів пов’язати з можливістю постійного доступу до лісових ресурсів приватних лісокористувачів. Пом’якшення соціально-економічного становища населення можливо досягти шляхом всебічної підтримки «зеленого туризму», державного захисту інтересів громад, які проживають в лісових місцевостях.
В свою чергу, опитані експерти Івано-Франківської області (8) пропонують конкретні заходи, спрямовані на мінімізацію крадіжок лісу та інших правопорушень у лісовому секторі. Мова іде про розумну цінову політику щодо продажу лісових ресурсів місцевому населенню; розширення прав лісгоспів та підвищення рівня заробітної плати працівникам лісового господарства, особливо лісовій охороні; дотримання принципу невідворотності покарання, посилення відповідальності посадових осіб шляхом внесення відповідних змін до Кримінального Кодексу України; належний облік лісоматеріалів за допомогою створення відповідної комп’ютеризованої бази даних; ліквідацію нелегальних пилорам, підприємств, що скуповують крадену деревину, а також публічність висвітлення таких правопорушень не тільки в місцевих друкованих виданнях, але і на доступних сайтах.
На думку підприємців, опитаних Товариством «Зелений Хрест» (7) зменшити об’єми використання незаконно заготовленої деревини в бізнесі дозволять такі важливі заходи як: сертифікація походження деревини, підвищення штрафних санкцій, припинення нелегального експорту, посилення митного контролю, а також сертифікація продукції з деревини.
Серед першочергових змін, спрямованих на прискорення розвитку лісового господарства України, найбільшу підтримку представників великого бізнесу у лісовому секторі України (11) отримали три заходи: перегляд законодавства, вдосконалення системи реалізації деревини і державні інвестиції у розвиток лісової інфраструктури. Привертає увагу той факт, що всі без винятку учасники опитування погоджуються з необхідністю провадження реформ у лісовому господарстві України. Практично одностайно, за винятком двох учасників опитування, експерти підтримують введення експортного мита для обмеження експорту української лісопродукції.
Для створення єдиного підходу до оцінки якості та вимірювання деревини на внутрішньому ринку України представники великого бізнесу пропонують насамперед зміни на законодавчому рівні, розробку єдиних нормативних документів; перехід на європейську систему обліку та класифікації; посилення фіскальних заходів проти порушників діючого законодавства.
Серед запропонованих варіантів подолання тінізації лісового сектора представники деревообробних та меблевих підприємств найбільше підтримують заборону посадовим особам лісової охорони брати участь у приватному лісовому бізнесі. Менше всього експерти підтримують заборону лісогосподарським підприємствам продавати деревину суб’єктам, які не брали участі в аукціонах.
На думку представників екологічних громадських організацій (9), потрібно реформувати управління лісовим сектором, що передбачає удосконалення фінансово-економічного управління, чітке розмежування функцій господарського використання та охорони лісів; удосконалення законодавчої бази лісового сектора; посилення фіскальних заходів проти правопорушників лісового законодавства, врахування природоохоронних функцій лісу; проведення масштабної медіа-кампанії з метою максимального інформування громадськості про ситуацію у лісовому секторі України.
В масовому опитуванні компанії TouchPoll (3) для реформування лісового сектору респонденти в першу чергу пропонують удосконалити діюче законодавство та систему управління. Майже половина підтримала збільшення кількості заповідних лісових територій. На думку однієї третини респондентів у більшості випадків можна поєднувати вирубку лісів з піклуванням про природне довкілля, ще одна третина вважає можливим таке поєднання лише в деяких випадках.
Більше половини учасників масового опитування в Карпатському регіоні (10) для змін на краще у веденні лісового господарства, лісозаготівель і реалізації деревини пропонують посилити відповідальність за незаконні рубки. Натомість менше всього респонденти підтримують такий захід як приватизація лісів і передача їх приватним особам. Звертає на окрему увагу перевага прихильників посилення повноважень лісової охорони шляхом внесення відповідних змін у законодавство над тими, хто підтримує ідею створення окремої служби контролю над лісниками, позбавивши їх повноважень охорони лісу.
6.1. РОЗВИТОК ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ ЛІСОВОГО СЕКТОРУ
Учасники масового опитування компанії TouchPoll (3) достатньо скептично оцінюють вагомість впливу громадської думки на прийняття рішень у лісовому секторі України. Зокрема, майже третина учасників опитування вважає що «громадська думка навряд чи має вплив», понад чверть респондентів відмічають вплив громадськості лише в деяких випадках. Лише 15 відсотків є оптимістами, оскільки вважає, що громадська думка має достатній вплив. Однак відмічений в цілому незадовільний громадський контроль над лісовим сектором не поєднується належним чином із бажанням власної участі в цьому процесі. Третина респондентів хотіла б мати більший вплив на процес лісоуправління і майже така ж частка лише в деяких випадках. Натомість майже чверть виявились соціально пасивними і не бажають підвищити свій вплив в цій сфері.
На думку представників органів місцевого самоврядування (6), інтереси громад враховуються не в повній мірі, а коло питань до яких залучаються представники громад має доволі обмежений характер. Сам процес залучення громад до лісоуправління потребує вдосконалення, оскільки незважаючи на доволі широку законодавчу базу, що його регламентує, реального ефективного втілення він не має. Як вдалось з’ясувати у ході дослідження, більшість конфліктних ситуацій чи непорозумінь між громадами і лісогосподарськими підприємствами можна було б уникнути, якби між ними був налагоджений ефективний процес комунікації та співпраці, який би передбачав своєчасне повідомлення громад про плани роботи; врахування інтересів громад при формуванні планів; оцінювання соціальних наслідків від проведення господарських заходів, а також вчасне реагування на інформацію громад.
Для покращення співробітництва зацікавлених сторін (державних природоохоронних органів, місцевої влади, ЗМІ та громадськості) в сфері правозастосування та охорони лісу опитані експерти Івано-Франківської області (8) пропонують окремі інституційні зміни (створення нових структур); роз’яснювальну роботу з громадськістю і місцевими громадами; урегулювання земельних відносин між територіальними громадами та іншими власниками пропонується шляхом виготовлення земельних актів; взаємну поінформованість всіх зацікавлених сторін, гласність і громадське обговорення проблем правозастосування та охорони лісу.
На думку авторів опитування Товариства «Зелений Хрест» (7), найбільший вплив на зменшення використання бізнесменами нелегальної деревини матиме посилення громадського контролю щодо проблеми незаконних лісозаготівель (оскільки підприємці купують цю деревину у представників громади, що її самовільно/незаконно заготовляють), а також покращення роботи правоохоронних органів, які часто-густо «курують» процеси незаконної лісозаготівлі організованими бригадами.
Автори даного опитування роблять висновок, що одним із основних обмежень малого бізнесу у сфері використання лісових ресурсів є відсутність партнерських стосунків між бізнесменами, громадою, владними структурами та фахівцями лісового господарства. Тому на думку третини опитаних підприємців малого бізнесу, забезпечення прозорості механізму прийняття рішень владними структурами дозволить підприємцям законно отримувати дозволи на використання лісових ресурсів.
Опитані головні лісничі (12) цілковито підтримують розробку відповідного наказу Держкомлісгоспу, який би містив положення про доведення до відому громадськості основних рубок (їх підстав, обґрунтування, правомірності тощо), що проводяться цим комітетом. На їх думку інформувати громадськість про лісогосподарські заходи доцільно в ЗМІ на всіх рівнях, а також повідомляти сільські ради про наміри таких рубок. На думку одного з головних лісничих «Ліс вирощують, рубають, доглядають місцеві громади, це їх ліс, тому все що від нього отримано повинно направлятись на місця і використовуватись для покращення ведення догляду за лісом, це головна ідея польського методу..».
В ініціюванні проведення першочергових заходів з покращення ситуації в лісовому секторі України більшість представників екологічних громадських організацій (9) надає перевагу міжсекторальному підходу, який передбачає участь всіх зацікавлених сторін: уповноважених державних органів, експертного середовища, представників екологічної громадськості та бізнесу. Цей висновок анкетування заслуговує на окрему увагу, оскільки на стадії саме ініціювання, а не реалізації, значну роль можуть відігравати саме громадські екологічні організації, в особливості аналітичні центри, до складу яких входять науковці.
Серед представників громадських організацій існує дві точки зору на те, хто має очолити кампанію за покращення ситуації у лісовому секторі. Це має бути колегіальний орган у вигляді міжсекторіальної координаційної ради/ спільної робочої групи, або на чолі цієї кампанії має стати коаліція/об’єднання громадських організацій, лідерів природоохоронного руху.
Практично всі учасники анкетування вважають, що їх громадські організації можуть по-різному долучитися до вирішення окремих проблем правозастосування у лісовому секторі. Найбільш дієвою участь таких організацій виглядає в законодавчій сфері; інформуванні громадськості, в особливості сільських громад, та владних структур про наявні проблеми правозастосування у лісовому секторі України; організації контролю в рамках програми ФЛЕГ над підприємствами лісового сектору, які здійснюють експортні операції; в розкритті фактів корупційних дій; запровадженні практики охорони та збереження біорізноманіття у лісах.
ВИСНОВКИ
На підставі узагальнення проведених різними авторами і колективами масових опитувань можна стверджувати: громадська думка в цілому виявляє достатню зацікавленість до справ в лісовому секторі України. Зазначений суспільний інтерес пояснюється як безпосереднім користуванням лісовими ресурсами, включно з рекреацією, так і усвідомленням більшістю наших громадян важливості лісу для безпечного навколишнього природного середовища («легені природи»), дотримання екологічної безпеки.
Водночас слід визнати, що пересічні громадяни, в особливості жителі сільської місцевості в лісових регіонах, мають недостатньо інформації щодо реальної ситуації у лісовому секторі, лісогосподарської діяльності багатьох місцевих підприємств. Неналагодженим є сам механізм доступу пересічних громадян до поточної інформації за місцем постійного проживання. При цьому на проблеми із відкритістю та доступністю інформації про реальний стан лісового господарства також вказують опитані представники малого бізнесу.
Для покращення поінформованості громад опитані представники органів місцевого самоврядування, лідери громадської думки вказують на доцільність розширення загальних знань про особливості лісогосподарської діяльності. З цією метою пропонується розширення лісової тематики в медійного просторі насамперед місцевих ЗМІ. Окрім інформації попереджувального плану (протипожежна пропаганда, боротьба із засміченням лісів, браконьєрством тощо), потрібно надавати інформацію про плани діяльності лісогосподарських підприємств, звітні дані про результати їхньої діяльності. Оскільки громади зацікавлені у активній участі щодо прийняття рішень у сфері лісоуправління, тому наразі є актуальним впровадження активного інформування громадян щодо існуючих засобів їхнього впливу на діяльність прилеглих лісогосподарських підприємств та залучення їх до цього процесу.
Доцільною виглядає також пропозиція введення спеціальних занять у середніх школах в лісових регіонах, залучення місцевих школярів до діяльності шкільних лісництв.
Результати опитувань експертів з числа представників бізнесу та фахівців лісового господарства свідчать, що внесок лісового сектору в місцеву економіку, насамперед Карпатського регіону, є достатньо відчутним, а відтак має привертати до себе увагу всіх зацікавлених сторін з метою підвищення ефективності використання лісових ресурсів. Вказані експерти визнають факт значного попиту на хвойну деревину, оскільки вона найбільше використовується в Карпатському регіоні у виробництві будівельних матеріалів.
Для представників місцевих громад та екологічних громадських організацій ліс є не тільки економічним об’єктом – місцем для збирання грибів, ягід, лікарських рослин, але і важливим природним об’єктом.
На окрему увагу заслуговує невдоволення значної частини місцевого населення тим, що найбільшу економічну вигоду від місцевого лісу мають підприємства, які переробляють ліс та експортери лісопродукції, тоді як найменшу місцевий бюджет. Подібну точку зору поділяють також фахівці лісового господарства, які визнають: промислове використання лісових ресурсів далеко не завжди проносить користь місцевим громадам і ведеться нерідко з порушенням природозахисних норм.
Переважна більшість учасників проведених опитувань з числа експертів та пересічних громадян в цілому критично оцінюють нинішню ситуацію в лісовому секторі України. Основними причинами незадовільного ведення лісового господарства, лісозаготівель і реалізації деревини респонденти вважають відсутність належного контролю за діяльністю природокористувачів з боку місцевої влади; поєднання функції природозахисту та природокористування у системі Держлісгоспу; порушення норм лісозаготівлі з боку приватних компаній; недбале ставлення мешканців до багатств лісу.
Громадська думка доволі чітко окреслює основні проблеми лісового сектору, а саме: надмірні рубки; корупція у лісовому секторі, недосконале законодавство та недосконала система керування лісовою галуззю. В свою чергу, опитані фахівці лісового господарства виокремлюють насамперед недосконалу законодавчу базу, а також самовільне вирубування лісів місцевими жителями та передачу лісу в оренду тимчасовим лісокористувачам.
Різні погляди експертів та пересічних громадян щодо визначення доцільного обсягу рубок лісу пояснюється різним рівнем інформованості та професійної компетентності в цьому питанні. Тому фахівцям лісової галузі доцільно активізувати інформаційну кампанію серед широкого загалу з чітким поясненням оптимального на їх думку обсягу рубок. При цьому також варто враховувати застереження представників екологічних громадських організацій та професійних екологів щодо збереження біологічного різноманіття під час рубок лісу.
Учасники проведених опитувань в цілому визнають існування факт нелегальних рубок в українських лісах, хоча і по різному оцінюють їх обсяг до загального обсягу заготівель деревини. На окрему увагу заслуговують погляди респондентів на причини подібного негативного соціального явища. Тут погляди учасників опитувань в цілому збігаються. Мова іде про соціальний чинник (безробіття, низька матеріальна забезпеченість, особливо мешканців гірських сіл) та його похідна – низька купівельна спроможність місцевого населення, яка не дозволяє легально придбати деревину. Немала частина респондентів вказала на велику кількість приватних незареєстрованих пилорам, налагоджену систему нелегальної купівлі краденого лісу; корумпованість чиновників, відповідальних за охорону лісів; недосконале законодавство щодо скупників краденого лісу та закритість лісового господарства від громадськості.
На думку опитаних представників малого бізнесу найбільше спонукає до використання деревини нелегального походження в бізнесі різниця в цінах на деревину легального і нелегального походження, а також той факт, що таким способом отримати деревину достатньо просто. При цьому ця категорія респондентів цілком свідома щодо негативного впливу незаконних рубок у довгостроковій перспективі на лісопильні та деревообробні підприємства. Це зменшення кількості деревини високої якості для легальної купівлі; поширення умов не доброчесної конкуренції внаслідок заниження ціни при реалізації продукції та, відповідно, можливе закривання легально діючих підприємств малого бізнесу з негативними соціально-економічними наслідками для місцевих громад.
Переважна більшість учасників проведених опитувань вважає, що законно отримати будівельну деревину складно, але можливо. Серед населення лісових областей України доволі поширеним є комбінований варіант купівлі місцевим населенням дров, який передбачає поєднання легальної купівлі з оформленням відповідних документів з неофіційною купівлею без оформленням будь-яких документів.
Отримані емпіричні дані опитувань свідчать, що найпоширенішими реальними шляхами придбання деревини в Україні є аукціони обласних управлінь лісового та мисливського господарства, а також прямі договори з державними лісгоспами або з аграрними лісгоспами та іншими лісовими підприємствами.
Більшість опитаних представників малого бізнесу і фахівців лісового господарства
відмічають недоцільність видачі єдиними дозвільними центрами дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів (лісорубний квиток на рубки головного користування) з огляду на бюрократичні перепони та збільшення терміну прийняття рішення про видачу лісорубного квитка заявнику.
Переважна більшість фахівців лісового господарства та представників малого і великого бізнесу в цілому позитивно ставиться до реалізації деревини на аукціонах, які підтримують розвиток внутрішнього ринку в складних економічних умовах та забезпечують ринкові умови реалізації продукції лісозаготівлі та деревообробки. Водночас ця категорія респондентів відмічає також недоліки таких аукціонів. Це насамперед випадки втручання держави в ціноутворення замість економічних важелів формування ціни (наявного попиту і пропозиції); неможливість реально оцінити об’єм виставленої деревини; великі лоти продажу деревини.
Учасники масових опитувань в цілому обережно ставляться до питання про приватну власність на ліс. В середині 2000 років мешканці гірських сіл в лісових областях в цілому однаковою мірою виокремлювали як позитивні, так і негативні наслідки масової передачі лісів у приватну власність або довгострокову оренду. Серед позитивних наслідків виокремлювались зростання доходів населення, зменшення самовільних рубок, покращення екологічного стану лісу, а серед негативних, навпаки, створення додаткових передумов для знищення лісу, скорочення доходів населення. Але масові опитування останніх років засвідчили схильність більшості населення до збереження державної власності на переважну частку лісів і цілком виражене негативне ставлення до передачі лісів у власність окремим приватним особам. При цьому серед представників місцевих громад є доволі поширеною думка, що наслідком отримання місцевою громадою більше прав на планування і користуванням лісом було б підвищення культури користування лісом.
На думку більшості експертів з числа фахівців лісового господарства тільки постійні лісокористувачі можуть належно вести розробку лісосік з дотриманням екологічних норм і правил. Допуск до рубки стиглого лісу тимчасових користувачів є неможливим і неефективним для держави через відсутність належного зворотного зв’язку між внеском держави у вирощування лісу і прибутками від рубки стиглого лісу, які отримують тимчасові користувачі. При цьому з точки зору цієї категорії респондентів, брати участь у торгах або прямих переговорах з реалізації деревини на корені та продукції лісозаготівель мають право лише ті суб’єкти господарювання, що атестовані на виконання лісозаготівельних робіт.
Ставлення більшості всіх категорій опитаних експертів до діючого лісового законодавства можна визначити як помірковано-негативне. Так, в експертному середовищі переважає думка, що законодавче і нормативне регулювання питань, пов’язаних з використанням лісів та лісних ресурсів в Україні, є задовільним. При цьому на думку експертів найчастіше порушуються в Україні положення лісового законодавства, які стосуються правил ведення рубок лісу та захоплення земель лісового фонду з метою їх переведення в інші категорії, зокрема під забудову. Опитані представники малого бізнесу вважають, що недоліки правових норм з регулювання легального використання деревини, обмежує їхню діяльність у сфері використання лісових ресурсів.
Розглядаючи окремі аспекти лісового та екологічного законодавства України експерти більше погоджуються з тим, що окремі правові норми мають декларативний характер та дублюються в різних законах, а також з суперечливістю окремих положень в різних законах та застарілістю і помилковістю окремих законодавчих норм. Зокрема, пропонується удосконалити норми діючого Лісового кодексу України щодо електронного обліку деревини і порядку проведення аукціонів з реалізації необробленої деревини, прийняти закон про спрощений порядок передачі малопродуктивних сільськогосподарських земель. При цьому практично всі категорії експертів відмічають невідповідність українського лісового законодавства європейським нормам.
Результати проведених опитувань підтверджують, що перспектива сталого лісокористування тісно пов’язана з правовим узгодженням проблеми техніко-економічного використання лісових ресурсів, удосконаленням фінансово-економічного управління галуззю, чітким розмежуванням функцій господарського використання та охорони лісів; покращенням умов споживання лісових ресурсів місцевим населенням. Пом’якшення соціально-економічного становища населення можливо досягти шляхом всебічної підтримки «зеленого туризму», державного захисту інтересів громад, які проживають в лісових місцевостях.
Для мінімізації правопорушень у лісовому секторі переважна більшість всіх категорій експертів пропонує зважену цінову політику держави щодо продажу лісових ресурсів місцевому населенню; належний облік лісоматеріалів за допомогою створення відповідної комп’ютеризованої бази даних; ліквідацію нелегальних пилорам, підприємств які скуповують крадену деревину; дотримання принципу невідворотності покарання; посилення фіскальних заходів проти порушників діючого законодавства включно із забороною посадовим особам лісової охорони брати участь у приватному лісовому бізнесі.
Серед першочергових змін, спрямованих на прискорення розвитку лісового господарства України, опитані представники великого бізнесу у лісовому секторі України вказують на перегляд законодавства, вдосконалення системи реалізації деревини і державні інвестиції у розвиток лісової інфраструктури. Для створення єдиного підходу до оцінки якості та вимірювання деревини на внутрішньому ринку України представники великого бізнесу пропонують насамперед зміни на законодавчому рівні, розробку єдиних нормативних документів; перехід на європейську систему обліку та класифікації.
На думку представників малого бізнесу зменшити об’єми використання незаконно заготовленої деревини в бізнесі дозволять такі важливі заходи як: сертифікація походження деревини, підвищення штрафних санкцій, припинення нелегального експорту, посилення митного контролю, а також сертифікація продукції з деревини. При цьому ця категорія респондентів і фахівці лісового господарства наголошують на доцільності спрощення процедури видачі дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів.
Переважна більшість всіх категорій учасників проведених опитувань визнають недостатність впливу громадської думки на прийняття рішень у лісовому секторі. В багатьох селах лісових областей відсутня всебічна державна підтримка розвитку підприємництва, підтримки підприємницької ініціативи місцевого населення, зокрема для роботи у туристичній галузі. Спостерігається відсутність будь-яких спільних ініціатив на покращання інфраструктури та сфери побуту; не узгоджується планування бюджетів районів та сіл; відсутні процедури ініціювання бюджетних показників з боку сільської ради.
Більшість всіх категорій респондентів відмічають складність налагодження партнерських стосунків між бізнесменами, громадою, владними структурами та фахівцями лісового господарства; наголошують на необхідності вдосконалення механізму залучення громад до лісоуправління. При цьому опитані представники громад, малого і великого бізнесу більш критично оцінюють ефективність роботи державних структур щодо охорони лісових ресурсів, ніж опитані фахівці лісового господарства.
В свою чергу діяльність екологічних громадських організацій отримала більш сильну критику з боку представників громад та фахівців лісового господарства, а менше з боку представників малого бізнесу.
Наведені відмінності в оцінках ефективності лісоохоронної роботи різними категоріями експертів та населенням додатково свідчать про недостатню налагодженість міжсекторального співробітництва всіх зацікавлених сторін у лісовому секторі, а також ілюструють намагання експертів більш лояльно оцінювати діяльність своєї категорії.
Для покращення такого співробітництва як опитані пересічні громадяни, так і більшість експертів всіх категорій, вказують на роз’яснювальну роботу з громадськістю і місцевими громадами; урегулювання земельних відносин між територіальними громадами та іншими власниками шляхом виготовлення земельних актів; взаємну поінформованість всіх зацікавлених сторін, гласність і громадське обговорення проблем правозастосування та охорони лісу, забезпечення прозорості прийняття державних рішень у лісовому секторі.
