20/04/2019
0За останні сім років на території Савранського району виник та набув стрімкого розвитку так званий «догляд за лісовими смугами». Підрізування гілок крони дерев, розчистка порослі в рядах, видалення сухих та пошкоджених дерев – все це звучить правильно і начебто повинно бути направлено на покращення стану лісових смуг. Начебто! Насправді проводиться масова заготівля дров для власних потреб і вільної реалізації власниками полів та іншими громадянами шляхом зрізування дерев та підрізання гілок більше 30% маси крони, які призводять до значних пошкоджень, або й знищення польових лісових смуг, смуг вдовж річок, яружно-балкових лісових насаджень.
Але спочатку трохи історії та статистики. Почнемо з лісів. Незважаючи на хорошу природну складову, в Україні дуже мало лісів. Вони покривають тільки 17% нашої території, тоді як середньосвітовий показник лісистості становить 31%, а середньоєвропейський – 33%. В Румунії ліси складають 26%, у Словаччині – 41%, в Польщі – 28%, в Німеччині – 30%, в Білорусі – 35%, в Росії – 46%. На одного жителя Європи припадає 1,3 гектара лісу, на українця – 20 соток. А зараз переходимо до лісосмуг. Нині в Україні налічується близько 350 тисяч гектарів полезахисних і 90 тисяч гектарів водорегулюючих лісових смуг. Під їхнім захистом перебуває 13 мільйонів гектарів угідь, що дорівнює 40% ріллі. Не варто зайвий раз нагадувати, що існування таких лісових насаджень має важливе народногосподарське значення. Слід зазначити, що ще 300-350 років тому всі заплави річок, балки байраки були вкриті густими лісами. Наші предки поступово їх знищили, а наша область розташована у двох агрокліматичних зонах: посушливій (північ) та дуже посушливій (південь). В цих зонах на рік припадає в середньому 25-30 днів суховіїв, 3-8 днів пилових бур, а раз в 2-3 роки відбуваються посухи. Всі ці несприятливі кліматичні фактори завдають великої шкоди сільському господарству. Боротьбою за підвищення врожайності, всупереч цим агрокліматичним умовам, переймалися дослідники ще наприкінці ХІХ століття. Одним з найдієвіших заходів було обрано створення мережі стрічкоподібних лісових насаджень, що отримали назву лісосмуги.
Полезахисні лісосмуги – важливий елемент сучасного агроландшафту, вони відіграють суттєву роль в існуванні й розвитку агроекосистем, знижуючи швидкість вітру, затримуючи сніг на полях, зменшуючи поверхневий стік атмосферних опадів, збільшуючи вологість грунту, попереджаючи вітрову ерозію грунту, а також підвищують і стабілізують урожайність сільськогосподарських культур. Цей засіб меліоративного впливу є вагомим фактором відновлення екологічної й біологічної рівноваги сільськогосподарських угідь. Лісосмуги сприяють формуванню флористичного та фауністичного різноманіття, створенню нових топічних зв’язків, збалансуванню нових біогеоценозів і тим самим слугують надійним засобом формування біологічної повноцінності сільгоспугідь. 20 жовтня 1948 року Рада Міністрів СРСР і ЦК ВКП(б) прийняли Постанову «Про план полезахисних лісонасаджень, впровадження травопільних сівозмін, будівництво ставків і водойм для забезпечення високих і сталих урожаїв у степових і лісостепових районах європейської частини СРСР». Цей план одразу «охрестили» як «великий сталінський план перетворення природи».
Народ, який пережив колективізацію, голодомори, страхіття Великої Вітчизняної Війни, народ, який ще не встиг залікувати свої рани, з розумінням зустрів цей план й активно розпочав його втілення. В результаті було створено 440 тис. га полезахисних лісових смуг. Важкий та тернистий був шлях створення лісових смуг, але навіть лісосмуги створені 200 років тому витримали суворий і безкомпромісний іспит, неодноразово влаштований стихійними силами. Вони наче вічний двигун, є постійно діючим, дешевим і надзвичайно ефективним фактором захисту землі від ерозії та посух. Щороку Україна втрачає 10-12 мільйонів тонн зерна через ерозію грунтів. Одна із причин вітрової ерозії – цілковита занедбаність полезахисних лісосмуг. Нині через очікувану земельну реформу полезахисні лісосмуги взагалі залишилися без уваги. Зауважимо, кожен другий гектар лісу в Україні – рукотворний. Так, один гектар лісосмуги захищає 20-30 гектарів ріллі, збільшення врожаю при цьому становить близько 15%.
Що ж ми маємо сьогодні? Чому ж так стрімко набрало обертів явище «доглядів за лісосмугами» і чи зможуть витримати лісосмуги, які витримали природні катаклізми, людську «турботу»? Тому що фактично ці насадження залишаються нічийним майном, бо їхні балансоутримувачі невідомі. Це – території, що фактично випали з обробітку, бо коли проводились робити з розпаювання, ці землі не включались у пай. Нині полезахисні лісосмуги, що не підлягали паюванню, переважно рахуються як землі запасу, резервного фонду та загального користування на балансі селищних рад, які не мають ані коштів, ні засобів, ні бажання доглядати за цим добром. І якщо сьогодні не знайти їм господарів, завтра може бути вже пізно. У радянські часи ця система була налагодженою, оскільки існували колгоспи та радгоспи. Саме їм було передано майже четверту частину лісів України. І хоча не все було так ідеально, як і скрізь, проте у них були своя охорона, свої лісники, які займались доглядом і впорядкуванням тих-таки лісосмуг. Кому вони зараз потрібні? Ані орендарі, ані місцева влада ними фактично не займаються. Перші – не мають на те повноважень, другі – не мають належного фінансування. Щодо перших, то із прийняттям Земельного та Лісового кодексів полезахисні смуги законотворці вирішили оформити як землі лісового державного фонду. Зокрема, у Лісовому кодексі вони вказали і тих, хто має право надавати землі сільськогосподарського призначення. Згідно з ним, лісосмуги, тобто лінійні насадження, які мають площу більше 10 соток, є землями сільськогосподарського призначення. Але для того, щоб зробити цю передачу, потрібно провести роботи з їх розмежування, розробити правовий механізм передачі цієї землі новим власникам. Проте, схоже, наразі це нікому не потрібно З 1 січня 2019 року набрав чинності закон, що вирішує питання колективної власності на землю, вдосконалення правил землекористування в масивах земель сільгосппризначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні, а саме у власність територіальних громад передаються землі ліквідованих колгоспів.
Лісосмуги віднесено до земель сільгосппризначення і врегульовано їх передачу в оренду. Об’єднані територіальні громади можуть створювати комунальні підприємства і закріпляти лісосмуги в постійне користування. Це дозволить зберегти лісосмуги від знищення. Проте у нашому районі немає ні територіальних громад, ні бажання фермерських господарств прийняти у своє підпорядкування лісосмуги. Всім набагато вигідніше нищити лісові смуги заготовляючи дрова. Раніше контроль за веденням лісового господарства у лісокористувачів здійснювали працівники державної лісової охорони. На них було покладено обов’язки з перевірки стану справ у сфері лісогосподарської діяльності та охорони лісових угідь. Були обов’язки, була і відповідальність. Державна лісова охорона здійснювала перевірки відповідно до затверджених планів перевірок та інформувала обласне керівництво про їх виконання. З 13 квітня 2011 року Указом Президента №458/2011 повноваження здійснювати державний контроль за дотриманням лісового законодавства поза сферою свого управління з державної лісової охорони були зняті. І саме з цієї дати почалося безвідповідальне масове рубання лісових смуг і безвідповідальний, безконтрольний збут дров паливних в будь-якій формі, в тому числі і дров колотих дровоколами, які знаходяться в населених пунктах району.
Підсумовуючи все вищевикладене доходжу до одного висновку – потрібно знайти справжнього, відповідального господаря, удосконалити нормативно-правову базу та механізм передачі лісових смуг новим власникам, активно розгорнути роботи зі створення нових та реконструкції наявних полезахисних насаджень, направляючи саме на це державні та комунальні кошти, а саме нагальне, це терміново зупинити знищення діючих полезахисних насаджень, які замість виконувати свої функції ідуть переважно на заготівлю дров паливних.
(Державне підприємство “Савранське лісове господарство” розташоване в північно – східній частині Одеської області на території Савранського адміністративного району.)
